Історія як наука і навчальний предмет
- 15-11-2022, 21:41
- 722
5 Клас , Вступ до історії та громадянської освіти 5 клас Гісем, Мартинюк 2022
§ 13. Історія як наука і навчальний предмет
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:
- як історія досліджує минуле і якою є мета історії як навчального предмета;
- на яких принципах досліджується минуле, які методи використовуються;
- про розвиток історичної науки в Україні та видатних українських істориків;
- якою є роль літератури у вивченні історії.
ПРИГАДАЙТЕ
- 1. Що таке історія?
- 2. Із якою метою люди вивчають минуле?
1. Історія як наука і навчальний предмет. Функції історичного пізнання.
• Назвіть функції історичного пізнання.
Усі науки поділяють на природничі й гуманітарні. Історія є складовою гуманітарних наук — галузі досліджень, предметом яких є людина як суспільна (культурна, моральна, духовна) істота, а також усе, що нею створене.
Вивчення гуманітарних наук сприяє розвитку особистості та виробленню нею творчого підходу до вирішення різних життєвих ситуацій. Це люди, які здатні самостійно мислити та усвідомлено сприймати події, що відбуваються в країні та світі, мають чітку громадянську позицію та широкий світогляд. Допомогти у вирішенні цих завдань і покликана історія як навчальний предмет.
Історія взагалі та історія України зокрема виконують декілька соціально важливих функцій.
Геродот. Антична скульптура
Цікаво знати
Автором першого історичного дослідження, яке було створене в V ст. до н. е., був Геродот. Його твір мав назву «Історія». Уже у перших рядках твору давньогрецький вчений так висловив своє завдання: «щоб минулі події з часом не забулися, і великі та дивні гідні діяння... не залишилися невідомими». Тобто «Історія» мала зберегти для майбутніх поколінь найважливіші події, які стали відомими Геродоту. Завдяки йому ми дізналися і про важливі події історії України тієї доби.
Словник
Історична наука — система знань про минуле людства. Історія як наука складається з низки самостійних галузей історичного знання, а саме: економічної, політичної, соціальної, суспільної, воєнної історії, спеціальних історичних дисциплін, історії держави і права тощо.
Основні функції історичного пізнання:
• пізнавальна. Це сам процес вивчення історії як своєї батьківщини, так й історії інших країн і народів. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового. На думку давньоримського політичного діяча й мислителя Марка Тулія Цицерона, «не знати історії — означає завжди бути дитиною»;
• світоглядна. Світогляд — це погляд на світ, суспільство, закономірності його розвитку. Вивчаючи історію, людина опановує загальні наукові методи пізнання навколишнього світу, які знадобляться їй під час вивчення інших наук та в повсякденному житті;
• практична. Людині кожного дня доводиться використовувати знання й досвід попередніх поколінь, які допомагають будувати майбутнє. Досвід навчає критично мислити, аналізувати минуле й використовувати його для розв’язання сучасних проблем;
• виховна. Знання історії свого народу та світової історії формує почуття патріотизму, любов до рідної землі та свого народу.
Цікаво знати
Німецький мислитель XVIII ст. Георг Гегель із сумом зазначав: «Досвід та історія навчають, що народи й уряди нічого не навчилися з історії і не діяли згідно зі знаннями, які могли з неї здобути».
Георг Гегель. Художник Я. Шлезінгер
2. Принципи і методи історичного дослідження.
• На які принципи спираються історики, досліджуючи минуле? Які методи вони використовують?
Наукове дослідження історії можливе тільки за умови дотримання певних наукових принципів. Охарактеризуємо декілька з них.
Принцип історизму вимагає, щоб історичні факти, явища й події розглядалися відповідно до конкретно-історичних обставин минулого.
Історизм дозволяє «вжитися» в історію, зрозуміти її, оцінити мотиви вчинків історичних діячів і самі вчинки, порівняти з сучасністю, побачити нове.
Історик за роботою. Бібліотека в будівлі Національного музею США
Принцип об’єктивності пропонує історику в дослідженні спиратися лише на реальні факти у вивченні історії, не викривляючи їх. Ще в І ст. до н. е. Цицерон стверджував: «Перше завдання історії — утриматися від брехні, друге — не приховувати правди, третє — не давати жодного приводу запідозрити себе в пристрасті або упередженій ворожості».
Кожне явище слід вивчати, розглядаючи як позитивні, так і негативні факти незалежно від того, подобаються вони чи ні, підтверджують існуючу думку або спростовують її.
Завдяки принципу соціального підходу історичні процеси розглядаються з урахуванням поведінки, інтересів, прагнень, бачення майбутнього різних верств, груп суспільства.
Крім загальних принципів, в історичному пізнанні використовуються і наукові методи історичного дослідження. Вони поділяються на три категорії: загальнонаукові, власне історичні та спеціальні.
Словник
Наукові методи — шлях дослідження, обґрунтовані способи пізнання.
Основний метод будь-якого наукового дослідження — це експеримент. Головна мета експерименту — встановити причинно-наслідкові зв’язки між певними діями та їхніми наслідками й перевірити факти.
Експеримент активно використовують у природничих науках. Однак для більшості гуманітарних наук провести експерименти неможливо або неетично. Зокрема це стосується історії. У минуле не можна повернутися. Однак, якщо поглянути на події історії як на експеримент, результати якого ми знаємо, то дослідження історії та інших гуманітарних наук набуває зовсім іншого значення. Головним завданням істориків стає вміння робити висновки, виявляти закономірності з таких «природних експериментів». Тобто слід з’ясувати, чому події відбувалися саме так.
До власне історичних методів належать хронологічний, синхронний, порівняльно-історичний, ретроспективний (історичного моделювання), структурно-системний методи та метод періодизації.
Хронологічний метод передбачає відтворення (реконструкцію) послідовності подій, щоб збагнути справжню суть їхніх причин і наслідків.
Синхронний метод передбачає пошук взаємозв’язку між подіями в різних сферах життя суспільства.
Порівняльно-історичний метод допомагає виявити спільне й відмінне в розвитку за схожих умов та вказати визначальний чинник.
Ретроспективний метод (історичного моделювання) дозволяє показати закономірності етапів історичного розвитку.
Структурно-системний метод надає можливість розглядати суспільство як складну систему, пронизану численними зв’язками і впливами.
Цікаво знати
Серед французьких лісів проходить незвичайний археологічний та історичний досвід. Команда каменярів, теслярів, ковалів, виробників черепиці та працівників інших професій крок за кроком будує середньовічний замок із нуля, використовуючи лише інструменти, матеріали та технології, що існували в Середні віки (у цьому випадку в XIII ст.). Зведення замку, що отримав назву Геделон, почалося в 1997 р. Практичний досвід дозволив ученим заново відкрити забуті технології будівництва та спробувати моделі, гіпотези та теорії.
Будівництво середньовічного замку Геделон у Бургундії (Франція)
Для того щоб усвідомити розвиток історичних подій на значних відрізках часу, в пригоді стане метод періодизації. Він дозволяє виявити суттєві зміни і встановити моменти цих змін. Так, наприклад, якщо поглянути на власне життя, то в ньому можна виділити кілька періодів, які відрізняються один від одного: час до навчання в школі або в іншому закладі загальної середньої освіти; час, коли ви вступили до нього. Таких періодизацій можна створити багато, усе залежить від того, що є метою дослідження.
Також існують спеціальні методи, які запозичені з інших наук.
Під час здійснення дослідження слід пам’ятати, що історія — це перш за все інтерпретація подій, які відбулися.
Словник
Інтерпретація — роз'яснення, тлумачення подій, явищ, процесів.
Тільки за умови дотримання й поєднання всіх наукових принципів і методів може бути забезпечена достовірність у висвітленні минулого.
У Геделоні працюють близько 70 постійних робітників, але щороку близько 600 осіб беруть активну участь у проекті та дізнаються більше про будівельні технології, які тут використовуються. Крім того, щороку будівництво відвідують понад 300 тисяч туристів.
Структура історичного дослідження
3. Розвиток української історичної науки. Видатні українські історики.
- 1. Яка наука вивчає розвиток історичної думки?
- 2. Кого вважають батьком української історії, а кого — першим істориком України?
Українська історична наука налічує майже тисячу років. Першими історичними творами були літописи. Батьком української історії сучасна історична спільнота вважає ченця Києво-Печерського монастиря Нестора.
Він склав літопис «Повість минулих літ». Нестора Літописця можна вважати істориком із кількох причин. По-перше, він описав не лише сучасні йому події, а й ті, що відбулися за сотні років до нього. По-друге, він чітко визначив мету своєї праці: «звідки пішла Руська земля, хто в ній почав княжити першим і як Руська земля виникла». По-третє, він не лише розповів про події, а й дав їм оцінку.
Наприкінці XVII ст. почали з’являтися вже не літописи, а перші справді історичні дослідження. У 1672 р. ректор Києво-Могилянського колегіуму Феодосій Софонович склав «Хроніку з літописців стародавніх», яка розповідає про події, що відбувалися на українських землях від появи Русі-України до XVII ст. У 1674 р. з’явився короткий історичний огляд подій Русі — «Синопсис». Цей твір кілька сотень років був своєрідним підручником з історії та витримав близько 30 видань. Значна частина історичної спільноти вважає, що автором «Синопсису» був архімандрит Києво-Печерської лаври Інокентій Гізель.
Цікаво знати
Твір Нестора Літописця має важливе значення у вивченні історії. Він є головним, а в деяких випадках єдиним джерелом інформації про ті давні часи. Своєю працею Нестор Літописець заклав традицію літописання, яка тривала майже до кінця XVII ст. Наступні автори доповнювали цей твір сучасними їм подіями.
«Повість минулих літ». Фотокопія
Скульптурне зображення Нестора Літописця
На початку XVIII ст. було створено низку творів, які отримали узагальнену назву «козацькі літописи». Їхніми авторами були Роман Ракушка-Романовський, Самійло Величко, Григорій Грабянка. Вони не просто описали події часів Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького та подальші події цього періоду, але й намагалися пояснити їх.
Пробудження наприкінці XVIII — на початку XIX ст. інтересу до минулого українських земель створило передумови для остаточного переходу процесу накопичення історичних знань у наукову стадію.
Уперше послідовно виклав історію українських земель до 60-х рр. XVIII ст. Дмитро Бантиш-Каменський у творі «Історія Малої Росії».
У другій половині XIX ст. остаточно сформувалося бачення історії України. Історією почали займатися вже професійні історики.
У науковому доробку видатного українського історика XIX ст. Миколи Костомарова налічується понад 300 праць, серед яких «Богдан Хмельницький», «Руїна», «Мазепа», «Павло Полуботок» та інші. М. Костомаров розглядав народ як головну рушійну силу історії. Він відстоював ідею самостійності української нації, окремішності українського історичного процесу. Історик Володимир Антонович першим серед української історичної спільноти почав використовувати термін «Україна-Русь» для позначення Княжої доби історії України. Неоціненним є його внесок у віднайдення та збереження джерел з історії України XVI—XVIII ст. та розвитку археології.
Микола Костомаров
Джерела повідомляють
Зі спогадів учня В. Антоновича
...Буваючи в хаті професора, ми, самі всі українці зроду, вперше тут довідалися й побачили, що є на світі книжки, написані нашою рідною мовою, що є українські книжки...
...Пригадую собі, скільки разів за моєї пам'яті водив він нас в археологічний та нумізматичний музеї в університеті та докладно, години дві-три, водячи від вітрини до вітрини, читав нам українською мовою блискучі, змістовні, а разом з тим так, що й мала дитина все зрозуміє, лекції з української археології, якій він був батьком. Бувало, збереться коло десятка людей, і Володимир Антонович ніколи не відмовиться повести й усе розказати...
- 1) Які факти свідчать, що тогочасна молодь із надзвичайною пошаною ставилася до В. Антоновича?
- 2) Що хотів донести своїм слухачам, учням В. Антонович?
Першою українською історикинею була Олександра Єфименко. Їй належать праці «Нариси з історії Правобережної України», «Історія українського народу». Дослідженню історії українського козацтва присвятив своє життя Дмитро Яворницький. Підсумком його багаторічної наукової діяльності стала «Історія запорозьких козаків» у трьох томах.
Олександра Єфименко
Науковий доробок Михайла Грушевського складають понад дві тисячі праць. Чільне місце серед них посідає «Історія України-Руси» в десяти томах. Завдяки М. Грушевському сформувалося бачення окремої від історії інших народів української національної історії.
Михайло Грушевський
Також серед українських істориків можна відзначити Наталію Полонську-Василенко, Дмитра Багалія, Дмитра Дорошенка, Івана Крип’якевича, Ярослава Дашкевича, Івана Лисяка-Рудницького та інших.
Наталія Полонська-Василенко
Вивчення минулого нашої Батьківщини триває і сьогодні. Наука історія України зібрала достатньо фактів і подій, щоб відтворити історичне минуле нашої Батьківщини. Історичних праць накопичилося дуже багато, тому здійснити ґрунтовне дослідження без попереднього історіографічного огляду неможливо. Історик має опрацювати літературу й дізнатися, якими були думки щодо цих подій його попередників. Розвиток історіографії є свідченням зрілості історичної науки.
4. Історія в літературних образах.
• Які художні твори про минуле України ви вивчали на уроках української літератури?
Крім того, що історія є об’єктом наукових досліджень, вона надихає творчих людей на написання художніх творів. Заплутаність перебігу історичних подій іноді перевершує будь-який вигаданий сюжет. Заслугою письменників і поетів є те, що вони створюють образ епохи, історичних постатей. Це допомагає нам краще зрозуміти минуле. Крім того, історичні твори мають просвітницький характер. Вони є своєрідними посібниками для вивчення історії України. Наприклад, пам’ятка давньої літератури «Слово о полку Ігоревім» зображує події, пов’язані з походом князя Ігоря проти половців.
«Великий кобзар» Тарас Шевченко у своїх творах створив низку історичних образів, зокрема Б. Хмельницького, І. Гонти, М. Кривоноса, Д. Байди (Вишневецького) та інших козацьких ватажків. У поемі «Гайдамаки» поет відтворив події гайдамацького руху. Першим історичним романом української літератури є «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Історію рідного народу та його боротьбу за незалежність змальовано в художніх творах Івана Франка («Захар Беркут»), Михайла Старицького («Останні орли», «Оборона Буші») та інших українських письменників.
Словник
Історіографія — наука, що вивчає розвиток історичної думки.
Чимало творів присвячено Козацькій добі, наприклад, «Таємний посол» Володимира Малика, «На брата брат» Юрія Мушкетика, «Орда» Романа Іваничука, «Собор» Олеся Гончара та інші. Не лише давні часи, а й драматичні героїчні події XX ст. стали джерелом для створення багатьох літературних образів. Через літературні твори відбулося осмислення подій Першої та Другої світових війн, революції, Голодомору та репресій 20-30-х рр. XX ст. тощо.
Світову славу здобув роман Івана Багряного «Сад Гетсиманський», у якому передано трагедію українського народу за часів сталінського режиму. Цій самій темі присвячений і роман письменника «Тигролови» (перша назва «Звіролови»).
Історичну тему впродовж усього творчого життя розробляв Павло Загребельний. Йому належить роман «Диво», тема якого пов’язана з будівництвом Софійського собору. «Роксолана» — твір П. Загребельного про легендарну уславлену полонянку Настю Лісовську з України, яка, ставши дружиною султана, мала можливість впливати на події в Османській імперії. Роман «Я, Богдан», присвячений постаті гетьмана Б. Хмельницького, належить до кращих історичних творів української літератури.
Обкладинка першого видання роману «Чорна рада» П. Куліша (1857 р.)
Пантелеймон Куліш
Цікаво знати
Здобутки П. Куліша:
- першим почав писати українською мовою наукові праці, заклавши основи української наукової мови;
- запровадив новий фонетичний правопис (кулішівка), що діє до сьогодні;
- написав перший український історичний роман;
- перший прискіпливий і доброзичливий критик творів Т. Шевченка;
- перший біограф, упорядник і видавець найповнішого на той час зібрання творів і листів М. Гоголя в шести томах;
- перший перекладач творів В. Шекспіра, Й. В. фон Гете, Дж. Байрона українською мовою;
- перший перекладач Біблії українською мовою.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що...
• Історія належить до гуманітарних наук. Вона є багатогалузевою наукою.
• Історія виконує декілька соціально важливих функцій: пізнавальну, світоглядну, практичну, виховну.
• Дослідження історії як науки можливо тільки з дотриманням певних наукових принципів. Найважливіші з них: історизм, об'єктивність, соціальний підхід, альтернативність. Як наука історія використовує загальнонаукові, власне історичні та спеціальні методи дослідження.
• Становлення української історичної науки припадає на XIX — початок XX ст.
Запитання і завдання
1. Якою є мета вивчення історії загалом та історії України зокрема?
2. Навчальна гра «Оплески». Учитель/учителька називає поняття, терміни, прізвища. Якщо поняття або термін використовувалися на уроці, учні та учениці підтверджують це оплесками.
3. Заповніть пропуски в реченнях.
- 1) Головний метод наукового дослідження — це ... .
- 2) Для визначення послідовності подій історики використовують ... метод.
- 3) Щоб узгодити події, які відбулися одночасно, застосовують ... метод.
- 4) Для визначення основних етапів розвитку використовують метод ....
- 5) Для визначення спільного й відмінного в історичному розвитку використовують ... метод.
- 6) Для відновлення процесу історичного розвитку за виявленими типовими ознаками й показу закономірностей на основі пізніших етапів історичного розвитку використовують ... метод.
- 7) Щоб з'ясувати структуру суспільства, органів влади, взаємозв'язки, використовують ... метод.
4. Робота в малих групах. Обговоріть вислови:
- 1) «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» (видатний діяч українського та світового кінематографа Олександр Довженко).
- 2) «Історики не прогнозують події історії, а аналізуючи їх, дають можливість не повторювати помилок історії» (сучасний український історик Ярослав Грицак).
5. Хто такі історики? Назвіть видатних представників української історичної спільноти. Розкажіть про одного/одну з них.
6. Робота в парах. Розподіліть обов'язки та за допомогою додаткових джерел дізнайтеся імена видатних представників української історичної спільноти, про яких не згадувалося в параграфі. Створіть презентацію.
7. Колективне обговорення. Чим історія в літературних образах відрізняється від наукових досліджень?
8. Якою є роль художньої літератури у вивченні історії?
9. Поясніть вислів: «Література допомагатиме нам вдивлятися у криницю минулого, щоб побачити небо сучасного і майбутнього».
10. За допомогою додаткових джерел дізнайтеся, у яких літературних творах було відображено сучасні події, що відбулися в Україні.
О. Гончар біля собору, якому він присвятив роман «Собор» (Троїцький собор у Новомосковську Дніпропетровської області, що був створений із дерева народним майстром Я. Погребняком у 1773-1778 рр.)
Меморіальна дошка в Києві, присвячена П. Загребельному
Коментарі (0)