Додатки 7 клас Васильків 2020
- 25-10-2022, 22:49
- 219
7 Клас , Перший український король 7 клас Васильків 2020
Додатки
Тебе зацікавили оповіді про короля Данила? Можливо, ти здивуєшся, але його життєпис привертав увагу багатьох українських прозаїків та поетів. Пропонуємо уривки з їхніх творів. Перечитай їх. Як автори сприймали діяльність князя-короля? Чи можна вважати достовірними художні відомості? Поміркуй, у чому особливість учинків Данила Романовича? Чому особистість короля так захоплює сучасників?
* * *
...І народом мудро правив
І державу збільшив князь.
Бо Волинь з Галичиною
В одне князівство злилась.
Вояком Роман родився — На війні він і поляг:
Під Завихвостом на Віслі
Заколов його поляк...
(Олександр Олесь. Роман)
* * *
...Залишив Роман княгиню
І маленьких двох синів.
На Волинь втекла княгиня
Від боярських ланцюгів.
Але й тут знайшли бояри.
Небезпека знов росте:
"Володимир цілий знищим,
Як дітей не віддасте!”...
(Олександр Олесь. Данило і Василько)
* * *
...І так лишився малий княжич Данилко на Угорщині, а княгиня Романова з княжичем Васильком у Кракові.
Не мав Данилко при собі нікого із своїх, тільки Дмитруся Домамирича, ще батькового отрока...
Король Андрій, як опікун княжича Данилка, подбав і про дальшу освіту княжича. Передусім передав його вчителеві латинської мови...
Княжич Данилко був пильний учень і скоро засвоював собі цю, світову тоді, мову. Та не занедбував княжич і лицарського діла...
(Антін Лотоцький. Княжа слава)
* * *
...Вночі, коли на чорних мурах сови
І пугачі пророчили біду,
Вона, прикривши рота Василькові,
Щоби не плакав, бігла по саду.
За нею біг безбоязко Данилко,
І речі ніс боярин Мирослав;
В пролом стіни княгиня, аче білка,
Шугнула - страх їй дихать не давав...
(Йосип Кащишин. Сказання про короля Данила)
* * *
...Князь Данило кидався в саму гущу татар і відразу, куди він налітав, татари розбігалися, багато з них залишилося на землі з розкраяними головами...
...Данило налетів на маленький татарський загін, що вирвався вперед. Просто на Данила стрімголов мчав сміливець — татарський хан. Він махав кривою шаблею і вигукував щось. Та не встиг навіть звести руки - впав, зарублений Даниловим мечем...
(Антон Хижняк. Данило Галицький)
* * *
...I над Калкою зустрілись,
Як дві хмари, вороги...
Ось зударились, і стало
Справжнє пекло навкруги.
Вже татари подаються,
Одступають їх полки,
Вже за ворогом женуться
Українські вояки.
Але половці злякались,
Нагло зрадили, втекли...
Нас монголи подолали
І князів в полон взяли.
Тяжко, боляче без краю,
Коли спільник кине бій,
А проте безмірно тяжче,
Коли зрадить брат же твій...
(Олександр Олесь. Татари)
* * *
...Сумний вертався князь Данило з недобитками у Володимир. Рана на грудях пекла його, та він на неї не вважав. Його лютіше пекла душевна рана, болів душею над перемогою невірних татар над українськими силами...
(Антін Лотоцький. Княжа слава)
* * *
...Виглянуло сонце й освітило рицарські полки. Заблищали щити і наконечники копій, заіскрились дивовижні рогаті німецькі шоломи. Рицарі стояли на лузі, по обидва боки шляху. Данило пильно придивлявся. Вони стояли, немовби неживі істоти, тільки іноді якийсь кінь ударить ногою... Грізний вигляд ворогів приголомшив руських воїнів. Згадали Данилові слова — справді, з такою силою ще не доводилось зустрічатися...
Надівши шолом, Данило опустив забороло і подав знак...
Твердою рукою відбили руські воїни наскок хрестоносців-пройдисвітів на Дорогичин. Обірвали марення завойовників, перед якими вже мерехтіла в пожадливій уяві надто багата Волинська земля...
(Антон Хижняк. Данило Галицький)
* * *
...І вони, Волинь, забравши,
Поділились, як брати,
І мети — здобути Галич —
Спільно хочуть досягти.
І Данило з дужим військом
Двічі угрів проганяв,
Двічі він боровсь за Галич
І на третій раз узяв.
І на батьківськім престолі,
В ріднім Галичі він сів...
Весь народ віта Данила,
Весь народ його хотів...
(Олександр Олесь. Король Данило)
* * *
...Князь приїхав. Хан татарський
У шатрі своїм сидів.
— "Добре, князю, що хоч пізно
Ти побачитись схотів.
Поживи у мене в ханстві,
Придивися до життя!
Може хочеш ти напитись?
Спробуй нашого пиття.
Ти вже наш тепер татарський...”
Хан сміявся, жартував
І замість свого кумису
Пива князеві подав.
Цілий місяць жив Данило,
Цілий місяць гостював.
І не йти на княжий Галич
Хан Данилу обіцяв...
(Олександр Олесь. Князь Данило у хана)
* * *
...Князь знав про тут заведені порядки
І свій полин, хоч весь кипів, а пив...
І голос в нім, мов зимова колядка,
Дзвенів: "Терпи, юнак, терпи!”
Терпіння - мудрість чистого сумління!
Ти знаєш, як до тебе я молюсь,
Щоб Бог явив тобі благословення:
На короля свого заждалась Русь!..
(Йосип Кащишин. Сказання про короля Данила)
* * *
...Невеселий вертався князь Данило в рідну землю. Прикро йому було, що він, син славного князя Романа, нащадок великого Мономаха, мусив признати над собою зверхність татарського хана, поганина...
(Антін Лотоцький. Княжа слава)
* * *
...Там, де звір ревів голодний,
Серед лісу на шпилі
Виріс Холм і став на варті
Української Землі.
Друге місто будувати
Він над Полтвою звелів
І на славу Льва князенка
Князь назвав це місто: "Львів”...
(Олександр Олесь. Холм і Львів)
* * *
...Життя скрізь по всій Галицько-Волинській державі відроджувалося наново. Городи, відбудовані й ще сильніше укріплені, залюднювалися, процвітав промисел і торгівля. По селах хлібороби спокійно обробляли поля в надії, що страшне татарське лихоліття минуло і уже не вернеться...
(Антін Лотоцький. Княжа слава)
* * *
...Щоб, скріпивши свої сили,
Стати дужчим в боротьбі,
Князь Данило скрізь шукає
Вірних спільників собі.
Він звернувся і до папи.
Папа каже: "Я готов,
Але хай постане разом
Вічна спілка двох церков”.
І посли пішли на згоду,
Папа князя привітав
І корону королівську
Для Данила передав.
Щоб лунала дужче слава,
Мала більше прав земля,
В Дорогичині Данило
Повінчавсь на короля...
(Олександр Олесь. Коронація Данила)
* * *
...Коронація відбулася в дорогичинській церкві дуже велично...
Насамперед мав промову по-латині легат Опізо...
Йому відповів теж по-латині митрополит Курило...
На другий день відбулася коронаційна врочистість. Була Служба Божа, князь Данило причащався. Потім митрополит мав проповідь... Князь Данило став перед царськими воротами навколішки, і легат Опізо наложив йому королівську корону на голову...
Король Данило дав бенкет у своєму дорогичинському теремі...
(Антін Лотоцький. Княжа слава)
* * *
...Народ тиснувся - голці впасти ніде! —
І ахав, як Данило з Васильком
Приятелів, князів, своїх сусідів
Вітали гречно, як велить закон.
Всім не терпілось бачити в короні
Данила-князя, вже як короля,
Із скіпетром на золотому троні,
Якщо не зблизька, то хоча б здаля...
(Йосип Кащишин. Сказання про короля Данила)
* * *
...Півтора року пролежав король, мучений важкою недугою, а у березні 1264 р. не стало його в живих...
Похорон був величний. Було народу стільки, що в Холмі не могли поміститися і таборували на полях за Холмом у наметах.
Похоронили короля в церкві Пресвятої Богородиці в срібній домовині...
(Антін Лотоцький. Княжа слава)
* * *
...Одну він ціль стеріг в своїм житті —
З’єднати землі всіх князівств і вотчин,
Молився він і мріяв стати зодчим
Могутньої воскреслої Русі.
І подолати розбрат і розруху,
Поставити фортеці вздовж доріг,
Щоб заздрий ворог здалеку лиш нюхав
Духмяний запах руських паляниць...
(Йосип Кащишин. Сказання про короля Данила)
Коментарі (0)