Шлях до княжого столу. Початок боротьби та гіркі уроки
- 25-10-2022, 22:42
- 254
7 Клас , Перший український король 7 клас Васильків 2020
Шлях до княжого столу
Початок боротьби та гіркі уроки
Держава, яка недавно виникла в результаті об’єднання, не змогла б довго бути без впливового керманича. Крім того, обширні терени та економічна могутність галицьких і волинських престолів привертали увагу багатьох претендентів. Вони почали скеровувати свої сили на боротьбу за галицько-волинську спадщину.
Енергійна Єфросинія-Анна рішуче стала на захист своїх синів. Після загибелі чоловіка вона відразу ж зустрілася в місті Сянок з угорським королем Андрієм II із династії Арпадів. Колись її впливовий чоловік надав угорському правителеві значну підтримку, особливо коли того з престолу тіснив рідний брат Імре. Відповідно, вона сподівалася на вікопомну допомогу. Справді, угорський король дослухався до Єфросинії і був готовий захистити Романовичів. Окрім того, він навіть запропонував узяти малого Данила до себе й виховати як рідну дитину. Річ у тім, що Андрій II не мав сина-спадкоємця. Одруживши ж руського княжича зі своєю на той час єдиною дочкою Марією, він очікував на майбутнє приєднання Галицько-Волинської держави до власних володінь.
Андрій II (Андраш II), угорський король, мініатюра
Потужною опорою Анни було тільки волинське боярство, що усвідомлювало велич і значення спадщини Романа й воліло тримати її в цілості. Натомість галицькі бояри не захоплювалися думкою про відновлення єдиної держави, тому організовували численні заколоти. Сильний правитель їм був не потрібен — вони чудово почувалися при слабкій князівській владі, коли кожен володів власними землями, з яких отримував чималі прибутки. Особливо важливою була торгівля сіллю, яку продавали за срібло як у місто Київ, так і в Західну Європу. На противагу Романовичам галицькі бояри підтримали нащадків новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича, героя «Слова про похід Ігорів», запросили їх до Галицького князівства, а Данилові й Василькові погрожували розправою. За таких обставин Єфросинія-Анна прийняла складне рішення. З нею зостався молодший син Василько, а старший — Данило залишився при угорському дворі.
Галицько-Волинський літопис про долю княгині Єфросинії-Анни та її дітей:
«...Коли ж минуло трохи часу, — то привели Кормильчичів — вони вихваляли Ігорьовичів.
І, послухавши їх, галицькі бояри послали послів до [Ігорьовичів], і посадили їх: у Галичі — Володимира, а Романа — у Звенигороді. Княгиня Романова, узявши дітей своїх, утекла у Володимир».
1. Дізнайся, чому бояри запросили князювати до Галича саме синів Ігоря Святославовича. Чи мали право брати Ігорьовичі займати княжий стіл у Галичині? Є кілька версій щодо того, як склалися їхні долі. Одну з таких ти прочитаєш у книжці нижче. Про інші — дізнайся самостійно.
Із книжки Людмили Марчук «Теодозія Бриж: скульптор і скульптура у рамках доби»:
«...У місті Володимир-Волинський, у скверику неподалік ринку стоїть незвичний як для невеликого українського міста пам’ятник. Унікальний, єдиний в Україні. Бо такого типу робіт у радянські часи ніхто ніде не ставив. Не замовляла їх влада. І нині важко знайти скульптора такого рівня, який би зумів створити цю високомистецьку річ.
Княжичі Данило й Василько зображені тут у вже отрочому віці. Сини великого князя Романа Мстиславовича з обох боків тримають кінське сідло з обладунками. У цій скульптурі закладена глибока думка: те сідло — то прообраз їхньої майбутньої місії, яку передав їм батько. Коли ці княжі діти виростуть, то в 1215 році спроможуться повернути Володимир у свої володіння, а до 1230 року об’єднають під своїм керівництвом усю Волинь. Наступні вісім років вони завзято битимуться за другу «вотчину» — Галичину, яку окупували угорці. Ми нині шукаємо того справжнього патріотизму, який слугував би прикладом нашим дітям, майбутнім поколінням. Ось вам патріотизм. Гідний подиву й шани. З дитячого віку княжих дітей готували до того, що вони мають битися з ворогом і перемогти, відвоювати рідну землю. До того ж, приклад Данила й Василька — це чи не єдиний на той час випадок, коли князі-брати не поборювали один одного, відбираючи землі й вотчини, а впродовж десятиліть дружно княжили: разом господарювали й разом обороняли власні володіння. Історія дає нам беззаперечний факт: саме в період правління князя Данила Романовича (1201-1264) та його брата Василька Романовича (1205-1271) місто Володимир стає центром об’єднаного Галицько-Волинського князівства (з 1253-го — королівства). Тут, на Волині, у княжому Володимирі, пульсувало серце всієї Руси-України.
Пам’ятник малолітнім Данилові та Василькові, скульпторка Теодозія Бриж, місто Володимир-Волинський
Саме тому цей пам’ятник «маленьким князям» є символом княжого Володимира. А також однією з найбільш вартісних робіт великої української скульпторки...
Зліпити так сиріт князя Романа Мстиславовича, які дітьми змушені були поневірятися й переховуватися по людях в європейських країнах, могла тільки жінка. Бо скільки материнської любові, скільки ніжності в цих образах малих княжичів! Власне, і ліпила вона дітей князя Романа Мстиславовича зі своїх синів. Робіт із малих княжичів Данила і Василька в Теодозії Бриж дві. Проте лише одну пощастило відлити в бронзі, й скульпторка подарувала її не будь-якому іншому місту, а саме Володимиру. Макет другої, на якій княжичі зображені ще в меншому віці, укутані батьківським плащем, зберігається в музеї-майстерні Теодозії Бриж у Львові.
За силою художнього вираження скульпторку порівнюють із такими всесвітньо відомими митцями, як Олександр Архипенко чи Огюст Роден. Відомий учений-мистецтвознавець, колишній директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький зараховував її до десятки кращих у світі, мріяв організувати виставку її робіт у французькому Луврі й казав, що зі смертю Теодозії Бриж померла в Україні й скульптура».
1. Розглянь пам’ятник малолітнім Данилу і Василькові в місті Володимир-Волинський. Упізнай, хто із княжичів — Данило, хто — Василько? Що символізують предмети, які підлітки тримають у руках? 2. У фрагменті йдеться про місто Володимир як центр об’єднаного князівства. Перевір, чи мало місто статус столиці в той час. 3. Що означає речення «Тут, на Волині, у княжому Володимирі, пульсувало серце всієї Руси-України»?
Отже, упродовж 1206-1210 років княжич Данило Романович жив у Андрія II. Виховання «у чужих» було для Середньовіччя звичним явищем. Вважали, що воно дисциплінує і загартовує юнака. І справді, Данило знайомився з рицарськими звичаями, здобув основи європейської освіти. (Знання, почерпнуті в Угорщині, він згодом використав для розбудови своєї держави.) Однак не судилося малому стати заміною після Андрія II. Плани угорського короля змінилися в 1206 році після народження принца — майбутнього короля Бели IV (1235-1270). Щоправда, прихильність до родини Романа залишалася, але не з добрих намірів, а з розрахунку: перетворити княжича на підлеглого. Це все одно дало б змогу Угорщині приєднати галицько-волинські землі. Тому галицького втікача й надалі тримали в товаристві трохи молодшого королевича. Вихованець добре оволодів угорською мовою. Позаяк при дворі перебували рицарі з багатьох країн, хлопець опанував польську і, можливо, німецьку мови.
1. Доведи, що перебування княжича Данила в Угорщині виявилося корисним для нього. 2. Які, на твою думку, риси характеру сформувало в майбутнього князя чужоземне вигнання? Чому правитель має бути високоосвіченим? Чи залежить рівень розвитку держави від мудрості правителя?
У 1211 році княжич Данило Романович з угорцями та волинським військом Єфросинії вперше увійшов до батьківської столиці — Галича. Галицькі бояри розсварилися з Ігорьовичами й аж тоді згадали, що мають свого маленького володаря. Підняли бунт, унаслідок якого прихильники угорців скерували посланців до Андрія II, який прислав їм Данила. Знатні галичани мали чимало спільного з угорськими баронами — вони хизувалися своїми багатствами та впливовістю і полюбляли «слабку» владу, що не загрожувала їхнім привілеям. Під час повстання доля братів-Ігорьовичів склалася трагічно — двох із трьох стратили (немислимий злочин для Русі!).
1. Скільки років виповнилося Данилові, коли він уперше, як володар, увійшов у місто Галич? Чи міг він добре правити в такому віці? 2. Хто впливав на його рішення? Чи були вони корисними для держави? 3. Розглянь схему нижче. Склади із уміщеними в ній датами 2-3 хронологічні задачі про перебування княжича Данила в Угорщині та повернення його на батьківщину. Познач роки на лінії часу.
Зведення на престол Данила Романовича відбулося в міському Успенському соборі. Однак успіх був короткотривалим. Бояри не бажали миритися з присутністю Єфросинії-Анни. Вони змусили її покинути місто. Літописець зафіксував, що, перебуваючи в Угорщині, княжич навіть забув, як виглядала його мати, а, впізнавши, розплакався й не бажав від неї відходити. Коли князівський слуга потягнув коня за упряж, щоби відвести сина, той вихопив меча і хотів його вдарити. Проте зброя виявилася ще заважкою для підлітка, і він лише подряпав коня. Однак чекати помсти лишалося недовго!
Галицьких бояр побороти було непросто. Дуже скоро Данило їм набрид, і вони обрали своїм чільником впливового Володислава Кормильчича. Вже в 1213 році той проголосив себе галицьким князем. Таке «вокняжіння» звичайного боярина призвело до нечуваного невдоволення серед справжніх представників правлячої династії, але змінити ситуацію вони не могли. Галицькі бояри стали настільки могутніми, що Романова вдова з Данилом мусили вкотре утекти до Андрія II. За таких обставин Угорщина та союзна їй Польща дійшли компромісу і вирішили захистити права Романовичів.
Щоправда, невдовзі «помічники» розкрили істинні наміри. У 1214 році в словацькому містечку Спиш укладено угоду між Андрієм II та Лєшком Білим. За цим документом, правителем Галицького князівства ставав угорський королевич Коломан (загинув 1241 року), який одружувався з польською принцесою Саломеею. У такий нехитрий спосіб недавні союзники готувалися пошматувати та взяти спадщину Романа Мстиславовича під спільну «опіку». Внаслідок цього підступного союзу угорські сили увійшли до Галича, а поляки захопили волинські землі на захід від річки Західний Буг. Крім того, Андрій II випросив у Папи Римського королівську корону для сина. Отже, близько 1215 року утворили Галицьке королівство.
Церемонія коронування Коломана досліджена мало. Відомо, що король Андрій II надавав їй великого значення. Зберігся його лист до Папи Римського, у якому він жалівся, що з Рима надійшла «простенька» корона, тоді як він просив би прислати іншу — золоту і, напевно, оздоблену коштовним камінням. Серйозно до свого титулу ставився й Коломан. Коли його вигнали з Галича, він був ще малим, однак про свої володіння пам’ятав і до загибелі використовував титул «rex Galiciae» — король Галичини. Побутує версія, що Коломан і Саломея були ще зовсім дітьми в час їхнього «одруження» та коронації.
1. Як ти вважаєш, чи було вигідне місцевому боярству проголошення малолітнього Коломана галицьким правителем? 2. Як титулувався угорський королевич, правлячи в Галичині? Що означав той титул? 3. Чому угорці домагалися галицької спадщини? Чи мали вони право на неї?
До Коломана почали приїжджати угорські посадовці, які одразу розсварилися з місцевими. Літописець згадував, що дуже скоро проугорські симпатії в Галичі зменшилися, і бояри вирішили запросити на престол іншого володаря. У 1219 році «короля» вигнали, а на правління прибув новгородський князь Мстислав Удатний (помер 1228 року). Про статус королівства всі скоро забули — угорські війська ледве врятували ставленика од вірної смерті!
Як угорці свої претензії на місто Галич фальшували?
В одному з угорських джерел першої половини XIII століття міститься дивний запис: «...Князь Русі Мстислав у місті Галич як прийомного сина Ласла І прийняв і йому з донькою своєю, що її єдину мав (до того сина втратив), Галицьке королівство у вічне володіння передав та офіційно цей акт скріпив... Залишився, однак, той Ласло І у Галичині правити...».
Ці два хитромудрі речення тривалий час притягують увагу науковців, хоча, як виявляється, запис фальшивий. По-перше, невідомо, хто такий князь Мстислав, який нібито віддав Галицьке князівство королю Ласлу І, адже той впродовж 1077-1095 років правив в Угорщині. Тоді Галицького князівства ще не існувало. Як відомо, лише близько 1141 року князь Володимирко Володарович об’єднав розрізнені землі й утвердився в місті Галич.
По-друге, можна припустити, що описувані події відбувалися в XIII столітті, коли володарював князь Мстислав Удатний. Саме він видав одну зі своїх доньок за угорського королевича Андрія і за намовою галицьких бояр передав зятеві владу в князівстві. Угорські ж хроністи, вочевидь, дещо «відсунули» подію, приписуючи Галичину Угорщині від XI століття, додатково наголошуючи, що донька в Мстислава була єдиною, хоча з іншою донькою Анною одружився князь Данило Романович.
Угорські правителі свідомо замовляли спотворену інформацію, тому що намагалися пояснити право на місто Галич. У такий спосіб ще в ХIII столітті створювали історичні фейки.
1. Що таке фейк? Чому з’являються історичні фальшивки? Розкажи про відомі тобі приклади. 2. Як спростовувати неправдиві відомості? 3. Який ти можеш зробити висновок про вплив Угорщини на події у Галицько-Волинській державі?
Тим часом княжич Данило змужнів і опіки матері потребував усе менше. Бажаючи синові кращого, Єфросинія-Анна організувала його весілля з Анною, донькою Мстислава Удатного. У цьому шлюбі народилися п’ятеро синів: Іраклій (помер молодим), Лев (бл. 1225 — бл. 1300), Роман (бл. 1230 — бл. 1261), Мстислав (? — після 1292) і Шварн (бл. 1230 — бл. 1269). Також розрадою для батьків стали дві доньки: Переяслава (померла після 1282) та Софія (1244-1290). Сімейне життя аж ніяк не перешкоджало політичним намірам Данила Романовича. Хоча його становище залишалось непевним, він вирішив діяти самостійно.
У Русі-Україні існували свої традиції сватання. Коли князь Данило хотів узяти за дружину доньку Мстислава Удатного, той на знак згоди підніс йому чимало різних дарунків і, найголовніше, коня. Цікаво, що літопис зберіг ім’я цієї дивовижної тварини. Його звали Актаз! Для Русі така назва незвична, але можна твердити, що князь Данило отримав власного «Буцефала»!
1. Прочитавши текст про сім’ю Данила Романовича, розпочни укладати генеалогічне дерево родини Даниловичів. Продовж роботу на уроках історії України. Зістав і порівняй свій варіант із тим, що нижче.
Хто така княгиня Агафія і як Тевтонський орден з’явився в Прибалтиці?
Про життя Агафії Святославівни (померла після 1248 року) збереглося достатньо інформації. Відомо, що вона була донькою новгород-сіверського князя Святослава Ігорьовича, який на початку XIII століття разом із братами запанував на теренах Галичини та Волині. Спочатку йому вдалося підпорядкувати місто Перемишль і навіть певний період утримувати місто Володимир. Але згодом поведінка онуків Ярослава Осмомисла призвела до повстання галицьких бояр. Вони не сприйняли жорсткого ставлення, насилля, конкуренції між запрошеними ними ж сіверцями, тому в 1211 році повісили принаймні двох, зокрема Святослава.
Ніби щось передчуваючи, брати поспішали укладати династичні шлюби своїх дітей. Так, близько 1207-1209 років Агафія вийшла заміж за Конрада І Мазовецького. Тоді Святослав перебував у вкрай складному становищі, тому потребував «кровного» союзника в протистоянні за землі Романовичів. Мазовія, кордони якої прилягали до Волині, видавалася чи не ідеальним варіантом. (Не без того, що князя примусили видати доньку заміж, адже він неволився в поляків.) Попри політичні перипетії, новостворена сім’я виявилася міцною. Русинка Агафія стала вірною супутницею для Конрада І на 37 років і подарувала йому, щонайменше, десятьох дітей.
Окрім успішного, як для Середньовіччя, сімейного життя, княгиня Агафія відіграла важливу роль в історії Центрально-Східної Європи. Вона у всьому допомагала чоловікові, навіть у справах кривавих. Наприклад, за свідченнями польських хроністів, коли той стратив полоцького церковнослужителя Яна Чаплю, ченці хотіли поховати тіло. Проте донька Святослава чомусь розлютилася і наказала повісити (може, як помсту за батька) нещасного навпроти міського собору. Також варто зазначити, що, за твердженнями польських істориків, русинка причетна до запрошення Тевтонського ордену в Прибалтику.
Княгиня Агафія Святославівна справді прихильно ставилася до ідеї переселення рицарів-християн. Отож відповідні заклики, мабуть, неодноразово лунали не тільки від Конрада І, але й від неї (грамота 1230 року зафіксувала ім’я Агафії серед тих, хто давав згоду на прибуття тевтонців). Історики фіксують, що вона власноруч лікувала поранених німецьких воїнів.
З другого боку, для стимулювання тевтонської міграції існували цілком реальні підстави. Литовські язичники становили загрозу для польських володінь. Мазовія, як прикордонний регіон, перебувала в чи не найгіршому становищі. У 1217 році Конрад І придушив виступ польської знаті та стратив її спільника — воєводу Христіана, свого колишнього опікуна. Цей вчинок значно послабив його східні кордони, адже їх не було кому захистити, тому литовці невпинно пустошили мазовецькі містечка. Княгиня Агафія розуміла, що проблему можна вирішити, переорієнтувавши нападників на іншого супротивника, хоча не лише вона спричинилася до появи хрестоносців на узбережжі Балтійського моря.
Збереглися записи про успішні воєнні дії Данила і Василька Романовичів та литовців проти поляків близько 1220 року. Спільній кампанії передувало укладення договору, в якому зафіксовано імена деяких литовських князів. До підготовки документа доклалася Єфросинія-Анна, дружина Романа Мстиславовича. Представляючи візантійську імператорську родину, вона чудово знала, як можна використати «варварів» на свою користь. Нацьковуючи войовничих язичників на Мазовію, вдова князя Романа «спонукала» поляків запросити Тевтонський орден.
Так, дві княгині, пов’язані з Руссю, «переселили» потужну військово-духовну «державу», яка впродовж XIII — початку XV століть відігравала помітні ролі на просторах Європи.
1. Пригадай історію виникнення Тевтонського ордену. 2. Чому княгині Агафія Святославівна та Єфросинія-Анна сприяли переселенню хрестоносців у Прибалтику? 3. Як розгорталися взаємини тевтонців і русів упродовж ХIII — початку XV століть? 4. Який ти можеш зробити висновок про вплив русинок-українок на європейську політику?
Зять Данило визнав себе васалом тестя Мстислава. Це стало розумним рішенням у справі повернення найперше Волинської землі. Тим часом зі сходу наближався невідомий супротивник — монголи. Першими під удар потрапили половці, саме вони попросили в русів допомоги. Чимало князівських родин були зв’язані зі степовиками кровними узами, тому на з’їзді правителів вирішили вийти назустріч нападникам.
Для Данила участь у поході стала можливістю продемонструвати талант бійця і командувача. Галичани і волиняни рухалися на човнах річкою Дністер до Чорного моря, після чого допливли до річки Дніпро та приєдналися до основних сил. Ще до початку бою виявилася слабкість русько-половецької армії. Кожен руський князь уважав себе головним. Натомість монголи вдалися до хитрощів: вони не наважувалися на відкритий бій та відступали углиб степу. Галицькі й волинські дружинники пливли Дніпром, тому їх легко бачили (і перелічували!) монгольські розвідники, тоді як кількість супротивника русам була невідома.
Так вони добралися річки Калка, яку нині вважають однією з приток річки Кальміус. Головна битва відбулася 31 травня 1223 р. Князь Мстислав Удатний з галичанами і волинянами першим натрапив на основні ворожі підрозділи. Не повідомивши союзників, він наказав атакувати. Степовики відповіли потужним ударом. Інші князі зі своїми дружинами почали повільно входити в битву, але чисельність і завзятість чужинців не мали меж. Руські воїни змушені були відступати, половці ж утекли ще раніше. У сутичці Данило здолав монгольського воїна, після чого під’їхав до Калки, зачерпнув шоломом воду і лише тоді побачив, що поранений. Так для нього закінчився бій, який не став успішним, проте загартував міць духу, дав змогу зрозуміти, як воюють монголи. Ці знання ой як знадобляться йому в майбутньому!
Розбите руське військо розбігалося. Князь Мстислав Удатний вижив, але чимало інших загинуло. На Данила поразка справила гнітюче враження. Відчуваючи свою провину, він усунувся від правління. Його втомою й нерішучістю одразу скористалися галицькі бояри, які продовжили свої невпинні підступні інтриги. Край знову поринув у вир протистояння за владу.
1. Прочитай опис битви на берегах річки Калка. Намалюй схему розташування військ та перебіг протистояння. Зістав свою схему з тією, що в книжці нижче. Скорегуй розбіжності. 2. Чому руські князі зазнали поразки? Чи могли вони перемогти? За яких умов? 3. Чому, повернувшись із битви, Данило Романович усунувся від управління державою? Як ти оціниш такий учинок князя?
Галицько-Волинський літопис про битву обабіч річки Калка:
«...На ріці Калці татари встріли їх, війська половецькі і руські. Мстислав Удатний тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку і іншим полкам піти з ним, а сам після нього перейшов. Сам же поїхав він у сторожі, і, коли побачив полки татарські, він, приїхавши, сказав: "Оружіться!”
Мстислав же [Романович] і другий Мстислав [Святославович] сиділи у стані, не знаючи [цього], тому що Мстислав Удатний їм обом [нічого] не сказав — через зависть, бо велика незгода була межи ними.
Коли зітнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед і воєвода Семен Олуйович, і воєвода Василько Гаврилович. Ударили вони в полки татарські, і Василько був збитий з коня, а сам Данило поранений був у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його, — був бо він віком вісімнадцяти літ, був бо він сильний, — і Данило кріпко боровся, побиваючи татар. Мстислав [Ярославович] Німий, бачивши це [і] подумавши, що Данило збитий був, помчав і сам між них, бо був той муж дужий [і] тому, що він [був] родич Романові, із племені Володимира, на прізвище Мономаха. Він бо, велику приязнь маючи до отця його, йому й поручив по смерті свою волость — оддав князю Данилові.
Татари ж утікали, а Данило побивав їх своїм військом і Олег [Святославович] курський. Кріпко вони билися, [але] інші полки [татарські] зітнулися з ними, [і] за гріхи наші руські полки було переможено. Данило, бачивши, що все сильніше в битві налягають вороги [і] стрільці їх стріляють сильно, повернув коня свого на втечу — через те, що кинулися [за ним] противники».
1. Простеж за текстом літопису, як розгортався епізод битви за участю Данила Романовича. Від кого він отримав допомогу? У якому реченні мовиться про одну з причин поразки руських князів. 2. Розв’яжи хронологічну задачу. У 1223 році літописець, описуючи битву біля річки Калка, зафіксував: «Данило поранений був у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його, — був бо він віком вісімнадцяти літ». Згадай, коли народився князь Данило і, склавши два рівняння, обчисли, на скільки років помилився літописець.
Уявний план битви біля річки Калка (за Іпатіївським літописом)
1. Кияни Мстислава Романовича.
2. Чернігівці Мстислава Святославовича.
3. Курчани Олега Святославовича.
4. Галичани Мстислава Удатного.
5. Волиняни Данила Романовича.
6. Половці Я руна.
7. Монголи Субедея і Джебе.
8. Бродники Плоскині.
«Хроніка» монастиря Альтцелла (Саксонія, Німеччина, XIV ст.) про битву біля Калки:
«...У часи цезаря Фрідріха відбувся прихід надмогутнього народу з Азії, який панував коло ріки Дон. Із військом великим прибульці знищили та вбили з русів сто тисяч».
«Битва на річці Калка», мініатюра з «Літопису Руського»
«Данило Галицький перед битвою з монголо-татарами на річці Калка», художник Ярема Оленюк
«Битва на Калці», художник Анатолій Теленік
«Аннали» монастиря Клостернойбурґ (Нижня Австрія, 1142-1224 рр.) про битву обабіч річки Калка:
«...[Року Божого] 1223. ...Король татар землю, що зветься половецькою, всередині понищив та мешканців повбивав, також багатьох з русів перебив, які бажали всіляку допомогу тим [половцям] надавати».
1. Про який «надмогутній народ з Азії» йдеться у «Хроніці» монастиря Альтцелла? Поміркуй, чи достовірною є зазначена кількість загиблих? 2. Порівняй середньовічне та сучасні зображення битви біля річки Калка. За якими ознаками визначиш, де руські воїни, а де — монгольські? 3. Чому руси вирішили допомогти половцям? 4. Чи врятувала битва біля річки Калка землі русів від монгольської навали? Спрогнозуй наступні події.
Коментарі (0)