Войти
Закрыть

Культурне життя

11 Клас , Історія України 11 клас Кульчицький, Лебедєва (рівень стандарту, академічний)

 

§ 17. Культурне життя

Пригадайте!

1. Які особливості були притаманні розвитку культури в Україні в другій половині 1950-х - першій половині 1960-х рр.?

2. Чим пояснюється боротьба М. Хрущова з релігією і церквою?

Основні терміни і поняття

• Атеїзм • релігія • ідеологія • церква • русифікація • політехнічна школа • факультатив.

1. Розвиток освіти

У 1958 р. М. Хрущов зосередився на реформі народної освіти, основне завдання якої полягало в «подоланні відірваності шкіл і вищих навчальних закладів від життя». Він ініціював прийняття закону «Про зміцнення зв’язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти», за яким значно збільшувалося фінансування освітньої галузі. В Україні відповідний закон було прийнято в 1959 р.

Школа № 80 на бульварі Дружби народів у Києві

Передбачалося з 1960-1961 навчального року запровадження обов’язкової восьмирічної освіти. У середній школі термін навчання збільшувався до 11 років. З метою політехнізації освіти почали викладати теоретичні й практичні знання з поширених у народному господарстві професій. З дев’ятого класу учні середніх шкіл два дні на тиждень оволодівали виробничими спеціальностями. Багато шкіл укладали договори з підприємствами, де організовували учнівські ділянки і цехи.

Під час реформи чимало шкіл було перетворено на школи інтернати. З 1960 р. почали діяти школи подовженого дня.

Реформа відповідала вимогам часу, але наявна матеріально-технічна база для неї була недостатня.

У зв’язку з реформуванням шкільної освіти гостро постало питання педагогічних кадрів. На початок 1960-1961 н. р. вищу освіту мали лише 40 % вчителів денних шкіл. Щоб компенсувати нестачу кваліфікованих кадрів, важливою формою вузівської підготовки фахівців стала вечірня й заочна освіта.

Під час обговорення реформи школи ЦК КПРС опублікував тези, які містили пункт, що надавав право батькам самостійно обирати мову навчання для своїх дітей. У грудні 1958 р. газета «Правда» надрукувала статтю М. Бажана і М. Рильського «В ім’я людини», у якій письменники виступили проти запровадження факультативного викладання рідної мови в Україні. Виступ відомих митців підтримали інші письменники, які заявили, що віддати вирішення питання про мову навчання лише на розсуд батьків не можна.

Однак під тиском Хрущова в республіканському законі про народну освіту 1959 р. пункт про факультативність української мови залишився. Протягом 1959-1966 рр. кількість шкіл з російською мовою викладання збільшилася майже на 500, а українських - скоротилася майже на 2 тис.

2. Розвиток науки

Друга половина 1950-х і перша половина 1960-х рр. - найбільш динамічна доба в історії української науки. Головним осередком науки залишалися інститути Академії наук. Президентом АН УРСР у 1962 р. було обрано Б. Патона.

Особа в історії

Б. Патон (у центрі) з льотчиками-космонавтами С. Савицькою і В. Джанібековим

Борис Патон народився в 1918 р., син видатного українського вченого Євгена Патона. З 1953 р. очолює Інститут електрозварювання ім. Є. Патона. З 1962 р. - Президент АН УРСР, тепер - НАН України. Член академій багатьох країн світу, автор понад 1000 праць, 400 винаходів. Активний державний і громадський діяч України.

У 1957 р. у складі АН УРСР виник Обчислювальний центр на чолі з молодим математиком В. Глушковим. Його завдання полягало в розробці теорії швидкодіючих ЕОМ та створенні обчислювальних машин для управління виробничим процесом. У галузі оборонної тематики вчені центру розробляли машини для наведення на ціль винищувальної авіації і зенітних ракет та виявлення координат точки запуску ракет противника. В Україні почала швидко розвиватися кібернетика. З 1962 р. Обчислювальний центр був реорганізований в Інститут кібернетики.

Швидко розвивався Інститут механіки. Його вчені підготували рекомендації щодо гасіння вібрацій в елементах міжконтинентальних ракет, створили теорію конструктивної міцності пластмас, які застосовувалися в ракетній техніці.

У 1960 р. в Інституті фізики став до ладу атомний реактор, за допомогою якого розгорнулися дослідження в галузі фізики атомного ядра.

Того ж року на базі кількох відділів Інституту утворився самостійний Інститут напівпровідників.

На той час СРСР досяг значних успіхів в освоєнні ядерної енергії.

У програму розвитку атомної енергетики, якою керував І. Курчатов, увійшов Фізико-технічний інститут у Харкові. Його вчені спеціалізувалися в галузі металургії атомної енергетики, ядерної фізики надвисоких енергій, керованих термоядерних реакцій. Деякі відділи з найбільш перспективною тематикою стали самостійними установами. Зокрема, в 1955 р. було організовано Інститут радіофізики та електроніки, у 1960 р. - Фізико-технічний інститут низьких температур.

Академік В. Глушков

Атомний реактор Інституту фізики АН УРСР

Є. Патон

Розроблена в Інституті електрозварювання ім. Є. Патона технологія автоматичного зварювання під флюсом і електрошлакового зварювання вивела СРСР на провідне місце в світі в галузі зварювальної техніки.

У 1955 р. виник Інститут проблем матеріалознавства, який спеціалізувався на прогресивній технології порошкової металургії. У 1958 р. було засновано Інститут проблем лиття, який забезпечував розроблення новітніх технологій для чорної металургії. Учені новоствореного Інституту металофізики створили жароміцні сплави на основі титану для реактивної техніки.

Значних результатів досягла медицина. У середині 1950-х рр. під керівництвом М. Амосова почалася теоретична розробка і впровадження в практику нових методів хірургічного лікування серцевих захворювань. Амосов став основоположником серцевої хірургії, біологічної, медичної і психологічної кібернетики в Україні, творцем радянської школи кардіохірургів.

М. Амосов

У 1957 р. він розробив власний проект апарата штучного кровообігу, у царині досліджень серця плідно співпрацював з інженерами й математиками Інституту кібернетики.

Атмосфера лібералізації сприятливо позначилася на розвитку гуманітарних наук. З 1957 р. почали виходити спеціалізовані журнали «Український історичний журнал», «Економіка Радянської України», «Радянське право», «Народна творчість та етнографія». Розпочалася підготовка до випуску 16-томної «Української Радянської Енциклопедії». Учені вперше дістали доступ до архівних матеріалів радянської доби.

Проте, як і раніше, суспільствознавці не торкалися заборонених тем, поза критикою залишалася КПРС та її політика.

3. Національний літературний процес

Процес десталінізації створив сприятливі умови для розвитку української літератури. У червні 1955 р. московська «Литературная газета» надрукувала статтю О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність».

У ній письменник і геніальний кінорежисер, подаючи сигнал до вільного творчого пошуку, закликав «розширювати творчі межі соціалістичного реалізму». Заклик Довженка знайшов розуміння й гарячу підтримку серед українських літераторів.

Після XX з’їзду КПРС українська творча інтелігенція відчула послаблення ідеологічного тиску. Нові грані давно визнаного таланту продемонстрували метри поетичного слова - В. Сосюра, М. Бажан. М. Рильський, П. Тичина, М. Стельмах, Л. Первомайський. Плідно працював О. Гончар. Його роман «Тронка» захопив багатьох читачів. Письменник був удостоєний Ленінської премії. Гр. Тютюнник вписав своє ім’я в українську літературу романом «Вир».

В. Сосюра і М. Стельмах

Стрімко увійшла в літературу яскрава, обдарована молодь: Л. Костенко, В. Симоненко, В. Стус, І. Драч, Д. Павличко, М. Вінграновський, В. Коротич, Б. Олійник, Р. Лубківський, М. Руденко, Є. Гуцало, Р. Іваничук та ін. Представники нового покоління пробуджували думку, звеличували загальнолюдські ідеали.

Серед молодих поетів вирізнявся Василь Симоненко. У 1957 р. він закінчив факультет журналістики в Київському університеті. Ще під час навчання виявив хист до високої громадянської поезії. Перша поетична збірка «Тиша і грім» вийшла у 1962 р. У грудні 1963 р. поета не стало. Уже після передчасної смерті з’явилися його книжки «Вино з троянд», «Земне тяжіння», «Берег чекань». Провідна ідея творчості поета - любов до Батьківщини.

Він писав:

Земле рідна! Мозок мій світліє,

І душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє.

Я живу з тобою і для тебе.

Вийшов з тебе, в тебе перейду,

Під твоїм високочолим небом

Гартував я душу молоду.

Подією в літературному житті України став глибокий і колоритний світ художнього слова поетеси Ліни Костенко. Вона народилася на Київщині, з відзнакою закінчила Літературний інститут у Москві. Три її перші збірки поезій «Проміння землі» (1958), «Вітрила» (1959) і «Мандрівки серця» (1961) засвідчили яскравий талант молодого митця, здатного філософськи осмислювати дійсність, викладаючи оригінальні думки в чудовій поетичній формі. Але з кінцем «відлиги» збірки Л. Костенко перестали друкувати, хоч вона продовжувала плідно й напружено працювати.

Непересічний поетичний хист виявив уродженець Донеччини, аспірант Інституту літератури АН УРСР Василь Стус. «Шістдесятник», який став дисидентом, він був одним з небагатьох, хто зважився на відкриту боротьбу з політичним режимом.

Особливо безкомпромісно літератори виступали проти мовної політики КПРС. Через газети «Радянська культура», «Радянська освіта», «Літературна газета» вони закликали поширювати українську мову, підносити її красу і милозвучність.

Опір русифікації чинила не тільки молодь, а й представники старшого покоління.

В. Симоненко

Мовою джерела

Прочитайте уривок із статті колишнього військового кореспондента письменника М. Шумила. Дайте відповіді на запитання.

«На жаль, ще є люди, які нехтують мовою українського народу. Для них здається, що українська мова недовговічна. Мине, мовляв, скільки-то часу, і украпи їжа мова зникне, а її замінить мова російська... Це абсолютно ворожі нам, радянським людям, думки. Ніяка мова не повинна витискувати іншу мову. У тому і суть рівноправності націй. Зі зникненням мови зникає, гине і нація».

Журнал «Зміна», липень 1956 р.

1. Як ви розумієте висловлення М. Шумила: «Зі зникненням мови зникає, гине і нація»?

2. Чи згодні ви з думкою автора, що «ніяка мова не повинна витискувати іншу мову»? Поясніть свою відповідь.

У часи «відлиги» в українську культуру повернулися імена багатьох письменників і поетів, які були репресовані за часів сталінського режиму. Створювалися комісії за участю письменників з упорядкування їхньої посмертної спадщини, які виявили і опублікували твори О. Досвітнього, М. Ірчана, Г. Косинки, М. Куліша, Д. Фальківського, В. Чумака та багатьох інших.

Особливу активність у поверненні народу творчості несправедливо репресованих діячів української культури проявляв М. Рильський. Він домігся реабілітації поетів М. Вороного і Олександра Олеся, перевидання творів видатних українських композиторів А. Веделя, М. Березовського, Д. Бортнянського.

У літературне життя поверталися реабілітовані письменники, звільнені з ГУЛАГу: Б. Антоненко-Давидович, Н. Забіла, О. Ковінька, З. Тулуб, Г. Хоткевич та ін. Твори репресованих письменників були перевидані й викликали живий інтерес нового покоління. Особливо популярними стали п’єси І. Микитенка та історичний роман З. Тулуб «Людолови».

Відгуком зустрічей творчої інтелігенції з М. Хрущовим в Москві була нарада «активу» творчої інтелігенції та ідеологічних партійних працівників у Києві в квітні 1963 р. На ній перший секретар ЦК М. Підгорний докоряв М. Вінграновському, І. Дзюбі та І. Драчеві за використання їхніх творів «українськими буржуазно-націоналістичними контрреволюціонерами за кордоном».

Жорсткій критиці за «формалістичні викрутаси» піддали твори І. Драча, Л. Костенко та ін.

4. Розвиток мистецтва

Лібералізація суспільства торкнулася й мистецького життя. У травні 1958 р. вийшла постанова ЦК КПРС, яка зняла звинувачення з українських композиторів К. Данькевича (опера «Богдан Хмельницький») та Г. Жуковського (опера «Від щирого серця»).

Українська скарбниця симфонічної музики поповнилася творами К. Данькевича, Г. Жуковського, С. Людкевича, Г. Майбороди, П. Майбороди, Ю. Мейтуса, Л. Ревуцького, А. Штогаренка. У жанрі оперети видатних успіхів досягли А. Кос-Анатольський, О. Сандлер, Я. Цегляр та ін. Здобула популярність творчість композиторів-піснярів О. Білаша, А. Філіпенка, І. Шамо.

У 1960 р. в Україні майже в половині областей не було постійних театральних труп, хоча кількість відвідувачів театральних вистав неухильно зростала. На театральній сцені активно працювали знані майстри - А. Бучма, В. Добровольський, М. Крушельницький, Ю. Лавров, Н. Ужвій, К. Хохлов, Ю. Шумський, Г. Юра та ін.

Якщо театр був елітарним мистецтвом, то кіномистецтво масовим. Аудиторія кіноглядачів у республіці в п’ятдесят разів перевищувала театральну. На трьох кіностудіях, в Одесі, Києві і Ялті, щороку знімалося півтора-два десятки нових художніх фільмів. Інтенсивно працювала Київська студія хронікально-документальних фільмів.

В образотворчому мистецтві плідно працювали такі прославлені майстри, як М. Дерегус, В. Касіян, К. Трохименко, О. Шовкуненко, Т. Яблонська.

Широкої слави здобули народні майстрині декоративно-прикладного мистецтва К. Білокур і М. Примаченко.

Молоді митці часто наштовхувалися на нерозуміння з боку чиновників від мистецтва, які ретельно стежили, щоб творчість інтелігенції вкладалася в усталені канони. Особливих переслідувань продовжувало зазнавати авангардистське мистецтво.

О. Шовкуненко. Одеський порт. Теплоходи

ВИСНОВКИ

Лібералізація суспільства сприяла духовному відродженню нації, важливою складовою якої були освіта, наука і культура.

Відбувся стрімкий злет авторитету української науки. Десятки наукових установ виходили на європейський і світовий рівень.

Особливе місце в національно-культурному житті належало літературі та мистецтву. Письменники й митці зайняли активну позицію в боротьбі з русифікаторською політикою влади. Лише формально дотримуючись обов’язкових канонів «соціалістичного реалізму», вони звеличували у своїх творах загальнолюдські цінності.

Завдання для закріплення матеріалу

1. Як ви розумієте термін «політехнічна освіта»?

2. Коли і з яких причин змінилося ставлення держави до наукових досліджень?

Питання для обговорення в групі, класі

1. Підготуйте повідомлення про одного з відомих вам «шістдесятників». Обговоріть його творчість у класі.

2. Чи можна стверджувати, що в 1950-х рр. наука була вільна від ідеологічного тиску? Відповідь обґрунтуйте.

Висловіть власне судження

1. Поміркуйте, чому українські письменники вважали за неможливе віддати на розсуд лише батьків питання вивчення української мови школярами.

2. Поясніть, чому М. Хрущов наполягав на русифікації освіти.

Працюємо з документом

Прочитайте погляди на якість підготовки студентів в кінці 1950-х - на початку 1960-х рр. Дайте відповідь на запитання.

1. «У 1959-1960 н. р. молодь, яка навчалася без відриву від виробництва, становила половину від усіх студентів вузів України. Нова система навчання у вищих навчальних закладах повністю себе виправдала».

История Киева. - К., 1964. - T.2. - С. 679.

2. «Не виправдовувалися і очікування щодо високого професіоналізму спеціалістів, підготовлених на вечірніх і заочних відділеннях вищих навчальних закладів. Якість підготовки випускників вузів та середніх спеціальних закладів певною мірою відставала від їхнього кількісного зростання».

Іваненко В., Голуб А., Шевченко А. Історія Радянської держави (1917-1991 рр.). - Дніпропетровськ, 2007. - С. 426.

Яку точку зору підтримуєте ви особисто? Поясніть свою позицію.

Тестові завдання

Хронологія

Позначте рік, у якому було прийнято закон УРСР про реформування загальноосвітньої школи.

А 1956 р.

Б 1958 р.

В 1959 р.

Г 1960 р.

Терміни, поняття

Позначте поняття, яке відповідає визначенню: «Заперечення релігійної ідеології, спростування релігійних поглядів як таких, що не відповідають дійсності, - це

А лібералізм

Б атеїзм

В консерватизм

Г демократизм

Послідовність

Позначте хронологічну послідовність подій, які відбулися в 1955-1962 рр.

А створення Обчислювального центру у складі АН УРСР

Б введення в дію ядерного реактора в Інституті фізики АН УРСР

В заснування Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР

Г заснування Інституту проблем лиття

Відповідність

Позначте відповідність особистостей галузі культури, у якій вони працювали.

А Кос-Анатольський А.

Б Шамо І.

В Шовкуненко О.

Г Шумський Ю.

1. Опера

2. Оперета

3. Пісенна творчість

4. Театр

Відкрите запитання

Як ви розумієте слова філософа і дисидента Є. Сверстюка: «Споконвічна боротьба на полі духовному точиться навколо Слова»? Дайте розгорнуту відповідь на запитання.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно
 

Коментарі (0)

Додавання коментаря

  • оновити, якщо не видно коду