Термін «підприємець» (від франц. посередник) ввів англійський економіст Річард Кантільйон, який уперше пояснив поняття «підприємництво» як діяльність, пов’язану з ризиком.

Історія підприємництва сягає корінням доби античності. Давні греки та фінікійці, маючи хист до торгівлі, успішно заселяли інші землі. Зокрема, греки на українських теренах Північного Причорномор’я та Приазов’я засновували міста-держави (поліси), що стали центрами торгівлі із сусідніми племенами та іншими державами. Грецькі підприємницькі традиції продовжили й розвинули середньовічні купці та ремісники.

Згодом, із розвитком торговельних відносин, з’явилися мануфактури. Так називали підприємства, де використовували ручну працю, але усі працівники мали чітко розподілені обов’язки.

Зростання кількості виробленої продукції збільшувало обсяги торгівлі. Це призводило до потреби у грошах. Її мали задовольнити банки. Перший із них - банк Святого Георгія - виник у 1407 році на теренах Італії. Згодом вплив банків посилювався. У XV столітті боржниками банків були більшість європейських володарів. Уже у XVII столітті акціонерні банки та кредитні установи набули поширення у багатьох країнах світу, відтак пожвавили розвиток підприємництва у світі.

Із розвитком технологій підприємництво набуло великих масштабів. З’явилися заводи і фабрики - підприємства, основані на використанні різноманітних машин. Постала потреба в розгалуженому апараті управління. Так сформувався прошарок менеджерів - керівників, організаторів великого виробництва. Одна особа не могла контролювати всі напрями діяльності підприємства. Затребуваними стали спеціалісти (фахівці) - фінансисти, економісти, бухгалтери, юристи, конструктори, технологи тощо.

Самостійна робота

4. Дайте відповіді на запитання. Які риси характеру повинна мати людина, щоб стати підприємцем? Яких відомих підприємців України чи світу ви знаєте? Як гадаєте, чому підприємництво пов’язане з ризиком?