УРСР на початку десталінізації
- 22-06-2022, 23:02
- 398
11 Клас , Історія України 11 клас Гісем, Мартинюк (рівень стандарту)
§ 6. УРСР на початку десталінізації
• 1. Якими були особливості внутрішньополітичного становища УРСР у перші післявоєнні роки? 2. Назвіть характерні риси відбудови промисловості та сільського господарства республіки. 3. Коли загалом завершилася відбудова?
1. Внутрішньополітичне становище в Україні після смерті Й. Сталіна. 5 березня 1953 р. в СРСР оголосили про смерть Й. Сталіна. Ця подія не означала одночасне припинення сталінського режиму в країні, але зробила можливими перші кроки з десталінізації суспільно-політичного життя.
Наприкінці березня 1953 р. провели амністію щодо осіб, засуджених на термін до п’яти років, а також за господарські, посадові та деякі воєнні злочини. За амністією з радянських в’язниць і концтаборів звільнили 1,2 млн в’язнів. Удвічі було скорочено термін покарання особам, засудженим на п’ять років. Виняток становили засуджені за участь у «контрреволюційній діяльності».
Того самого року розпочалася реабілітація осіб, незаконно репресованих у часи сталінщини, і влітку-восени перші з них почали повертатися додому з місць відбування покарання.
У вересні 1955 р. було оголошено амністію громадянам, засудженим за співробітництво з нацистською окупаційною владою в роки війни. Звільнили чимало українців, що перебували на окупованих територіях і були звинувачені в «пособництві ворогу».
У вересні 1953 р. М. Хрущова обрали першим секретарем ЦК КПРС. Те, що він раніше був першим секретарем ЦК КПУ, сприяло посиленню впливу вихідців з України на союзні справи.
Одночасно з розгортанням боротьби за владу відбувалися кадрові зміни в керівництві республіки. У червні 1953 р. пленум ЦК КПУ за звинуваченнями в зросійщенні вищої школи та дискримінації місцевих кадрів у Західній Україні звільнив Л. Мельникова з посади першого секретаря ЦК КПУ. На цю посаду вперше було призначено українця за національністю О. Кириченка. У липні—вересні 1953 р. українці посіли також інші вищі посади в республіці. Заступником Голови Ради Міністрів УРСР став С. Стефаник, син західноукраїнського письменника В. Стефаника. Українську республіканську раду професійних спілок очолив К. Москалець. Другим секретарем Львівського обкому КПУ став колишній член репресованої за часів сталінщини Комуністичної партії Західної України В. Дудикевич, а першим заступником Голови Ради Міністрів УРСР та членом Політбюро ЦК КПУ став драматург О. Корнійчук.
Десталінізація — процес ліквідації найбільш одіозних проявів сталінського режиму, що відбувався в СРСР після смерті Й. Сталіна. Здійснювалася непослідовно і мала обмежений характер.
Амністія — повне або часткове звільнення від покарання та його правових наслідків, пом'якшення покарання, а також зняття судимості з осіб, що відбули покарання.
Реабілітація — заходи з відновлення доброго імені й прав осіб, необгрунтовано притягнутих до кримінальної відповідальності як за життя, так і після їхньої смерті.
Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» від 19 лютого 1954 р.
Подальшому розгортанню українізації керівництва республіки сприяв XVIII з’їзд КПУ, що відбувся в березні 1954 р. У новому складі ЦК КПУ частка українців зросла із 62 до 72 %, чотири секретарі ЦК КПУ та вісім членів Політбюро ЦК КПУ були українцями. Також зросло представництво українців у загальносоюзних органах влади. Так, близько десяти міністрів, що раніше працювали в Україні, увійшли до уряду СРСР.
2. Входження Кримської області до складу УРСР. Через масові депортації представників грецького, вірменського та кримськотатарського народів (у 1944 р. за звинуваченнями у співробітництві з окупаційною владою) господарське життя Кримського півострова перебувало в занепаді. Переселенці з інших областей РРФСР, не знайомі з особливостями ведення сільського господарства у степових та гірських районах Криму, таємно тікали звідти додому. У 1954 р. під час урочистого святкування 300-річчя возз’єднання України з Росією Крим було передано до складу УРСР. У постанові Президії Верховної Ради УРСР це розглядалося як «виявлення безмежної довіри й широкої любові російського народу до українського народу». (Обґрунтуванню юридичної легітимності цієї події буде присвячено практичне заняття за розділом.)
3. Перші перетворення в соціально-економічній сфері. У 1954 р. в СРСР було видано повість радянського письменника Іллі Еренбурга «Відлига». Вона дала назву цілому історичному періоду, що розпочався в країні після смерті Й. Сталіна, порівнюючи цей час із нетривалим потеплінням посеред зими. Десталінізація не змінювала суті радянського режиму, хоча влада вже не використовувала відверто терористичні методи керівництва, як за часів сталінщини, і розпочала обмежену лібералізацію суспільного життя.
«Відлига» — неофіційна публіцистична назва періоду в історії СРСР після смерті Й. Сталіна. Поняття «відлига» походить від однойменної повісті І. Еренбурга.
Лібералізація — у широкому розумінні: пом'якшення державного контролю над різними сферами суспільного життя: політикою, економікою, пресою тощо.
В економіці істотною рисою періоду хрущовської «відлиги» стала її певна переорієнтація на соціальні потреби, які в попередні часи влада ігнорувала на користь інтересів держави. Перші перетворення нового керівництва країни в економічній сфері стосувалися сільського господарства. Заходи, спрямовані на покращення ситуації в ньому, були сформульовані в постановах пленумів ЦК КПРС, які відбулися в 1953—1955 рр. Так, суттєво збільшилися закупівельні ціни на продукцію сільського господарства (усього протягом 1953—1958 рр. на продукцію тваринництва — у 5,5 разу, на картоплю — майже у 8 разів, на зерно — майже в 7 разів). Восени 1953 р. з колгоспів списали заборгованість державі за обов’язковими поставками продукції тваринництва в попередні роки. Регіонам, де тваринництво було невигідним, дозволили не встановлювати плану щодо його розвитку. Для кращого стимулювання праці колгоспникам було дозволено отримувати грошовий аванс у розмірі 25 % від вартості запланованих обсягів продукції. Проте щойно ситуація на селі покращилася, було запроваджено обмеження щодо особистих господарств колгоспників. У 1955 р. вдвічі зменшили розміри присадибних ділянок. Це негативно вплинуло на ситуацію із забезпеченням продовольством у країні, оскільки на присадибні ділянки припадала значна частка державних заготівель сільськогосподарської продукції.
У 1954 р. керівництво СРСР із метою збільшення обсягів виробництва зерна вирішило перейти від вкладання коштів у сільське господарство центральної нечорноземної смуги Росії та України до освоєння нових земель. На початку року пленум ЦК КПРС ухвалив постанову про освоєння цілинних і перелогових земель Казахстану, Сибіру, Уралу й частково Північного Кавказу. Україна взяла активну участь у реалізації цієї програми. До Казахстану й на Алтай з України виїхало понад 100 тис. осіб, переважно молодь. Серед них були робітники заводів, будівельники, трактористи, комбайнери, механіки тощо. За кілька років частина з них повернулися додому, але більшість залишилися працювати на нових землях. У 1956 р. в господарствах Казахстану, Західного Сибіру й Північного Кавказу працювало понад 75 тис. українців. Так, радгоспи «Київський» і «Харківський» Кустанайської області, «Київський» і «Херсонський» Акмолинської області Казахстану майже повністю були утворені з українських переселенців.
Одночасно з переселенцями на нові землі з України направили чимало техніки. Тільки в 1955 р. з УРСР на цілину було відправлено близько 11,4 тис. тракторів і 8,5 тис. комбайнів. Програма освоєння цілинних і перелогових земель дала змогу збільшити обсяги виробництва зерна, але одночасно зберегла екстенсивний характер його розвитку.
Радянський агітаційний плакат, що закликає їхати на освоєння цілинних земель Казахстану. Художник В. Ліванов. 1954 р.
Яке уявлення про методи радянської пропаганди можна отримати за наведеною ілюстрацією?
У промисловості нове керівництво звернуло увагу на необхідність запровадження у виробництво досягнень НТР, яка в цей час охопила провідні країни світу. Разом із цим уперше на порядку денному постала проблема диспропорції між виробництвом засобів виробництва (група «А») і товарів народного споживання (група «Б»). У серпні 1953 р. на сесії Верховної Ради СРСР було оприлюднено показники, згідно з якими в 1940—1953 рр. виробництво засобів виробництва у країні зросло більш ніж утричі, а предметів споживання — на 72 %. Було заявлено про необхідність «у найближчі два-три роки добитися створення в нашій країні достатку продовольства для населення і сировини для легкої промисловості».
Проблему забезпечення населення споживчими товарами так і не було вирішено остаточно. Хоча на полицях магазинів і з’явилося більше продуктів та розпочалася закупівля деяких товарів за кордоном, в умовах боротьби за владу в радянському керівництві через деякий час ці заходи оголосили «капітулянською політикою».
4. Протести українців, ув'язнених у радянських концтаборах. У 1954 р. при Президії ЦК КПРС було утворено спеціальну комісію, яка розпочала вивчення матеріалів масових репресій другої половини 1930-х рр. Відповідна комісія працювала також при ЦК КПУ. Однак діяли вони дуже повільно, а система таборів сталінського ГУТАБу продовжувала існувати. Ще в 1953 р. в’язні таборів Воркути, Норильська, Магадана та інших міст, серед яких було чимало членів ОУН, УПА та «бандпособників» (так називали тих, хто був звинувачений у їх підтримці), провели страйки, протестуючи проти нелюдських умов утримання й праці. Виступи жорстоко придушували. У травні-червні 1954 р. підняли повстання в’язні великого радянського концтабору в Кенгірі (Казахстан), але воно було придушене. Серед учасників повстання було чимало українців.
У 1955 р. у світі вперше дізналися про становище ув'язнених у концтаборах і життя в Радянській Україні завдяки Відкритому листу українських політичних в'язнів до ООН, підписаному 13 в'язнями мордовських спецтаборів. Станом на початок 1950-х рр. українці складали п'яту частину в'язнів ГУТАБу. У таборах їх перебувало 363,6 тис. осіб, у колоніях — близько 143,6 тис. осіб. У 1956 р. ГУТАБ ліквідували, створивши замість нього Головне управління виправно-трудових колоній МВС СРСР.
Із Відкритого листа до відділу прав людини ООН і всього культурного світу від в'язнів-табірників СРСР (30 вересня 1955 р.)
Ми, в'язні мордовських спецтаборів, просимо взяти до загального відома цілого культурного світу таке: ми, українці, як прихильники всякого руху, що стремить до свободи і правди, ставимося прихильно до всілякої культури і прогресу в усіх ділянках громадського життя, а рівно ж до самовизначення Української соборної держави...
Нас загнано в табори, засуджено строгими вироками на 10—25 років не за бандитизм, як це вони (більшовики) пояснюють перед світом, не за підпал, убивства і зраду, а лише за те, що ми, як і кожен волелюбний народ, домагаємося свого законного права на своїй землі... Тому в нас виникає питання: чи знає культурний світ про умови, у яких перебуваємо не лише ми — в'язні, але й весь наш народ? Чи знає культурний світ, що нас після відбуття вироку насильно засилають на так звані «цілинні землі» в Казахстан, Краснодарський край, на далеку Північ, горланячи, що туди їдуть добровольці і комсомольці? Чи може уявити культурний світ Українську державу без українського уряду, без української армії, без українського народу?
...Чому на наших землях дислокуються військові частини, утворені з росіян та інших національностей, яким інтереси українського народу якщо не суто ворожі, то чужі? Якщо ми зрадники своєї Батьківщини і справедливо покарані, чому нас судили «народні» чи «військові» суди, склад яких далеко не український? Чому нами освоюються недоступні дикі землі чи ліси в той час, коли наших рук так потребує наша Батьківщина? Чи знає культурний світ, що на масових табірних цвинтарищах будуються нові табори, міста, копаються канали, робляться спортивні майданчики, щоб затерти сліди цих злочинів?
...Чи відомо про масові розстріли в'язнів (у Воркуті на шахті Н.29 розстрілювали під керівництвом і за участю генерального прокурора Руденка), які домагалися лише прав політв'язнів?
...Чи відомо культурному світові, що Україна, крім штучного голоду 1933 р., живе надголодь 38 років?.. У той час, коли мільйони тонн хліба вивозяться за кордони в цілях пропаганди, у той час, коли різні заграничні делегації відвідують зразкові (спеціально для показу) колгоспи і фабрики СРСР?..
Ми не впали духом, бо знаємо, що наші стремління до волі оправдані законами матері природи, і віримо, що весь культурний світ піддержить нас на цьому шляху...
1. Які факти наведені у джерелі? 2. Обговоріть у парах. Які висновки можна зробити за цими фактами про те, за що боролися українські політичні в'язні?
Висновки. Після смерті Й. Сталіна відбулися зміни у вищому керівництві СРСР. До влади прийшло угруповання, очолюване М. Хрущовим, яке свідомо розпочало десталінізацію, відмовляючись від крайнощів сталінського тоталітаризму.
- В Україні на початковому етапі десталінізації розпочався процес українізації керівних кадрів.
- У 1954 р. відбулася передача Кримської області до складу УРСР. Проте це перш за все було продиктоване інтересами центру, який прагнув перекласти на українське керівництво проблеми розвитку півострова.
- В економіці України на початковому етапі десталінізації суттєвих змін не відбувалося. Нове союзне й республіканське керівництво намагалося знайти шляхи вирішення проблем у межах тогочасної радянської моделі соціально-економічного розвитку, сформованої в попередні десятиліття.
Запитання і завдання
- 1. Що таке десталінізація? 2. Кого було обрано першим секретарем ЦК КПУ в червні 1953 р.? 3. Коли відбулася передача Криму до складу УРСР? 4. Скільки українців виїхало з республіки на освоєння цілинних земель? 5. Яку проблему розвитку промисловості оприлюднили на сесії Верховної Ради СРСР у серпні 1953 р.? 6. Як і коли світ уперше дізнався про становище українських політичних в'язнів у радянських концтаборах?
- 7. Проаналізуйте зміни, що відбувалися в республіці на початку десталінізації. 8. Як і чому відбулося входження Кримської області до складу УРСР? 9. Наведіть факти, які свідчать про соціальну переорієнтацію та модернізацію економіки УРСР у цей період. 10. Порівняйте процеси, що відбувалися в соціально-економічному розвитку тогочасних країн Заходу та України. 11. Охарактеризуйте протести українців, ув'язнених у радянських концтаборах.
- 12. Простежте за картою атласу, які адміністративно-територіальні зміни відбулися в республіці в цей період. 13. Складіть таблицю «Україна на початку десталінізації».
- 14. Проведіть дискусію за проблемним питанням: «Чи відбулися позитивні зміни в Україні на початковому етапі десталінізації?». 15. До уроку узагальнення знань за розділом підготуйте навчальний проект на тему (на вибір): 1) «В безсмерті холодно. І холодно в житті. О Боже мій! Де дітися поету?!» (Ліна Костенко). Творчість «шістдесятників» як закономірна реакція на виклик часу. 2) «Ті, що відкрили шлях у космос». Внесок українців в освоєння космічного простору.
Коментарі (0)