Соціально-економічне становище
- 3-05-2022, 03:14
- 1 311
11 Клас , Історія України 11 клас Власов, Кульчицький (рівень стандарту)
§ 18. Соціально-економічне становище
Реформатори на чолі з М. Горбачовим сподівалися, що із системної кризи радянського ладу можна вийти, не порушуючи засад, на яких тримався соціально-економічний лад, зокрема монополізму державної власності на засоби виробництва та директивного управління економікою. Утім швидко з’ясувалося, що надання більших прав державним підприємствам призводить до ще більшого розбалансування командної економіки, поглиблення дефіцитності бюджету та нестримної інфляції. Реформа 1987 р., яка ґрунтувалася на забезпеченні самостійності, самоуправління й самофінансування державних підприємств, лише поглибила кризу.
На зламі 1980-1990-х рр. було визнано, що командна економіка до реформування не надається. Тому розпочалися спроби заміни директивного управління ринковими регуляторами. Однак компартійно-радянська номенклатура не підтримала генерального секретаря ЦК КПРС і вузьке коло реформаторів, адже демонтаж командної економіки ставив під загрозу її становище в суспільстві й державі. Нерішучість і половинчастість реформаторських кроків, відвертий саботаж ринкових перетворень призвели до господарського паралічу, який вплинув на різке погіршення життєвого рівня населення.
1. Політика «прискорення»
Першим гаслом перебудовної доби було «прискорення». Йшлося про прискорення темпів економічного зростання. У самому звучанні терміна «прискорення» відчувався оптимізм. Мовляв, розвиваємося загалом задовільно, але треба пришвидшити темп.
Свою економічну програму М. Горбачов оприлюднив 1985 р. Основну увагу він приділив розвиткові машинобудування. Висувалися пропозиції децентралізації управління економічним життям, запровадження глибокого госпрозрахунку, розширення прав підприємств, посилення матеріальної зацікавленості трудових колективів.
У жовтні 1986 р. на засіданні політбюро ЦК КПУ було оголошено, що за вісім місяців міністерства та відомства республіки видали 666 тис. письмових розпоряджень, постанов та інших директив. І це був тільки додаток до тієї паперової зливи, яка йшла з Москви. «Товариші, це вже межа, це ж фабрика з видання декретів!» - бідкався В. Щербицький, коментуючи цю цифру.
Проте партійні комітети не збиралися відмовлятися від своїх прерогатив у сфері управління виробництвом. Про переведення економіки на ринкові рейки не йшлося. Засади реформування економічного життя не виходили за межі звичних уявлень про вдосконалення управління підприємствами. Не дивно, що криза дедалі глибше охоплювала господарський організм велетенської наддержави. Попри всі старання статистиків, економічні показники щоразу погіршувалися.
У квітні 1985 р. М. Горбачов поставив на розгляд політбюро ЦК КПРС питання «Про боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом». Ніхто б не взявся заперечувати, що алкоголізм украй негативно позначався на якісних показниках виробництва, призводив до моральної та фізичної деградації сотень тисяч людей. Однак боротьба з цим соціальним лихом засобами «кавалерійської атаки» не мала відчутних результатів. В Україні за другу половину 1985 р. кількість торговельних закладів, які реалізували спиртні напої, зменшилася вдвічі. По всій країні на мільйони осіб, винних у порушенні антиалкогольного законодавства, накладали адміністративні стягнення. Міліція вилучила у населення 418 тис. самогонних пристроїв. Переслідували продаж і вживання не тільки міцних напоїв, а й вина та пива. Запопадливі партапаратники ініціювали вирубування виноградників на Закарпатті та в Криму. Нищили плантації навіть унікальних сортів винограду.
Роздивіться карикатури. Які образи обіграли художники, щоб викритті бюрократичні перепони на шляху реформ? Витлумачте кожен з цих образів. Як ви гадаєте, чи дієвими були зусилля пропагандистів? Свою позицію обґрунтуйте.
Бюрократичний полігон
Текст до карикатури: «Нерідко буває, що від розробки техніки до серійного виробництва - нескінченно довгий шлях із багатьма невиправданими ініціативами-перешкодами».
Дев'ятий вал паперотворчості
Текст до карикатури: «Час нарешті покінчити з практикою дріб’язкової опіки підприємств з боку міністерств і відомств. Прискоренню науково-технічного прогресу дуже заважає величезна кількість усіляких паперів, форм, таблиць, непотрібних бюрократичних процедур (з матеріалів XXVII з’їзду КПРС)».
Крутії часу не гають. Козиряють: «Слухаю». І роботу підміняють суперпоказухою
Текст до карикатури: «Усі ми знаємо, скільки шкоди завдають численні обмеження та інструкції. Це "продукція” людей, які, подібно до одного літературного персонажа, кожного ранку "ходять у посаду”, а прискорення розуміють, як механічне пришвидшення колообігу паперів (з виступу на XXVII з’їзді КПРС)».
Антиалкогольні заходи не дали бажаних результатів, а в народній пам’яті залишилися яскравим прикладом некомпетентних дій влади, що спричинили неабиякий сплеск самогоноваріння.
Один із наслідків економічної кризи - поширення тіньової економіки. У травні 1986 р. стартувала кампанія боротьби з нетрудовими доходами. «Трудящі» економічно залежали від держави, а доходи тих, хто прагнув заробляти на життя поза сферою командної економіки, вважали нетрудовими.
Увага силових структур, правоохоронних органів і компартійно-профспілкового апарату спрямовувалася на викорінення приватної ініціативи в усіх її формах. Спеціальні комісії обмірювали будиночки на дачних ділянках і змушували руйнувати приміщення, параметри яких перевищували встановлені норми. Переслідували людей, які бажали заробити ремонтом житла, пошиттям одягу, наданням населенню інших послуг. Штрафували господинь, які продавали в невстановлених місцях щось вирощене на присадибній ділянці або зібране в лісі. Так комуністична держава обстоювала своє монопольне право на забезпечення населення всім необхідним, хоча з постачанням справлялася вкрай незадовільно. Привид ринкових відносин відлякував компартійно-радянський апарат.
Через півроку після ухвалення цього одіозного закону, у листопаді 1986 р., Верховна Рада СРСР проголосувала за закон протилежного змісту - «Про індивідуальну трудову діяльність».
Роздивіться карикатури. » 1. Яким явищам економічного життя доби їх присвячено? Що викривають карикатуристи? » 2. Чому антиалкогольна кампанія не дала очікуваних результатів? » 3. Хто такі «несуни»? » 4. У чому виявлявся деморалізаційний вплив кризи радянської економіки?
- І ганьбу винесемо, аби тільки дірку в паркані не забили!
- Чого це в тебе сьогодні такий вигляд, ніби ти щойно з хреста знятий!
- Та не вдалося нічого з заводу винести.
А я в такі дні почуваюся так, наче мене обікрали.
- Та щоб я на саму зарплату жив, якщо це не мої речі повсякденного вжитку!
- Ніколи не бачила, щоб сусіда додому горілку ніс. Не інакше - самогон жене. Треба в міліцію заявити.
2. Невдача реформаторських зусиль
Коли гасло «прискорення» не спрацювало, М. Горбачов вирішив підійти до проблеми з іншого боку. Червневий (1987) пленум ЦК КПРС спробував вдихнути життя в економіку, давши державним підприємствам право діяти самостійно. Однак ця спроба теж не вийшла за межі командної економіки. Навіть формулювання порядку денного пленуму ЦК КПРС - «Про докорінну перебудову управління економікою» - обмежувало проблему на управлінні. Основна ідея економічної реформи полягала в поєднанні централізованого директивного планування з наданням підприємствам певної свободи дій. Ступінь свободи визначався трьома «С»: самостійність, самоуправління, самофінансування.
30 червня 1987 р. Верховна Рада СРСР ухвалила «Закон про державне підприємство», у якому розвивалися основні ідеї цієї реформи. Було затверджено постанови про перебудову планування, матеріально-технічного постачання, ціноутворення тощо. Підприємства отримали можливість самостійно планувати виробничу діяльність у визначених межах. Вони здобули право укладати контракти зі своїми постачальниками й споживачами, встановлювати прямі, без посередництва Держплану, зв’язки з іншими підприємствами. У деяких галузях їм навіть дозволялося вступати у прямий контакт з іноземними фірмами.
Виявилося, однак, що в межах окремих підприємств реформа управління не діє. Підприємства справді стали самостійнішими, але почали ухилятися від виробництва тієї продукції, яка була невигідною. Натомість нарощували виробництво вигідної, але непотрібної споживачам продукції. Отже, реформа поглибила процеси розбалансування економіки.
У травні 1988 р. ухвалено Закон «Про кооперацію в СРСР». Людям, які об’єднувалися в зареєстровані державними установами кооперативи, дозволялася підприємницька діяльність, здебільшого у сфері громадського харчування та послуг. Новий закон сприяв виявленню ініціативи багатьох підприємливих людей. Це був перший крок входження Радянського Союзу в ринкову економіку. Межі легального приватного сектора охоплювали виробництво трьох десятків видів товарів і послуг. Доходи тих, хто бажав мати свій бізнес, обкладалися 65-відсотковим податком, але це не ставало на перешкоді.
Наприкінці 1980-х рр. в українських кооперативах працювало приблизно 700 тис. осіб, які щорічно виробляли товари або надавали послуги на загальну суму майже 5 млрд рублів. Дві третини кооперативного обороту спрямовували на обслуговування потреб населення, одну третину - на потреби державних підприємств. Близько 60 % кооперативів працювали у сфері громадського харчування. Кооперативний сектор формувався в надрах командної економіки, проте діяв за законами ринку.
Одночасно з реформами у промисловості була зроблена спроба вдосконалити функціонування колгоспно-радгоспної системи, свідченням чого стала партійно-урядова постанова «Про подальше вдосконалення економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі країни». Жорсткий контроль і в цій сфері не дав позитивного результату. Продовольча проблема дедалі більше загострювалася. Тоді Кремль вдався до деяких кроків у напрямі до ринкової економіки. Зокрема, у березні 1988 р. було прийнято нове положення про колгоспи, яке допускало можливість існування орендних відносин. Колгоспним сім’ям надавалося право брати землю в оренду на тривалий термін (до 50 років) і розпоряджатися виробленою продукцією на власний розсуд. Однак серед колгоспників знайшлися лише одиниці, які зважилися на самостійне господарювання в умовах браку малогабаритної сільськогосподарської техніки та інфраструктури, за допомогою якої можна надавати вирощеній продукції товарного вигляду й реалізувати її. Місцева адміністрація, керівники колгоспів і радгоспів сприймали появу орендарів-фермерів як виклик своїй безконтрольній владі на селі. Тому вони всіляко гальмували поширення орендних відносин.
Улітку 1989 р., коли виявилося, що реформа стала каталізатором економічної кризи, при союзному уряді створили комісію з економічної реформи на чолі з академіком Л. Абалкіним, яка вперше підважила радянський господарський механізм. Зокрема, було висунуто ідеї роздержавлення економіки, плюралізму форм власності, переходу до ринку.
Програму ринкових реформ опублікували у травні 1990 р., але Верховна Рада СРСР відхилила її. Тоді уряд відмовився від реформ і почав розробляти випробуваними методами п’ятирічний план на 1991-1995 рр.
Роздивіться карикатуру та плакат часів «перебудови». » 1. Поділіться міркуваннями, чому командна радянська економіка не надавалася до реформування, зокрема до ринкових перетворень. » 2. Чому партійна номенклатура й керівники підприємств саботували проведення реформ? » 3. Які негативні явища в суспільно-економічному житті поширилися під час «перебудови»?
3. Падіння рівня життя населення
Поглиблення економічної кризи наприкінці 1980-х рр. відсунуло СРСР на 77-ме місце у світі за рівнем споживання товарів та послуг на душу населення.
Хоча в Україні продовольче становище було дещо кращим, ніж у багатьох інших республіках СРСР, але гострий дефіцит продовольства вже почав відчуватися. З кінця 1980-х рр. дефіцитом стало майже все. З осені 1990 р. в Україні запровадили продаж продовольчих і промислових товарів за картками споживача з купонами.
Знецінення рубля призвело до істотного падіння реальної заробітної плати, стипендій та пенсій. У цій ситуації ЦК КПРС потурбувався про керівних працівників: із жовтня 1989 р. підвищили заробітну плату звільненим працівникам партійного апарату на 50-100 %. Істотно зросла платня працівників радянських, комсомольських і профспілкових органів, міністерств та відомств. Цей захід викликав обурення в суспільстві й подальше падіння авторитету влади.
В умовах стрімкого знецінення рубля поширився натуральний, так званий бартерний обмін. Підприємства відмовлялися одержувати за свою продукцію «дерев’яні» рублі. Вони спрямовували продукцію передусім за адресами виробників сировини, матеріалів, комплектуючих, енергоносіїв, щоб розплатитися з боргами. Державний план утратив значення директивного документа. Порушувалися й укладені самими ж підприємствами контракти. Місцева влада в регіонах, у яких розміщувалися підприємства, погоджувалася виконувати планові зобов’язання тільки після задоволення регіональних потреб. Державу охоплював економічний параліч.
Криза командної економіки особливо болісно позначилася на галузях, які обслуговували потреби населення. Зокрема, розпадалася система охорони здоров’я. На початку 1990-х рр. Україна була забезпечена медикаментами й медичною апаратурою лише на третину потреб.
З огляду на стрімкий розпад управління виробництвом і занепад галузей економіки Верховна Рада УРСР 3 серпня 1990 р. ухвалила Закон «Про економічну самостійність». Цей документ проголошував самостійність України у визначенні економічного статусу та стратегії соціально-економічного розвитку, форм і методів господарювання й управління суспільним виробництвом.
Прочитайте фрагмент джерела. » 1. Як у ньому пов’язані явища економічного життя, зокрема дефіцит товарів першої необхідності та зростання політичної активності громадян? » 2. Чому черги в магазинах часто перетворювалися на стихійні мітинги?
ДОКУМЕНТ 1
«...З прилавків магазинів один за одним зникали промислові та продовольчі товари. Люди скуповували все підряд. Склалася ситуація, коли населення чи не вперше отримало на руки більшу кількість готівки. Та не було товару, який би можна було за неї купити. У 1990 р. практично все стало дефіцитом. Гонитва за товарами в цих умовах витісняла всі інші цілі, людина перебувала в постійному напруженні.
Дуже часто джерелом накопичення негативної енергії, свого роду несанкціонованими мітингами, ставали масові черги за товарами першої необхідності (особливо активно у великих промислових регіонах - Києві, Донбасі, західних областях). У них обговорювалися питання, які турбували в повсякденні практично кожну людину: дефіцит багатьох товарів першої необхідності, інфляційні процеси, тіньова економіка, зростання рівня злочинності, втрата віри в досягнення бажаних життєвих цілей за рахунок наполегливої праці; різка активація в суспільстві діяльності неформальних об'єднань; проваджувана владою економічна політика. У результаті активного обговорення наявних економічних негараздів отримання довго замовчуваної інформації про історичне минуле, екологічну ситуацію тощо відбувалася політизація суспільства» («Економічна історія України» за ред. В. Смолія).
Роздивіться карикатури. » 1. Як криза економіки посилила соціальне розшарування й напругу в радянському суспільстві? » 2. Чому професії, пов’язані з постачанням і збутом товарів, потрапили до переліку найпрестижніших? » 3. Які деградаційні явища в царині суспільної моралі спричинила економічна криза?
- Чого це ваші продавці такі невеселі?
- А ви ж бачите: прилавки з оргскла зробили.
- Громадяни, не стійте, імпортне взуття закінчується!
4. Чорнобильська катастрофа
Через рік після оголошення політики «перебудови», 26 квітня 1986 р., в Україні, неподалік від Києва, сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа. Два вибухи на енергоблоці № 4 Чорнобильської АЕС наблизили крах радянської економіки. Тяжкі наслідки катастрофи не подолані й досі. Вони впливатимуть на екологічний стан України впродовж життя багатьох поколінь.
Чорнобильська АЕС почала працювати в серпні 1977 р. із введенням в експлуатацію першого енергоблока; другий почав діяти в листопаді 1978 р.; третій і четвертий енергоблоки вступили в дію, відповідно, у 1981 і 1983 рр. Після цього атомна станція зрівнялася за потужністю з найбільшими у світі АЕС - «Боже» (Франція) і «Фукусіма» (Японія).
Від Чорнобильської катастрофи постраждали майже 5 млн осіб, забруднено радіонуклідами до 5 тис. населених пунктів Росії, Білорусі та України. Зокрема, в Україні забруднено 2293 населені пункти 74 районів, де проживало 2,6 млн осіб. Загальна площа забруднення в УРСР дорівнювала майже 54 тис. кв. км. Люди, які опинилися в зоні впливу руйнівних наслідків аварії, і досі переживають особисту трагедію. Стан їхнього здоров’я дедалі погіршується. Десятки тисяч людей пішли з життя. За оцінками експертів, економічний тягар, пов’язаний із ліквідацією наслідків аварії, становив для України до кінця 2015 р. 179 млрд доларів.
Керівництво країни намагалося применшити наслідки катастрофи. Про шкідливість радіоактивних викидів радянське населення попередили лише на дев’ятий день після катастрофи. Раніше лунали заспокійливі заяви. Горбачов натиснув на Щербицького, щоб першотравнева демонстрація в столиці України була, як завжди, масовою, хоча рівень радіації у місті загрозливо зростав.
Зруйнований четвертий реактор ЧАЕС
У повідомленні оперативної групи політбюро ЦК КПРС від 4 червня 1986 р. заперечувалися оцінки катастрофи офіційними особами та пресою Заходу, «які заявляють про нібито істотну економічну та матеріальну шкоду, заподіяну поширенням невеликої кількості радіоактивних речовин». Фактично ж ця «невелика кількість» лише за вмістом цезію-137 (одного з головних компонентів радіоактивного забруднення біосфери) дорівнювала трьом сотням атомних бомб, еквівалентних скинутим на Хіросіму. Під впливом радіоактивного йоду, поки він містився в повітрі, щитоподібні залози мільйонів людей зазнали незворотних змін. А в чорнобильській хмарі був і радіоактивний стронцій, вплив якого на здоров’я відчуватиме не одне покоління людей.
Про наслідки катастрофи, яку М. Горбачов обережно називав аварією, громадяни України незабаром дізналися. Вони на власному досвіді переконалися, що ухвалення доленосних для них економіко-екологічних рішень за межами республіки є гостро небезпечним. Чорнобиль відіграв роль каталізатора суспільно-політичних процесів, які спричинилися до усвідомлення необхідності здобуття незалежності України.
Прочитайте фрагменти джерел. » 1. Чому інформація КДБ від 29 квітня мала на меті не інформування задля порятунку населення від радіації, а створення умов державної безпеки під час підготовки і святкувань «1 Травня - Дня міжнародної солідарності трудящих»? » 2. Чому влада в СРСР загалом та УРСР зокрема намагалася приховати правду про події на ЧАЕС як від своїх громадян, так і від країн Заходу? Як це узгоджувалося з політикою гласності?
ДОКУМЕНТ 2
З доповідної записки голови КДБ УРСР від 29 квітня 1986 р.: «Інформація, що надходить в КДБ УРСР, свідчить про те, що підготовка до святкування 1 Травня проходить у виключно здоровій політичній обстановці в республіці, в атмосфері високої суспільно-політичної та трудової активності трудящих щодо виконання історичних рішень XXVII з'їзду КПРС...»
Першотравнева демонстрація на Хрещатику в Києві. 1986 р.
ДОКУМЕНТ 3
З виступу Олеся Гончара (1989): «...Кому потрібно було в зараженому радіацією Чорнобилі влаштовувати показушні весілля, фальшиві гулянки, паради? Навіщо у дні всенародної жалоби було влаштовано першотравневу демонстрацію на Хрещатику, де оголені діти, нічого не підозрюючи, танцювали перед трибунами, потішаючи тих, котрі знали - зобов'язані були знати! - про весь трагізм ситуації?!»
Прочитайте фрагмент джерела. Як у документі пояснюється зв’язок економічних та екологічних проблем в Україні з визріванням ідеї незалежності?
ДОКУМЕНТ 4
З Резолюції української асоціації незалежної творчої інтелігенції з приводу екологічного становища в Україні (січень 1989 р.): «Чорнобильська трагедія привернула увагу широких кіл громадськості України до екологічних проблем республіки, до стану її вод, землі та атмосфери. І ми раптом усвідомили собі, що живемо в гігантській душогубці, адже на території республіки, яка складає заледве 2,7 % від всієї площі СРСР, сконцентрована 1/4 всієї потужної промисловості країни. Причому найбільш небезпечних для природи її галузей: хімічної, металургійної, атомно-енергетичної. Це є не тільки наслідком значних природних ресурсів України, зокрема багатих її покладів корисних копалин, але й відсутністю справжнього господаря на власній землі...
Уряд республіки, який мав би регулювати й визначати напрямок розвитку і структуру промисловості України з врахуванням її шкідливих впливів на природу, виявився неспроможним протистояти диктату центральних міністерств і відомств, які нібито в загальносоюзних цілях під захистом центрального уряду планували розвиток підпорядкованих їм галузей промисловості чисто у своїх вузьких інтересах без огляду на небезпеку, яку вони створюють своєю варварською діяльністю. Екологічні проблеми України для мешканців Москви є далекими й незрозумілими, тому ми самі повинні підняти свій голос на захист власного здоров'я і самого життя...»
ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ
1. Складіть речення про події та явища доби «перебудови», використавши поняття і терміни: політика «прискорення», дефіцит, інфляція.
2. Підтвердіть фактами або спростуйте слушність тверджень.
» Започаткована політика «прискорення» виявилася лише пропагандистським закликом. » «Прискорення» не могло дати відчутних результатів без глибоких якісних перетворень у системі виробничих відносин, без «розкріпачення» особистої ініціативи виробника, без перебудови економіки на ринкових засадах.
3. Проілюструйте конкретними фактами тези про події та явища доби «перебудови»: » Сподівання нового керівництва СРСР на подолання кризи традиційними засобами «вдосконалення» директивного управління народним господарством виявилися марними. » Нерішучість і половинчастість реформаторських кроків, відвертий саботаж ринкових перетворень призвели до господарського паралічу, що позначився на життєвому рівні населення.
4. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагменті джерела.
«У результаті "цукрової паніки” буквально за два-три дні вільна торгівля цукром перетворилася в агонію... Черги займають о 4-5 годині ранку... Цукру вистачає тільки частині очікувачів. Решта повертаються з пустими руками, проклинаючи всіх і все, починаючи від посадових осіб, закінчуючи перебудовою. Всі ті трирічні зусилля керівництва партії та праці народу можуть бути порушені дурними кроками тільки в одній торгівлі. Те, що відбувається й говориться в цих шумних і гнівних чергах, можна порівняти з найтяжчими роками війни й голоду».
5. Чому Чорнобильську катастрофу вважають каталізатором подій українського національного пробудження періоду «перебудови»?
Коментарі (0)