Перший Австрійський похід. Данило Романович і боротьба за Австрію
- 25-10-2022, 22:44
- 235
7 Клас , Перший український король 7 клас Васильків 2020
Перший Австрійський похід
Данило Романович і боротьба за Австрію
Середньовічна Австрія тривалий період не відігравала помітної ролі в зовнішній політиці Русі-України. Хіба що між обома державами налагодилися торгові відносини. Здавна східні товари через міста Київ, Галич і Перемишль потрапляли до німецького Реґенсбурґа, а звідти — до Відня. Проте літописці про землі під Альпами майже нічого не писали, так само, до слова, як і західні хроністи. На цьому тлі князь Данило Романович, який щойно упокорив Галицьку землю й живим повернувся від монголів, «зненацька» втягнувся в небезпечну авантюру й кинувся допомагати синові опанувати австрійським престолом. Досі історики обходили увагою участь галицько-волинського володаря в боротьбі за австрійську спадщину. Тобі ж випала нагода ознайомитися з новими дослідженнями та дізнатися важливі й цікаві факти, про які, можливо, не відають дорослі.
В Австрії правила стародавня династія Бабенберґів, яка славилася своїми полководцями. Герцог Фрідріх II (1230-1246) недаремно отримав прізвисько Войовничого. Раз по раз він нападав на сусідів, завдяки своєму умінню розбивав численніші війська супротивників та перемагав навіть у складних ситуаціях. Однак у 1246 році, в битві проти угорців, біля річки Лейта він загинув.
Деякі тогочасні австрійські хроністи повідомляють, що смерть герцог «знайшов» від руки невідомого «короля Русі». Начебто Фрідріх II вишикував своїх рицарів, щоби звернутися до них із підбадьорливими словами. Саме в цей момент несподівано вдарили руси, командувач яких поранив герцога. Від раптового нападу зчинився безлад, австрійці розбили нападників і лише після цього побачили, що їхній володар помер.
Участь русів у битві підтверджена в багатьох джерелах. Одначе хто міг бути цим загадковим «руським королем»? Найперше припущення — князь Данило Романович. Проте влітку 1246 року він ще міг повертатися з Орди. Оговтатися, зібрати достатньо війська та вирушити на далекий угорсько-австрійський кордон не мав часу. Можливо, герцога поранив зять угорського короля Бели IV — князь Ростислав Михайлович? Хоча його недоречно називати королем, він справді брав участь у битві поблизу Лейти. Принаймні згодом фігурував у кількох грамотах угорських баронів, засвідчував їхню доблесть та звитягу, вказував, що бачив їхні подвиги.
Фрідріх II Бабенберґ, скульптура, військово-історичний музей, місто Відень
Пржемисл Оттокар II, скульптура, національний музей, місто Прага
1. Використовуючи інтернет, дізнайся про утворення Австрії. Яку роль відіграла династія Бабенберґів в історії цієї країни? Хто такий Фрідріх ІІ Бабенберґ? Хто такий Пржемисл Оттокар II? 2. Яки ти вважаєш, чому Данило Романович вирішив втрутитися в австрійські справи? 3. Спрогнозуй подальший перебіг подій.
«Аннали» монастиря Дамбах (Верхня Австрія, ХІII ст.) про участь «короля Русі» у битві біля річки Лейта:
«...[Року Божого] 1246 Фрідріх, князь Австрії, короля Богемії Вацлава І у битві переміг, у якій князя Каринтії з багатьма іншими нобілями взявши в полон, до себе переможцем славетним вернувся. Того самого року з трьома королями, з королем Угорщини Белою і королем Куманії та королем Русі, Фрідріх II суперечку розпочав, у якій незліченну кількість воїнів зі сторони короля Угорщини убито й потоплено, сам Фрідріх, здобувши перемогу, у битві дивним чином загинув».
1. Тобі, очевидно, вже відомо про те, що королем Русі Данило Романович став у 1253 році. Поміркуй, чому задовго до цієї події літописець саме так титулував правителя Галицько-Волинської держави. 2. Віднайди в літописному уривку назви країн, представники яких брали участь у битві поблизу річки Лейта. Чи сьогодні всі з них є окремими державами? 3. З’ясуй за допомогою застосунку «Ґуґл Мапи», де тече річка Лейта.
У Галицько-Волинському літописі також є уривок про битву поблизу Лейти. Щоправда, літописець усю вину за несподівану загибель Фрідріха II переклав на австрійських «бояр», які вчинили неорганізовану колотнечу з угорцями й не помітили свого пораненого володаря.
Бела IV, король Угорщини, портрет, гравюра-реконструкція
Хай там як, синів у дружин Фрідріха II Бабенберґа не народилося, тому, за тодішніми законами, гостро постало питання про успадкування багатих володінь. У покійного герцога залишилися сестра Маргарита та племінниця Гертруда, за руку й серце (і спадок) яких заходилися змагатися знатні правителі близьких і далеких європейських країн.
Одними з перших схаменулися давні вороги Фрідріха II — уже відомий Бела IV та, підтримуваний своїм батьком, молодий чеський королевич Пржемисл Оттокар II (1233-1278). Він одружився зі значно старшою Маргаритою і за допомогою щедрих дарунків і ще палкіших обіцянок залучив на свій бік чимало австрійської знаті. Король Бела IV не мав сина, щоби пошлюбити Гертруду, тому шукав потрібну кандидатуру серед союзників.
У таких дивних перипетіях князь Данило Романович виявився причетним до віддаленого австрійського протистояння. Річ у тім, що угорський володар запропонував укласти династичний союз між Гертрудою Бабенберґ і молодим князем Романом, сином Данила. На урочистій зустрічі в місті Пресбурґ (сучасна словацька столиця Братислава) на початку літа 1252 року галицько-волинський правитель і його свита «шокували» присутніх німецьких послів ефектним виглядом: прикрашеною золотом зброєю та сяючими обладунками, граційними бойовими кіньми (за монгольським взірцем «одягненими» у шкіряні захисні «кояри»). Сам князь вражав дорогим візантійським одягом. Образ успішного «східного володаря» настільки збентежив угорського короля, що той запросив Данила до власного намету й допоміг перевдягнутися у скромніше вбрання (мотивуючи свою поміч великою спекою, що тоді стояла).
Одначе шляхетні почесті швидко поступилися місцем жорстким переговорам. Угорець Бела IV мав на меті утворити потужну коаліцію зі східноєвропейських правителів і використати її проти чеського претендента. Того ж 1252 року його намір підтверджено й урочисто скріплено шлюбом княжича Романа та Гертруди. На весіллі в замку Ґімберґ перебував Данило Романович, який, за свідченням літописця, відразу уклав договір з угорським посередником щодо майбутнього Австрії. На жаль, подробиці домовленостей не збереглися, хоча за деякими натяками у джерелах можна зрозуміти, що вони обговорювалися дуже детально.
Історики досі сперечаються, що саме спонукало Данила до участі в цій боротьбі. Ще Михайло Грушевський дивувався такому вчинкові, вважаючи, що руський князь по-справжньому не цікавився війною в Австрії, маючи важливіші справи вдома. Інший відомий науковець — Іван Крип’якевич припускав, що «галичанин», можливо, вирішив просто скористатися нагодою посадити свого сина на престол Австрійського герцогства. А Микола Котляр стверджував, що участь Данила Романовича в угорській коаліції була завідомо програшною, адже втримати територію чужої країни, не маючи з нею спільних кордонів, видавалося неможливим. Хоча, на думку Леонтія Войтовича, готуючись до боротьби з монголами для визволення всієї Русі, князь шукав підтримки на Заході. За таких умов утвердження сина як правителя Австрії — держави в серці Європи — виглядало цілком логічним. Урешті, яким би не був задум Данила, розповідь про його похід на захист прав сина належить до найкращих літописних військових текстів.
«Військо Данила Романовича в поході», художник Анатолій Теленік
1. Розглянь зображення картини Анатолія Теленіка. Як озброєні воїни? Які в них обладунки? Кого нагадують вершники зовнішнім виглядом? Зроби висновок про військову реформу, що її провів князь Данило. Скористайся підказкою — зображенням картини Анатолія Теленіка «Дружинник Данила Романовича», яке побачиш на одній із наступних сторінок.
Одразу після укладання шлюбу Роман Данилович та Гертруда опинилися у скрутному становищі — Пржемисл Оттокар II із численним військом оточив їх у замку Ґімберґ. Однак, незважаючи на значну перевагу в силі, йому не вдавалося зламати опір оборонців. Руський князь за короткий час зумів налагодити зв’язки з тими представниками австрійської знаті, яким чеське панування не подобалося. Саме завдяки їхній допомозі обложені не здавалися. Водночас замкові мури не могли стримати голод, який дошкуляв захисникам. Навіть для Романа й Гертруди хліб таємно проносила старша жінка, минаючи ворожі позиції та проходячи через пролам у стіні. Що вже говорити про інших!
Діяти потрібно було рішуче. Тож зійшлися на тому, що Данило і союзники спрямують свої війська на чеське місто Опаву та його околиці, а Бела IV виступить на Моравію. Такий подвійний напад захопив Пржемисла і його спільників зненацька, змусив їх воювати відразу на два напрямки.
Галицько-Волинський літопис про похід Данила Романовича на місто Опава:
«...І найшов великий страх на ляхів.
Данило тоді, приїхавши, сказав їм: "Чого ви лякаєтеся? Хіба не знаєте, що війна без полеглих, мертвих не буває? Хіба не знаєте, що на мужів на ратних ви прийшли єсте, а не на жінок? Якщо муж убитий є в бою, то яке [тут] диво? Інші ж і вдома умирають без слави, а сі зі славою померли! Укріпіте серця ваші та здійміть оружжя своє на ворогів!”
І сими словами укріпивши їх, і багато іншого говоривши їм, він рушив до Опави».
1. Якими ще небезпеками, окрім ризику бути вбитим у бою, загрожують війни? Чому в Середньовіччі війни були частим явищем? Чи є війни найприйнятнішим способом вирішення проблем? 2. Спрогнозуйте перебіг опавської воєнної кампанії.
«Дружинник Данила Романовича», художник Анатолій Теленік
Згідно з даними західних джерел, справжнім жахіттям для середньовічної Чехії виявилася навала половців (куманів), які служили угорському королеві. Помилування не мали ні священники, ні тим паче мирні жителі, багато з яких загинуло від руйнувань та пожеж. Кількість жертв після спустошення «мечем і вогнем» сягала фантастичного числа — хроністи вказують, що сто тисяч осіб загинули, чимало дітей забрали в полон. Хоча цифри явно перебільшені, вони демонструють те половецьке страхіття, яке Бела IV спрямував на Моравію.
До війська, яке очолював Данило Романович, належали загони сина Лева, брата Василька, полоцького, литовського князів, краківського володаря Болеслава V Сором’язливого та опольського правителя Володислава. Останній воював дуже неохоче, тому давав князеві Данилу хибні поради. Із цієї причини русько-польське військо розділилося на дві частини, і руський володар опинився перед мурами Опави лише з половиною вірних воїнів. Містяни (зокрема, численні німці) вміло тримали оборону. Поляки атакували з кількох сторін, тоді як руси хотіли увірватися через браму. Літописець жалкував, що Данило занедужав і тому вчасно не оцінив слушний момент, коли ворота виявилися незахищеними.
Після невдалого штурму русько-польські вояки заходилися нищити опавські околиці. Зокрема, галицько-волинський князь захопив містечко, назване в літописі Насильем, безрезультатно облягав замок Глубичич, а після всього прийняв капітуляцію рицаря Герборта (з укріплення Фулштейн), який на знак покори прислав старшому Романовичу свій меч.
Споглядаючи такі скромні успіхи, польські союзники не бажали воювати. Руський володар неодноразово звертався до них, закликав до виконання рицарського обов’язку та продовження наступу. Однак ані опольський Володислав, ані Болеслав V Сором’язливий нищити володіння свого могутнього сусіда — чеського короля — не бажали. Їхні побоювання були цілком умотивованими, адже чех здобув кілька важливих перемог над Белою IV.
Найвизначніша з них відбулася, як це не дивно, не на ратному полі. Половецькі орди, що їх залучив угорський монарх, налякали Рим. Пам’ять про появу монголів була ще дуже свіжою, тому Папа Римський Інокентій IV навідріз відмовився підтримувати Белу IV, який використовував степовиків. Навпаки, Пржемисл Оттокар II кинувся підтверджувати старі й надавати нові привілеї монастирям та духівникам, у чому також брала участь його дружина Маргарита. Щоб остаточно схилити шальки терезів на свій бік, він пообіцяв долучитися до походу проти язичників Прибалтики і, відзначимо, дуже скоро дотримав слова. Таким чином, угорський король остаточно втратив підтримку з боку римського духовенства.
Рятуючи становище, він змінив свій план. Порушив домовленості з Данилом Романовичем та його сином, зажадавши собі австрійські землі. Обложеному герцогові Роману запропонував нерівноцінний обмін: віддати Австрію, а натомість отримати певні володіння в Угорщині. Приблизно тоді ж Пржемисл Оттокар II також виступив з «миротворчою ініціативою» і попросив розділити Австрійське герцогство на дві частини, де більшу частину отримав би він, а менша (Штирія) збереглася б за середущим Даниловичем. Він і його дружина не погоджувалися на жоден із цих варіантів. Проте сили були нерівні. Рятуючи чоловіка від смерті, Гертруда погодилася на розлучення. Ексгерцог повернувся на батьківщину, щоби шукати допомоги в батька, який, утім, не міг йому зарадити. Австрійські хроністи дорікали Романові за боягузтво, зокрема за те, що він залишив свою подружню половину, яка, до того ж, була вагітною. Реакція батька на вчинок сина невідома, але на Русі він уділу не отримав, тож подався служити до литовських правителів.
У 1254 році угорський та чеський королі дійшли компромісу. Пржемисл Оттокар II отримав Австрію, а Бела IV — Штирію. На певний час утвердився мир, але угорсько-чеські війни спалахували раз у раз. (До участі в них князь Данило Романович ще повернеться, але вже в статусі короля.)
Провал спільної кампанії та порушення угоди з боку угорців не призвели до міждержавного напруження — руський володар та угорський монарх і надалі залишалися союзниками. Хоча війна за австрійську спадщину не забезпечила територіальних надбань, вона утвердила в Європі славу знатного та сміливого руса Данила, здатного протистояти ворогам. Літописець цілком правильно зауважив, що так далеко не бували в походах «ані Святослав Хоробрий, ані Володимир Святий». Ця слава торувала князеві шлях до королівського титулу.
«Аннали» монастиря Гарстен (Верхня Австрія, ХІII ст.) про невдачу князя Романа Даниловича:
«...Бела, король Угорщини, пораду та поміч надав, щоб король Русі, який при ньому перебував, мабуть, своїми висланий, одружився з Гертрудою, аби таким чином той король міг законно зайняти князівство Австрії та Штирії... Справді, той король Русі, позбавлений допомоги короля Угорщини, повернувся до своїх, залишивши свою дружину, як вдову».
1. Із яким розрахунком Бела IV спочатку сприяв одруженню Данилового сина Романа з австрійською принцесою, а потім відмовився їх підтримувати? Які політичні розрахунки були в Данила? Чи справдилися вони? 2. Чому хроніст назвав Романа Даниловича королем?
Казка, що нагадує правду, чи правда, відображена у казці?
Участь русів у боротьбі за спадщину Бабенберґів описана австрійцями. Зокрема, віденський містянин Янс Енікель (помер після 1302 року) вніс деякі «руські сюжети» до своєї «Всесвітньої історії». Твір, незважаючи на таку наукову назву, вийшов фантастичним. Однак, як відомо, у кожній казці є частина правди.
За сюжетом, донька короля Русі розгнівала свого батька. Він вирішив покарати її за спротив. За його наказом дівчину закрили в діжці та кинули в море.
Хвилі винесли принцесу до берегів Греції, де на той час правив молодий король. Хлопець гуляв узбережжям, а, побачивши діжку, наказав рибалкам виловити її. Прекрасній незнайомці влаштували допит, але вона відмовилися назвати людину, яка її скривдила. Грецький володар засмутився через таке мовчання, однак дозволив залишитися при дворі. Згодом молоді люди покохали одне одного й одружилися. Королева завагітніла.
Єдиною, яка не раділа щастю наречених, була мати правителя. За негідну поведінку, образи та докори на свою адресу той наказав відіслати її до віддаленого замку. Невдовзі після цього розпочалася війна із сусідньою державою. Король, залишивши кохану, вирушив, щоб вести бойові дії. Похід складався вдало, однак вимагав багато сил, тому швидко повернутися додому воєначальник не міг.
Тим часом його дружина народила сина. Прислужник поспішив повідомити пана про цю подію й відправив гінця з листом. Сталося так, що шлях посланця пролягав через фортецю, де жила заслана мати. Вона, дізнавшись про появу онука від ненависної невістки, підмінила лист, доки вістун відпочивав. Так грецький монарх отримав несподівану новину — в нього народилося чудовисько. Нікого не слухаючи, він терміново звелів посадити дружину з «істотою» в діжку та кинути в море. Вірний слуга із сумом виконав наказ.
Хвилі принесли нещасних до Рима. Їх підібрав містянин, який радісно прийняв русинку та її немовля. Гостям і поповненню сім’ї зраділа його дружина.
Водночас грецький король, повернувшись із походу, дізнався правду. Він розпорядився, щоб його матір замурували у в’язниці, але, відчуваючи провину, вирушив на прощу до Рима. До апостольської столиці прибув і руський володар. Провівши бесіди з обома монархами, Папа Римський здогадався, що йдеться про одну й ту саму жінку, про яку недавно розповідав місцевий мешканець на сповіді. Відпустивши прибульцям гріхи, понтифік розпорядився, щоб римлянин привів знайд та передав їх родині.
Такою була казка ХIII століття — у міру жорстокою, але й повчальною. Хоча Янс Енікель залишив своїх героїв анонімними, очевидно, що посилання на Русь з’явилися під впливом участі Романовичів у війні за австрійський спадок.
1. Чи відомі тобі літературні твори зі схожим сюжетом? Наскільки правдивими можуть бути міфи, казки, легенди? 2. Придумай казку про австрійські перипетії Романа Даниловича. Розмісти її на своїй сторінці у фейсбук чи інстаграм. Отримай відгуки друзів.
Шлюб князя Романа Даниловича та герцогині Гертруди засвідчував високий авторитет руських володарів у Європі. Водночас Данило Романович додатково зміцнював свою впливовість та поріднився зі ще однією визначною династією. На початку 1250-х років княжна Софія Данилівна вийшла заміж за представника Шварцбурґів, які правили в Тюрінгії. Такий «екзотичний» союз став можливим лише завдяки міцним зв’язкам
Гертруди Бабенберґ зі знаттю цієї німецької землі. Можливо, саме братова дружина й зініціювала таке поєднання. Відомо, що нащадки Софії не поривали зв’язків із Галицько-Волинською державою, відігравали ролі дипломатів у русько-тевтонських політичних зносинах. Правнук Данила Романовича Гюнтер фон Шварцбурґ у XIV столітті став німецьким королем.
Фрагмент мапи Центрально-Східної Європи станом на 2014 рік. картограф Дмитро Вортман, 2015 р.
1. Віднайди за допомогою застосунку «Ґуґл Мапи» місця подій, про які йшлося в оповіді. Де могли б стояти відповідні позначки на інтернет-мапі? 2. Уклади хронологічну таблицю «австрійських» подій за участю Данила Романовича. Як вони вплинули на розвиток Галицько-Волинського князівства? Були корисними чи непотрібними? Як ти вважаєш?
Коментарі (0)