§ 31. Серпневий заколот 1991 р. Проголошення незалежності України

1. Спроба державного перевороту 1991 р. і розпад СРСР. Створення Співдружності Незалежних Держав

19 серпня 1991 р., коли Михайло Горбачов з родиною перебував на відпочинку в Криму, по радіо й телебаченню від 6-ї години ранку почали зачитувати офіційне звернення під назвою «Заява радянського керівництва». У заяві стверджувалося, що Горбачов за станом здоров'я не може виконувати обов'язки президента СРСР, тому його повноваження переходять до віце-президента Геннадія Янаєва. Далі йшлося про потребу подолання «глибокої та всебічної кризи, політичної, міжнаціональної та громадянської конфронтації, хаосу та анархії, які загрожують життю та безпеці громадян СРСР, територіальній цілісності, свободі й незалежності нашої країни». Опираючись на результати референдуму про збереження СРСР, автори заяви повідомляли про запровадження надзвичайного стану строком на 6 місяців. Не обійшлося й без стандартної для радянських документів вказівки на те, що таке рішення «йде назустріч вимогам широких верств населення про необхідність найрішучіших заходів, щоб запобігти сповзанню суспільства до загальнонаціональної катастрофи».

Для управління країною створено Державний комітет по надзвичайному стану в СРСР (ДКНС). До його складу увійшли: Геннадій Янаєв (віце-президент СРСР, голова), Олег Бакланов (заступник голови Ради оборони СРСР), Володимир Крючков (голова КДБ), Валентин Павлов (прем'єр-міністр), Борис Пуго (міністр внутрішніх справ), Василь Стародубцев (голова Селянського союзу), Олександр Тизяков (голова Асоціації державних підприємств, будівництва, транспорту і зв'язку), Дмитро Язов (міністр оборони). ДКНС підтримав голова Верховної Ради СРСР Анатолій Лук'янов. У зверненні до народу стверджувалося, що «перебудова» зайшла в глухий кут, «екстремісти» взяли курс на ліквідацію СРСР, тож потрібно посилити «трудову дисципліну» і «порядок». Заявлено про розформування всіх органів влади, не передбачених конституцією, призупинено діяльність опозиційних партій, заборонено збори, демонстрації та страйки, уведено цензуру.

Виступ Бориса Єльцина на танку перед «Білим домом»

За розпорядженням міністра оборони Язова в Москву зранку 19 серпня було введено війська і бойову техніку. Борис Єльцин, президент РРФСР, категорично відмовився співпрацювати з ДКНС і обнародував звернення: «Громадяни Росії! У ніч з 18 на 19 серпня 1991 р. усунуто від влади законно обраного президента країни. Якими б причинами не виправдовували це усунення, маємо справу з правим, антиконституційним переворотом». Центром опору ДКНС став «Білий дім» у Москві - осередок органів влади РРФСР. Відправлений туди танковий батальйон перейшов на бік сил опору. Увечері телеканали транслювали прес-конференцію членів ДКНС. Вони трималися невпевнено, руки Янаєва помітно тремтіли. Пікантності ситуації додавало те, що по телебаченню постійно показували балет «Лебедине озеро». Одночасно в головну програму новин «Час» («Время») нібито випадково потрапило кілька кадрів з Єльциним на танку. Це був сигнал до опору заколотникам.

20 серпня на вулиці Москви й Ленінграда вийшли сотні тисяч людей. Спрямовані в Ленінград війська зупинили на підступах - не наважилися ввести в місто, де було 400 тис. демонстрантів. У «Білому домі» створено штаб опору, Єльцин видав укази, які перепорядковували йому союзні органи виконавчої влади й силові структури, зокрема зобов'язав вивести з Москви військо. Москвичі споруджували барикади. Увечері в результаті зіткнення троє захисників «Білого дому» загинули. Війська масово відмовлялися діяти проти народу, тож зранку 21 серпня Язов наказав вивести їх з міста. Того ж дня делегація ДКНС вилетіла у Форос до Горбачова, але він відмовився її прийняти та вимагав відновити відключений перед заколотом зв'язок. Янаєв підписав указ, яким оголосив ДКНС розпущеним, а всі його розпорядження недійсними. Горбачов повернувся в Москву не надто радісним, за його словами, «ніби в іншу країну». Єльцин за кілька днів зосередив у своїх руках значну владу. КПРС як злочинну організацію було розпущено, а над «Білим домом» у Москві замість червоного прапора піднято російський триколор.

Підписання Біловезьких угод

Кілька наступних місяців після спроби перевороту в політичному житті московського центру пройшли мляво. На думку російських істориків, саме тоді Російська Федерація втратила шанс закріпити й поглибити демократичні перетворення за зразком країн Центрально-Східної Європи. Причину цього вони вбачають у діях Бориса Єльцина, тісно пов'язаного з партійною номенклатурою. Після провалу заколоту союзні республіки, у тому числі Україна, проголосили державну незалежність. На початку вересня 1991 р. Росія визнала незалежність країн Балтії. Водночас тривали переговори по заключенню нового союзного договору, однак цей процес стримувала Україна: Леонід Кравчук відмовлявся будь-що вирішувати до призначеного на 1 грудня референдуму про державну незалежність України. Російські ж лідери, своєю чергою, недооцінювали глибини змін, які відбулися в Україні. У намаганнях зберегти СРСР Михайло Горбачов намагався апелювати до міжнародної спільноти, де мав високий авторитет. Цим можна пояснити скептичні висловлювання низки світових лідерів про перспективи самостійних держав на пострадянському просторі.

Однак суспільно-політичні процеси виявилися незворотними. 8 грудня 1991 р. керівники Росії (Борис Єльцин), Білорусі (Станіслав Шушкевич), України (Леонід Кравчук), не поінформувавши Михайла Горбачова, на нараді в мисливській садибі Вискулі в Біловезькій пущі (Білорусь) підписали угоди про припинення існування СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). У підсумку повноправними членами СНД побували десять колишніх республік СРСР. Україна й Туркменістан не ратифікували статут Співдружності (1993 р.), а країни Балтії взагалі не брали в цьому участі. Грузія вийшла з СНД у 2009 р., а Україна припинила будь-яку участь у діяльності цього об'єднання в 2018 р. 25 грудня 1991 р. Михайло Горбачов повідомив про добровільне складання обов'язків президента фактично вже неіснуючого СРСР. Радянський Союз припинив існування.

• Якими були передумови й наслідки заколоту в СРСР 19-21 серпня 1991 р.? Чому цей заколот прискорив розпад Радянського Союзу?

2. Акт проголошення незалежності України. Леонід Кравчук. Всеукраїнський референдум 1991 р. та вибори президента України

Основні події в Україні відбулися 24 серпня 1991 р. На цей час серпневий заколот було придушено. Три дні урядування ДКНС на повсякденному житті України майже не позначилися. Головною подією став візит до Леоніда Кравчука генерала Валентина Вареннікова. Результат розмови - звернення голови Верховної Ради до народу України із закликом зберігати спокій. Тож позачергове засідання українського парламенту 24 серпня 1991 р. почалося з емоційних звинувачень у бік українського керівництва за недостатню активність у протидії заколоту. Кравчук усі закиди відкинув, зауваживши, що в умовах влади ДКНС навряд чи в кабінеті «міг заарештувати генералів». Прем'єр-міністра Вітольда Фокіна звістка про путч застала на відпочинку «біля гори Білухи», і він добу повертався до Києва. Під стінами Верховної Ради вирував багатотисячний мітинг, на площу йшла пряма трансляція.

До обговорення доленосних рішень парламент приступив на вечірньому засіданні. «Народна рада» вимагала голосувати за рішення про незалежність України в пакеті із законами про декомунізацію. Однак більшості для цього зібрати не вдалося: діяльність КПУ було призупинено лише 30 серпня рішенням президії Верховної Ради України після отримання документів, які підтверджували причетність лідерів українських комуністів до заколоту. Відтак постанову про проголошення незалежності України підтримав 321 депутат, а Акт проголошення незалежності - 346 депутатів. Важливим аргументом для цього була непрогнозованість розгортання ситуації в Росії. У залі й навколо парламенту панувало піднесення. Члени «Народної ради» внесли до залу засідань великий синьо-жовтий прапор, з яким українці стояли біля «Білого дому». Першим його тримав В'ячеслав Чорновіл. До кінця дня депутати вирішили почати роботу над уведенням національної грошової одиниці, підпорядкувати Верховній Раді всі збройні формування на території України, наділити додатковими (до рівня президентських) повноваженнями голову Верховної Ради. Рада ухвалила звернення до парламенту і президента РРФСР з подякою за захист свободи й демократії.

Personalia

Левко Лук'яненко (1928-2018) - український політик, правозахисник, Герой України. Народився в с. Хрипівка Городнянського р-ну на Чернігівщині в селянській родині. Закінчив юридичний факультет Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. Працював у Західній Україні, де з однодумцями створив підпільну Українську робітничо-селянську спілку. У 1961 р. заарештований. За ідею відриву УРСР від СРСР та антикомуністичну діяльність засуджений до розстрілу. 72 дні провів у камері смертників, після чого вирок замінили на 15 років ув'язнення. Перебував у мордовських таборах, де продовжував активно діяти, за що отримував додаткові терміни. Увійшов до Української Гельсінської групи (згодом спілки), у 1988 р. обраний її головою. Автор тексту Акта проголошення незалежності України. Посол України в Канаді. Народний депутат Верховної Ради України кількох скликань, очолював низку політичних сил. Автор кількох книг, зокрема «Сповідь у камері смертників».

Левко Лук'яненко після ухвалення Акта проголошення незалежності України

Аd fontes

Акт проголошення незалежності України

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні,

- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України,

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

проголошує

незалежність України та створення самостійної української Держави - УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна Рада України

24 серпня 1991 року

Важливим етапом у розбудові самостійної України став всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. У ньому взяли участь 31 млн 892 тис. громадян, що становило 84,18 %. На питання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» ствердну відповідь дали 90,32 %. На такий високий результат не розраховували навіть найпалкіші прихильники незалежності. Референдум переконливо легітимізував незалежність України в очах міжнародного співтовариства. Уже наступного дня Українську державу визнали Польща й Канада. Невдовзі це зробили Росія, Литва, Латвія, Естонія, Хорватія, Чехословаччина, а до кінця 1991 р. - усі країни «великої сімки». У день референдуму відбувалися також вибори президента України, перемогу на яких здобув Леонід Кравчук. Національно-демократична опозиція не змогла об'єднатися навколо єдиного кандидата (тоді у виборах як кандидати на посаду президента взяли участь В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, Ігор Юхновський).

Personalia

Леонід Кравчук (нар. 1934 р.) - 1-й президент незалежної України (1991-1994 рр.), Герой України. Народився в с. Великий Житин на Рівненщині, у селянській сім'ї. Батько загинув у Другій світовій війні. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка, де здобув кваліфікацію «викладач суспільних наук». Працював на партійній роботі, зокрема був завідувачем відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ, член політбюро ЦК КПУ. У 1990-1991 рр. - голова Верховної Ради УРСР. Обрання Л. Кравчука президентом символізувало збереження при владі в Україні представників компартійно-радянської номенклатури, однак на його президентський термін припало й чимало важливих кроків у розбудові української державності. Згодом продовжував активну політичну й громадську діяльність, відгукувався на всі актуальні політичні події в Україні. Дружина - Антоніна Кравчук, представницькі функції здебільшого не виконувала.

Nota bene!

У відновленні в 1991 р. державної незалежності України брали активну участь представники української діаспори, зокрема вчені світового рівня. Одним з них був Юрій Шевельов (1908-2002) - українсько-американський славіст-мовознавець німецького походження, історик української літератури, один з найвидатніших українських гуманітаріїв ХХ ст. і блискучий аналітик своєї доби. Він народився у Харкові, згодом мешкав у Львові, під кінець Другої світової війни емігрував до Німеччини, а потім до США. Працював у Гарвардському й Колумбійському університетах. Осмислюючи процеси в українському суспільстві на зламі 1980-1990-х років, учений зауважив низку тривожних симптомів - складних викликів для незалежної держави. Урешті-решт виокремив три проблеми: українсько-російські відносини (які називав «історією незакінченої війни»), внутрішні незгоди («комплекс кочубеївщини») й, особливо, тяжіння до провінційності («з болем дивлюся на нашу непотопельну ні в яких огнях і водах провінційність»). В одному з інтерв'ю 1993 р. учений констатував згасання у людей відчуття ейфорії, яка виникла у зв'язку з проголошенням незалежності, й особливо наголошував на потребі для українців розірвати з провінційністю в культурі, бо «світ сприйме нас лише модерними, лише на тому рівні, на якому він існує сам». Умовою «виходу у світ, навіть на європейському рівні», вважав міцну державність: «Це - аксіома. Ніхто не цікавиться літературою чи мистецтвом маловідомих народів...».

• Схарактеризуйте політичні обставини й опишіть перебіг подій, пов'язаних з проголошенням у 1991 р. державної незалежності України. Чи погоджуєтеся Ви з міркуваннями Ю. Шевельова?

Ad disputandum

• У групах (парах) поміркуйте про геополітичний вимір здобуття Україною державної незалежності. За відправну точку прийміть твердження американського політолога Збіґнєва Бжезінського з його книжки «Велика шахівниця»: «Втрата України була не тільки геополітично вирішальною, але й геополітично каталітичною. Саме українські акції - референдум у грудні 1991 року, що утверджував проголошення незалежності України, натиск на вирішальних переговорах у Біловежі, що Совєтський Союз необхідно замінити вільнішою спільнотою незалежних держав, і особливо раптове, схоже на переворот узяття під українське командування частин совєтської армії, розташованих на українській землі, - перешкодили СНД стати просто новою назвою вже конфедеративного СРСР. Політичне самовизначення України приголомшило Москву і подало приклад, за яким пішли, хоча спочатку невпевнено, інші совєтські республіки». Відповідь обґрунтуйте.

• Зі здобуттям Україною незалежності набула актуальності ідея створення національного пантеону. Об'єднавшись у групи (пари), реалізуйте дослідницько-пошуковий проект «Українські місця пам'яті за кордоном». З цією метою з'ясуйте, кого з відомих українських історичних діячів поховано за межами України, визначте місця їхніх поховань, обставини життя цих осіб в еміграції. Поміркуйте про те, яке значення мають меморіальні комплекси у формуванні історичної, зокрема національної, пам'яті. Як Ви розумієте поняття «національний пантеон»? Довідайтеся про національні пантеони в Європі - поляків (на Вавелі у Кракові, у крипті храму Божого Провидіння та біля могили Невідомого солдата у Варшаві), французів (у соборі Святої Женев'єви в Парижі), британців (у Вестмінстерському абатстві) та ін.

Могила Івана Омеляновича-Павленка на українському цвинтарі Святого Андрія в м. Саут-Баунд-Брук (США)

Repetitio est mater studiorum

1. Укладіть у хронологічній послідовності події, які характеризують розпад СРСР і утворення незалежної держави Україна.

2. Чому останнім поштовхом до розпаду СРСР став серпневий заколот 1991 р.? Використовуючи карту, схарактеризуйте політичні зміни на теренах СРСР у 1991 р.

3. Скориставшись інтернет-ресурсами, знайдіть фотоматеріали з дня проголошення незалежності України. Якими були тоді суспільні настрої?

4. Проаналізуйте Акт проголошення незалежності України. Поміркуйте про історичну тяглість ідеї української державності.

5. За самостійно визначеними критеріями порівняйте суспільно-політичні процеси в Україні та інших країнах Центрально-Східної Європи в 1989-1991 рр. Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що події 1991 р. були незавершеною революцією? Відповідь обґрунтуйте.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Історія України 11 клас Мудрий, Аркуша (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)