Етносоціальні процеси та рівень життя населення
- 3-05-2022, 00:13
- 359
11 Клас , Історія України 11 клас Сорочинська, Гісем (рівень стандарту)
§ 25. Етносоціальні процеси та рівень життя населення
Основні поняття і терміни
середній клас, маргінальні прошарки суспільства, національні меншини, міжнаціональні відносини.
Основні дати
1989 р. — Всесоюзний перепис населення; 1 листопада 1991 р. — Верховна Рада прийняла Декларацію прав національностей України; 5-14 грудня 2001 р. — Всеукраїнський перепис населення.
1. Зміни в складі населення України, соціальні проблеми
Глибока економічна криза 1990-1999 рр. викликала серйозні зрушення у складі населення України і загострення соціальних проблем. Перш за все варто відзначити стрімке падіння життєвого рівня населення.
Звичні за радянських часів гарантії з боку держави — надання роботи, стабільної зарплати, пенсії, матеріальної підтримки — поступилися незвичним і не прийнятним для більшості колишніх радянських громадян завданням щоденної боротьби за виживання.
Економічний спад суттєво обмежив можливості державного бюджету для виконання соціальних зобов’язань (виникали затримки з виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій тощо), різко упали реальні доходи працюючих. Обсяги зарплати, пенсійних виплат суттєво відставали від темпів зростання цін на товари та продукти споживання.
Особисті заощадження громадян, що вони зробили за часів СРСР, були знецінені і фактично втрачені. У 1992 р. поточне споживання населення (їжа, послуги, транспорт, житло) скоротилось до рівня кінця 1950-х років.
Гострі проблеми назріли у справі охорони здоров’я. На початок 90-х років Україна була забезпечена медикаментами лише на 30-40%, медичною апаратурою — на 30%. Зріс рівень серцево-судинних, онкологічних та інших захворювань. Знову набули загрозливого масштабу хвороби, які, здавалось, були викорінені, зокрема туберкульоз. Відбулось стрімке поширення ВІЛ-СНІДу.
Падіння життєвого рівня громадян, фактичне припинення державного житлового будівництва загострило житлову проблему. З 1998 р. розпочалася реалізація програми довгострокового фінансування спорудження житла для молодих громадян. Населенню почали надавати кредити на будівництво власних помешкань. Проте економічна криза 2008-2009 рр. фактично зупинила житлове будівництво. А обсяг боргів населення за кредитами став перевищувати державний бюджет України в декілька разів.
Негативно вплинула на рівень життя народу України гостра екологічна криза, що вразила більшу частину території республіки. В атмосферу викидали тонни шкідливих речовин.
Падіння життєвого рівня людей, соціальні негаразди зумовили зниження природного приросту населення України. Смертність почала перевищувати народжуваність. В Україні щорічно помирало на 150 тис. осіб більше, ніж народжувалось. За роки незалежності населення України скоротилося з 52 до 45 млн осіб.
Помітне зменшення народжуваності підвищує показник старіння нації, свідчить про збільшення питомої ваги старших поколінь порівняно із середніми та молодшими.
На ситуацію в складі населення почали впливати міграційні процеси. Україна стала відкритою в межах існуючого права для в’їзду, перебування і пересування через її територію іноземних громадян.
У перші роки незалежності на рідну землю почали повертатися колишні її жителі, які з різних причин опинилися за межами своєї батьківщини. Серед них — колишні військовослужбовці Збройних сил СРСР, репресовані українці, що перебували на засланні, депортовані народи. У 1991-1996 рр. в Україну з колишніх республік Союзу прибуло 1,2 млн осіб. Надалі цей потік значно скоротився.
Водночас з України стали більше виїжджати. Як правило, — це найбільш дієздатні й освічені люди. За останніми оцінками за кордоном перебуває 6,6 млн громадян України. Переважно вони є трудовими мігрантами. Основна маса їх зосереджена в Росії, Польщі, Італії, Іспанії, Чехії, Греції, Португалії тощо.
Помітна частина міграційних потоків пішла в Україну з країн близького та далекого зарубіжжя. Україна вперше за всю свою історію зіткнулася з такою проблемою, як масовий в’їзд іноземних громадян. За останні роки в Україні щорічно оселяється на постійне проживання близько 200 тис. осіб, серед них — біженці. Першими почали подавати заяви на отримання статусу шукачів притулку представники афганської діаспори. Згодом основну масу біженців становили люди, які тікали з районів збройних конфліктів на території країн СНД. Крім вихідців із близького зарубіжжя, в Україні перебувають біженці з багатьох країн Африки, Південно-Східної Азії та Близького Сходу. Більшість використовують територію України як транзитну, для того, щоб потрапити в країни Європейського Союзу. Потік емігрантів став серйозною проблемою у відносинах України з ЄС.
«Відплив умів» — процес масової міграції, при якій з країни або регіону від'їжджають фахівці, вчені і кваліфіковані робітники з політичних, економічних, релігійних або інших причин.
Крім того, на динаміку змін населення впливають такі чинники, як нещасні випадки невиробничого характеру, травматизм на дорогах, злочинність. Від цих факторів Україна втрачає за рік від 10 до 20 тисяч осіб.
Вищезазначені зміни зумовили постановку на порядок денний негайного вирішення таких питань: забезпечити зростання народжуваності, реформу пенсійної системи і соціального забезпечення, реформування системи охорони здоров’я.
Результати Всеукраїнського перепису населення 5-14 грудня 2001 р.
Попередні підсумки перепису оприлюднені 29 травня 2002 р. Загальна кількість населення становила 48 млн 416 тис. осіб (у 1989 р. — 51,54 млн осіб). Населення міст становило 32 млн 538 тис. осіб (67 % від загальної кількості населення). Порівняно з 1989 р. кількість міського населення скоротилася на 2,3 %. Сільське населення становить 15 млн 878 тис. осіб (32 %), порівняно з 1989 р. зросло на 1,8 %. Перепис засвідчив значне зниження кількості окремих національних меншин: євреїв, німців, угорців, росіян. Натомість зросла кількість кримських татар, вірмен, грузин тощо.
- Які основні зміни відбулися у складі населення України за перші десять років незалежності?
2. Загальна характеристика соціальних зрушень в українському суспільстві
Перехід до ринкової економічної системи, докорінна зміна принципів соціальної політики призвели до значних змін у соціальній структурі українського суспільства.
Що найпомітніше, так це значне майнове розшарування. Водночас непомірно зросли масштаби бідності, яка охопила всі верстви населення, незалежно від професій, освітніх та демографічних ознак.
Повсякденним стало таке явище, як безробіття. Хоча офіційно зареєстрований показник безробіття був невисокий, декілька відсотків працездатного населення, але реально таких людей налічувалося набагато більше.
Зростання бідності відбувалося за рахунок «розмивання» середнього класу (люди із середніми доходами, що займають міцне становище у суспільстві). На сучасному етапі основою середнього класу є підприємці, високооплачувані спеціалісти, частина науково-технічних працівників і службовців. З поліпшенням економічного становища відбувається зростання середнього класу. Проте він на сьогодні ще не є основою для стабільного розвитку країни.
Вулична торгівля
Значні соціальні зрушення сталої соціальної системи призвели до формування доволі помітного прошарку людей, який називають маргіналами (у народі більш поширена назва бомжі та інші). До цієї групи належать особи, які через різні обставини опинилися на узбіччі суспільства, втратили або втрачають зв’язок з його основними інституціями, відчувають глибокі деструктивні зміни свого соціального та психологічного стану.
- Які соціальні групи виявилася найбільш вразливими під час кризи 1990-1999 рр.?
- У яких соціальних групах населення України відбулися найбільші трансформації у порівнянні з радянськими часами?
3. Міжнаціональні відносини в Україні
Україна — поліетнічна держава. Заданими перепису населення 1989 р., в Україні проживало понад 51,4 млн осіб, серед них більше 37,4 млн українців, 11,3 млн росіян, 486 тис. євреїв, 440 тис. білорусів, 324,5 тис. молдаван, 219 тис. поляків, 163,1 тис. угорців, 134,8 тис. румунів і представників інших народів.
Всього в Україні проживає близько 130 національностей, народностей та інших етнічних груп. Особливістю національного складу України ще з повоєнних років було те, що частка українців у загальному числі населення упала з 76,8% в 1959 р. до 72,6% у 1989 р., тоді як частка росіян за цей період зросла з 16,9% до 22%.
Збільшилась також кількість молдаван, вірменів, циган в Україні. Водночас чисельність деяких національностей зменшилась, особливо євреїв (на 23,2%).
Верховна Рада схвалила в листопаді 1991 р. Декларацію прав національностей України, в якій проголошено, що держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на території України, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права.
Держава гарантує всім національностям право на збереження їхнього традиційного розселення і забезпечує існування національно-адміністративних одиниць, а також бере на себе обов’язок створювати належні умови для розвитку всіх національних мов і культур.
Важливе значення в консолідації українського народу має проголошене державою зобов’язання гарантувати всім громадянам вільно сповідувати свою релігію, використовувати свою національну символіку, відзначати свої національні свята, брати участь у державному житті.
Українська держава своїм законодавством забороняє дискримінацію громадян за національною ознакою.
У національній структурі особливе місце посідає російськомовне населення країни. Переважна більшість його представників народилася в Україні, соціалізувалася в двомовному середовищі, певною мірою сприйняла цінності української культури.
Україна створює сприятливі умови для розвитку та функціонування російської мови й культури, а також мов і культур інших народів нашої країни.
4. Повернення кримських татар на свою історичну батьківщину
Повернення кримських татар до Криму стало можливим у часи «перебудови». Цей процес набрав сили у 1988-1989 рр. Основну частку переселенців становили нащадки депортованих у 1944 р. або ті, хто пережив виселення в дитячому віці. Головною мотивацією повернення на етнічну батьківщину була символічна цінність етнічної території як землі походження цілого народу. За 4 роки половина всіх кримських татар, що проживали в СРСР (250 тис.), повернулися додому.
Демонстрація кримських татар. Поч. 1990-х рр.
На кримській землі на татар чекало багато проблем. Зокрема, виникли земельні суперечки з жителями, які заселилися в Криму після 1944 р.
Зі здобуттям незалежності повернення кримських татар на історичну батьківщину стало справою України. З 1992 р. процес облаштування тих, хто повертався, фінансували за рахунок коштів із державного бюджету. Українське політичне керівництво на початку та в середині 1990-х рр. вбачало в кримських татарах союзників у протидії кримському проросійському сепаратизму.
Проте не обходилося без труднощів. Найгострішою була земельна проблема. Місцева кримська влада чинила всілякі перешкоди в отриманні земель переселенцями. Виникали численні силові конфлікти, самозахоплення. Кримськотатарській громаді завдяки організованості вдавалося виборювати свої законні права. А органи самоврядування — Меджліс і Курултай — у 1999 р. отримали фактичне визнання. Постали школи, мечеті, культурні й політичні товариства.
- Яку позицію займало керівництво України щодо повернення кримських татар?
Висновки
- Україна — багатонаціональна держава, на її території проживають представники майже 130 національностей. Усім громадянам, незалежно від їхньої національності, гарантуються рівні права і свободи. Держава забезпечує вільний розвиток етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності усіх корінних народів та національних меншин. Створення цивілізованих міжнаціональних стосунків є важливим досягненням Української держави.
- Складною етносоціальною проблемою для України стало повернення кримських татар на їхню історичну батьківщину. Ставлення до цього в української влади тривалий час було двояке. З одного боку, українська влада сприяла поверненню, але з іншого — заперечувала можливість створення національної автономії і заплющувала очі на зловживання кримської влади.
Запитання і завдання
- 1. Назвіть найболючіші, на ваш погляд, соціальні проблеми в Україні 1990-х рр.
- 2. Як економічна криза вплинула на соціальне становище населення України?
- 3. Які зміни відбулися в динаміці міграційних процесів за часів незалежності України?
- 4. Які соціальні явища свідчать про соціальне розшарування українського суспільства?
- 5. Яке значення мало схвалення Верховною Радою «Декларації прав національностей» для розвитку міжнаціональних відносин? Коли було прийнято цей документ?
- 6. Охарактеризуйте національну структуру населення України. Які зміни в ній відбулися в період незалежності? У якому регіоні України це стало найбільш помітним?
- 7. Які кроки здійснила держава для гармонізації міжнаціональних відносин? Дайте оцінку національній політиці України.
- 8. Складіть графічну схему соціальної структури українського суспільства.
- 9. Охарактеризуйте демографічну ситуацію в сучасній Україні.
- 10. Проведіть дискусію. Чому, на ваш погляд, в Україні, на відміну від багатьох інших країн СНД, за часів незалежності не відбулося серйозних міжетнічних конфліктів? Що ви можете порадити для запобігання таким конфліктам у майбутньому?
Коментарі (0)