Громадяни/громадянки й держава. Демократія
- 18-11-2022, 21:03
- 468
5 Клас , Вступ до історії та громадянської освіти 5 клас Могорита, Савко 2022
§ 25. Громадяни/громадянки й держава. Демократія
На уроці ви дізнаєтеся:
- Що таке демократія?
- Яких принципів потрібно дотримуватися, щоб суспільство було демократичним?
- Чому так важливо забезпечити толерантність у суспільстві?
- Як пов’язані між собою права й обов’язки громадян/громадянок?
• Розшифруйте ребуси. Що пов’язує їх між собою?
1. Що таке демократична держава?
Демократія — це таке управління державою, за якого вся влада належить народові. «Хіба може кілька десятків мільйонів керувати державою?» — здивується хтось із вас. Так, може. У сучасних демократичних державах влада народу здійснюється через обраних представників. Народ обирає депутатів парламенту, а в деяких країнах ще й президента, які ухвалюють від імені народу всі важливі для держави рішення. Вважають, що демократія — це правління більшості. Ухвалюючи рішення, очільники держави зважають на думку більшості, адже врахувати абсолютно всі думки неможливо. Наприклад, коли у вашому класі вибирають колір квіткових вазонів для озеленення класу, одразу з’являється безліч думок. Зрештою, усі погоджуються з думкою більшості, і на підвіконні стоять вазони того кольору, який сподобався найбільшій кількості учнів та учениць вашого класу.
Сучасна демократія передбачає не тільки слідування волі більшості, а й дотримання прав окремих спільнот. Такими спільнотами можуть бути представники й представниці різних національностей, різних релігій, жінки, діти. Хоча в сучасному світі жінок більше за чоловіків, однак їхня представленість у суспільстві значно менша, оскільки впродовж століть жінки були дискриміновані й донині в деяких країнах не завжди мають рівні права із чоловіками.
Робота в групі
Розгляньте подані тези й поясніть, як ви їх розумієте. Доберіть до кожної тези ілюстрацію з казки чи мультфільму, яку можна використати для її пояснення. Обґрунтуйте ваш вибір.
2. Чому не буває демократії без толерантності?
У перекладі з латинської мови толерантність означає «терпіння». У суспільстві толерантність означає повагу до інших думок, поглядів, традицій. Толерантність — це сприйняття та розуміння розмаїття культур світу. Формуванню толерантності сприяють знання та відкритість. Посправжньому освічена людина завжди буде толерантною. Єдність у різноманітті — гасло Європейського Союзу.
Аби досягти успіхів у житті, не витрачати сили на конфлікти, потрібно сформувати толерантність як рису характеру.
Правила толерантності
• Прочитайте притчу про цвяхи. Що мав на увазі батько, стверджуючи, що «паркан уже ніколи не буде таким, як колись»?
В одного батька був дуже неврівноважений син, який часто завдавав прикрощів сім’ї через свою нестриманість. Якось батько дав йому мішок цвяхів і запропонував забивати їх по одному в паркан щоразу, коли хлопець втрачав терпець і з кимось сварився. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Поступово він навчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше опановувати свої емоції, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька та сказав про це. Тоді батько порадив синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він зуміє стриматись і ні з ким не посвариться.
Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося в паркані, він уже ніколи не буде таким, як колись», — сказав батько.
3. Які права й обов’язки мають громадяни/громадянки?
• Пригадайте, про які права та свободи людини йшлося в попередніх параграфах. Як можна відрізнити права від свобод?
Ви вже неодноразово чули про державу, права й обов’язки громадян/громадянок. Хто ж такі громадяни/громадянки? Кожна дитина має право на громадянство. Громадянство вказує на взаємність прав та обов’язків між людиною та державою. Більшість людей стає громадянами/громадянками певної держави, народившись у сім’ї громадян чи на території цієї держави.
Права та свободи людини й громадянина/громадянки держава закріплює в конституційних нормах. У статті 3 Конституції України наголошено: людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані в Україні найвищими соціальними цінностями. Це означає, що людина є цінною не тільки для себе, а й для всього суспільства. Обов’язок держави — створювати умови, щоб людина могла реалізувати свої права. Права людини поширюються на всіх осіб, які проживають в Україні, а права громадянина/громадянки — тільки на тих осіб, які є громадянами нашої держави. Наприклад, право брати участь в управлінні державними справами мають тільки громадяни/громадянки України, а громадяни інших держав та особи без громадянства таких прав не мають.
• Пригадайте, якими правами та свободами наділена людина й громадянин/громадянка в Україні.
Словник
Громадянин/громадянка — особа, яка належить до жителів держави, користується всіма правами та виконує конституційні обов’язки.
Держава бере на себе відповідальність щодо забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина/громадянки, охорони й захисту прав і свобод. Свої права та свободи громадяни/громадянки можуть захищати в судовому порядку.
Мовою джерел
• Прокоментуйте, як ви розумієте подану статтю Основного Закону України.
З Конституції України
Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Робота в парі
Прочитайте діалог. Про які обов’язки людини й громадянина/громадянки вам було вже відомо, а про які ви щойно дізналися? Який висновок зробили для себе?
— Ніяк не можу збагнути, а для чого існують обов’язки?
— Виконання обов’язків забезпечує нормальне життя суспільства.
— Який з обов’язків вважають найголовнішим?
— Не посягати на права й свободи, честь і гідність інших людей. А ще важливо завжди дотримуватися законів України.
— Зрозуміло, це пов’язано з дотриманням прав інших.
— Також не можна заподіювати шкоду природі й культурній спадщині.
— А є обов’язки, які стосуються не всіх, а тільки громадян/громадянок?
— Так, захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України. А ще важливо шанувати державні символи нашої держави.
— Дякую, все стало зрозумілим. Мої права закінчуються там, де починаються твої.
4. Як можна взяти участь в ухваленні державних рішень?
Кожному/кожній із вас доводилося приймати рішення. Іноді це було просто, а іноді доволі складно. Коли ж рішення стосується суспільної справи, ухвалювати його найтяжче. Бо вам треба зробити вибір, який стосуватиметься не тільки вашого життя, а й життя інших членів суспільства. Ухваленням таких рішень опікується переважно держава. Важливо, щоб ці рішення відповідали інтересам більшості членів суспільства.
Ф. фон Фольц. Ера Перикла. 1877 р.
Як же ухвалювали суспільні рішення в різні часи? Громадяни міст-держав Стародавньої Греції ухвалювали найважливіші рішення та обирали співвітчизників на державні посади на народних зборах.
У давніх слов’ян найважливіші питання також розглядали на народних зборах — вічах. За часів Русі-України всі вільні громадяни для вирішення громадських питань збиралися на віче. Головою зібрання був князь, а в Києві — митрополит. Згодом більшість важливих питань князі ухвалювали спільно зі своїм оточенням.
Віче в Русі-Україні. Ілюстрація з Радзивиллівського літопису. Кінець XV ст.
Демократичні принципи прийняття рішень збереглися і в козаків. Ви вже знаєте, що Запорозьку Січ називали республікою. Найважливіші питання життя Січі козаки вирішували на козацьких радах, а також обирали посадовців, яким доручали управляти Січчю.
• Пригадайте, які посади існували на Січі.
Козаки голосували підкиданням шапок. За яке рішення було найбільше підкинуто шапок, те й приймали. Проте голосуванню передували тривалі обговорення. Кожний козак міг вільно висловити свою думку.
Демократію, за якої громадяни самостійно беруть участь у вирішені суспільних справ, називають безпосередньою. Тобто народні збори, віче, козацька рада — це приклади безпосередньої демократії.
Коли суспільство зростає чисельно, проводити такі зібрання стає неможливо. Тоді запроваджують представницьку демократію: громадяни обирають своїх представників для управління державою. Прикладом представницької демократії є вибори старшини на Січі чи сучасні вибори в Україні. Саме на виборах громадяни/громадянки обирають своїх представників, які ухвалюють важливі суспільні рішення на рівні держави чи місцевої громади.
М. Овечкін. Військова рада на Січі. Фрагмент діорами. 1987 р.
• Розгляньте ілюстрації «Народні збори в Стародавній Греції», «Віче в Русі-Україні» та «Козацька рада» (с. 190-191). Що спільного можна помітити на всіх трьох ілюстраціях? Наведіть приклади участі громадян/громадянок у прийнятті суспільних рішень.
ВИСНОВКИ
Демократія — це управління суспільними справами, коли вся влада належить народу. Демократія пройшла тривалий шлях розвитку. Українцям демократичне прийняття рішень відоме ще з давніх часів, коли важливі справи вирішували на народних зборах — вічах. Саме демократія забезпечує дотримання прав людини та громадянина/громадянки. Запорукою демократії є толерантне ставлення до всіх членів суспільства.
Запитання та завдання
1. Розгляньте ілюстрацію. Поясніть, як ви розумієте гасло «Єдність у різноманітті». Придумайте свій варіант малюнка, який би відображав різноманітність суспільства.
2. Творче завдання. Розгляньте «хмари» слів. Які слова та словосполучення ви прочитали? Чи пов’язані вони між собою? Складіть коротку розповідь про демократичне суспільство.
3. Сформулюйте правила, яких необхідно дотримуватися в демократичному суспільстві, щоб забезпечити його розвиток.
4. Робота в парі. Продовжте речення.
— Права та свободи необхідні для того, щоб ... .
— Добросовісне виконання обов’язків громадянами/громадянки... .
5. Складіть 2-3 запитання до тексту параграфа, які розпочинаються словами для чого.
6. Розв’яжіть хронологічну задачу.
Перші вибори Президента України відбулися в 1991 р. Скільки років минуло з того часу?
7. Охарактеризуйте найважливіші, на вашу думку, обов’язки громадян і громадянок України. Підготуйте коротку розповідь про права та свободи людини й громадянина/громадянки.
8. Прочитайте притчу.
В одному японському селищі жив старий самурай. Якось до нього прийшов юний боєць, якого вважали дуже злим і жорстоким. Він любив провокувати й дратувати супротивника, аби той почав нервувати, наробив помилок і зрештою програв бій.
Боєць усіляко намагався вивести із себе старого самурая: сварився, кидав у нього камінці. Але мудрець продовжував своє заняття і зовсім не зважав на бійця-провокатора. Зрештою тому довелося піти, так і не дочекавшись реакції мудреця.
Учні були здивовані тим, що відбувається. Вони запитали у свого вчителя:
— Чому ж Ви не відреагували? Злякалися, що програєте?
— Коли хтось робить вам подарунок, а ви не хочете його приймати, то чий це буде подарунок?
— Звичайно, свого старого господаря, — відповіли учні.
— Те саме стосується заздрощів і лайок. Поки ви їх не приймете, не відповідатимете на них, вони належатимуть тому, від кого виходять.
Робота в групі
Чи погоджуєтеся ви з думкою мудреця? Чи відомі вам інші способи протидії таким провокаторам? Обговоріть це зі своїми однокласниками й однокласницями.
Коментарі (0)