§ 16. Практичне заняття. ЛІТОПИСИ ТА ТВОРИ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ «ПОВЧАННЯ ДІТЯМ» І «СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ» ЯК ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА

1. «Повчання дітям» Володимира Мономаха

2. «Слово о полку Ігоревім»

1. «ПОВЧАННЯ ДІТЯМ» ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА

1) На основі тексту параграфа та уривків з першої частини «Повчання» з’ясуйте, як Володимир Мономах ставився до міжусобних чвар між князями. Чому, як ви думаєте, він звертався до Святого Письма? Про які якості Володимира Мономаха свідчить ця частина твору?

«Повчання дітям» Володимира Мономаха — визначна пам’ятка літератури Русі, яка збереглася (без закінчення) в одному зі списків «Повісті временних літ». Припускають, що твір написаний у 1109 р., хоча переконливих доказів цьому не існує. Своє «Повчання дітям» князь Володимир написав у поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім, хто читатиме його твір.

«Повчання...» побудоване за певним планом і містить три частини. Перша частина — релігійно-морального характеру. Друга частина подає світські поради, переважно щодо політичної та повсякденної загальнолюдської моралі. Нарешті, третя ілюструє попередній текст князя на прикладі його власного життя.

У першій частині свого твору Володимир Мономах використовує драматичну подію — зіткнення з братами-князями, щоб висловити свої думки щодо міжусобиць. Він спирається на Псалтир, а саме — на висловлювання, головна тема яких — загибель грішних та спасення праведних.

Окрім того, Володимир додає поради, в основних з яких ідеться про духовну дисципліну. Першу частину «Повчання...» Мономах завершує похвалою Господу передусім за те, що Бог не так багато вимагає від людини. Не треба «самотності, чернецтва, посту», досить лише «трьох малих дій — каяття, сліз, милостині».

З «Повчання дітям» Володимира Мономаха

Помислив я в душі своїй і воздав хвалу Богові, що він мене до сих днів, грішного, допровадив. Тому, діти мої чи інший хто, слухавши сю грамотку, не посмійтеся, а кому вона люба із дітей моїх, нехай прийме він її в серце своє і не лінуватися стане, а так, як і я, труждатися.

Не наслідуй лиходіїв, не завидуй тим, що творять беззаконня, бо лиходії винищені будуть, а ті, що надіються на Господа, заволодіють землею...

У нікчемному сьому житті научися... «очима управляти», язик здержувати, ум смиряти, тіло упокорювати, гнів подавляти, помисел чистий мати, спонукаючи себе на добрі діла Господа ради; тебе позбавляють — не мсти, ненавидять — люби, гонять — терпи, хулять — благай...

Найперше, задля Бога і душі своєї, страх майте Божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо се єсть начаток всякому добру... Бо так і Василій учив, зібравши при цім юнаків: треба мати душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово Господнє; при їді і питті без галасу великого бути, при старих — мовчати, премудрих — слухати, старшим — покорятися, з рівними і меншими — приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися, соромитися старших; до жінок недостойних не говорити; долу очі мати, а душу — вгору; уникати, не старатися повчати легковажних; власть же — ні за що мати, які од усіх честь. Якщо ж хто з вас може іншим помогти — од Бога нагороди нехай той сподівається, і вічними благами він пораює...

О владичице Богородице! Забери із убогого серця мойого гордість і зухвалість, щоб не возносився я суєтою світу сього.

І. Николин. Сучасна обробка тексту «Повчання дітям»

2) Проаналізувавши другу частину «Повчання...», поясніть, кому вона адресована. Які поради Володимир Мономах надає правителям? Які — для всіх людей? Які риси, на його думку, мають бути притаманні ідеальному князеві? Про які риси самого Мономаха свідчить цей уривок? Що можна сказати про спосіб життя людей за часів правління цього князя на основі тексту?

...Убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину.

Ні правого, ні винного не вбивайте [і] не повелівайте вбити його; якщо [хто] буде достоїн [навіть] смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської...

Єпископів, і попів, і ігуменів [поважайте], з любов'ю приймайте одних благословення і не одсторонюйтеся од них, а по силі любіте і подбайте [про них], щоб дістати через їх молитву [милість] од Бога.

Паче всього — гордості не майте в серці і в умі.

Старих шануй, як отця, а молодих — як братів.

У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на слуг, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе вборзі, не розглядівши [все] через лінощі, бо знагла людина погибає.

Лжі бережися, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло...

А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях, не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм [людям], ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. А оди підете і де станете, напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас [не] прийде, — чи простий, чи знатний, чи посол, якщо не можете дарунком, [то] їжею і питвом.

Недужого одвідайте... І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте...

Жону свою любіте... А коли добре щось умієте, того не забувайте, а чого не вмієте — то того учітесь... Лінощі ж — усьому [лихому] мати: що [людина] вміє — те забуде, а чого ж не вміє — то того не вчиться.

3) На основі тексту визначте, які відомості про Володимира Мономаха додає остання частина «Повчання...». Підтвердьте ваші думки посиланнями на текст.

Остання частина — спогади Володимира про численні військові події з його життя. У рукописі їх описано 70. Наостанок Володимир коротко стверджує деякі поради власним прикладом: «Не пильнував я життя свого, не жалував своєї голови. Що треба було робити слузі, те робив я сам... Не покладаючися на посадників та биричів, робив сам, що було треба; весь розпорядок у своєму домі я сам робив; також і бідного смерда й убогої вдовиці не давав сильним покривдити; і церковного розпорядку та служби я сам доглядав». Володимир підкреслює, що не себе він хоче вихваляти цими спогадами, «але хвалю Бога і прославляю милість Його, що мене, грішного і худого, стільки разів зберіг від смертного часу і що мене, худого, створив не лінивим до всіх потрібних людських справ».

Стисле завершення нагадує, що треба пильнувати всіх добрих вчинків, «славлячи Бога та святих Його».

2. «СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»

1) Прочитайте уривки твору та знайдіть їхнє відображення в наведених нижче ілюстраціях сучасних художників.

«Слово о полку Ігоревім» — найвидатніша світська пам’ятка Русі XII ст., шедевр світової літератури. Удільний князь Новгород-Сіверського князівства Ігор був хоробрим воїном, який у 1185 р. вирішив піти походом на половецьку землю. Разом з ним у поході брав участь його син Володимир. Хан Кончак оточив полки Ігоря на березі річки Каяли й розбив їх, а князя взяв у полон, однак він зумів утекти. Цей похід оспівано в поемі «Слово о полку Ігоревім».

Поетичний переклад «Слова о полку Ігоревім» Максима Рильського

Іржуть коні за Сулою,

Слава дзвенить у Києві,

Сурми сурмлять в Новгороді,

Стяги мають у Путивлі-граді,

«А мої куряни — вправні воїни.

Під сурмами сповиті,

Під шоломом викохані,

З кінця списа годовані.

Всі путі їм відомі,

Яруги їм знайомі,

Луки в них напружені,

Сагайдаки відкриті,

Шаблі нагострені;

Самі скачуть, як вовки сірі в полі,

Шукаючи собі честі,

А князеві слави».

Глянув Ігор на ясне сонце

Та й побачив — військо тьма покрила,

І сказав до дружини-вояцтва:

«Браття мої, друзі вірні!

Лучче нам порубаними бути,

Ніж полону зазнати!

А сядьмо, браття,

На бистрі свої коні.

На синій Дон погляньмо».

Ой же ступив та Ігор-князь

У золоте стремено

Та й поїхав по чистому полю.

Сонце йому тьмою шлях закрило,

Буря розбудила птаство,

Звіра в табуни ізбила свистом.

Летять стріли гартовані,

Гримлять шаблі об шоломи,

Тріщать списи булатні

У полі невідомому,

Серед землі Половецької.

Список «Слова о полку Ігоревім», XVIII ст. (фрагмент)

Книжкова мініатюра XVI ст.

Чорна земля під копитами

Кістьми засіяна,

Кров’ю полита, —

Тугою зійшли тії кості

На Руській землі!

Перестали князі невірних воювати,

Стали один одному казати:

«Се моє, а се теж моє, брате!»

Стали вони діла дрібні Вважати за великі,

На себе самих підіймати чвари, —

А невірні з усіх сторін находили, Землю Руську долали.

Ярославни-княгині чути голос.

Як та чайка-жалібниця.

Стогне вона вранці-рано:

«Полечу, — каже, — зозулею по Дунаю,

Умочу бобровий рукав

У Каялі-ріці,

Обмию князеві криваві рани

На тілі його дужому!»

Плаче-тужить Ярославна

Вранці в Путивлі на валу,

В. Перов. Плач Ярославни

М. Реріх. Похід Ігоря

В. Лопата. За рідну землю. Із серії «Слово про Ігорів похід»

2) На основі тексту доведіть, що «Слово о полку Ігоревім» є не тільки літературним твором, а й історичним джерелом.

«Слово...» доповнює літописні дані важливими подробицями. З нього ми дізнаємося про те, що діялося на півдні Русі, «коли рідко орачі перегукувались, зате часто ворони крякали, трупи ділячи». Автор твору описує озброєння, рух війська, тактику бою тощо.

У поемі згадуються деталі князівського побуту. Виявляється, що язичницьких богів добре пам’ятали на Русі й за 200 років опісля офіційного прийняття християнства.

Зі «Слова...» можна довідатися, що в разі успішного походу русичів на ворога й захоплення численних бранців «продавались невільниці по ногаті, а невільники — по різані» (ногата, різана — грошові одиниці; дорівнювали 1/20 гривні й 1/50 гривні відповідно).

Автор поеми дає короткі характеристики-прізвиська князям: чернігівський Олег — Гориславич (бо часто затівав усобиці), галицький Ярослав — Осмомисл, який був мудрим, курський Всеволод — Буй-Тур (хоробрий, як тур).

Всеволод Буй-Тур (реконструкція М. Герасимова)

Зі «Слова...» можемо стверджувати, що Русь XII ст. — землеробська країна. Навіть зображення бою подається у формі опису жнив і молотьби:

«Не снопи кладуть... кладуть голови молодецькі, колотять ціпами булатними, стелять на току життя, одвівають душу від тіла. Береги криваві... Не добром — збіжжям засіяні, — засіяні кістьми синів руських...»

Одним із головних персонажів «Слова о полку Ігоревім» є Всеволод Святославич. Під час походу він виявив надзвичайну мужність у битві, за що автором «Слова о полку Ігоревім» названий Буй-Туром і Яр-Туром. Особиста безстрашність Всеволода надихала воїнів-дружинників, які були оточені половцями. Всеволод мав могутню статуру і був людиною великої фізичної сили. Це засвідчило й антропологічне дослідження його черепа, що зберігся в гробниці Благовіщенської церкви в Чернігові.

3) Як учені-історики та літературознавці оцінюють значення «Слова о полку Ігоревім»? Чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою?

• Б. А. Рибаков підкреслює, що в поемі крізь призму коротких мудрих сторінок автор ніби розстилає перед нами панораму великої рівнини Русі та показує становище земель від Карпат до низовини Волги, від Ільмень-озера до Чорного моря. Наше завдання — всебічно вивчити події, пов'язані з життям і діяльністю слов’ян-сіверян у добу Середньовіччя.

• Д. С. Лихачов стверджує, що заклик у «Слові...» до єдності доводиться не лише на прикладі невдалого походу князя Ігоря проти половців, а й виявляється в розкритті широкого образу Руської землі, яка має багато міст, річок, численне населення, безкраї простори рідної слов’янської землі.

Перевірте засвоєне на уроці

Обговоріть у загальному колі:

• чого ви навчилися;

• що було найбільш (найменш) корисним для вас;

• що ви розповісте про цей урок удома.

Домашнє завдання

Підготуйтесь до уроку узагальнення, спираючись на завдання.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ З РОЗДІЛУ III. КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАЇНА) у другій половині XI — першій половині XIII ст.

Назвіть роки правління князів цієї доби, дату Любецького з'їзду князів, князівства часів роздробленості Русі — території України.

Покажіть на карті № 3 території князівств часів роздробленості Русі та території розселення половців.

Поясніть поняття: «князівський з'їзд», «вотчина», «віче».

Поясніть на прикладах, як відбувався розвиток Київської держави за правління Володимира Мономаха; у чому полягав зв’язок між географічним положенням князівств і їхнім історичним розвитком; у чому полягав полікультурний характер давньоруського суспільства та його культурних досягнень.

Опишіть пам’ятки образотворчого мистецтва й архітектури.

Схарактеризуйте становище Русі за правління наступників Ярослава, особливості політичного та соціально-економічного життя князівств часів роздробленості; відносини половців із Руссю, літописи і твори літератури як історичні джерела.

Визначте причини, суть і наслідки князівських усобиць, половецьких набігів, Любецького з'їзду князів, роздробленості Русі.

Висловте власне ставлення до діяльності Ярославичів, Володимира Мономаха, Мстислава Великого, Ярослава Осмомисла.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно