Культура, освіта, наука
- 3-05-2022, 02:48
- 747
11 Клас , Історія України 11 клас Власов, Кульчицький (профільний рівень)
§ 57—58. Культура, освіта, наука
Роки незалежності стали переламними в розвитку української культури. Для цього періоду характерні ліквідація перепон на шляху національної культури, скасування цензурних заборон, звільнення від ідеологічних догм соціалістичного реалізму, вільний доступ до здобутків світової культурної скарбниці. Найпомітнішими є позитивні зрушення в галузі відродження історичної пам'яті, повернення забутої або забороненої культурної та мистецької спадщини, активізація культурного життя в регіонах, піднесення народної творчості тощо.
Творчий процес в українському мистецтві набув динаміки та нової якості. Позбавляючись замовного характеру, творчість митців стає розкутішою й самобутнішою. Сучасна українська культура вражає стильовим розмаїттям і багатством форм. Зросли можливості для розкриття й розвитку здібностей молоді.
За останні десятиліття засновано багато фондів, асоціацій, товариств, які прагнуть відродити національні культурні традиції.
Водночас на стані літератури та мистецтва несприятливо позначаються економічні негаразди. У найскрутнішому становищі опинилися великі творчі колективи: оркестри, хори, ансамблі. Вони й у країнах із розвинутою ринковою економікою можуть функціонувати лише за державної підтримки.
1. Мовна політика
Важливим аспектом культурної політики є її мовний складник. Конституція України визнає одну державну мову - українську. Перепис 2001 р. показав, що вона є рідною для 67,5 % населення України. Суперечливість розв'язання мовного питання в Україні полягає не в тому, що для третини населення рідною є російська мова (хоч ця частина суспільства має всі підстави вимагати задоволення всіх її потреб рідною мовою). Задля гармонізації мовної ситуації держава повинна створити сприятливі умови для розвитку саме української мови, зважаючи на високий ступінь русифікованості українців, який штучно формувався впродовж багатьох десятиліть. Без спеціальної роботи в цьому напрямі українська мова занепадатиме, а це, безумовно, становитиме велику загрозу для національної безпеки. Тож утвердження суверенної й незалежної держави в Україні можливе лише за активної мовної політики, спрямованої на зміцнення української мови як державної.
У політичній боротьбі за роки незалежності проросійські політичні сили активно використовували гасло надання російській мові статусу другої державної. На перший погляд, таке гасло не містить жодної небезпеки: третина населення послуговується російською мовою як рідною й нібито має підстави порушувати питання в такій площині. Фактично ж реалізація цього гасла призведе до ліквідації статусу української мови як державної, оскільки розширення прав однієї мови завжди відбувається через утиски прав іншої. Наслідком мовної політики попередніх історичних періодів стала неповнофункціональність національної мови, тобто стан, коли національна мова функціонує не в усіх сферах суспільного життя. Надто це відчувається в інтернеті, у царинах книговидання, цифрових технологій, бізнесу, масової культури. Подолання посттоталітарних деформацій можливе за умови розширення функціональних можливостей української мови, яка в Україні й досі потребує захисту і підтримки. Тому 25 квітня 2019 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Відеокліп українськомовної пісні «Плакала» київського гурту KAZKA став найпопулярнішим в українському сегменті YouTube. KAZKA - перший українськомовний гурт, що потрапив до топ-10 світового чарту Shazam (2018).
» 1. Які аргументи використовували прибічники поглиблення русифікації України за часів незалежності у сфері масової культури? » 2. Які факти свідчать, що насправді йшлося про штучні перепони на шляху розширення сфер функціонування української мови? Поділіться міркуваннями про те, якими заходами держава має підтримувати розвиток державної мови.
Мітинг на підтримку української мови. 2012 р.
2. Розвиток науки
На початку 90-х рр. минулого століття Україна мала потужний науковий потенціал. У сфері науки й наукового обслуговування працювало 450 тис. осіб, налічувалося майже 1300 різноманітних наукових установ: науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, архівів, музеїв, бібліотек. Досягнення української науки пов'язані передусім із результатами діяльності Академії наук, яка в 1994 р. одержала статус національної. Згідно з класифікацією ЮНЕСКО за науковим потенціалом Україна в середині 90-х рр. 20 ст. посідала сьоме місце у світі. Щоправда, у радянські часи істотна частка наукових досліджень здійснювалася в інтересах військово-промислового комплексу, а отже, фінансувалася з джерел, призначених на розвиток ВПК. Тому скорочення бюджетних асигнувань позначилося на загальному стані науки, спричинивши масовий відтік наукових кадрів: упродовж перших семи років незалежності за кордон виїхали понад 6 тис. учених, здебільшого молодих за віком. Протягом 1991-1998 рр. загальна чисельність працівників НАН України скоротилася на 45 %. Однак мережа наукових закладів майже не зазнала змін, окрім сфери прикладної науки. Оскільки від'їздять переважно молоді перспективні вчені, відбувається швидке старіння наукових кадрів.
Утім, попри істотні втрати, фундаментальні науки й далі забезпечують високий рівень досліджень. Цікаві й перспективні розвідки ведуться в галузях енергетики, екології, геології, клітинної біології, генної інженерії, щодо широкого спектра фізико-хімічних проблем. Відбулися великі зрушення в гуманітарних науках. Учені-гуманітарії зробили вагомий внесок у державотворчий процес. Започатковано понад чотири десятки напрямів гуманітарних досліджень.
Упродовж багатьох десятиліть провідні позиції у світовому електрозварюванні посідає Інститут електрозварювання ім. Є. Патона. Наукові розробки його колективу використовують в усіх сферах технічної діяльності людини - у відкритому космосі, на землі та під водою. Одна з останніх новацій - зварювання живих м'яких клітин під час проведення хірургічних операцій. Уже виконано близько 50 тис. таких операцій.
Україна успадкувала від радянських часів розвинуте авіабудівництво. Вона й досі належить до п'ятірки країн, які забезпечують повний цикл у виготовленні літаків - від проектування до пуску. За 25 років незалежності створено 7 нових типів літаків, а 12 типів літаків модернізовано. На сьогодні літаки сімейства Ан експлуатуються у 78 країнах світу, авіаційні двигуни використовують на літальних апаратах у 105 країнах. Щоправда, досягнення, з огляду на потенціал авіаційної галузі, могли би бути значно більшими. Адже нагальною проблемою галузі залишається багаторічний дефіцит фінансових ресурсів для її розвитку та значне звуження потенційних ринків збуту. Це призвело до зниження науково-технічного і технологічного потенціалу авіаційної промисловості та її відставання від рівня розвинутих держав, а отже, відсутності достатнього портфеля замовлень на продукцію авіапідприємств, зокрема на літаки, як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.
У травні 2018 р. Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію відродження українського авіабудування на період до 2022 року.
Мета Стратегії - відновити стабільний розвиток галузі авіабудування та забезпечити рентабельність високотехнологічного виробництва авіаційної техніки в Україні.
Серед рішень, які пропонує Стратегія відродження українського авіабудування:
- оптимізація та модернізація виробництва літаків Ан;
- модернізація і виробництво вертольотів Мі;
- імпортозаміщення комплектуючих з РФ;
- структурне реформування підприємств галузі авіабудування.
Унаслідок реалізації Стратегії очікується:
- розроблення нових зразків транспортних літаків, вертольотів, безпілотних літальних апаратів, а також модернізація вже наявних моделей пасажирських і транспортних літаків і вертольотів;
- підвищення якості виробництва авіаційної техніки до рівня найкращих світових аналогів, а також упровадження міжнародних систем сертифікації продукції;
- розширення взаємодії між державним і приватним секторами, створення сприятливих умов для залучення інвестицій в авіабудування.
Програми ДП «Антонов» для ЗСУ
Україна співпрацює із США та іншими країнами в космічній сфері. Під керівництвом Державного космічного агентства України зусиллями багатьох інститутів НАН проводяться дослідження з освоєння космічного простору.
У грудні 1997 р. на космодромі імені Джона Кеннеді (штат Флорида, США) приземлився шатл «Колумбія». У складі інтернаціонального екіпажу був і представник України - космонавт Леонід Каденюк. Він здійснив космічний політ, який тривав 15 діб, та провів 10 наукових експериментів з космічної ботаніки, які підготували вчені Національної академії наук України.
У листопаді 2018 р. із космодрому Куру у Французькій Гвіані здійснено пуск європейської ракети-носія легкого класу «Вега». Блок маршового двигуна ракети-носія розроблено Державним підприємством «Конструкторське бюро "Південне” імені М. К. Янгеля» та виготовлено Державним підприємством «Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод” імені О. М. Макарова».
Екіпаж космічного корабля «Колумбія» з Л. Каденюком (крайній праворуч)
3. Реформи в освіті
У вересні 2017 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про освіту». Новий закон є базовим - він розблоковує можливості для подальшого реформування сфери освіти, ухвалення законів «Про загальну середню освіту», «Про професійну освіту», «Про освіту дорослих», а також унесення змін до Закону України «Про вищу освіту». Закон «Про освіту» впроваджує трирівневу систему середньої освіти: початкова освіта - 4 роки, базова освіта - 5 років, профільна - 3 роки. Усього - 12 років. Трирічна старша школа буде ліцеєм академічного або професійного навчання. У професійній - школяр опановуватиме першу професію, а в академічній - поглиблюватиме вивчення окремих предметів з орієнтацією на продовження навчання у вищому навчальному закладі. Випускники академічних ліцеїв зможуть здобути ступінь бакалавра за три роки (за більшістю спеціальностей), а не за чотири. Старша школа зазнає найбільших змін, адже основна мета запровадження 12-річної освіти - зменшити навантаження на учня, надати йому право обирати предмети у старшій школі та запровадити профільну старшу школу.
Навчальний 2018/2019 рік став визначальним для освіти України, оскільки розпочав перехід загальної середньої освіти на 12-річне навчання - стартувала Нова українська школа (НУШ).
«Сучасний світ складний. Дитині недостатньо дати лише знання. Ще важливо навчити користуватися ними. Знання та вміння, взаємопов'язані з ціннісними орієнтирами учня, формують його життєві компетентності, потрібні для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці», - зазначають освітні реформатори.
Нові освітні стандарти ґрунтуються на «Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя». Ключові компетентності - ті, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції та працевлаштування і які здатні забезпечити особисту реалізацію та життєвий успіх протягом усього життя.
Новий Закон України «Про освіту» передбачає такі ключові компетентності:
- вільне володіння державною мовою;
- здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
- математична компетентність;
- компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
- інноваційність;
- екологічна компетентність;
- інформаційно-комунікаційна компетентність;
- навчання впродовж життя;
- громадянські та соціальні компетентності, пов'язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
- культурна компетентність;
- підприємливість і фінансова грамотність;
- інші компетентності, передбачені стандартом освіти.
Наскрізними вміннями є: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, уміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв'язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.
Уперше освітня реформа підтримана значним фінансовим ресурсом для старту: у 2018 р. держава виділила майже 2 млрд грн.
4. Література та мистецтво
Від кінця 80-х рр. 20 ст. відбувалася переоцінка суспільних ідеалів, зумовлена викриттям демагогічної сутності комуністичної ідеології та відновленням історичної пам'яті, що спричинило відхід більшості письменників від принципів соцреалізму. Справжньою легендою української культури кінця 80-х - початку 90-х рр. минулого століття, як визнають літературознавці, стала різнопланова творча діяльність літературного гурту «Бу-Ба-Бу», створеного у Львові 1985 р. поетами Ю. Андруховичем, В. Небораком та О. Ірванцем. Поява «Бу-Ба-Бу» засвідчила радикальне оновлення літературно-мистецького процесу в Україні, його демократизацію, свободу творчої самореалізації, звільнення від цензури.
Критикуючи змертвілі догми радянської ідеології та культури соцреалізму, «бубабісти» кидали виклик не лише літературному, а й політичному офіціозові. Нові естетичні принципи втілено, зокрема, в романах Ю. Андруховича «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996) та Ю. Іздрика «Воццек & воццекургія» (1997).
Започаткована «бубабістами» неформальна форма мистецької організації швидко набула поширення в інших творчих осередках. У 90-ті рр. виникло чимало літературних об'єднань, гуртів, які об'єднувалися навколо певних філософських настанов та естетичних принципів, засвідчуючи жанрове й стилістичне розмаїття: «Червона Фіра» (С. Жадан, І. Пилипчук, Р. Мельників), «Нова дегенерація» (І. Андрусяк, С. Процюк, І. Ципердюк) тощо.
Найпопулярнішим жанром літератури стала художня публіцистика. Багато письменників активно долучилися до політичного життя, поєднуючи творчість із громадською й державною діяльністю. Це, зокрема, І. Дзюба, І. Драч, Р. Іваничук, Д. Павличко, Ю. Щербак, В. Яворівський та ін.
До читачів повернулися заборонені або замовчувані в попередні роки твори В. Винниченка, М. Зерова, М. Куліша, Є. Маланюка, Олександра Олеся, Є. Плужника, В. Стуса. Українське суспільство вперше отримало можливість ознайомитися з творчістю літераторів української діаспори: Івана Багряного, Василя Барки, Олега Ольжича, Уласа Самчука, Олени Теліги та ін.
Новий погляд на патріотизм знайшов утілення в романах Р. Іваничука «Бо війна - війною» (1991), «Орда» (1992). Проблемі відновлення історичної пам'яті присвячено роман Р. Федоріва «Єрусалим на горах» (1993).
З великою цікавістю читацька публіка очікувала й очікує на появу нових творів О. Забужко (поезії, публіцистика, новели та романи), С. Жадана (поезія, романи), Т. Прохаська (есеїстика, новели), А. Куркова (романи), А. Кокотюхи (історичні і детективні романи), М. Кідрука (технотрилери), М. Матіос (історичні романи).
Справжнє піднесення українська література переживає нині. Уперше за багато років твори українських митців видаються масовими накладами. Зокрема, найтиражнішими художніми творами стали романи В. Шкляра «Чорний ворон» (2009), у якому відтворено одну зі сторінок нашої історії - боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-х рр.; С. Жадана «Ворошиловград» (2010), екранізований 2018 р. (фільм «Дике поле»); перший прозовий твір Ліни Костенко - роман «Записки українського самашедшого» (2011).
Прочитайте уривки з роману Л. Костенко «Записки українського самашедшого». Прокоментуйте кожен. Що має на увазі авторка, про які проблеми сучасного українства спонукає замислитися читачів, які ідеї втілює в коротких афористичних висловах? У чому гостра полемічність наведених уривків?
- «Предки мої, що ви зробили не так, що нащадки потрапили в таку халепу? - Не мали письменників, чутних для світу, - каже він. - Не створили ні Божественної комедії, ні людської. - Мова, - сказав я. - Віками дискримінована мова. Колоніальне становище».
- «Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих націй мислять категоріями свободи. А такі, як оце ми, все надіються, що якось воно буде. Не буде. Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли!), не можуть бути повноцінними громадянами. Фактично я теж неповноцінний громадянин, бо я терплю».
- «1 грудня, дев'ята річниця референдуму, коли на руїнах імперії постала наша Незалежність. Синій птах з перебитими крилами, майже до смерті закльований двоголовим орлом».
- «Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу - інформація була нашою здобиччю. Тепер ми - здобич інформації».
- «Нова каста з'явилася у нашій незалежній країні - Ті, кого охороняють».
Розвивається українське образотворче мистецтво. Щодалі більше уваги привертають твори художників-концептуалістів. Вони намагаються сприймати світ ідей, а не саме тільки середовище довкола. Помітне місце в їхній творчості посідає інсталяція - просторова композиція, яка сконструйована з різних матеріалів і побутових предметів.
Твори художників популяризуються на виставках, кількість яких неухильно зростає. Мистецькі галереї пропагують творчість талановитих митців.
Збільшується кількість театрів, переважно завдяки появі популярних нині театрів-студій. Творча самостійність художніх колективів сприяє збагаченню тематики театрального мистецтва. Попри жорстку конкуренцію з телебаченням, театр не втрачає популярності.
Від кінця 1980-х рр. новим змістом наповнювалося музичне мистецтво України, активізувалося музично-концертне життя. Популяризації української естрадної музики, авторської пісні сприяло проведення у вересні 1989 р. в Чернівцях фестивалю «Червона рута». У змаганнях брали участь відомі тоді гурти «ВВ» (соліст О. Скрипка), «Брати Гадюкіни» (соліст С. Кузьмінський), «Зимовий сад» (соліст А. Тищенко), «Кому вниз» (соліст А. Середа), «Сестричка Віка» тощо.
На сучасній українській сцені популярна музика (поп-музика) представлена майже всіма музичними напрямами. З'являються нові яскраві виконавці, а вже відомі українські колективи створюють нові альбоми. Популярність серед публіки мають гурти ONUKA, «ДахаБраха», Dakh Daughters, Kozak System, «Бумбокс», KAZKA, «Океан Ельзи» та багато інших, які у своїй творчості активно експериментують з формою та виражальними засобами.
Гурт «Океан Ельзи», створений 1994 р. у Львові. Його лідером і вокалістом є Святослав Вакарчук (перший праворуч)
Представники поп-музики з 2003 р. гідно представляють Україну на конкурсі «Євробачення». За цей період українці двічі здобули перемогу. Під час пісенного конкурсу 2016 р., який відбувся у шведській столиці Стокгольмі, українська співачка кримськотатарського походження Джамала із піснею «1944», присвяченою депортації кримськотатарського народу сталінським режимом у 1944 р., здобула перемогу. А вперше Україна перемогла на «Євробаченні» у 2004 р. у Стамбулі (Туреччина). Тоді перше місце виборола Руслана Лижичко з піснею «Wild dances» («Дикі танці»).
Перемога Джамали на «Євробаченні-2016»
Події Революції Гідності, війна на сході України докорінно змінили український телевізійний та радіопростір: значно зменшився обсяг російськомовного контенту, поступившись місцем українському продуктові, і це спричинило розквіт української популярної музики. Нарешті за стільки років незалежності ефіри заповнили українськомовні гурти. У 2016 р. Верховна Рада ухвалила закон, що встановлює мовні квоти і регулює контент радіо в Україні. З листопада 2017 р. у радіоефірі має бути не менше 30 % пісень українською мовою.
Унаслідок поширення новітніх інформаційно-комунікативних технологій змінилися форми споживання культурних досягнень громадянами. Кількість відвідувань театрів, кінотеатрів, концертних організацій, музеїв, бібліотек скоротилася порівняно з радянською добою. Культурна продукція масового вжитку тепер засвоюється переважно вдома - через інтернет, телебачення, радіомовлення тощо.
Щороку в геометричній прогресії зростають обороти інтернет-торгівлі. Соціальні мережі дають змогу віртуально спілкуватися за інтересами. У всесвітній мережі викладено свіжі матеріали найавторитетніших паперових та онлайн-видань, які можна не тільки читати, а й коментувати, обмінюючись думками з іншими читачами.
ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ
1. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів відповідно до їхньої ролі в сучасній культурі, науці: Л. Каденюк, Руслана, Джамала, Л. Костенко, Ю. Андрухович.
2. Підтвердіть фактами або спростуйте слушність тверджень.
» Подолання посттоталітарних деформацій можливе за умови розширення функціональних можливостей української мови, яка в Україні й досі потребує захисту і підтримки. » Скорочення бюджетних асигнувань позначилося на загальному стані української науки. » Нагальною проблемою авіаційної галузі залишається багаторічний дефіцит фінансових ресурсів для її розвитку. » Закон «Про освіту» 2017 р. упроваджує трирівневу систему середньої освіти.
3. До положень, що характеризують розвиток сучасної культури, науки, освіти, доберіть конкретні факти.
» На початку 90-х рр. минулого століття Україна мала потужний науковий потенціал. » Сучасна українська культура вражає стильовим розмаїттям та багатством форм. » Навчальний 2018/2019 рік є визначальним для освіти України.
4. Прокоментуйте висловлення. У чому цінність джерела особисто для вас? Стисло висловіть своє ставлення до викладених думок.
«Сьогодні школа повинна зробити людину успішною... Те, з чим ці діти вийдуть зі школи і навіть з університету, буде недостатнім. Вони змушені будуть увесь час учитися, якщо хочуть рухатися вперед і розвиватися. Змінюються технології, змінюються вимоги ринку праці, змінюються обставини. У цьому сенсі школа мусить надати необхідні компетентності - не тільки знання, а ще й уміння їх застосовувати, виробляти своє ставлення до тієї чи іншої ситуації. Як виробити критичне мислення, не довіряти всьому, що ти просто почув, а зважити всі сумніви і поставити запитання до цього...» (міністр освіти і науки Л. Гриневич).
«Це яскравий приклад того, як музиканти, люди культури України, на відміну від більшості українських політиків, свідомо, виважено та розумно, із гідністю та естетикою, ставляться до людей, до важливих історичних подій та повідомлень, до трагедії. І вивищують загальнолюдське над політично-амбітним. Музична композиція Джамали не просто конкурсна пісня, це - справжня культурно-політична акція» (письменниця Л. Денисенко).
5. Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування викладеної думки.
«Це - одна із найголовніших реформ, бо від жодної іншої реформи майбутнє країни не залежить так, як від освітньої» (П. Порошенко).
Коментарі (0)