Посиленням ідеологічного тиску системи на українську культуру характеризувалися 1970-1980-ті рр. Будь-яке обстоювання прав української культури, відступ від ідеологічних догм розцінювалися як «буржуазний націоналізм», «антирадянщина». Активізувалася цензура, відбулась справжня «чистка» редакцій газет, журналів, видавництв, академічних інститутів гуманітарного профілю. Посилився ідеологічний тиск на творчу інтелігенцію. Під керівництвом секретаря ЦК КПУ з питань ідеології Ю. Маланчука проходила кампанія цькування митців, які не бажали працювати в чітко визначених партією ідеологічних межах. Так, засудили й заборонили друкувати роман «Собор» О. Гончара, вилучили з продажу роман Р. Іваничука «Мальви». З великими труднощами до читача пробивала собі дорогу творчість Л. Костенко. У 1989 р. у таборі помер В. Стус. Було зламано долю І. Світличному. Ті ж самі процеси відбувалися і в кінематографі, образотворчому мистецтві та інших галузях культури. У той час як незначна частина митців намагалася боротися з ідеологічним тиском тоталітарного режиму, інша у своїй творчості слухняно виконувала вказівки і зауваження компартійних ідеологів, віддаючи свій талант служінню системі: О. Корнійчук, М. Бажан, Ю. Смолич, М. Стельмах та інші. У чому проявлявся наступ тоталітаризму на українську культуру? 2. Освіта У 1966-1967 рр. було розпочато переведення шкіл на програму 10-річної школи. Одночасно посилювалася централізація управління освітою. В 1969 р. було створено Міністерство освіти СРСР, яке взяло ряд основних функцій Міністерства освіти УРСР, суттєво урізавши його автономію. Далі політизувався навчально-виховний процес. До навчального плану увійшли нові предмети — основи Радянської держави і права у восьмих класах та суспільствознавство в десятих класах. Із 1972 р. в усіх середніх школах ввели також обов’язкову початкову військову підготовку. Запровадження загальної обов’язкової середньої освіти впродовж десяти років навчання було закріплено в Конституції СРСР 1977 р. та Конституції УРСР 1978 р. Після восьмого класу (отримання неповної середньої освіти) молодь продовжувала навчання або в старшій школі, або в середніх спеціальних навчальних закладах — профтехучилищах та технікумах. Перехід до загальної середньої освіти став значним культурним досягненням. Усіх тих, хто не мав середньої освіти у віці до 45 років, примушували йти навчатися до вечірніх і заочних шкіл....
|