Ви вже знаєте, що історія - це наука про розвиток людства. Попри те що знання про минуле накопичувалися віддавна, наука історія досить молода. «Як же так?» - подумаєте ви, пригадавши ім’я давньогрецького історика Геродота, якого на одному з перших уроків згадували як «батька історії», - і жив він дві з половиною тисячі років тому. Суперечності в цьому немає. Справа в тім, що в розвиткові історичної науки, як і будь-якої іншої, вирізняють два періоди.

Перший тривав дуже довго: від найдавніших спроб розповісти про події минулого до середини XVIII ст. Сучасні історики називають той період донауковим, бо історичне знання тоді було справою захоплених ентузіастів - придворних хроністів, мандрівників, письменників, мислителів. Традицію розповідати про минуле започаткував Геродот, який у дев’ятьох книгах своєї «Історії» вперше подав загальний опис відомого тоді світу. Висвітлюючи перебіг греко-перських війн, він розповів про краї та народи, які воювали з персами. «Батьком історії» Геродота назвав римський оратор Цицерон. У Давньому Римі до написання історичних творів долучалися навіть імператори - зокрема згаданий у розповіді про календарі Юлій Цезар. Традиції Геродота розвивали римські історики Тит Лівій, Тацит, Светоній та інші. Про ставлення до минулого в Давньому Римі свідчить крилатий вислів Цицерона «Історія - наставниця життя». Саме так розуміли роль історичного знання в донауковий період і намагалися його накопичувати.

Досліджуючи минуле в донауковий період, дослідники керувалися власними зацікавленнями. Наприклад, поставивши собі за мету розповісти, «звідки пішла Руська земля і хто перший почав у ній княжити», чернець Києво-Печерського монастиря Нестор Літописець уклав літопис «Повість минулих літ». Ця книга складалася з коротких розповідей про важливі, на його думку, події в державі з центром у Києві «з року в рік». Крім історичних довідок, у літописі Нестор переповідав легенди й перекази про появу народів та їх розселення, узяті з інших книг, про заснування міст, військові походи й торгівельні угоди між київськими князями та візантійськими володарями. Когось із князів Нестор характеризував докладніше, а когось - лише побіжно згадував. Праця Нестора – цінне історичне джерело, бо є першим на наших землях історико-літературним твором, у якому описано події і діячів минулого.

Робота в парах

Що з тексту довідалися про розвиток історичної науки? • У чому вбачали цінність історії в донауковий період? • Як ви розумієте крилатий вислів Цицерона «Історія - наставниця життя»? Чи втратив він значення сьогодні? • Чому правителі держав часто опікувалися створенням історичних оповідей, а часом і самі бралися за цю справу?