§ 24. Міжнародні відносини України. Помаранчева революція

Поява незалежної України цілком змінила геополітичну ситуацію в Європі. Реакція світової спільноти на цей факт була несподівано дружньою та одностайною. Що ж до визнання незалежності України Росією, то воно не мало безумовного характеру. Російський уряд прагнув відтворити Радянський Союз у новій формі - через Співдружність Незалежних Держав.

Керівники нової Росії тривалий час були переконані в тому, що Україна не зможе існувати як самостійна держава. Вони тримали в замороженому стані проблему Чорноморського флоту і дотичну до неї кримську проблему, використовуючи їх як важіль тиску на Україну. Тільки в травні 1997 р. президент РФ Б. Єльцин дійшов висновку, що з Україною треба укладати повномасштабний договір, у якому обидві сторони визнавали б територіальну цілісність держав і підтверджували непорушність кордонів, що існують між ними.

Налагодження співпраці з країнами Заходу тривалий час наражалося на перешкоди, зумовлені фактичною нерозв’язаністю неядерного статусу України. Лише в 1994 р. після приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї склалися сприятливі обставини для входження України до світової спільноти. Відтоді Україну почали сприймати як державу, що є вагомим чинником міжнародного життя.

На перші шпальти світових ЗМІ Україна потрапила у зв’язку з Помаранчевою революцією - хвилею мирних акцій протесту впродовж листопада - грудня 2004 р. через очевидні зловживання влади, що поставили під сумнів чесність виборів Президента України. Ця подія мала вагоме значення для історії України, бо пробудила в мільйонів українців почуття національної гідності й гордості, змусила їх поважати себе.

1. Відносини України із США, НАТО та ЄС

Найбільш плідних результатів у перші десятиліття незалежності Україна досягла на міжнародній арені.

На початок 2004 р. Україну визнали й установили з нею дипломатичні відносини 173 країни. Визнання відбувалося не лише на двосторонньому рівні.

30 січня 1992 р. Україна стала членом Конференції з безпеки та співробітництва в Європі (з 1995 р. Організації з безпеки та співробітництва в Європі, скорочено ОБСЄ)

У перші роки незалежності американська адміністрація ставилася до України дуже стримано - як до країни, що, на їхню думку, неочікувано виявилася нелегітимним власником третього у світі за потужністю ракетно-ядерного потенціалу. Він складався зі 176 міжконтинентальних балістичних ракет з 1200 боєголовками, 41 бомбардувальника стратегічної авіації, здатних доставити до цілі 650 ядерних боєприпасів, і понад 2,5 тис. тактичних ядерних ракет. Сукупний потенціал розміщеної в Україні однієї лише 43-ї ракетної армії перевищував потенціал Великої Британії, Франції або КНР.

Ще напередодні Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. Верховна Рада зробила урочисту заяву про без’ядерний статус України. У травні 1992 р. у Лісабоні Україна разом з делегаціями Росії, Білорусі та Казахстану - нових держав, які стали власниками успадкованої від СРСР ядерної зброї, - підписала протокол до договору між СРСР і США від 31 липня 1991 р. про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1).

Коли президентську посаду обійняв Л. Кучма, він переконав народних депутатів поставити останню крапку в перетворенні України на неядерну державу: приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. 16 листопада 1994 р. парламент ухвалив Закон України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р.».

5 грудня 1994 р. у Будапешті відбувалася зустріч глав держав і урядів - учасниць Наради з безпеки та співробітництва в Європі. Президенти США і Російської Федерації, прем’єр-міністр Великої Британії надали Україні гарантії безпеки. Зокрема, вони зобов’язалися поважати незалежність і суверенітет та чинні кордони України, утримуватися від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, й у такий спосіб отримати будь-які переваги.

Підписання Будапештського меморандуму

Будапештський меморандум з гарантіями безпеки для України не передбачав жодних санкцій для ядерних держав, які могли б порушити його зобов’язання. Він був не юридично обов’язковим міжнародним договором, а фіксацією політичної домовленості. Керівники ядерних держав могли застосувати санкції проти тієї держави, що порушила цю домовленість, суто з моральних мотивів.

Відмова від ядерної зброї й визначення статусу України як неядерної держави змінили відносини із США. Під час візиту в листопаді 1994 р. Л. Кучма підписав Хартію українсько-американського партнерства, дружби та співробітництва. Були укладені угоди про надання американської допомоги Україні у здійсненні економічних реформ. Незабаром серед країн, які одержували фінансову допомогу від США, Україна посіла третє місце після Ізраїлю та Єгипту.

Кредити, надані Україні урядами США, ФРН, Італії, інших країн, а також міжнародними організаціями - Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Європейським банком реконструкції і розвитку, допомогли поліпшити платіжний баланс. Без них, зокрема, не можна було б розплатитися з Росією за нафту й газ. Водночас, домагаючись кредитів, український уряд ціною збільшення зовнішньої заборгованості відсував на майбутнє розв’язання невирішених в умовах гострої економічної кризи проблем.

Успішні кроки Л. Кучми у здійсненні ринкових реформ заохотили американську адміністрацію налагодити співпрацю з Україною. Поступово, однак, США розчарувалися в можливостях і перспективах на українських теренах, і це позначилося передусім на скороченні обсягів фінансової допомоги. Місцеві олігархи створювали несприятливі умови для американських бізнес-партнерів. Але частіше лунали сигнали про «нецільове використання» американської фінансової допомоги.

Не одразу керівництво України виявило інтерес до співробітництва з НАТО. Проте коли ця організація в січні 1994 р. ініціювала програму «Партнерство заради миру» (ПЗМ), Україна першою з країн СНД приєдналася до неї. За 1995-1996 рр. українські військовослужбовці взяли участь у трьох десятках міжнародних навчань миротворчих сил як на вітчизняних полігонах, так і за кордоном. У липні 1997 р. під час саміту країн - членів НАТО в Мадриді було підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору. Українські та російські миротворчі контингенти взяли участь у припиненні збройного протистояння в Боснії та Герцеговині. У травні 1997 р. Альянс відкрив у Києві Центр інформації та документації, а Україна - своє представництво у штаб-квартирі НАТО. Київський центр розгорнув велику просвітницьку роботу, прагнучи розвіяти радянські стереотипи серед українських громадян.

Однак у червні 2004 р. на саміті НАТО в Стамбулі Л. Кучма визнав, що Україна не відповідає критеріям членства в Альянсі, а 15 липня переглянув Воєнну доктрину України, скасувавши пункт про майбутній вступ країни до Північноатлантичного альянсу. Така зміна позиції була на користь Росії, яка сприймала членство посткомуністичних і пострадянських країн у НАТО як наближення ворожих військ до кордонів Росії.

Першим важливим етапом співпраці України з Європейським Союзом став вступ України до Ради Європи 9 листопада 1995 р. Він зробив можливим прагнення наступної мети - про асоціацію з Євросоюзом і далі - про повноцінне членство в ньому.

СЛОВНИК

Європейський Союз, ЄС - міжнародне політико-економічне об’єднання європейських держав. Кордони Європейського Союзу на початок 2019 р. охоплюють 28 країн. У червні 1993 р. на саміті в Копенгагені Євросоюз затвердив критерії, яким мали відповідати країни, якщо вони бажали долучитися до цієї інтегрованої спільноти. Вимагалося, щоб держава-кандидат дотримувалася демократичних принципів, була правовою й поважала права людини. У такій країні мають визнаватися загальні правила і стандарти Євросоюзу, функціонувати конкурентна ринкова економіка.

Прапор Євросоюзу

Політико-правові засади співпраці ЄС з Україною були закладені Договором про партнерство і співробітництво між Україною і Євросоюзом, підписаним у червні 1994 р. в Люксембурзі (набув чинності 1 березня 1998 р.). У 2007 р. розпочато переговори про укладення нового договору, який мав замінити Договір про партнерство і співробітництво. Представники ЄС наполягали на налагодженні стратегічних відносин з Україною як з країною-сусідом. Під час паризького Саміту Україна - ЄС (вересень 2008 р.) досягнуто компромісне рішення щодо назви цієї угоди як Угоди про асоціацію України з ЄС. Вона давала змогу перейти від партнерства і співпраці до політичної асоціації та економічної інтеграції.

Прочитайте уривки з Будапештського меморандуму. Поділіться міркуваннями/припущеннями, чому цей документ не став запобіжником російській агресії проти України у 2014 р.

ДОКУМЕНТ 1

З Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (грудень 7 994 р.):

«1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їхні зобов'язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

2. ...підтверджують їхні зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй».

2. Відносини України з Росією

Найвагомішим для України було визнання її незалежності Росією. Водночас визнання України не перешкоджало Російській Федерації заявляти про свої територіальні претензії. У травні 1992 р. Верховна Рада РФ заявила, що документи про передання в 1954 р. Кримської області Україні не мають юридичної сили з моменту їх прийняття. Російських законодавців особливо хвилювала доля Севастополя. Виконуючи доручення З’їзду народних депутатів Росії, російський парламент у липні 1993 р. ухвалив безпрецедентне рішення про надання Севастополю статусу міста Російської Федерації. Рада Безпеки ООН висловила здивування з цього приводу, а президент РФ Б. Єльцин змушений був заявити про юридичну неспроможність такого рішення.

Переговори про укладення повномасштабного рамкового договору між Україною та Росією тривали роками.

Одним із найдражливіших для обох сторін було питання Чорноморського флоту, вартість якого, за оцінками міжнародних експертів, дорівнювала станом на початок 1992 р. приблизно 80 млрд доларів США. Переговорний марафон закінчився 28 травня 1997 р. Цього дня голови урядів України й Росії підписали угоду про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, про параметри розподілу флоту і взаєморозрахунки, пов’язані з перебуванням російського флоту на території України. Зокрема, було домовлено, що Севастополь залишиться базою тимчасового перебування Чорноморського флоту РФ до 2017 р. на правах оренди (97 млн доларів США на рік). Плавсклад був поділений порівну, але Росія викуповувала непотрібні Україні кораблі. Сума викупу й вартість 20-річної оренди бази в Севастополі покривалися боргом України за енергоносії.

30-31 травня 1997 р. Б. Єльцин здійснив свій перший державний візит в Україну з метою підписання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Кінцева редакція однієї зі статей містила положення: «Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов’язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів». Посилання на Статут ООН означало юридичне визнання сторонами територіальної цілісності й непорушності кордонів відповідно до норм міжнародного права. Російська Федерація уклала міждержавний договір, у якому було зафіксовано територіальну цілісність України і російсько-український кордон, який склався історично.

ЗАУВАЖТЕ

6 грудня 2018 р. Верховна Рада ухвалила Закон «Про припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією», внесений Президентом України. У законі зазначено, що дію договору припинено, зважаючи на збройну агресію РФ проти України, що становить істотне порушення Росією закріплених у ньому домовленостей.

Підписання цього документа стало можливим тільки у 1997 р. завдяки двом обставинам. По-перше, українська сторона пішла назустріч російській у справі розв’язання проблеми Чорноморського флоту. Попри об’єктивні обставини, що склалися історично, базування Чорноморського флоту Російської Федерації в Севастополі могло розглядатися як порушення ст. 17 Конституції України. Останній пункт цієї статті проголошував: «На території України не допускається розташування іноземних військових баз». По-друге, усі російські державні діячі незалежно від політичної орієнтації нарешті зрозуміли, що висування територіальних претензій до сусідньої країни або демонстративне ігнорування визнання її кордонів державними могло мати тільки один результат - цілковиту переорієнтацію України на Захід.

Владні кола Російської Федерації з тривогою спостерігали за тим, як змінюється обличчя Європи. Розширення Євросоюзу й НАТО в східному напрямі вони розглядали як зазіхання англо-американського світу на власну сферу впливу. У такій ситуації посилився тиск Кремля на Україну. 23 лютого 2003 р. у Москві відбулася неформальна зустріч чотирьох президентів: В. Путіна (Росія), Л. Кучми (Україна), Н. Назарбаева (Казахстан) і О. Лукашенка (Білорусь). Президенти підписали заяву «Про новий етап економічної інтеграції та про початок переговорного процесу щодо формування Єдиного економічного простору і створення єдиної регуляційної міждержавної комісії з торгівлі і тарифів». Так у повсякденне життя увійшло поняття Єдиного економічного простору (ЄЕП).

Упродовж 2005 р. тривала експертна робота з розроблення угод, які мали забезпечити функціонування ЄЕП. Умовою створення зони вільної торгівлі було запропоновано визнати формування єдиного наднаціонального координаційного органу, рішення якого були б обов’язковими для виконання країнами - членами ЄЕП. Це призвело до того, що переговори зайшли в глухий кут.

СЛОВНИК

Єдиний економічний простір (ЄЕП) - проект створення спільного ринку товарів, послуг, капіталів і робочої сили для Білорусі, Казахстану, РФ та України.

У контексті створення ЄЕП варто розглядати «тузлинську кризу», яку російські дипломати використовували, щоб прив’язати Україну до євразійського геополітичного простору. 29 вересня 2003 р. російська сторона почала намивати ґрунт для дамби, яка мала з’єднати Таманський півострів з піщаною косою Тузла. Цей невеликий малозаселений острів-коса є територією України. Знаючи це, представник прикордонної служби Російської Федерації заявив про намір росіян установити на Тузлі прикордонну заставу, коли дамба з’єднає її з Таманським півостровом. 30 вересня МЗС України направило Росії ноту протесту, наголосивши, що Тузла є островом, який належить Україні. За кілька днів українці облаштували на ньому прикордонну заставу.

У жовтні Президент України Л. Кучма особисто проінспектував прикордонну заставу на Тузлі. Верховна Рада України повторно звернулася із заявою до Федеральних Зборів РФ з приводу ситуації навколо Тузли й попередила про можливий перегляд засад стратегічного партнерства. 23 жовтня 2003 р. будівництво дамби було зупинено.

Після підписання плану заходів щодо реалізації Угоди про створення Єдиного економічного простору та узгодження положень Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки в грудні 2003 р. у Керчі президентами України та Росії Л. Кучмою та В. Путіним проблема Тузли відпала.

Звичним курсом перших українських президентів було балансування між Сходом і Заходом, завдяки якому вони намагалися отримати зиск з обох сторін.

3. Президентські вибори 2004 р. Помаранчева революція

У 2004 р. Україна привернула до себе увагу всього світу. Інтрига розгорталася навколо президентських виборів, під час яких боротьба точилася між двома учасниками перегонів. Опозиційні сили висунули на посаду Президента України лідера блоку «Наша Україна» В. Ющенка. Провладним кандидатом у президенти став чинний прем’єр-міністр В. Янукович, якого висунула Партія регіонів. Президентські вибори відбулися 31 жовтня 2004 р. У західних і центральних областях перевага була за В. Ющенком, у південних і східних - за В. Януковичем: Ющенко набрав 39,87 % голосів, Янукович - 39,32 %, тобто на 0,55 % менше. Від початку було зрозуміло, що другий тур голосування неминучий. У другому турі 21 листопада Захід і Центр проголосував переважно за В. Ющенка, а Південь і Схід - за Януковича. Загалом по Україні Ющенко вигравав вибори в другому турі, якби не високий рівень фальсифікацій в окремих регіонах.

Увечері В. Ющенко провів зустріч із представниками дипломатичного корпусу, на якій були присутні посли Канади, США, Франції, Великої Британії, Німеччини та інших країн. Під час зустрічі представники опозиції повідомили, що в Донецькій області В. Янукович «намалював» собі 1 млн 200 тис. голосів, у Луганській - до 500 тис., у Миколаївській, Херсонській, Одеській, Запорізькій та Дніпропетровській, разом узятих - 1 млн голосів. За словами В. Ющенка, у Донецькій області на 2020 дільницях працювало тільки 19 його представників. Кандидат у президенти просив демократичні країни дати оцінку перебігу виборів в Україні.

Помаранчевий майдан на київському Хрещатику. Грудень 2004 р.

Прочитайте фрагменти документів та роздивіться карикатури. » 1. За допомогою яких технологій відбувалося фальшування результатів виборів Президента України у 2004 р.? » 2. Які особливості суспільно-політичного життя в Україні створювали можливості для застосування таких маніпуляцій? » 3. Про що свідчить той факт, що голоси виборців розділилися майже навпіл? » 4. Чому в Україні в ті роки були сильними проросійські настрої серед частини населення? Як це пов’язано з політичним курсом багатовекторності?

ДОКУМЕНТ 2

Голова Верховної Ради двох скликань В. Литвин у книжці «2004: події, документи, факти» переповідає такий епізод: «У Донецьку, у Ворошиловському районі, на одній з дільниць 42-го територіального округу членів комісії змусили підписати чистий протокол. Потім, як повідомив очевидець, у протокол були вписані фальсифіковані результати виборів. Так, за його словами, з майже 2 тисяч виборців дільниці за Віктора Ющенка були віддані 133 голоси, але в протокол були вписані тільки 2 голоси. Більше того, ніякого фактичного підрахунку голосів, відданих за кандидата Віктора Януковича, не робили, просто в протокол були вписані за нього 1947 голосів. Фальсифікація результатів стала можливою через те, що на цю виборчу дільницю не був допущений жоден спостерігач від В. Ющенка».

ДОКУМЕНТ 3

З інформації на сайті «Української правди», яка оприлюднила перехоплені співробітниками СБУ телефонні розмови штабу В. Януковича: «Ці дані свідчать, що в штабі Януковича повністю контролювали хід голосування і підрахунок голосів під час обох турів виборів президента. За допомогою відкріпних талонів, голосувань на закритих дільницях, за рахунок голосувань на дому команда Януковича планомірно досягла потрібного результату. Знання точної кількості відкріпних талонів, виїзних голосувань та обсяги інших маніпулятивних технологій зіставляли з даними екзит-полів і таким чином заздалегідь знали, який буде отримано результат».

- Ми прибули голосувати за відкріпними талонами.

- Шефе! Ми вже обробили двісті відсотків бюлетенів!

- Пане майоре! Бандити!

- Не мели дурниць, це група підтримки одного із претендентів на папаху.

На Майдані Незалежності в Києві почали збиратися прихильники В. Ющенка. У ніч на 23 листопада на Майдані Незалежності й на Хрещатику перебувало до 10 тис. громадян. Біля пам’ятника Незалежності стояли 27 наметів, куди звозилися протоколи з мокрими печатками. Біля будинку Консерваторії поставили польову кухню. Досить швидко містечко розрослося до 400 наметів, розташованих уздовж усього Хрещатика - до Бессарабки. Штаб В. Ющенка організував пряму супутникову трансляцію з місця подій, якою одразу скористалися провідні телеканали світу. Панорама київського Майдану потрапила в поле зору багатьох країн. Удень кількість людей на Хрещатику зросла до 100-150 тис, 23 листопада відбулися мітинги на підтримку В. Ющенка у переважній більшості великих міст України.

Від ранку 25 листопада під контроль протестувальників перейшли Будинок профспілок на Майдані Незалежності та Міжнародний центр культури і мистецтв на вулиці Інститутській. У профспілковому приміщенні розташовувався оперативний штаб, який керував організацією дій на Майдані Незалежності.

Одразу після оголошення ЦВК фальсифікованих результатів другого туру В. Ющенко звернувся через довірену особу до Верховного Суду України з вимогою визнати недійсними результати голосування в Донецькій і Луганській областях через масові порушення законодавства, що спотворювали результати народного волевиявлення.

ЗАУВАЖТЕ

Акції протесту, що тривали впродовж листопада - грудня 2004 р., відбувалися під жовтогарячими, або помаранчевими, знаменами. Саме тому ті події назвали Помаранчевою революцією.

Майже всі учасники протесту та їхні симпатики мали помаранчеву атрибутику: прапори, стрічки, накидки, хустинки.

Увечері 25 листопада Верховний Суд України заборонив ЦВК оприлюднювати результати виборів. Після багатьох днів протистояння Верховний Суд України визнав за необхідне відновити права суб’єкта виборчого процесу шляхом проведення повторного голосування за правилами, визначеними законом про вибори Президента України. Повторне голосування другого туру було призначене на 26 грудня.

Вихід з політичної кризи вдалося знайти завдяки тривалим переговорам і напрацюванню компромісного рішення: з боку влади головною поступкою була згода на проведення переголосування другого туру виборів, а з боку опозиції - згода на конституційну реформу, за якою з 2006 р. Україна ставала парламентсько-президентською республікою.

8 грудня 2004 р. Верховна Рада України законодавчо започаткувала конституційну реформу.

• » Кабінет Міністрів ставав вищим органом у системі органів виконавчої влади.
• » Уряд призначався парламентом за поданням Президента України.
• » Кандидатуру для призначення на посаду прем’єр-міністра Президент України вносив за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, яка становила більшість у парламенті.
• » Верховна Рада мала працювати не 4, а 5 років.
• » Вибори до парламенту відбувалися на пропорційній основі.
• » Президент здобував право достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо протягом одного місяця вона не змогла сформувати парламентську більшість.

Повторне голосування другого туру відбулося 26 грудня 2004 р. Його загальні підсумки, за даними ЦВК, були такі:

• » за В. Ющенка проголосували 15 млн 116 тис. осіб (51,99 % кількості виборців, які взяли участь у голосуванні);
• » за В. Януковича проголосували 12 млн 849 тис. осіб (44,2 %).

Президентом став В. Ющенко.

Прочитайте фрагмент документа. » 1. Чому Помаранчева революція стала свідченням формування громадянського суспільства в Україні? Чому його поява ознаменувала подолання тоталітарної спадщини в суспільній свідомості? » 2. Чому саме громадянське суспільство є запорукою демократичного розвитку й дотримання прав та свобод громадян, поваги до законів? » 3. Як характеризує В. Ющенка те, що він очолив протести громадян? Чи були здатні на такі дії політичні діячі радянської епохи? Чому?

ДОКУМЕНТ 4

«...Українські громадяни не були задоволені економічним і політичним становищем у своїй країні. Вони розуміли, що партія влади створила імітацію демократичного устрою, за лаштунками якого дбала тільки про власні інтереси. Вони розуміли, що в них залишилася єдина зброя, яку не можна було імітувати: конституційне право на вибір державних посадовців, починаючи від президента країни. Нарешті, вони розуміли те, що чинна влада намагатиметься перетворити ці вибори на фарс і залишити все так, як було. Але в них уже не вистачало сил, щоб терпіти далі засилля симбіозу вищих державних чиновників і олігархів. Їх особливо обурював той факт, що олігархи клали у свої глибокі кишені здобутки економічного піднесення. Вони відчували, що напруження в суспільстві зростає...» (український історик С. Кульчицький).

Проаналізуйте карту. Позмагайтеся в парах у вмінні отримувати вичерпну картографічну інформацію: історичні факти (події, явища, процеси) та історико-географічні об’єкти. Прокоментуйте кожен із виявлених вами на карті фактів. Складіть запитання до карти. Запропонуйте їх іншій парі. Вислухайте відповіді. Узагальніть інформацію.

Становлення незалежної України (1991-2013)

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: » Обрання В. Ющенка Президентом України » Підписання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією » Вступ України до Ради Європи » Підписання Будапештського меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

2. Складіть речення, використавши поняття і терміни: Європейський Союз, євроінтеграція, Єдиний економічний простір (ЄЕП), «тузлинська криза», Помаранчева революція, парламентсько-президентська республіка.

3. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів відповідно до їхньої ролі в подіях доби: Л. Кучма, В. Янукович, В. Ющенко.

4. Визначте суть Будапештського меморандуму, підписаного вищими керівниками України, США, Великої Британії та Росії, про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією. Яке значення цих документів?

5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел.

«У всіх студентів, які приїхали з нашої області, та й не тільки в студентів, настрій зараз революційний. Люди хочуть врешті-решт щось змінити. Влада це відчуває. І навіть коли ми виїжджали, за вказівкою згори було перекрито трасу. Тобто нам намагалися зашкодити приїхати до столиці й підтримати революційний рух. Нам же натомість хочеться відстояти справедливі результати виборів, а не ті, які надає ЦВК...» (учасник Помаранчевого майдану, м. Новояворівськ).

«Сьогодні можна скільки завгодно говорити про політичний характер рішень Верховної Ради і Верховного Суду України щодо визнання недійсними результатів другого туру голосування і недовіри Центральній виборчій комісії. Але при цьому не слід забувати, що саме вони відкрили єдиний за даних обставин - правовий і легітимний - вихід, розрядили гранично напружену політичну атмосферу і стали тим проблиском надії, що дав змогу відступити від безодні громадянського конфлікту, зберегти державну незалежність і територіальну цілісність України...» (екс-голова Верховної Ради України В. Литвин).

6. Підтвердіть фактами або спростуйте слушність твердження.

Вибух народного гніву у 2004 р. в масштабах, які дивували весь світ, був викликаний не так неочікуваними результатами президентських виборів, як глибоким незадоволенням народу своїм становищем.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Історія України 11 клас Власов, Кульчицький (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)