Економіка України в 1998-2004 рр.
- 1-05-2022, 23:09
- 421
11 Клас , Історія України 11 клас Даниленко, Смольніцька (рівень стандарту)
§ 33. Економіка України в 1998-2004 рр.
1. Економічні реформи 1998-2004 рр.
Світова економічна криза, дефолт у Росії 1998 р. негативно позначилися на економіці України.
Дефолт - це невиконання умов кредитного договору або інших умов, пов’язаних з борговими зобов’язаннями чи цінними паперами. Характеризує неспроможність юридичної особи або держави повністю або частково виконати свої боргові зобов’язання.
Ситуація потребувала впровадження реальних механізмів стабілізації економіки. За 1998 р. та три місяці 1999 р. Л. Кучма видав 92 укази з питань економічної політики. У січні 1998 р. було видано Указ «Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі». Україна балансувала на межі дефолту. Важливим фактором стабілізації на той час була допомога з боку Міжнародного валютного фонду. У 1998-2002 рр. для поповнення золотовалютних резервів НБУ отримав 1,6 млрд доларів. Соціально-економічну ситуацію вдалося втримати, але загострилися інші проблеми. Збільшилася кількість офіційно зареєстрованих безробітних: 1999 р. вона становила близько 1,5 млн осіб. Упродовж 1997-1999 рр. заробітна плата виплачувалася нерегулярно, до того ж знизився її економічний еквівалент у порівнянні з доларом США.
Особливу увагу було приділено реформам у сільському господарстві. Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» (1999) ліквідували колгоспно-радгоспну систему.
До квітня 2000 р. ліквідували колгоспи і радгоспи. Упродовж 2000-2001 рр. на їх місці постали близько 15 тис. нових господарств: господарські товариства (46 %), сільськогосподарські кооперативи (23 %), приватні підприємства (20 %).
Знайдіть у мережі Інтернет інформацію «Домашнє господарство як власник і споживач» та ознайомтеся з нею. Зверніть увагу на фразу: «Все, чим володіє родина, є її багатством». Подумайте, чому власникам земельних паїв не вдалося їх ефективно використати. Візьміть участь у дискусії із цієї проблеми.
Новостворювані сільськогосподарські підприємства фактично нагадували колишні радгоспи та колгоспи. У багатьох з них власниками стали колишні управлінці, які часто були єдиною реальною владою на селі. Непродумана реформа поклала початок процесу масштабного розбазарювання землі.
На цей час фактично завершилося розпочате в 1992 р. паювання землі - розподіл колективної землі на ділянки (паї) між селянами - членами колективних сільськогосподарських підприємств. Сім мільйонів громадян одержали право на земельну ділянку. Однак, не маючи можливості обробляти земельні ділянки, 90 % власників паїв передали свої ділянки на вкрай невигідних умовах в оренду. Велика кількість селян або не одержала паїв, або їх уже втратила. Не одержала землі й більшість працівників соціальної сфери.
Враховуючи загальну атмосферу свавілля бюрократії і новітньої буржуазії, особливо відчутні на селі, й успадковані від радянських часів традиції всевладдя начальства і безправ’я селян, неважко зрозуміти, що масове перетворення власників наділів на орендодавців супроводжувалося не менш масовим примусом. «Орендні відносини» нерідко перетворювалися на пряме свавілля орендаря: невчасна плата за землю чи внесення її в натуральній, а не грошовій формі можна вважати найм’якішим проявом цієї ситуації... землю фактично стали відчужувати не тільки через оренду, а й шляхом скупки, причому за безцінь.
Г. Касьянов, історик
Як відбувався перехід до ринкових відносин у сільському господарстві? Чи можна говорити про наявність рівних можливостей у сільського населення освоювати нові економічні відносини господарювання?
Які проблеми повсякденного життя порушено автором карикатури в журналі «Перець» (2000)? Хто основні дійові особи? Які причини виникнення ситуації, що зображено? Хто ставав реальним власником землі?
- Земля належить тому, хто її обробляє!
А оскільки у вас немає чим обробляти, то вона моя.
Негативний наслідок реформи проявився в тотальному розграбуванні сільського населення. Застосовувалися різні форми відчуження земельних паїв. Щоб припинити негативну практику, у січні 2001 р. Верховна Рада України ухвалила закон, яким установлювався мораторій1на відчуження земельних паїв, крім передачі у спадок. У жовтні 2004 р. дію цього закону було продовжено до 2008 р.
У промисловому секторі економіки із численними порушеннями і зловживаннями на користь невеликої групи людей продовжувалася приватизація промислових підприємств. Великі та малі підприємства опинялися в руках управлінців радянської епохи та людей, близьких до уряду.
Відбувся перелом у реформуванні відносин власності: якщо в 1991-1993 рр. форму власності змінили 3,6 тис. підприємств та організацій, то в 1994-1999 рр. - 61,7 тис. У 2000 р. понад 70 % обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах.
У процесі приватизації сформувалася олігархічна група, яка поступово потіснила «червоних директорів» і зайняла найбільшу й найвпливовішу нішу в політичному житті суспільства.
Україні потрібні були нові власники та новий клас менеджерів, що оживили б її економіку. Країна отримала і тих, і тих у групі молодих амбітних бізнесменів, яких ніщо не пов’язувало з радянською плановою економікою і які проклали свій шлях нагору з економічного хаосу часів перебудови та мафіозних війн 1990-х років... Олігархи зайняли кабінети «червоних директорів» за допомогою нових підходів до економіки, а також хабарів, інколи стрілянини. Найбагатшим призом стала металургійна індустрія.
С. Плохій, історик
Хто, на думку автора, здійснював визначальний вплив на пріоритети розвитку промисловості в Україні в кінці 1990-х - першій половині 2000-х рр.?
Серед поодиноких нововведень, які сприяли позитивному економічному розвитку в Україні та поповненню групи приватних підприємців, стало введення в дію з 2000 р. Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (1998). Цим указом створювалися сприятливі умови для розвитку малого бізнесу. До 2002 р. у сфері малого підприємництва працювало близько 23 % зайнятого населення.
Інші заходи, що сприяли стабілізації: установлення 13-відсоткового прибуткового податку (цей показник - один з найнижчих в Європі), ліквідація бюрократичних обмежень, зменшення й упорядкування субсидій, запровадження жорсткої платіжної дисципліни.
1 Мораторій - відстрочення, призупинення.
Поштова марка України (1998)
Перша половина 2000-х рр. характеризувалася певним економічним зростанням. Досягнення у промисловості ґрунтувалися в основному на освоєнні нових видів продукції, які були конкурентоспроможними на світових ринках. Колектив Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. Антонова презентував у програмі Міжнародного авіакосмічного салону «Де Бурже-99» у Франції дослідний зразок літака АН-70; а в програмі Міжнародного авіакосмічного салону «МАКС-99» у Російській Федерації - дослідні зразки пасажирського літака АН-140. З 1999 р. агровиробники отримали змогу закуповувати нову сільськогосподарську техніку Харківського тракторного заводу. Для розв’язання проблеми пасажирських перевезень розроблено Державну програму розвитку рухомого складу соціального призначення. В Україні вперше серед країн СНД створено нову галузь - вітроенергетику.
Чому саме цей вид техніки зображено на марці України?
Але цих змін не вистачило для закріплення стійких позитивних показників економічного розвитку. Піднесення відбувалося передусім за рахунок галузей, орієнтованих на експорт сировини та напівфабрикатів (металургії, хімічної промисловості), і водночас залежало від імпорту енергоносіїв. Хаотична й безсистемна приватизація не дала відповідального масового господаря, який забезпечив би нові технології, інвестиції, робочі місця. З’явилася велика кількість приватних підприємств, які мали заборгованість з виплати заробітної плати, не здійснювали платежі до бюджету та пенсійного фонду.
2. Олігархічна система
Олігархія - це політичний режим, у якому влада належить невеликій, закритій та тісно згуртованій групі осіб; група людей, які водночас є і власниками засобів виробництва, і можновладцями. Клановість - це специфічна форма організації фінансово-економічних і політичних взаємозв’язків певною групою осіб з метою посилення свого впливу на політичний процес задля створення сприятливого законодавчого поля для подальшого збагачення.
Зміни, що свідчили про появу ринкової економіки, не так послабили, як змінили якість втручання держави в економіку та ринкові відносини. Відбулося невиправдане й незаконне зосередження економічної та політичної влади в руках невеликої кількості людей (близько двох десятків найпотужніших бізнес-груп).
У 1999-2004 рр. в українській економіці набрали сили й впливу такі вітчизняні корпоративні структури, як «Інтертайп», «Індустріальний союз Донбасу» (згодом поділений на «ІСД» та «Систем Кепітал Менеджмент»), група «Приват», «Укрпідшипник», група «Фінанси та кредит», група «Укрсиббанк» тощо.
Завдяки парламентським і президентським виборам 1998-1999 рр. відбулася трансформація регіональних бізнес-груп кланового типу в олігархічні. Олігархи оволоділи засобами масової інформації та почали активно втручатися у велику політику, формуючи й підтримуючи різні політичні партії, депутатський корпус.
Таким чином, влада перетворилася на виразника приватних інтересів олігархів в економіці та політиці. Системним явищем стали корупція, порушення конституційних норм, законів, застосування нелегітимних виборчих технологій, контролю за діяльністю ЗМІ тощо.
Олігархічні фінансово-промислові групи різко обмежили бюджетне фінансування інституцій науки, освіти, культури, які становили важливу умову формування інтелектуального потенціалу країни.
Олігархія, як економічна і політична влада, не спирається на один соціальний клас. Вона декласує суспільство, щоб мати соціально неструктуроване суспільство, суспільство «сірих людей», яким маніпулювати і керувати простіше. Декласоване суспільство є надійним політичним майданчиком декласованих політичних партій - вони створюються олігархами, досягають або не досягають успіху, зникають, «перебувають в анабіозі», просинаються, щоб знову «заснути» тощо.
М. Михальченко, політолог і соціолог
Які зміни у структурі суспільства може спричинити функціонування олігархічної системи?
Істотною була роль олігархів у формуванні стратегії розвитку держави. Одні орієнтувалися на Росію, євразійський ринок. Інші, визначившись економічно на користь євроінтеграції, підштовхували всі гілки влади до євроінтеграційного шляху. Останній поступово ставав пріоритетним.
3. Початок інтеграції української економіки в європейський і світовий економічний простір
Прагнення України стати повноправним членом Європейського Союзу вперше зафіксовано в «Основних напрямах зовнішньої політики України» (1993). На міжнародному рівні стратегію вибору озвучив Президент України Л. Кравчук 14 червня 1994 р. в м. Люксембург під час підписання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та його державами-членами.
У 1998 р. затверджено «Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу». У ній визначено основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади для створення передумов, необхідних для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі.
Мовою джерел
Розвиток процесу економічної інтеграції полягає у лібералізації і синхронізованому відкритті ринків ЄС та України, взаємному збалансуванні торгівлі, наданні на засадах взаємності режиму сприяння інвестиціям з ЄС в Україну та українським експортерам на ринках ЄС, запровадженні спільного правового поля і єдиних стандартів у сфері конкуренції та державної підтримки виробників. Економічна інтеграція базується на координації, синхронізації та відповідності прийняття рішень у сфері економіки України та ЄС і передбачає ліквідацію обмежень розвитку конкуренції та обмеження застосування засобів протекціонізму1, сформування основних економічних передумов для набуття Україною повноправного членства у ЄС.
Зі «Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» (1998)
У чому полягав шлях економічної інтеграції, який намічено в документі?
1 Протекціонізм - економічна політика держави, яка складається з взаємопов’язаних заходів, спрямованих на підтримку й захист власних товаровиробників від іноземної конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках.
11 грудня 1999 р. Європейська Рада схвалила «Спільну стратегію Європейського Союзу щодо України».
Мовою джерел
Європейська Рада визначила такі основні цілі: І. Підтримка процесу демократичних та економічних перетворень в Україні. II. Забезпечення стабільності та безпеки і вирішення спільних проблем на Європейському континенті. III. Підтримка зміцнення співпраці між ЄС та Україною в контексті розширення ЄС.
Зі «Спільної стратегії Європейського Союзу щодо України» (1999)
Які основні цілі щодо України схвалив ЄС? Вони були тактичними чи стратегічними?
У липні 2002 р. відбувся саміт «Україна - ЄС». На ньому обговорювалося питання щодо надання Україні статусу країни з ринковою економікою та асоційованого членства в ЄС. Однак в ухваленому рішенні було зазначено, що Україна поки не відповідає вимогам ЄС і не потрапляє у сферу його діяльності.
Вибір владою курсу на інтеграцію з ЄС був продиктований сукупністю причин. ЄС - один з основних світових економічних центрів, який наближений до України. ЄС - найрозвинутіше світове інтеграційне утворення, яке має величезний сукупний науково-технічний, економічний, індустріальний, фінансовий та інвестиційний потенціал. В ЄС сконцентровано висококваліфікований кадровий потенціал; створено достатньо місткий ринок праці; накопичено великий міжнародний досвід розвитку та регулювання інтеграційних господарських процесів.
Зовнішньополітичні орієнтири України - не єдина причина вибору європейської інтеграції. Важливу роль відігравали її внутрішньополітичні пріоритети. Матеріальна основа європейської інтеграції передбачала реформування в Україні всіх сфер суспільного життя та приведення його в цілому до рівня найвищих сучасних стандартів.
Тим часом противники європейської інтеграції побоювалися, що через високу конкуренцію на європейському ринку продовольчих і промислових товарів вітчизняні продукти не зможуть конкурувати з європейськими. Найвагомішою втратою України прогнозували погіршення стосунків з Російською Федерацією.
В умовах нечіткості перспектив у відносинах України з ЄС Л. Кучма взяв курс на поглиблення стосунків з Російською Федерацією. У лютому 2003 р. Президенти України, Росії, Білорусі та Казахстану підписали спільну заяву про новий етап економічної інтеграції та початок переговорного процесу щодо формування Єдиного економічного простору і «створення єдиної регулюючої міждержавної незалежної Комісії з торгівлі та тарифів».
Підписання Л. Кучмою заяви про формування ЄЕП досить негативно сприйняла певна частина українського суспільства, яка вбачала у цій ініціативі небезпеку відновлення союзу, подібного до СРСР... Л. Кучма обґрунтовував свою позицію так: розширення ЄС без позитивних сигналів про поглиблення відносин з Україною при одночасному ігноруванні інтеграції на пострадянському просторі несе небезпеку для країни опинитися «ніде». Він запевняв, що Україна не увійде у наддержавні структури, які планувалося сформувати в рамках ЄЕП.
В. Головко, історик
Чому приєднання України до Європейського економічного простору викликало негативну реакцію з боку однієї частини населення України і позитивну - з боку іншої? Яку роль у цих процесах відігравала ностальгія1 за Радянським Союзом? Чи можна це явище вважати переконливим критерієм для сучасного вибору України?
1. Пригадайте з уроків географії, що таке світове господарство, інтеграційні процеси, міжнародні організації в Європі. 2. Сформулюйте головні риси економічного потенціалу свого регіону. Визначте, яка сфера розвитку може бути конкурентоспроможною. 3. Спрогнозуйте можливості впровадження результатів економічної діяльності населення вашого краю у світове господарство. Урахуйте специфіку власного регіону та специфіку країн, які можуть стати потенційними партнерами. 4. Обговоріть свої пропозиції в загальному колі. Узагальніть їх і передайте в адміністрацію власної громади. Отримайте зворотний зв’язок.
Формуємо компетентності
Мовленнєву. Підготуйте розповідь про основні тенденції та протиріччя економічного розвитку України в 1998-2004 рр.
Хронологічну. Синхронізуйте основні події економічного життя в Україні з перебігом інтеграційної політики держави.
Інформаційну. Визначте основні заходи української влади, яких було вжито для подолання наслідків світової кризи, дефолту в Росії та впровадження ринкових перетворень.
Логічну. Проаналізувавши зміни в соціально-економічному житті України, схарактеризуйте соціальну структуру українського суспільства другої половини 1990-х рр.
Аксіологічну. «Я не тільки не жалкую, а горджусь тим, що ми все-таки створили хоч якусь економічну базу для накопичення капіталу» (Л. Кучма. После майдана 2005-2006. Записки президента. - К., 2007). Проаналізуйте: зміст цитати, її авторство, рік, час написання. Підготуйте відповіді на запитання: 1) Наведений текст є історичним джерелом чи висновком експерта? Обґрунтуйте. 2) Про що (явище / подію / процес / факт) згадує автор? Чому в тезі приховано суперечливе ставлення? Які події, на вашу думку, спонукали автора до висловлення цієї тези?
1 Ностальгія - тут: туга за минулим.
Коментарі (0)