Войти
Закрыть

Брестський мир. Українська Держава гетьмана П. Скоропадського

10 Клас

Брестський мир містив десять статей: 1 стаття визнавала самостійність України; 2 — визначала її кордони; 3 — встановлювала порядок евакуації військ Антанти; 4 — засвідчувала дипломатичні зв'язки України із Центральними державами; 5 — вирішувала питання про відмову сторін від військових контрибуцій; 6 — регулювала питання військовополонених; 7 — регулювала господарські справи (взаємні поставки сільськогосподарських і промислових «надлишків»; зокрема, Україна до липня 1918 р. мала поставити 1 млн т зерна, м'яса та круп); 8 — встановлювала правові відносини між сторонами; 9 — визначала, що всі умови договору становлять єдине ціле; 10 — підтверджувала автентичність (непідробність) усіх текстів договору. Вихід із Першої світової війни був одним із головних питань революції, що охопила Російську імперію. Підписання миру означало підтримку народу, а зволікання — втрату популярності. Ініціатива в проведенні мирних переговорів належала більшовикам, які, здобувши владу, проголосили Декрет про мир і звернулися до всіх воюючих сторін із пропозицією розпочати мирні переговори. На це відгукнулися лише Німеччина та її союзники. Переговори розпочалися в Брест-Литовську. 15 грудня 1917 р. було укладено перемир’я. Керівники УЦР, не бажаючи бути заручниками російсько-німецької змови, вирішили також приєднатися до процесу переговорів. 24 грудня 1917 р. Генеральний Секретаріат звернувся до всіх воюючих і нейтральних країн із нотою (заявою), у якій ішлося, що УНР здійснюватиме міжнародні відносини самостійно. У відповідь на звернення делегацію УНР було запрошено до участі в переговорах. Напередодні від’їзду делегації, яку очолив В. Голубович (згодом О. Севрюк), її докладно інструктував М. Грушевський. Делегація мала домагатися включення до складу УНР Східної Галичини, Буковини, Закарпаття, Холмщини, Підляшшя, а в разі відмови — утворення із цих земель у складі Австро-Угорщини окремого коронного краю....
0 Переглянути

Перша війна радянської Росії проти України

10 Клас

Проголосивши УНР, УЦР активно розпочала державне будівництво. Формувалася система законодавства, судів, прокуратури. Тривала робота над проектом Конституції УНР. Державним гербом було затверджено Володимирів тризуб. Також вживалися заходи щодо створення власної фінансово-податкової системи: було розпочато випуск державних кредитних білетів УНР, створення Державної скарбниці УНР, видання актів із питань оподаткування. Було законодавчо закріплено 8-годинний робочий день, регламентовано працю жінок, неповнолітніх, нічну працю й кількість святкових днів тощо. Державотворчі кроки УЦР призвели до стрімкого розгортання конфлікту з урядом Росії — Радою народних комісарів (Раднаркомом), який намагався поширити радянську владу в Україні. Для цього передбачалися як мирні, так і силові заходи. Першим почали реалізовувати мирний сценарій. 6 грудня 1917 р. більшовики офіційно оголосили про скликання Всеукраїнського з’їзду рад. На той час в Україні діяло понад 300 рад. Норми представництва було розроблено так, що найбільше делегатів мали надіслати ради промислових районів і великих міст, які перебували під впливом більшовиків. Спочатку УЦР не виявила інтересу до з’їзду, але, усвідомивши загрозу, Генеральний Секретаріат вжив заходів для нейтралізації дій більшовиків. У найближчі до Києва повіти були розіслані циркуляри з вимогою направити до столиці якомога більше депутатів від селянських спілок та українізованих частин. До Києва прибуло понад 2 тис. депутатів. Відповідно більшовики не змогли переобрати УЦР і проголосити радянську владу в Україні. На з’їзд не приїхали депутати від рад Донецько-Криворізького басейну, які скликали власний обласний з’їзд у Харкові. Вони не визнавали належність цих регіонів до України. 17 грудня, коли з’їзд розпочав роботу в Києві, прихильників більшовиків на ньому виявилося лише 127 із 2,5 тис. депутатів. З’їзд висловив повну підтримку УЦР та Генеральному Секретаріату....
0 Переглянути

Українська Центральна Рада (УЦР). Проголошення Української Народної Республіки (УНР)

10 Клас

Ідею надання Україні національно-територіальної автономії в перебудованій на федеративну демократичну республіку Російській державі обґрунтував М. Грушевський. Цьому він присвятив опубліковані в 1917 р. брошури «Вільна Україна», «Якої ми хочемо автономії та федерації», «Хто такі українці і чого вони хочуть», «Звідки пішло українство і до чого воно йде». Національно-територіальну автономію України він розглядав як територіальне об'єднання всіх етнічних українських земель на основі демократичного громадського самоврядування. До повноважень федерації він відносив: «...справи війни та миру, міжнародні трактати, завідування воєнними силами республіки, пильнування одностайної монети, міри, ваги, оплат митових, нагляд за коштами, телеграфами... надавання певної одностайності карному й цивільному праву країв, стеження за додержуванням певних принципів охорони прав національних меншин у краєвім законодавстві». Повалення монархії в Росії спричинило розгортання революційних подій і на українських землях. Головним питанням для українства в цих умовах була його подальша доля. Для відстоювання прав українців постала Українська Центральна Рада (УЦР), яку заснували представники різних українських організацій і партій. Головою УЦР було обрано найавторитетнішого діяча українського руху, історика Михайла Грушевського. День призначення керівного складу УЦР 7 (20) березня 1917 р. вважають датою її заснування. Дуже швидко УЦР, яка проголосила своєю метою досягнення автономії України у складі федеративної і демократичної Росії, здобула підтримку населення....
0 Переглянути

Громадянська війна на землях колишньої Російської імперії

10 Клас

Захоплення влади більшовиками та їхніми союзниками лівими есерами негативно сприйняли як революційні сили, так і противники революції. Проте антибільшовицькі сили не були згуртованими. Це дало змогу більшовикам досить швидко поширити свою владу на більшості території Росії, придушивши виступи прихильників попередньої влади, і розпочати боротьбу з національними державами, що виникли в результаті розпаду Російської імперії та утворення радянської держави (із липня 1918 р. — Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, РСФРР). Початком громадянської війни в Росії одні історики вважають жовтень 1917 р., інші — весну 1918 р. Однією з причин війни була внутрішня політика більшовиків. Вони розігнали демократично обрані Установчі збори (січень 1918 р.), націоналізували землю й промислові підприємства, ліквідували товарно-грошові відносини (політика «воєнного комунізму»), узурпували владу, здійснювали «червоний терор». Усе це викликало невдоволення в землевласників та підприємців, колишніх чиновників, духовенства, інтелігенції, селянства тощо. Випробуванням для більшовицької влади стало укладення Брестського миру із Центральними державами (березень 1918 р.). Ціною втрати значних територій більшовики легітимізували свою владу й зосередили сили на боротьбі з політичними противниками, які активно об’єднувалися на півдні Росії (Дон і Кубань, Північний Кавказ), формуючи Добровольчу армію, на Уралі та в Сибіру, де згуртувалися прихильники розігнаних Установчих зборів. Крім того, країни Антанти направили десанти в Мурманськ, Архангельськ, Владивосток, щоб не допустити передачі Німеччині зосереджених там військових вантажів....
0 Переглянути

Російська революція 1917 р.

10 Клас

Наприкінці 1916 р. внутрішнє становище Російської імперії помітно погіршилося, незважаючи на певні позитивні зрушення на фронті й покращення в забезпеченні армії. Проте сувора зима 1916—1917 рр. довела людей в окремих регіонах країни до відчаю, особливо в столиці — Петрограді. Ходили чутки, що насувається голод і впроваджуватимуть карткову систему розподілу продовольства. У лютому (за юліанським календарем, яким користувалися в Росії) у місті вишикувалися черги за хлібом, а згодом розпочалися демонстрації жінок із вимогами забезпечити людей хлібом і припинити війну. їх підтримали робітники найбільших заводів міста страйком із політичними вимогами. Спроби поліції придушити заворушення лише збільшували кількість протестувальників. Виступи підтримали військові частини, розміщені в місті (Волинський, Павловський, Преображенський та Литовський полки). Спалахнули вуличні бої, у яких загинуло 160 осіб. Міністри царського уряду були заарештовані. Події в столиці також активізували діяльність представників вищих прошарків суспільства, які були не задоволені абсолютною владою царя і вважали його головним винуватцем у поразках Росії. їхні представники прибули до царя, поїзд якого зупинили революційні солдати, і переконали його «в інтересах Росії» зректися престолу. Це сталося 2 березня (15 березня за григоріанським календарем) 1917 р. Звістка про зречення царя миттєво розлетілася Російською імперією. Країна поринула у вир революційних подій....
0 Переглянути

Комп'єнське перемир'я. Підсумки Першої світової війни

10 Клас

У той час як німецькі сили були майже виснажені, становище Антанти покращували американські війська, що безперервно прибували на фронт. 8 серпня 1918 р. союзники неочікувано для німецького командування перейшли в наступ біля міста Ам’єн. Німецькі позиції були розгромлені щільним артилерійським обстрілом і наступною атакою британських танків. За один день було знищено 16 німецьких дивізій. Німецький генерал Е. Людендорф визнав, що «8 серпня є чорним днем німецької армії в історії світової війни». У серпні-вересні армії Антанти продовжували безперервний наступ на різних ділянках Західного фронту, витісняючи війська противника із Франції та Бельгії. Швидко погіршувалася ситуація в державах-союзницях Німеччини. У вересні 1918 р. спалахнуло повстання в болгарській армії. Коли повстанці рушили на столицю країни, уряд 29 вересня підписав запропоноване Антантою перемир’я. 30 жовтня про свою капітуляцію заявила Османська імперія. В Австро-Угорщині загострення внутрішніх суперечностей призвело до її розпаду як держави. З листопада командування австро-угорської армії підписало перемир’я з Антантою. Того самого дня в Німеччині спалахнула революція. Країну проголосили республікою. Імператор Вільгельм II утік до Нідерландів. 11 листопада 1918 р. німецька делегація підписала умови Комп’єнського перемир’я. Перша світова війна, яка тривала 4 роки, З місяці й 10 днів, завершилася поразкою Німеччини та її союзників....
0 Переглянути

Воєнні кампанії і події 1917—1918 рр.

10 Клас

Після втрат 1916 р. Німеччина та її союзники не планували на 1917 р. значних наступальних операцій. Натомість Антанта намагалася розпочати наступ на всіх фронтах. Проте в ці плани втрутилася революція в Росії. Хоча новий уряд, який прийшов до влади після повалення царизму, і заявляв про своє бажання брати участь у війні до переможного завершення, російська армія стрімко втрачала боєздатність. Перспективи виходу Росії з війни налякали союзників, але додали сподівань на перемогу Німеччині. У той час як у Росії наростала революція, до війни на боці Антанти приєдналися США. Тривалий час вони лише постачали зброю, боєприпаси і продовольство країнам Антанти й одночасно вели торгівлю через нейтральні країни з їхніми противниками. Однак інтересам США відповідала перемога Антанти. Також правлячі кола США, прагнучи відігравати вагому роль у світі, усвідомлювали, що без участі у війні не зможуть претендувати на частку в розподілі «післявоєнного пирога». Приводом для вступу у війну для США стало рішення кайзера Німеччини з 1 лютого розгорнути необмежену підводну війну, у якій вбачався єдиний шлях до перемоги. Це викликало обурення американського уряду. 3 лютого 1917 р. президент США В. Вільсон оголосив про розрив дипломатичних відносин із Німеччиною, а 6 лютого Конгрес заявив про вступ у війну на боці Антанти....
0 Переглянути

Політика Австро-Угорщини на українських землях у роки Першої світової війни

10 Клас

Інтернування — затримання однією з воюючих держав громадян ворожої сторони, які проживають на ЇЇ території, до закінчення війни. Західноукраїнські землі стали безпосереднім театром бойових дій Першої світової війни. Влада Австро-Угорщини, як і Росії, ставилася до українського населення з підозрою і вже з перших днів війни видала розпорядження про активну боротьбу з москвофільским рухом із «застосуванням найширших засобів екзекуції та без будь-якого помилування звинувачених». Командувач австро-угорських військ східного напрямку ерцгерцог Фрідріх із цього приводу заявляв, що Галицька битва серпня-вересня 1914 р. програна через «запроданство і зраду місцевого населення». Окупаційна влада шукала винних у воєнних поразках і здійснювала безконтрольний терор проти всього українського населення. Він супроводжувався відвертими зловживаннями військових і жандармів, серед яких з особливою жорстокістю до українства ставилися угорці. За далеко не повними даними, за роки війни було страчено 36 тис. цивільних українців, у тому числі старих і жінок. Тисячі українців, переважно москвофільських поглядів, звинувачених у нелояльності до влади, були інтерновані до спеціальних концентраційних таборів у глиб Австрії, де їх роками утримували в жахливих умовах без суду й слідства. Найжорстокішим вважався табір Талергоф. За роки війни до нього потрапили 14 тис. українців, із яких близько 2 тис. загинули....
0 Переглянути

Політика Російської імперії на українських землях у роки Першої світової війни

10 Клас

Російська влада вже в перші дні війни почала здійснювати в Наддніпрянщині широкомасштабні акції проти українства, звинувачуючи його в «австрофільстві», «сепаратизмі» та «мазепинстві». Так, у Києві було заборонено випуск газети «Рада», тижневика «Село», місячників «Українська хата» (редактора П. Бочацького відправили в заслання до Сибіру) та «Літературно-науковий вісник». Заарештували М. Грушевського, який на початку війни повернувся зі Львова до Києва, і заслали спочатку до Симбірська, а потім до Казані. У глиб імперії висилали й інших українських громадсько-політичних діячів. Крім того, до лав російської армії було мобілізовано 3,5 млн українців. Перемога російських військ у Галицькій битві в 1914 р. призвела до окупації Східної Галичини й Північної Буковини. Захоплені землі влада вирішила включити до складу Російської імперії. З’явилися Тернопільська, Львівська, Чернівецька та Перемишльська губернії, які були об’єднані в тимчасове військове Галицько-Буковинське генерал-губернаторство на чолі з князем Г. Бобринським. У своїх діях він керувався таким принципом: «Східна Галичина і Лемківщина — споконвічна корінна частина єдиної великої Русі; у цих землях корінне населення завжди було російським, устрій їхній через це має бути заснований на російських засадах. Я запроваджуватиму тут російську мову, закон і устрій». Виходячи із цього, політика щодо українства та інших етнічних груп мала репресивний характер. В умовах запровадженого воєнного стану було закрито українську пресу, заборонено видавати книги українською мовою, припинено діяльність українських партій, «Просвіт» та інших організацій. Розгорнулася реорганізація шкіл за російським зразком, і почалося переведення їх на російську мову навчання (не менше 5 годин на день). Планувалося русифікувати Львівський університет. Натомість діяли польські школи, виходило чимало газет, польська мова функціонувала нарівні з російською....
0 Переглянути

Українські січові стрільці (УСС)

10 Клас

Напередодні Першої світової війни у Східній Галичині існував потужний національний військово-спортивний рух, провідниками якого були товариства «Сокіл» та «Січ». Коли розпочалася війна, він став основою для створення першого українського військового підрозділу. 6 серпня 1914 р. у львівській газеті «Діло» з’явилося звернення ГУР «до всього українського народу», у якому проголошувалася необхідність утворювати полки українських добровольців під назвою Українські січові стрільці (УСС). На заклик відгукнулося 28 тис. добровольців, але на збори у Стриї наприкінці серпня — на початку вересня 1914 р. прийшли тільки 10 тис., оскільки деякі повіти Галичини були вже захоплені російською армією. Із них австрійська влада вибрала тільки 2,5 тис. осіб (на це вплинули й перешкоди з боку поляків), яких поділила на десять сотень. Керувала формуванням підрозділу Бойова управа УСС. Легіон, що мав три курені, увійшов до австрійської групи військ генерала А. Бормана. Через наближення фронту до Львова австрійське командування намагалося кинути непідготовлений легіон у бій. Однак тимчасовий командир Т. Рожанковський відмовився виконати цей наказ. Згодом легіон очолив поручник Михайло Галущинський. Після прийняття присяги легіон було переведено до Закарпаття для бойової підготовки. Восени 1914 — взимку 1915 р. січові стрільці взяли участь в обороні Карпатських перевалів і диверсійних акціях у тилу російських військ. У цих боях стрільці виявилися одними з найбільш боєздатних солдатів австро-угорської армії....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 45
Назад

Навігація