Войти
Закрыть

Праця і господарство: у минулому та нині

5 Клас

У процесі читання спробуй вималювати собі в уяві низку історичних образів: а) село у Руській Землі; б) давньоруське городище; в) місто в часи Війська Запорозького; г) сучасне українське село; д) мегаполіс (велике місто). Образи українського міста та села різних часів допоможуть Тобі дослідити сформульовані в завданнях до цього параграфа проблеми. Культура — усе створене людьми, які жили колись і живуть тепер, складаючи народи і людство. До культури відносять господарство, правила поведінки й моралі, вірування й звичаї, науки, освіту, мистецтво, медицину, спорт. 1. Господарство. За час свого існування на планеті Земля людина створила чимало такого, чого немає у природі. Тільки люди можуть здобувати знання, здійснювати відкриття, зводити будівлі, укладати закони. Усе, що було винайдено та зроблено людьми від первісності до сьогодні, називають культурою. Важливою частиною культури людства є господарство. Господарство або економіка — це продуктивна діяльність, спрямована на забезпечення людських потреб. Продуктами економіки є створені людьми життєві блага: вироби і послуги, потрібні їм для підтримки власного життя та продовження роду. Виробляти люди почали не зразу. Спершу вони споживали тільки готові продукти природи: впольовували диких тварин, збирали їстівні рослини та плоди, рибалили. Щоб здобути більше їжі, вони почали виготовляти примітивні інструменти: рубила (камені з оббитими для гостроти краями) та копачки (палиці із загостреним кінцем). Виробництво знарядь праці — одна з тих рис, якими люди відрізняються від тварин....
0 Переглянути

Дослідження з історії рідного краю

5 Клас

Пригадай, що означають терміни «історичний регіон», «адміністративно-територіальна одиниця», «край». За потреби знайди їх у тлумачному словнику. Обсяг цього параграфа незначний. Але це не означає, що тема — не така важлива. Автор не може розповісти Тобі про краєзнавців, які є Твоїми земляками. Це зробить учитель /учителька, можливо, екскурсовод у краєзнавчому музеї рідного Тобі міста, селища чи села. Але найкраще організувати зустріч з самими краєзнавцями. Повір, це цікаво. До речі, Ти можеш неочікувано для себе виявити, що давно знайомий з кимось із них, що серед них Твій учитель історії або географії. Можливо, краєзнавством захоплюється хтось із Твоєї родини. Чим же займаються краєзнавці? Краєзнавство — це група наукових дисциплін, кожна з яких використовує свої способи та засоби дослідження. Але мета цих досліджень спільна — наукове пізнання неповторної частинки Батьківщини — окремого краю. Край — поняття умовне. Так можна назвати будь-яку за розмірами територію — історичний регіон, якусь адміністративно-територіальну одиницю — область, район, або населений пункт з його околицями. Предметом краєзнавства є природа, населення та господарство, культура і минуле. Краєзнавчими дослідженнями можуть займатися окремі люди та цілі установи й організації. Краєзнавчу роботу провадять музеї, товариства, гуртки тощо. Існують різні напрями краєзнавства. Історичне краєзнавство — це дослідження історії рідного краю. Воно є, водночас частиною загального краєзнавства та окремою галуззю історичної науки. Завдання історичного краєзнавства:...
0 Переглянути

Історичні праці ХІХ – початку ХХ ст.

5 Клас

«Унауковлення» історії. У XIX ст. історичні дослідження остаточно стали справою фахівців. Виходили друком багатотомні праці з історії окремих європейських держав, зокрема Франції, Великої Британії, Німеччини, Росії. Історію почали викладати у європейських університетах. На зміну так званим «кунсткамерам», де знать зберігала пам’ятки старовини та цінні речі, прийшли музеї — заклади з відкритим для охочих доступом до експонатів. Одне за одним виникали наукові товариства дослідників історії. Товариства залучали кошти для досліджень, проводили конференції та семінари — зустрічі, під час яких фахівці повідомляли про свої відкриття. Кожне товариство випускало різноманітні «записки» — збірники наукових статей своїх членів. Члени товариства збирали, опрацьовували та публікували у багатотомних збірниках історичні документи. Перші наукові праці з історії України були написані в першій половині XIX ст. та опубліковані в тодішній столиці Російської імперії — Петербурзі. Минуле України в них подавали з проімперських позицій. Навчали історії у Львівському, Харківському та Київському університетах. Перший науковий гурток, члени якого цікавилися історією України, виник у Харкові. У Львові українські вчені взялися за вивчення історії Церкви та Галицько-Волинського князівства. При Київському університеті в 1873 році було засноване Історичне товариство Нестора-літописця, яке регулярно видавало свої «Читання...». А в 1892 році у Львові розпочало роботу Наукове товариство імені Шевченка, яке мало окрему історичну секцію. Його дійсними членами були найкращі українські та іноземні науковці того часу. Історична секція видавала «Записки...», де більшість публікацій стосувалися історії України. Назване товариство працює у Львові й сьогодні....
0 Переглянути

Руські і козацькі літописи

5 Клас

Міфи та легенди. Люди обмірковували минуле завжди. Про це свідчать численні казки, легенди, перекази та міфи. Навіть слово «міф» у перекладі з грецької означає «розповідь». Міф — це оповідь, яка у чуттєво-образній формі пояснює походження людей, їх ставлення до природи, взаємовідносини між ними. У первісні часи, переважали міфологічні уявлення. Людина ще не виділяла себе з навколишнього світу та не розрізняла минуле, сучасне і майбутнє. Час для неї протікав так, як і в природі, з повторенням певних етапів. Життя вона уявляла собі як подорож із пригодами, у яких треба вижити. Герої міфів — боги та надлюди — своїм прикладом переконували в тому, що здолати проблеми можна, тільки виявивши кращі людські якості: волю, кмітливість, винахідливість, сміливість. Щоб довести потребу долати свої слабкості, люди змушували міфічних героїв подорожувати у незнані їм світи. Дорогою герой перемагав супротивників та віднаходив розв’язок проблеми, з якою зустрівся сам чи його рідня. Легенди і перекази створювалися пізніше від міфів. Вони ближчі до дійсності. Герой цих оповідей не має надлюдських якостей. Це — вольова людина, яка добилася багатства та родинного благополуччя завдяки цілеспрямованості, розуму, праці, хоч і не без допомоги вищих сил та щасливої долі....
0 Переглянути

Пізнання історії

5 Клас

Пізнання через мистецтво. Розуміючи важливість знання історії, корисно навчитися її пізнавати. Пізнанням історії називають відображення минулої дійсності у свідомості людини, а образ цього минулого — її знанням. Знати також означає володіти певними відомостями про минуле та уміти ці відомості здобувати, упорядковувати, поєднувати і пояснювати. Знання про минуле, як усяке знання, існує у свідомості людей у різних формах. Найдавніша з них — мистецька. Чому найдавніша? Насамперед тому, що печерним малюнкам та знакам-піктограмам уже кілька десятків тисяч років. Не менш давня й усна народна творчість: казки, легенди, пісні. Звичайно, мистецтво має інше призначення. Але, задовольняючи чуттєві потреби людей, різні види мистецтва — література, живопис, театр, музика — одночасно відображають людський світ. Знання про події минулого, думки та почуття людей різних епох мистецтво доносить через художні образи. Художній образ — це конкретно-чуттєва форма відтворення і перетворення дійсності. Існують образи-персонажі (наприклад, образ патріота або державного діяча), образи-пейзажі (наприклад, образ степу), образи-події (наприклад, образ бою чи революції), навіть образи-символи (наприклад, калина як символ України та дівочої краси або Каїн як образ облудника і братовбивці) та образи-поняття (наприклад, патріотизм, честь, доблесть тощо)....
0 Переглянути

Правові пам’ятки України

5 Клас

Суперництво. Чимало пам’ятників та пам’яток історії в Україні так чи інакше відображають суперництво (конфлікти) між людьми. Володимир Великий та Данило Галицький були організаторами й учасниками численних походів. Кримські хани та українські гетьмани вели тривалі війни. Герої Крут і бійці УГА віддали своє життя, збройно відстоюючи українську державність. Герої Небесної Сотні загинули від куль тих, кому байдужі людська гідність і честь. І терени України — не виняток. Люди вдавались до зброї, поборюючи один одного, усюди і впродовж усього часу існування людства. Боротьба йшла за землю та її багатства, без яких неможливо вижити. Свою територію та майно люди відстоювали групами — родиною та родом, племенем або народом. Для захисту своєї території народи створювали держави. Військово сильні держави, зазвичай, не лише захищали, а й нарощували свою територію, підкорюючи сусідів. Агресивними імперіями, де один народ гнобив інші, були Московське царство, СРСР та інші держави. Розроблені в Радянському Союзі та у нацистській Німеччині вчення — комунізм і нацизм — навіть оправдували та «обґрунтовували» необхідність гноблення і репресій. 2. Звичаї та мораль. Численні збройні сутички та війни, коли люди були безжалісними до «чужих», спонукали їх піклуватися про «своїх» та шанувати їх. Своїми в первісні часи вважали тільки рідню. Кожен міг розраховувати лише на її захист та підтримку. Саме з тих давніх часів походять українські звичаї, у яких проявляється повага до старших, турбота про здоров’я та благополуччя сім’ї тощо....
0 Переглянути

Пам’ятки княжої доби

5 Клас

Формування українського народу. Утворення Гетьманщини було відповіддю українців на загрозу втратити свою єдність та культурну самобутність. Влада гетьманів поширювалася тільки на територію колишніх трьох воєводств Речі Посполитої. А окремим народом українці — корінне населення семи воєводств Речі Посполитої — стали ще задовго до утворення Війська Запорозького, у княжу добу. Виникнення народів зумовлене насамперед географічним чинником. Люди, які проживають на якійсь території, пристосовуються до її природних умов. У них ті самі заняття, подібні знаряддя праці, страви, одяг, житла. Вони близькі за правилами співжиття, звичаями та уявленнями про світ. Ці люди обмінюються набутим досвідом, спілкуючись однією мовою. Коли вони починають розуміти свою спільність, розмежовувати свої та чужоземні культурні надбання, то знаходять для себе самоназву. Використання самоназви — важлива ознака існування народу, усвідомлення людьми, які заселяють певну територію, своєї взаємопов’язаності через мову, культуру та історію. Українці — це один зі слов’янських народів. Зростання числа слов’ян спонукало їх до освоєння теренів усього Подністров’я та Середнього Подніпров’я. Щоб захищати набуті землі, культурно споріднені слов’янські племена утворили порівняно стійкі військові союзи склавинів та антів (див. мапу 2). Управляли кожним союзом спеціально створені органи влади: збори дорослих чоловіків, які називалися вічем; рада, до якої входили глави найвпливовіших родів; військовий глава союзу — князь. Поступово найбільш авторитетні роди — знать — зосереджували у своїх руках владу та майно. Авторитет роду залежав від особистих якостей дорослих родичів та, значною мірою, від обставин, наприклад, від стану здоров’я та воєнного щастя чоловіків. Хто буде князем, вирішувало віче. Зазвичай ним ставав хтось зі знаті. Але у випадку невдач, його могли змістити або й убити....
0 Переглянути

Пам’ятки козацької доби

5 Клас

Українці в Речі Посполитій. Український народ не втратив би стільки своїх синів та доньок у боротьбі за власну свободу, якщо б були збережені Кримське ханство та Військо Запорозьке — держави, що існували на теренах сучасної України в середині XVII ст. Державі народу киримлів, у якій володарювала династія Гераїв, на той час виповнилось уже два століття. Натомість українська держава, очолювана Богданом Хмельницьким, тільки формувалася в умовах Національно-визвольної війни 1648—1657 років. Учасниками цієї війни була частина населення Речі Посполитої — республіки, управління якою перебувало в руках двох великих суспільних станів — духовенства і шляхти. Обов’язком шляхти було підтримувати лад у державі та захищати її від ворогів. На цій підставі їй належали великі земельні володіння. Серед шляхтичів, зокрема й серед магнатів — найродовитіших, найбагатших та найбільш впливових у Речі Посполитій, — були поляки, литовці, білоруси та українці, не тільки католики, а й православні і протестанти. Католицька та православна Церкви у цій державі не платили податків та володіли чималими статками. Офіційно населення мало право вибору віросповідання. Але король та високопосадовці в Речі Посполитій були переважно католиками. Через це Православна церква, до якої належала більшість українців, зазнавала утисків. Вона втрачала підтримку ще й тому, що діти українських шляхтичів усе частіше обирали для себе католицтво та польськомовне спілкування....
0 Переглянути

Пам’ятки доби визвольних змагань українського народу

5 Клас

Зародження українського руху в період імперського панування. Радянська доба настала тому, що українцям в умовах, коли розпадалися Російська та Австрійська імперії, не вдалося відстояти створену ними самостійну державу (див. ману 8). В межах Росії українська держава була утворена в листопаді 1917 р. під назвою Українська Народна Республіка (УHP), в межах Австрії — через рік під назвою Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУHP). 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві за участю делегації ЗУНР та керівників УНР — Володимира Винниченка і Симона Петлюри — було проголошено «Акт Злуки», тобто об’єднання цих держав. Сьогодні ми відзначаємо 22 січня як День Соборності - свято утворення єдиної (соборної) української держави. 1 За різними підрахунками, від 0,5 до 3 млн людей, узявшись за руки, з’єднали Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Житомир та Київ. Український національний рух — різнорідна публічна діяльність в інтересах збереження та розвитку спільноти, об’єднаної патріотичними почуттями, спільними інтересами та баченням свого майбутнього. Проголошення соборної української держави було результатом більш ніж столітньої копіткої праці учасників національного руху. До цього руху належали всі, хто розумів, що українці — самобутній народ і обстоював його право на розвиток власної культури. У першій половині XIX ст. тих, хто обрав для себе належність до української нації, були одиниці. Будучи добре освіченими людьми, вони займались етнографічними та історичними дослідженнями, збирали і публікували український фольклор, взялися творити поезію і прозу мовою народних говірок. Серед ентузіастів української справи на теренах Російської імперії були письменник Іван Котляревський (1769-1838), фольклорист Михайло Максимович (1804-1873) та історик Микола Костомаров (1817-1885). В Австрії український рух започаткували священики Української греко-католицької церкви. Найбільш відомими серед них сьогодні є діячі «Руської трійці» — Маркіян Шашкевич (1811-1843), Іван Вагилевич (1811-1866) та Яків Головацький (1814-1888). Визначальний вплив на усвідомлення українцями себе окремим народом мала пристрасна поезія Тараса Шевченка (1814—1861). Його «Кобзар» будив в українців Росії та Австрії волю відстоювати спільні інтереси, розвіював ілюзії селян щодо «доброго царя» та надії на краще в умовах імперської влади....
0 Переглянути

«Місця пам’яті» радянської доби

5 Клас

Радянська доба. З проголошенням державної незалежності України завершилась попередня, радянська доба її історії. Назву «радянський» цей період отримав від офіційної назви держави, у складі якої перебували тоді українські землі, — Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Владу в цій державі, створеній наприкінці 1922 року на території колишньої Російської імперії, мали російські комуністи. Щоб утримати під своїм контролем терени Української Народної Республіки, яку вони ліквідували, комуністи створили контрольоване ними державне утворення — Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР) та включили її до складу СРСР (див. мапу 9). До управління цією псевдодержавою були залучені й українці, які задля особистої вигоди або через свої комуністичні переконання погоджувалися виконувати вказівки з Москви. УСРР, пізніше перейменована в Українську Радянську Соціалістичну Республіку (1937), мала в Радянському Союзі окремі ознаки державності — законодавство, гімн, герб, прапор, офіційні органи влади — Раду Міністрів, місцеві та Верховну Раду, адміністративні межі з подібними до себе псевдодержавами — Російською Федеративною Радянською Соціалістичною Республікою та Білоруською РСР. У Конституції СРСР було зазначено навіть право кожної радянської республіки вийти зі складу Радянського Союзу. Але реально депутати Рад самостійно нічого не вирішували, а уряди УРСР мали дуже обмежені повноваження....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 61 62 63 64 65 66 67 68 69 ... 72
Назад

Навігація