§ 27. ТУРБОТА ПРО ЗДОРОВ’Я В МИНУЛОМУ І СЬОГОДЕННІ

1. Як виникла медицина на українських землях?

Медицина в Україні має свою давню та цікаву історію. Доволі розвинутою була медицина у скіфів1. Мандруючи степами вони відкрили цілющі властивості багатьох рослин, які використовували для лікування різноманітних хвороб. Найцінніші лікарські рослини, вирощували на спеціальних плантаціях і вивозили в інші країни на продаж.

Скіфські лікарі славилися в багатьох тогочасних країнах. Вони вміли робити хірургічні операції, під час яких використовували знеболювальні засоби рослинного походження. Зокрема, скіфські лікарі вправно вправляли вивихи, лікували переломи, виривали зуби, ампутували кінцівки тощо. Скіфи також стежили за чистотою свого тіла, для чого у них були спеціальні парові лазні.

Скіф лікує іншому хворий зуб або щелепу (чеканне зображення на скіфському глечику. IV ст. до н.е.)

На обличчі хворого вираз болю і страждання, правою рукою він схопив руку лікаря.

Особлива увага приділялася медицині в грецьких містах Північного Причорномор’я. Археологи на розкопках знаходять хірургічні ножі, пінцети, голки та інші медичні інструменти. Відомо, що в Ольвії працювала аптека, а жителі Керкінітиди2 використовували з лікувальною метою цілющі властивості кримських грязей.

1. Скіфи — кочові племена, що мешкали на теренах України у VII — III ст. до н. е.

2. Керкінітида — давньогрецьке місто що існувало з V по II століття до н. е. на території сучасної Євпаторії.

2. Що відомо про медицину та аптекарську справу за княжих часів?

Здавна на Русі лікуванням займалися народні цілителі, яких називали знахарями, волхвами, ведунами, ведунь’ями. Серед них були травники, які збирали та зберігали лікарське зілля.

При багатьох княжих дворах з’являється чимало як своїх так й іноземних «лічців» (так називаються лікарі в тогочасному збірнику законів «Руська правда»). Медична допомога надавалась як окремими лічцями, так і при монастирях та в лікарнях. Зокрема, відомо, що ще княгиня Ольга першою заснувала в Києві лікарню, де за хворими доглядали жінки.

Велику увагу на Русі приділяли чистоті тіла, тому популярними були лазні. У лазні також лікували різноманітні хвороби, зокрема простудні, шкірні захворювання, вправляли вивихи, робили масаж тощо. Реконструкцію давньоруської лазні можна побачити в Національному музеї медицини України.

Інтер'єр лазні часів Русі-України (Х—ХІ ст.), де надавали допомогу хворим. Національний музей медицини України. (художники А. Крижопольський, Л. Козаченко, скульптор С. Британ)

А Ікона Святого Антонія Печерського

Перші аптеки за княжих часів виникають у Львові при храмах та монастирях у ХІІІ ст. Уже наприкінці XVI ст. у Львові налічувалося 15 аптек. Львівські аптекарі забезпечували не лише потреби городян у лікарських засобах, а й постачали їх до країн Європи.

Для допитливих

Серед хворих велику популярність мав Києво-Печерський монастир. Засновник Києво-Печерського монастиря преподобний Антоній лікував хворих молитвами, відварами з трав та мікстурами. Продовжувачем справи Антонія став Агапіт Печерський, котрий заснував першу школу на Русі де навчали медичної справи.

Видатною лікаркою в історії Русі була Євпраксія (Добродія-Євпраксія-Зоя) — онука князя Володимира Мономаха. Вона вивчала народну медицину й допомагала хворим (тому її називали «Добродією»). Вона видала першу відому на Русі медичну працю «Алімма» («Мазі»), де надаються поради щодо профілактики та лікування деяких хвороб, дотримання гігієни тощо.

3. У чому особливості розвитку медицини та аптекарської справи в нові та новітні часи?

У XVI-XVII ст. на українських землях відкриваються перші вищі навчальні заклади де викладають медицину. У великих містах виникають об’єднання цирульників. Цирульники володіли не лише мистецтвом гоління, а й певними методами лікування. Вони вміли зупиняти кровотечі, лікувати рани, використовували настої лікарських рослин та цілющі мазі тощо. Під час воєн цирульники надавали допомогу пораненим на полі бою.

У козацьку добу виникають шпиталі для козаків. Зазвичай вони діяли при церквах та монастирях, і утримувалися за кошти козацького війська. На полі бою медичну допомогу пораненим надавали військові цирульники та костоправи, котрі були в кожному полку.

Основну небезпеку здоров’ю населення несли пошесні, або морові хвороби. Так, епідемія чуми 1623 р. забрала у Львові 20 тис. людей. На жаль медицина того часу була безсила перед епідеміями, оскільки вакцини проти інфекційних хвороб ще не були винайдені.

Запам'ятайте

Епідемія — масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу.

Інсталяції у Національному музеї медицини України «Земський лікар біля ліжка хворої дитини в селянській хаті, ХІХ ст.» (зліва) та «Інтер'єр української аптеки кінця ХІХ — початку ХХ ст.» (справа)

Значних здобутків досягли медицина та аптечна справа в ХІХ та ХХ ст. У медичній науці було зроблено чимало винаходів, розроблено дієві ліки та методи лікування різноманітних недуг. Масова вакцинація населення та підвищена увага до гігієни допомогли подолати епідемії багатьох хвороб. У ХХ ст. відкриваються спеціалізовані науково-медичні заклади. У цей період медичне обладнання стало дуже різноманітним. Нині науковці-медики працюють над розробленням новітніх ефективних ліків, методів діагностики та лікування різних хвороб.

Перевірте засвоєне на уроці

ЗНАЮ

1. Що означає слово «епідемія»?

ЗВ'ЯЗОК ІЗ СЬОГОДЕННЯМ

Висловіть судження, про роль медицини в суспільстві.

Готуємось до практичної роботи.

Дізнайтеся від рідних (батьків, бабусь і дідусів, інших родичів), а також з доступних джерел (фотографії, відео тощо), як вони проводили дозвілля в дитинстві. Порівняйте їх дозвілля зі своїм. Що спільного, а що відмінного? Порівняйте ігри на дозвіллі (й іграшки) в минулому і тепер. Підготуйте результати свого дослідження у вигляді розповіді чи презентації.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно