Права людини і громадянина. Права дитини
- 15-11-2022, 21:49
- 542
5 Клас , Вступ до історії та громадянської освіти 5 клас Гісем, Мартинюк 2022
§ 19. Права людини і громадянина. Права дитини
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:
- що таке права людини, які їх принципи;
- що таке права громадянина;
- чому в основі концепції прав людини лежать дві цінності: людська гідність і рівність;
- що таке дискримінація;
- які права мають діти;
- якими є особливості прав дитини, ким і як вони закріплені.
ПРИГАДАЙТЕ
- 1. Що робить людину унікальною?
- 2. Чим відрізняються характеристики людини: особа, індивід, індивідуальність?
1. Виникнення прав людини.
• Як і коли були сформульовані основні права людини?
Права людини є загальнолюдською цінністю, а рівність прав і свобод усіх людей — це найвища суспільна цінність. Саме такі принципи закріплено в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Однак для того, щоб зрозуміти це, людству знадобилося не одне тисячоліття, століття.
Ухвалення ООН Загальної декларації прав людини. Представник України в організації Д. Мануїльський очолював комісію, яка розробляла вступ (загальні принципи) до цього документа
Словник
Права людини — визнані світовим співтовариством блага й умови життя, яких може домагатися особа від держави й суспільства, у яких вона живе та забезпечення яких можливе в умовах досягнутого людством прогресу.
Декларація — документ, у якому викладено основні наміри, проголошені принципи.
Можна стверджувати, що права людини — ровесники людства. Вони зародилися вже тоді, коли почали виникати перші людські спільноти. У цих спільнотах були сильні та слабкі. Сила давала перевагу і владу. І цю владу могла обмежити лише інша більша сила. У слабких, які мали обов’язки й заборони, не було нічого, крім уявлення про справедливість і щирого прагнення не страждати від сваволі тих, хто взяв владу. Із цього й почалася тривала історія становлення прав людини як принципів, що мали обмежити владу сильних і дати кожній особистості можливість реалізувати себе в житті.
Люди завжди прагнули свободи. І вони почали говорити, що мають право думати, висловлювати свої думки, вірити і діяти так, як самі бажають, а не так, як від них вимагають правителі.
Спочатку права людини уявляли як компроміс між вузькими межами обов’язків і заборон та безмежною свободою. Тобто громадяни могли користуватися своїми свободами, але в певних межах, встановлених державою. У той самий час держава мала забезпечувати та охороняти ці свободи. Такі з одного боку обмежені, а з іншого боку забезпечені свободи називають правами людини.
Декларація прав людини і громадянина. 1789 р.
Уперше права людини були записані в законах, що виникли під час американської та французької революцій, тобто повстань на захист свобод — Декларації незалежності США (1776 р.) та Декларації прав людини і громадянина (1789 р.). Ці декларації проголосили свободу совісті, слова, об’єднань, зборів, навіть право на повстання проти влади.
Протягом XIX ст. низка європейських країн записала у своїх законах соціальні права: на працю, освіту, охорону здоров’я, пенсії, відпочинок.
Зрештою в 1948 р. була сформульована Загальна декларація прав людини. Це збірка основоположних прав, які вибороло людство протягом тисячоліть. Проте перелік записаних там прав не є вичерпним. Кожна держава або суспільство має право встановлювати й застосовувати більш розширений або більш специфічний перелік прав.
Елеонора Рузвельт — натхненниця створення Загальної декларації прав людини із першим надрукованим екземпляром документа (1948 р.)
Таким чином права і свободи є оболонкою, щитом, що захищає гідність кожної людини від посягань із боку влади, її представників та інших людей.
Права людини не гарантують того, що ми будемо щасливі, успішні, не гарантують навіть справедливості або добробуту, але вони захищають нас від принижень, утисків влади та забезпечують можливості розвитку.
2. Принципи прав людини.
• Чому права людини є невід'ємними?
Права людини природні, їх має кожна людина від народження тільки тому, що вона — людина. Вони ніким не даруються, їх не можна відібрати, заслужити або купити, вони виникають зі способу життя людей.
Права людини невід’ємні. Це означає, що їх не можна втратити, оскільки вони стосуються самого факту людського співіснування. Однак за певних обставин дії деяких із них можуть бути припинені або обмежені. Наприклад, призупиняється низка прав людини, винної у скоєнні злочину. У разі введення комендантської години під час громадських заворушень обмежується свобода пересування людей. Будь-які обмеження є тимчасовими та не можуть скасувати прав.
Плакат на річницю Міжнародного дня захисту прав людини
Права людини неподільні, взаємозалежні, але не взаємозамінні. Часто реалізація одного права залежить від існування багатьох інших прав, і немає жодного права, яке було б важливішим за інші. Натомість жодне право не може замінити собою інше.
Права людини є загальними (універсальними), тобто вони однаково застосовуються до людей у всьому світі. Кожен має право користуватися правами незалежно від раси, кольору шкіри, віросповідання, майнового стану, політичних або інших переконань.
Усі люди рівні в реалізації своїх прав, усі рівною мірою заслуговують на повагу.
Таким чином, в основі прав людини лежать дві основні цінності: перша — це людська гідність, а друга — рівність.
3. Основні права людини.
• Назвіть основні права людини.
Серед прав людини основними є:
• Право на життя. Це право становить основу всіх прав людини і є невід’ємним. Ніхто не може бути позбавлений життя. Складовою частиною цього права є право кожної людини захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.
• Право на гідне ставлення. Гідність — це уявлення про цінність будь-якої людини як моральної особистості, а також означає особливе моральне ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку суспільства. Гідність є одним із ключових понять Конституції України (статті 3, 21, 28, 41, 68, 105).
• Право на приватне життя. Воно передбачає, що людина сама визначає своє приватне життя й можливість ознайомлення з ним інших людей. Обставини приватного життя людини можуть бути розголошені іншими людьми лише за умови, що ці обставини містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за згодою людини.
• Право на свободу й особисту недоторканність. Це право означає, що нікого не можна позбавити свободи без законного рішення.
• Право на свободу слова. Це право людей вільно висловлювати свої ідеї або думки без небезпеки помсти, цензури, покарання (санкцій) тощо. Проте це право має деякі обмеження, пов’язані з образами й приниженням гідності, а також державною безпекою. Відповідно до норм міжнародного права, обмеження свободи слова мають відповідати трьом умовам: узгоджуватися із законом, мати благородну мету й бути необхідними для досягнення цієї мети.
• Право на рівне ставлення. Це право тісно пов’язане з принципом недискримінації, що означає заборону необґрунтованого відмінного ставлення (а саме встановлення розрізнень, винятків, обмежень або переваг) до осіб, які перебувають в однаковій ситуації, або однакового підходу до осіб, які перебувають у різних ситуаціях. Оскільки дискримінація призводить до обмеження або унеможливлення в користуванні або здійсненні прав і свобод усіма людьми на рівних підставах, то її заборона розглядається як один зі шляхів забезпечення рівності всіх людей. Право на захист від дискримінації є одним із головних прав людини, яке визнане міжнародним правом і має бути забезпечене сучасними державами.
• Право на власність. Це право закріплює, охороняє стан належності матеріальних благ конкретній особі. Воно є сукупністю правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах; невтручання інших осіб, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
• Право на освіту. Це право людини на здобуття певного обсягу знань, культурних навичок, професійної орієнтації, які необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства.
• Право знати свої права. Лише мати права недостатньо, їх ще треба знати. Це необхідно для уникнення ситуацій їх порушення, можливості їх захисту, відновлення порушених прав, поваги до прав інших людей тощо.
• Право на свободу світогляду. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособово або колективно релігійні культи й ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Словник
Недискримінація — рівноправне ставлення та відсутність дискримінації, а також створення додаткових умов і середовища, де людина могла б реалізувати свої права.
Дискримінація — ситуація, за якої особа та/або група осіб за їхніми ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі.
4. Основні права громадянина і свободи людини.
• Яка існує відмінність між правами і свободами людини?
Більшість людей на Землі є громадянами/громадянками тієї чи іншої держави, яких налічується близько 200. Кожна держава у своїй Конституції гарантує своїм громадянам права.
Конституція України розрізняє також поняття «права людини» і «права громадянина». Згідно з Конституцією України, до прав людини належать: право на життя (стаття 27); право на повагу до гідності людини (стаття 28); право на свободу та особисту недоторканність (стаття 29); право на недоторканність житла (стаття 30); право на невтручання в особисте та сімейне життя (стаття 32) тощо.
Примірник Конституції України, розміщений в сесійній залі Верховної Ради України. На ньому президенти України складають присягу
Щодо прав громадянина, то вони пов’язані зі сферою відносин людини із суспільством, державою, їхніми інституціями. Основу цього виду прав становить належність людини до держави, громадянином якої вона є. Прикладом прав громадянина, встановлених у Конституції України, є право громадян України на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації (стаття 36), право брати участь в управлінні державними справами (стаття 38), право на участь у проведенні мітингів, походів, демонстрацій (стаття 39) тощо.
Цікаво знати
Держава не має права впливати на прихильність людини до того або іншого віросповідання, встановлювати будь-яку релігію як обов'язкову — це особисті свободи людини. Проте держава може запровадити закони, що обмежують свободу совісті з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших осіб, задоволення справедливих вимог моралі, дотримання суспільного порядку та безпеки.
Права людини переважають над правами громадянина. Це пов’язано з тим, що права людини поширюються на всіх людей, які живуть у тій або інший державі, а права громадянина — лише на тих осіб, які є громадянами певної країни. Отже, поняття «права людини» є ширшим, ніж «права громадянина».
У той самий час важливо розмежовувати поняття «права людини» і «свободи людини».
Свободи людини — це сфери діяльності людини, у які держава не має втручатися. Вона лише окреслює за допомогою правових норм межі, у яких людина діє за своїм вибором і на власний розсуд. Незважаючи на це, держава має забезпечити захист цих меж від втручання інших осіб.
5. Чому необхідні окремі права дитини.
• Що розуміють під захистом прав дитини?
Кожен член суспільства має права. Дитина є повноцінним членом суспільства. Проте із правової точки зору дитину не можна прирівнювати до дорослої людини. Дитина має бути забезпечена особливими правами, особливим захистом. Це обумовлено її фізичною, розумовою, моральною та духовною незрілістю. І для того щоб дитина стала зрілою людиною в усіх відношеннях, їй необхідно мати певні спеціальні, додаткові можливості. Для того щоб підкреслити це, інтереси дитини в усіх видах діяльності ставляться вище інтересів дорослих та держави. Отже, права дитини — це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування й досягнення зрілості.
Права дитини
Права людини починаються з прав дитини — це загальноприйнята норма в Європейському Союзі, вона визнана і в Україні.
Необхідність захисту прав дитини виникає тоді, коли відбувається порушення її прав, незалежно від того, чи усвідомлює це сама дитина.
Захист прав дитини — це відновлення порушеного права, створення умов, які компенсують втрату прав, усунення перешкод на шляху здійснення прав та інтересів.
Зокрема, виділяють такі шляхи захисту прав дитини, як самозахист, захист із боку батьків або осіб, які їх замінюють. Права дитини захищають органи опіки та піклування, органи державної влади або місцевого самоврядування, громадські організації та судові установи.
Цікаво знати
Шлях до усвідомлення того, що дітям необхідний особливий захист, був довгим. Тривалий час дітей сприймали як «маленьких дорослих», які від власне дорослих, крім розмірів, нічим не відрізняються. Разом із тим батько мав майже необмежену владу над життям власних дітей. Уперше про фізичні та психологічні відмінності дитини від дорослого заговорили у Франції та Великій Британії в середині XVIII ст. Проте ці ідеї ще довго не втілювалися в життя. У XIX ст. діти (іноді з п'яти-шести років) нарівні з дорослими працювали на фабриках, заводах та в шахтах до 14-18 годин на добу. Їм заборонялося відволікатися, гратися навіть в обідню перерву. Лише в середині XX ст. розпочалася боротьба за захист прав дітей.
6. Права дитини.
• Якими документами закріплені права дитини?
Світові стандарти в галузі дотримання прав дитини, що формувалися протягом багатьох десятиліть, закріплені в кількох важливих міжнародних документах. Ще в 1924 р. Ліга Націй розробила та прийняла Женевську декларацію прав дитини. Питання захисту прав дитини знайшли відображення в Загальній декларації прав людини, яку ООН ухвалила в 1948 р. У 1959 р. ООН затвердила Декларацію прав дитини, яка справила значний вплив на політику держав. 20 листопада 1989 р. на Генеральній Асамблеї ООН було прийнято Конвенцію про права дитини, яка правомірно вважається міжнародною дитячою Конституцією. Цю Конвенцію ухвалили багато країн. Вона допомогла змінити на краще життя дітей в усьому світі. Однак права дітей у деяких країнах досі захищені недостатньо.
Емблема дитячого фонду ООН — ЮНІСЕФ
Словник
Конвенція — міжнародна угода з певних питань.
Пам’ятайте, що ви — людина, ніхто не може вас ображати, бити, несправедливо поводитися з вами, примушувати працювати на дорослих.
Якщо ваші права порушуються, то ви можете звернутися по допомогу та захист до служби у справах дітей, центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, поліції за місцем свого проживання, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або Уповноваженого Президента України з прав дитини.
Джерела повідомляють
Із Конвенції про права дитини 1989 р.
Стаття 6. ...кожна дитина має невід'ємне право на життя...
Стаття 7. Дитина... має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування...
Стаття 8. ...право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство...
Стаття 9. ...Дитина має право не розлучатися з батьками...
Стаття 12. ...Дитина має право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага...
Стаття 13. Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду...
Стаття 14. ...право дитини на свободу думки, совісті та релігії...
Стаття 15. ...право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів...
Стаття 24. ...право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров'я...
Стаття 27. ...право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини...
Стаття 28. ...право дитини на освіту...
Стаття 30. ...дитині... не може бути відмовлено в праві... користуватися своєю культурою, сповідати свою релігію, а також користуватися рідною мовою.
Стаття 31. ...право дитини на відпочинок і дозвілля...
Стаття 32. ...право дитини на захист від економічної експлуатації...
Стаття 33. ...дитина має бути захищена від незаконного зловживання наркотичними засобами...
Важливі дати
1924 р. — Женевська декларація прав дитини.
1948 р. — Загальна декларація прав людини.
1959 р. — Декларація прав дитини.
1989 р. — Конвенція ООН про права дитини.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що...
• Права людини є загальнолюдською цінністю, а рівність прав і свобод усіх людей — це найвища суспільна цінність. Немає більш або менш важливих прав людини.
• Права людини природні, вони належать кожній людині від народження тільки тому, що вона — людина. Вони ніким не даруються, їх не можна відібрати, заслужити або купити. Права людини невід'ємні, неподільні, взаємозалежні, але не взаємозамінні.
• Права людини є загальними (універсальними), тобто вони однаково застосовуються до людей у всьому світі.
• Розрізняють права людини, громадянина і дитини.
• Наявність окремих прав дитини зумовлено її фізичною, розумовою, моральною та духовною незрілістю. Права людини починаються з прав дитини.
Запитання і завдання
1. Що таке права людини? На яких принципах вони сформульовані?
2. Хто має стежити за дотриманням прав людини?
3. Щорічно 1 червня у світі відзначають Міжнародний день захисту дітей. Підготуйте малюнок, присвячений цьому дню.
4. Навчальна гра. Об'єднайтеся в невеликі групи (їх має бути парна кількість). Учасники однієї групи намагаються зобразити на аркуші паперу або за допомогою жестів і міміки одне з прав дитини, а учасники іншої — його відгадати.
5. Поясніть, як ви розумієте твердження, що права людини починаються з прав дитини.
6. Куди слід звернутися дитині для захисту своїх прав?
7. Робота в малих групах. Перегляньте, обговоріть та проаналізуйте перелік прав дитини. Висловіть пропозиції, якими правами їх слід доповнити. Поясніть доцільність і необхідність своїх пропозицій.
8. На основі положень Конвенції про права дитини продовжте перелік. Жодна дитина не має бути позбавлена життя, ...
9. Робота в парах. На основі положень Конвенції про права дитини обговоріть і визначте групу прав, які можна об'єднати під назвами: 1) «Піклуйтеся про мене»; 2) «Не знущайтеся з мене».
Плакат ЮНІСЕФ
Плакат до Дня прав людини, який відзначається 10 грудня
Коментарі (0)