Збирання волинської спадщини. Заснування Холма
- 25-10-2022, 22:42
- 315
7 Клас , Перший український король 7 клас Васильків 2020
Збирання волинської спадщини
Заснування Холма
Після поразки в битві обабіч річки Калка брати Романовичі вирішили триматися самостійніше. Вони зосередили увагу на двох напрямках: насамперед — збирання волинських земель, а потім — боротьба за Галич. Князь Данило діяв, як завжди, рішуче. Брат Василько був його вірним та вмілим помічником.
Володимир Василькович, волинський князь, портрет-реконструкція
Пошматована Волинь усе ще не належала Романовичам. Довелося докласти чимало зусиль, щоб об’єднати її. Упродовж 1220-х років містечка Берестя, Пересопниця, Чорторийськ та інші, дрібніші, поступово піддавалися під владу братів. Важливим стало здобуття міста Луцьк. Тамтешній князь Мстислав Німий мав важкохворого сина, тому в 1226 році склав заповіт, згідно з яким передав Луцьке князівство та опіку над хворим князеві Данилу. Після нетривалого збройного протистояння — своєрідного «оскарження» — той одержав потужний Луцьк. Відзначаючи заслуги брата в цих подіях, Данило згодом цілком справедливо віддав місто Василькові.
Галицько-Волинський літопис про князя Василька і його боротьбу з литовськими та ятвязькими язичниками:
«...Пустошили ятвяги довкола городів Охожі та Бусовна і всю землю ту розграбували, — бо іще ж Холм не був поставлений Данилом. Гнав тоді вслід за ними Василько з Володимира і догнав їх, і був він на третій день із Володимира в Дорогичині. Коли ж ті [ятвяги] билися біля воріт дорогичинських, то прийшов на них Василько. І ті виїхали супроти них, [воїв Василька], і не видержали перед Васильком.
Племена Прибалтики в XIII ст.
Василько ж був на зріст середній, розумом великий і одвагою, який то [сам] багато разів перемагав поганих, а то багато разів вони удвох [із Данилом] посилали [воїв] на поганих, [на таких], як Скомонд і Борут, лютих воєвод, що були вбиті посланими [воями]. Скомонд же був волхв і чаклун знаменитий, а бистрий був, як той звір».
Галицько-Волинський літопис про військову доблесть князя Данила, битву з ятвягами 1227 або 1228 року:
«...Тим часом попустошили ятвяги довкола Берестія. І погналися удвох Данило й Василько за ними із Володимира, але на їхнє військо напало двоє [ятвягів]: Мондушич Шутр і Стегут Зібрович... А коли ятвяги втікали, догнав їх Данило і князя їх Небра поранив чотирма ударами, але [вороже] древко вибило списа з рук його. А коли Василько погнався за ним, [Небром], був голосний крик: "Брат твій б’ється позаду”, — і він, лишивши [Небра], вернувся брату на поміч. А той од них утік, і інші [ятвяги] розбіглися».
1. Що означає слово «поганих» у літописі? Дізнайся, які тогочасні народи жили на північ від Галицько-Волинської держави і коли вони прийняли християнство. Скористайся допомогою пошукового застосунку «Ґуґл». 2. Чому Данило і Василько здійснювали походи на ятвягів? Як брати допомагали один одному? Що було важливішим для Василька — наздогнати ворога чи врятувати брата? Зачитай доказ із тексту.
У Галицькій землі ситуація складалася не так успішно. Тамтешні бояри плели інтриги довкола князя Мстислава Удатного, і той почав піддаватися намовлянням. Із заздрістю дивився він, як зять Данило запанував у Волинському князівстві. Розуміючи, що сила Романовичів зростає, він навіть спровадив на братів половців. Однак і галицькі бояри були нещирі. Вони усе ще озиралися на Угорщину, і наприкінці 1226 року відкрито запросили Андрія II панувати над ними.
Угорське військо рухалося поволі й нерішуче. Король Андрій II не поспішав до Галича, адже волхви наворожили йому, що як він побачить місто, то помре. І він — учасник п’ятого Хрестового походу (1217-1221) виявився забобонним, отож відправляв уперед своїх полководців. Міста Перемишль і Теребовля були взяті, але під Кременцем князь Данило завдав угорцям відчутних втрат. Тоді й Мстислав Удатний закликав на допомогу половців і поблизу міста Звенигород остаточно розбив завойовників.
Своєю перемогою він не скористався. Окрім того, бояри переконали правителя відмовитися від Галича на користь наймолодшого сина Андрія II — королевича Андрія. Це несподіване рішення Мстислав зробив з остраху, що Данило Романович відбере в нього місто. Груба обмова спрацювала! (Потім, коли пристрасті вляглися, тесть розкаювався за свій вчинок. Перед смертю він плакався зятеві, називав його сином і пропонував зібрати половців та вигнати угрів із Прикарпаття.) Проте змінити нічого не вдалося — столичний град знову опинився під владою династії Арпадів.
У 1230 році король Андрій II відволікся болгарськими справами, і його син залишився сам у Галичі з невеликою залогою. Князь Данило вирішив скористатися цим і швидко прибув під міські мури. Городяни перейшли на його бік та відчинили браму. Бояри перелякалися, стали просити миру й отримали дозвіл покинути місто. Разом з ними відбув і королевич. Після стількох років князь Данило вкотре повернувся до столиці батька!
1. Пам’ятник називається «Тисячоліття Росії». Чому? Поясни, чому з-поміж інших 109-ти фігур відомих діячів у частині «Військові люди і герої» скульптори зобразили саме Мстислава Удатного й Данила Романовича? Визнач, кого з цих князів відтворили одягнутим в обладунки. Згадай, у яких родинних стосунках перебували Данило та Мстислав.
Князі Мстислав Удатний і Данило Романович, фрагмент пам’ятника, скульптори Михайло Микешин, Іван Шредер, архітектор Віктор Гартман, місто Новгород, 1862 р.
Галицько-Волинськнй літопис про взяття міста Галич у 1230 році та вигнання бунтівного галицького боярина Суди слава:
«...Коли ж Данило перебував у городі Угровську, прислали до нього галичани [послів], кажучи: "Судислав пішов у Пониззя, а королевич у Галичі зостався. Піди-но боржій!” І Данило спішно зібрав воїв, послав [тисяцького] Дем’яна на Судислава Бернатовича, а сам рушив із невеликою дружиною до Галича з Угровська. У третій день на ніч він був коло Галича, а Судислав не встояв перед Дем’яном і побіг у Галич. Коли ж Данило приїхав до Галича, а Галич заперся був, то Данило узяв двір Судиславів, — а що там [було] вина і овочу, і харчу, і списів, і стріл — дивно дивитися. Потім же Данило, побачивши, що люди його понабирали повно всього, не схотів стати коло города...
Данило ж, узявши город, спом’янув приязнь короля Андрія і пустив сина його Андрія. І провів він його до ріки Дністра, і вийшов із ним один Судислав Бернатович, а на нього кидали каміння, кажучи: "Іди геть з города, баламуте землі!”».
1. Уклади хронологічну таблицю, де зафіксуй, як Данило Романович втрачав та повертав місто Галич. Після прочитання оповіді закінчи таблицю інформацією про події 1238 року. Про що свідчить такий «калейдоскоп» подій?
Довго втішатися здобутками не вдалося. Здобути Галич виявилося легше, ніж утримати Галицьку землю. Бояри підготували чергову змову, прагнучи підпалити княжий терем і вбити Данила. Його врятував брат! Він, не підозрюючи про заколот, вирішив пожартувати над змовниками по-середньовічному. Будучи в гарному настрої, Василько накинувся одразу на двох, одного збив з коня, а в другого видер із рук щит. Ворохобники перелякалися, що Романовичам усе відомо, та втекли. Брати навіть не зрозуміли, у чому річ. Згодом їх запросили на обід до містечка Вишня (нині Судова Вишня у Львівській області), де їм підготували пастку. Лише тоді полонений слуга одного з бояр видав таємницю, і Данило й Василько уникнули смертельної небезпеки. Проте 1232 року підійшло потужне угорське військо: Галич знову було втрачено, королевич Андрій повернувся на престол.
Здаватися без бою Романовичі не хотіли. Князь Данило знайшов підтримку у киян, зібрав чимало сил і наступного року кинув їх проти Арпадів. Дев’ять тижнів він тримав Галич в облозі. Бояри вперто намагалися посіяти розбрат у таборі князя, але свого не досягли. Коли від голоду та хвороб королевич Андрій помер, місто здалося. Угорцям дозволили відступити, серед них «сховалося» чимало бояр, які й надалі не мирилися з пануванням Романовичів.
Похід 1232 року для угорського війська виграла... жінка. Армія Андрія II обложила місто Ярослав. Тамтешній воєвода Давид Вишатич легко відбив перший наступ. Однак теща Давида була близька до проугорського боярства. Вона примусила зятя до здачі міста, хоча бояри, прихильні Романовичам, гаряче протестували проти цього. Воєвода Давид піддався на вмовляння та відкрив міські ворота. Хоча волинське військо отримало право безпечно виїхати, втрата Ярослава виявилася визначальною. Галицькі бояри, побачивши, що воєначальники князя Данила не готові боронитися, переметнулися до угорців. Отже, «впав» і Галич!
Нових претендентів на владу шукати довго не довелося. Чернігівський князь Михайло Всеволодович (1224-1246) мав сина Ростислава і для нього вирішив здобути галицький престол. За цей шанс ухопилися противники князя Данила. Дуже швидко вони організували «подніпровцям» підтримку в Угорщині й виступили на боці угорців. Князь Данило цього разу перехопив ініціативу і вирушив за Карпати. У 1235 році помер король Андрій II. Його трон успадковував Бела IV, з яким княжич раніше виховувався. Отже, була надія на друга дитинства! (Під час церемонії коронування старший Романович вів монаршого коня, а галицький король Коломан ніс королівський меч.) Можливо, вдалося би домовитися про невтручання угрів до галицько-волинських справ, але чернігівські князі перейшли в наступ й оволоділи Галичем. Місто вкотре було втрачене!
«Пожонська хроніка» (XIV ст.) про участь князя Данила Романовича в коронуванні Бели IV:
«...Король Бела, син короля Андрія II, у кафедральній церкві Святого Петра у Білому місті, по тому сама церква освячена була, коронований був: Коломаном князем, братом його, який королівський меч збоку нього урочисто тримав, мужем Даніелем, істинним князем Русі, який коня його поперед із великою пошаною вів».
1. Зверни увагу на титул Данила Романовича у згадці про коронування угорського короля Бели IV. Дізнайся в інтернеті дату цієї церемонії. Скільки років виповнилося Данилові на той час? Чому він перебував тоді в Угорщині? 2. За допомогою пошукового застосунку «Ґуґл» дізнайся, як виглядали церемонії коронування інших європейських монархів.
Зазнавши стількох розчарувань, Данило Романович не склав руки. Він вирішив більше уваги присвятити волинським володінням і заснував нову столицю — місто Холм. Як оповідає літописець, під час полювання князь уподобав гарну лісисту місцину на великому пагорбі. Він пообіцяв своєму патронові — Святому Іоанну Златоусту — побудувати тут храм на його честь. І слова дотримав! Ба більше, тут виросло багатолюдне укріплення. У ньому засновник ініціював спорудження визначних пам’яток. Зокрема, для зведення собору Різдва Пресвятої Богородиці запросили європейських майстрів, які виклали стіни з цегли (вже у той час!). Внутрішнє оздоблення храмів викликало в літописця захоплення — таких розписаних стін та ікон він не бачив ніколи. Водночас князь подбав і про захист. Міські стіни, вимурувані з каменю, згодом витримають не один монгольський напад! Неподалік Холма побудували оборонні вежі — біля містечок Білавин та Стовп. Блиск Данилового творіння тішить навіть сьогодні, бо нині Холм — це примітний Хелм у сучасній Польщі.
Місцевість Висока Гірка в місті Холм, нижче від монастирського комплексу - розкопки на місці резиденції князя-короля Данила
Замок короля Данила у місті Холм з палацовою церквою Святого Іоанна Златоуста, реконструкція
1. Уважають, що назва міста Холм, заснованого в 1237 році, походить від слова «шолом», оскільки його польське звучання «Chelm» співзвучне з німецьким «Helm» («шолом») та українським «чоло». Дізнайся інші версії походження найменування міста. Як воно називається тепер? Де розташоване? Покажи на мапі. 2. Розв’яжи географічну задачу. В 1238 році літописець зафіксував, що Данило Романович вийшов із Холма і третього дня прибув у Галич. Віднови ймовірні шляхи князя, виписавши назви міст у логічній послідовності. 3. Князя-короля Данила дуже часто називають «Галицьким». Звідки походить таке прізвисько? Адже столицею його держави слугувало здебільшого місто Холм. Чому тоді, скажімо, не прижилося слово «Холмський»? 4. Вище в тексті є згадка про місто Ярослав. Чому воно має таку назву? Згадай, хто та коли його заснував.
Вежа, містечко Білавин
Вежа, містечко Стовп
У XIII столітті на заході Волині постали захисні споруди нового типу — високі кам’яні вежі. Ці так звані «волинські донжони» збереглися в поселенні Стовп (нині Стовп’є в Польщі) та в місті Кам’янець (нині в Білорусі). За призначенням вони були спостережними, проте їх використовували ще й для ведення бою, бо вони давали широкий радіус обстрілу. Окремі яруси та приміщення годилися для проживання. «Донжон» у Стовп’є — унікальний, позаяк на його горішньому ярусі функціонувала каплиця.
Відому вежу в 1240-х роках заклав князь Данило Романович на штучно насипаному пагорбі біля дороги до столичного Холма. Споруда зовні мала план прямокутника (6,3 х 5,8 м) та круглий внутрішній простір діаметром 3-3,6 м, що вгорі переходив у восьмикутник. Донині збереглися мури трьох сімнадцятиметрових ярусів. Припускають, що всього їх звели 4-5. На верхньому — спорядили каплицю у формі грецького хреста. Її підлогу вкрили поливаними плитками. Вікна прикрасили вітражами. Угорі мурів збереглися наскрізні отвори, куди вставляли балки надвірної оборонної галереї. Спочатку вежа, мабуть, призначалася для перебування шанованої особи, якою могла бути Єфросинія-Анна — мати Данила, яка нібито завершила життя в невідомому монастирі побіля Холма. Близько 1280-х років вежа виконувала оборонні функції, тому пагорб, на якому її звели, оточили частоколом та ровом. Після того, як монголи на межі XIII—XIV століть знищили вежу, її не відновлювали. Наукові дослідження всередині та довкола проводили в XIX столітті, 1909-1912, 1970-х, 2003-2005 роках.
Польські князі, до слова, поступово перетворилися на Данилових союзників. Після жорстокого убивства Лєшка Білого нащадки династії П’ястів розсварилися. В небезпечних випадках мазовецькі володарі, чиї кордони прилягали до Волинської землі, неодноразово зверталися до Романовичів по допомогу.
Ще в 1229 році, зокрема, брати разом із Конрадом мазовецьким вирушили в похід аж до міста Каліш, що у Великопольщі. Мазовчанин не наважувався штурмувати укріплення, хоча Данило наполягав на цьому. Калішани запросили на переговори двох руських мужів. Тоді князь перевдягнувся боярином та приєднався до посольства. Із заборол кричали, що господар хоче здати фортецю на поталу Романовичам. Посланець-князь зняв шолом, оборонці впізнали його і почали прохати про мир. Данило розсміявся і, взявши двох із них, поїхав до Конрада домовлятися «помилувати» місто!
Зважаючи на такі близькі стосунки з мазовецьким князем, справжнім шоком для старшого Романовича стало запрошення рицарів Добжинського ордену до Мазовії. До того ж Конрад віддав їм Дорогичин — чи не останнє волинське місто, над яким брати влади не мали. У 1238 році князь Данило організував проти зайд потужний похід. Оголосивши, що йде «воювати Литву», він раптово з’явився під дорогичинськими стінами, розбив скромні рицарські сили та ув’язнив їхнього магістра Бруно. Можливо, галичанину допоміг здобутий досвід війни з монголами — блискавичні військові маневри та використання чималої кількості стрільців. Історики вважають, що цим епізодом переможець започаткував співпрацю з великим магістром Тевтонського ордену. Позаяк той сприймав добжинців як відступників, то князь Данило, ймовірно, передав йому полонених для суду.
1. Історики по-різному оцінюють епізод із Добжинським орденом, що розгорнувся біля міста Дорогичин у 1238 році. Одні переконані, що то була велика битва, другі — що незначна сутичка. Уклади порівняльну таблицю, де запиши в колонках докази для обох версій. Підказки знайди у підручниках та в інтернеті.
У 1238 році відбувся значно більший тріумф старшого Романовича. Скориставшись прихильністю жителів Галича, він увійшов до міста. Князь Ростислав утік, а його батько Михайло Всеволодович боровся за київський престол, тому не зміг допомогти синові. Отже, відвоювання батьківської спадщини тривало майже 32 роки, хоча до остаточної перемоги було далеко. Зі Сходу почали наступати монголи, і становище всіх руських князів стало геть непевним. До того ж, Ростислав Михайлович знову взявся шукати підтримки в Угорщині та серед галицьких бояр. Князь Данило ретельно готувався до чергового протистояння.
1. Чому саме після перемоги над Добжинським орденом Данило Романович, як стверджують історики, фактично остаточно утвердився в місті Галич? 2. Чому ті території, які князь Роман Мстиславович об’єднав упродовж шести років, його син повертав понад три десятиліття? Назви внутрішні та зовнішні причини.
Коментарі (0)