Войти
Закрыть

Військові завоювання Риму. Пунічні війни

6 Клас

Пунічні війни. Римляни зневажливо називали карфагенян пунами. Конфлікти між Давнім Римом і Карфагеном відомі як Пунічні війни. Карфаген мав могутній флот, але його армія була найманою, тобто воювала лише за гроші, і їй бракувало дисципліни. Римляни, навпаки, мали організоване сухопутне військо, але не були вправними в морських битвах. Перша Пунічна війна (264—241 рр. до н. е.) розгорнулася на морі за володіння островом Сицилія, де на той час розташовувалися карфагенські колонії. Для того щоб перемогти карфагенян на морі, римляни за короткий час збудували 120 військових кораблів. Після виснажливої війни у 241 р. до н. е. між Римом та Карфагеном було укладено мир, за умовами якого Карфаген мав сплатити Риму 84 тис. кг срібла, повністю звільнити Сицилію та повернути полонених римських громадян. Того ж року Сицилія стала першою римською провінцією. Згодом провінціями стали Корсика та Сардинія. Друга Пунічна війна (218—201 рр. до н. е.) розпочалася через прагнення Карфагена повернути втрачене. Його військом командував талановитий полководець Ганнібал. У 218 р. до н. е. він повів свої війська з Іспанії до Італії через Альпи. Переправитися морем було неможливо, тому що його контролювали військові кораблі римлян. В Альпах війську Ганнібала довелося підніматися на круті вершини, вкриті снігом і льодом. Люди, коні й слони потерпали від холоду та нападів місцевих племен. Цей перехід через Альпи коштував Ганнібалу більше половини війська та всіх бойових слонів (вижив лише один). Не маючи підкріплення, Ганнібал із боями просувався Апеннінським півостровом до Рима....

Релігія та звичаї

6 Клас

Боги. Римська релігія була дуже схожа на грецьку. Римляни поклонялися тим самим богам, що і греки, але називали їх іншими іменами. Також на відміну від греків, римляни вважали, що людина не може побачити божество й тим більше розмовляти з ним. Римляни звели спілкування з богами до принципу «я даю, щоб ти мені дав». Вони були переконані, що в обмін на молитви, богослужіння та жертвопринесення боги зобов’язані дати людині те, що вона просить. Римські воєначальники навіть вважали, що чужоземних богів можна задобрити подарунками і тоді вони допомагатимуть римлянам, а не місцевому населенню. На честь Сатурна — батька Юпітера — щороку влаштовували святкування — Сатурналії. Спочатку вони тривали три дні, а з I ст. до н. е. — уже сім днів. Біля храму Сатурна здійснювали жертвопринесення. Жителі Рима влаштовували святкові вечері, обмінювалися подарунками — восковими свічками та глиняними фігурками. Тривали вуличні гуляння, на яких обирали «царя» Сатурналій. У цей час школярі звільнялися від занять, заборонялося карати злочинців, раби могли не працювати та їли за одним столом із господарями....

Повсякденне життя в римських містах

6 Клас

Римська сім'я. Головною складовою давньоримського суспільства був рід. Кожен рід очолював старійшина. У свою чергу, роди поділялися на сім’ї — фамілії. Головою сім’ї міг бути тільки чоловік. Його називали батьком сім’ї. Влада батька в межах сім’ї була абсолютною: відносно її членів він був наділений «правом життя та смерті». До сім’ї належали також клієнти і тривалий час — раби. Жінки в сім’ях повністю залежали спочатку від батька, потім — від чоловіка, а вдовами мали опікуватися сини. Заміжніх жінок називали матронами. Ім'я людини в Давньому Римі складалося з кількох частин, які виникли в різний час. Спочатку всі римляни мали лише так зване особисте ім'я, наприклад Ромул. Усього таких імен було 72. Старший син отримував таке ж особисте ім'я, як і його батько. Згодом до нього почали додавати ім'я роду (приблизно як сучасні прізвища). Римських «прізвищ» існувало близько тисячі. У повсякденному житті люди зверталися один до одного за родовим іменем: наприклад, Юлій (тобто з роду Юліїв). Оскільки особистих імен було мало, у межах одного роду багатьох людей звали однаково. Щоб вирішити цю проблему, до особистого імені та прізвища почали додавати ще й прізвисько. Прізвиська були двох типів: вони могли належати особисто чоловікові, а могли передаватися від батька до сина та утворювати ніби другу частину родового імені....

Римська республіка

6 Клас

Римське суспільство. Вільні жителі Рима поділялися на дві великі групи: патриціїв та плебеїв. У V ст. до н. е. патриції становили меншість населення міста. Це були нащадки родів, які заснували Рим. Вони мали великі земельні володіння, могли брати участь в управлінні містом. Більшість населення Рима належала до плебеїв (плебсу). Це люди, які приїхали до Рима після його заснування, — землероби, ремісники, торговці, що не мали власних земельних володінь. Плебеї могли бути бідними або багатими, але однаково не мали права брати участь в управлінні містом. У Римі було досить багато рабів. Вони вважалися частиною сім’ї свого власника. Рабами ставали військовополонені або місцеві жителі, які не змогли виплатити борги. Господар міг відпустити раба на волю, тоді їх називали вільновідпущеними. Такі люди не мали політичних прав. Плебеї, вільновідпущені або іноземці могли перейти під покровительство могутніх патриціїв (патронів) і стати їх клієнтами (у перекладі з латини — залежні люди). Клієнт був членом роду свого патрона і в усьому йому підкорявся. Він працював на його землях, супроводжував його у військовому поході та на публічних виступах. У свою чергу, патрон надавав клієнту захист і заступництво. Відносини між патронами та клієнтами вважалися в Римі священними й непорушними....

Природа та господарство Апеннінського півострова. Виникнення міста Рим

6 Клас

Апеннінський півострів. На карті Європи легко впізнати Апеннінський півострів, який за обрисами нагадує чобіт. Із півдня, сходу та заходу його омивають води трьох морів, багатих на рибу. Проте мореплавство ускладнювалося тим, що зручні бухти були лише на півдні півострова. На півночі від решти Європейського континенту Апеннінський півострів відділений Альпійськими горами. По всій його довжині простягаються невисокі Апеннінські гори. Клімат на півострові м’який і теплий. Землі в долинах річок Арно, По та Тибр родючі, зручні для землеробства. Населення півострова здавна вирощувало просо, ячмінь, пшеницю, а також виноград і маслини. На півдні півострова, де було багато пасовищ, розводили овець, кіз та корів. Корисних копалин тут небагато. У дельті Тибру добували сіль — цінний продукт за часів Античності. Назвіть основні риси природи Апеннінського півострова....

Еллінізм

6 Клас

Елліністичні держави. Александр Великий створив величезну імперію, але вона не була міцною. Підкорені народи неодноразово повставали. Після смерті Александра його воєначальники — діадохи — розпочали війну між собою за право володіти завойованими землями. 1) Назвіть основні елліністичні держави. 2) Знайдіть на карті Александрію Єгипетську. У результаті імперія Александра розпалася на декілька монархічних держав, якими правили нащадки діадохів. Тому ці держави називають за іменем правлячої династії, а їх спільна назва — елліністичні держави. Наймогутнішими серед них стали династія Птолемеїв, яка правила Єгиптом, та династія Селевкідів, під владою яких опинилися південь Малої Азії, Сирія, Месопотамія, територія сучасного Ірану. Еллінізм — період в історії від смерті Александра Македонського у 323 р. до н. е. до 30 р. до н. е., коли остання з елліністичних держав була завойована Римською імперією. Найбільш характерним для цього періоду є формування нової культури на основі поєднання грецької та східної (азіатської)....

Імперія Александра Македонського

6 Клас

Філіп II. На північ від Греції розташована гориста область — Македонія. Одночасно із грецькими полісами тут розвивалося Македонське царство. У 382—336 рр. до н. е. ним правив цар Філіп II — хитра та розумна людина. Він здійснив у країні низку перетворень: зміцнив царську владу, удосконалив військо, відвоював вихід до моря та золоті й срібні копальні, почав карбувати власну монету. Військові нововведення Філіпа II: • Поглиблена фаланга: Філіп II реформував традиційне бойове формування — фалангу. Він збільшив кількість рядів у ній із 8 до 16. У першому та останньому рядах стояли досвідчені воїни, які контролювали дисципліну. У бою воїни стояли дуже щільно, щоб противник не міг пробитися в глибину рядів. Не всі грецькі міста-держави погоджувалися визнати владу Філіпа II. Коринф, Фіви та Афіни об’єдналися для того, щоб протистояти завойовнику з Македонії. Вирішальна битва відбулася у 338 р. до н. е. поблизу міста Херонея. У ній македонські війська завдали нищівної поразки об’єднаним грецьким силам. Проте македоняни не розграбовували ці землі: Філіп II прагнув показати, що його метою є не завоювання, а об’єднання Греції. Тому наступного року в Коринфі він організував з’їзд представників грецьких полісів, на якому було прийнято важливі рішення:...

Мистецтво та «золотий вік» Афін

6 Клас

Гомер. Філософія та історія. Найвидатнішим поетом давні греки вважали Гомера, якому антична традиція приписує створення поем «Іліада» та «Одіссея». У поемах змальовано героїчне минуле грецького народу. Намагання пояснити будову світу стали причиною появи такої галузі людських знань, як філософія. Слово «філософія» в перекладі із грецької мови означає «любов до мудрості». Вважають, що першим філософом був Фалес Мілетський. Також до видатних грецьких філософів належать Піфагор, Сократ, Платон та Аристотель. Вони намагалися створити цілісну картину світу й зрозуміти його будову, з’ясувати природу людини, суть її відносин із державою. Багато інформації про тогочасний світ дійшло до нас завдяки праці «батька історії» Геродота із Галікарнаса, що жив у V ст. до н. е. Геродот відвідав багато країн: Єгипет, Дворіччя, Ханаан, Фінікію, а також грецькі міста-колонії на території сучасної України, північне узбережжя Африки, більшість островів Середземного моря. Всюди він розпитував місцевих жителів про їхнє сьогодення та минуле. На основі цих відомостей та власних спостережень він написав дев’ять книг «Історії»....

Демократія в Афінах

6 Клас

Монархія та олігархія. Один із найвпливовіших грецьких полісів — Афіни — існував уже в XVI ст. до н. е., за часів Мікенської цивілізації. Свого розквіту місто досягло у V ст. до н. е., коли тут установилася демократія. Шлях до встановлення демократичного ладу в Афінах був тривалим. Із часу заснування тут правили царі. Вони передавали свою владу в спадок. На їх користь збирали податки, вони видавали закони та командували військом. Така форма правління називалася монархією. У XIII ст. до н. е., за правління напівміфічного царя Тесея, було запроваджено нову систему управління містом. Ним керували особи, обрані з-поміж заможних громадян — аристократів. Така форма правління називалася аристократією. Решта населення — демос — не брала участі в управлінні містом. Також давньогрецькі філософи вирізняли ще один вид державного правління — олігархію. Із грецької цей термін перекладається як «влада небагатьох». За такого політичного ладу влада в полісі належить обмеженому колу представників знатних і заможних родів. Багато грецьких полісів, наприклад Коринф, мали олігархічну форму правління....

Навігація