Михайлівський собор Видубицького монастиря – храм важкої долі
- 25-10-2022, 23:23
- 312
7 Клас , Величні собори України епохи Середньовіччя 7 клас Секиринський
Михайлівський собор Видубицького монастиря – храм важкої долі
Продовжимо подорож середньовічними соборами України. Відвідаємо тепер один із найдавніших київських храмів - Михайлівський собор Видубицького монастиря. Він стоїть у мальовничому місці на схилах Дніпра - в урочищі Видубичі. Це один з найзагадковіших храмів Києва. Тут відчувається дух давніх княжих і козацьких часів. Собор органічно вписується в архітектурний ансамбль Видубицького монастиря.
Чому ж монастир так називають? Один із дослідників київської старовини Михайло Максимович вважав, що до прийняття християнства неподалік був підземний християнський монастир, у якому київські християни не тільки правили служби, а й переховувалися від переслідувань язичників. Справді, наприкінці XIX ст. археологи відкрили Звіринецькі печери.
Можливо, тут був печерний монастир, та ще й давніший за печери Києво-Печерської лаври. Після прийняття Руссю християнства печери перетворилися на підземне кладовище. Тобто монастир наче «видибнув» з-під землі - звідси й назва «Видубицький».
Але чому тоді Видубицьким назвали не тільки монастир, а й урочище?
З легенд і переказів
Під час хрещення Русі в 988 році князь Володимир наказав втопити в Дніпрі язичницьких ідолів. Дерев’яний ідол Перуна поплив, а кияни-язичники бігли берегом Дніпра й благали: «Видибай, боже». Ідол виплив («видибав») там, де Почайна впадала в Дніпро. Відтак це місце назвали Видубицьким урочищем.
Існує також версія, що назва «Видубичі» походить від човнової переправи через Дніпро, що колись була тут. Видовбані із суцільного дуба човни називали «дуби». Так і виникла назва урочища, а згодом і найстарішого київського монастиря.
У 1054 р. Ярослав Мудрий, роздаючи землі синам, подарував урочище Видубичі молодшому сину Всеволоду. Той став ктитором монастиря, і монастир спочатку називали за іменем князя Всеволожим, а згодом - за місцевістю - Видубицьким. У 1070 році князь, на подяку Богу за сина Ростислава, звелів побудувати тут собор Архистратига Михаїла. Назву вибрали символічну.
Видубицький монастир узимку з висоти пташиного польоту
По-перше, Архистратиг Михаїл - захисник від водної стихії, а монастир стояв над річкою. А по-друге, святого Михаїла вважали головним борцем проти супротивників Бога, і насамперед язичників, тому храм мав символізувати утвердження християнства в Русі-Україні.
Словник
Ідол - статуя бога в язичників, божок.
Ктитор - покровитель монастиря.
Чи знаєте ви, що...
Архистратиг Михаїл - небесний покровитель столиці нашої держави міста Києва. На честь цього архангела в Києві було збудовано ще один храм (нині монастир). За бажання, поцікавтеся його історією.
Запитання і завдання
- 1. Яка з версій походження назви урочища й монастиря, на вашу думку, найвірогідніша? Аргументуйте думку. Скористайтеся додатковими джерелами.
- 2. Чому собор отримав подвійну назву? Поясніть.
Архітектор розповідає
Це був хрестово-купольний храм із трьома боковими нефами. Звели його з плінфи на вапняному розчині. Храм був завширшки 13 м, а завдовжки 19 м. З північного та південного боків були прибудовані усипальниці - тут планувався родовий князівський цвинтар. Проте усипальниці використали для поховання ігуменів монастиря. Будівництво тривало 18 років та було завершено в 1088 році.
До 1918 року вважали, що з інтер’єру в соборі збереглися лише фрагменти підлоги. Темно-рожеві шиферні плити зі смальтовими вставками зеленого, жовтого, вишневого, чорного і білого кольорів. Та в червні того року, коли неподалік вибухнув пороховий склад, відпав шматок штукатурки. Під ним виднілося зображення янгола - фрагмент первісного розпису храму.
Виявилося, що під фресками XVII-XVIII ст. були фрески XI ст. Згодом, під час реставраційних робіт у 1974-1981 рр., знайшли інші фрагменти розпису собору.
Лик янгола
Нашарування живопису різних епох
Отож тепер на стінах Михайлівського собору можна побачити живопис двох епох. Так, під композицією «Страшного суду» є фреска XI ст. Реставратори сподіваються розділити їх: пізніше зображення можна експонувати на щиті, а раннє - залишити на стіні.
Перші 120 років після заснування монастир був не лише духовним центром, а й осередком світського життя Києва. Саме тут у 1116 р. ігумен монастиря Сильвестр завершив «Повість минулих літ», а монах Мойсей уклав «Київський літопис». Князь Володимир Мономах зібрав у родовому монастирі велику бібліотеку.
За традицією, біля Михайлівського собору збиралося на рать руське військо, а перед походом у соборі правилася літургія. Відомо, що 1094 року перед спільним походом на половців тут помирилися князі Святополк, Володимир Мономах і Ростислав.
Проте Дніпро підмивав правий берег і спорудам загрожували зсуви. Щоб урятувати монастир від руйнування, князь Рюрик Ростиславович у 1199 році профінансував будівництво підпірної стіни (зодчий Петро Мілонег). Про це було написане «Слово про побудову Видубицької стіни». Однак у XVI ст. стіна впала в Дніпро разом із половиною Михайлівського собору - куполом і східною вівтарною частиною.
Щоправда, занепад монастиря почався раніше. Тільки до середини XIII ст. Видубичі лишалися головним князівським монастирем. Коли хан Батий захопив Київ, будівлі обителі були пошкоджені. Та з літопису відомо, що в 1250 році по дорозі до Орди саме тут молився князь Данило Галицький.
Тривалий час про монастир і собор не було згадок. Відомо тільки, що після підписання Берестейської унії (1596 р.) до 1635 року Видубицький монастир перебував під управлінням уніатів.
Тільки з 1637 року новий митрополит Петро Могила почав фінансувати будівельні та реставраційні роботи. Могила особисто передав храму напрестольний срібний хрест, напрестольне Євангеліє Львівської друкарні, Учительне Євангеліє Києво-Печерської друкарні та інші цінні дари. Тоді обитель уже була приписана до Софійського монастиря.
Тільки в 1664 році новий ігумен монастиря Феодосій (Святий Феодосій Чернігівський) поновив чернече життя. У 1696-1701 рр. на кошти Стародубського полковника Михайла Міклашевського тут побудували п’ятибанний Георгіївський собор у бароковому стилі. Він і став головним собором Видубицького монастиря.
Архітектор розповідає
Собор набув сучасного вигляду: кубоподібна споруда з однією апсидою, похилим дахом і однією центральною вежею з куполом. На західній частині храму - нештукатуреній - теж можна побачити давньоруську кладку, а східна частина оштукатурена та має риси українського бароко XVIII ст.
У 1760 році пожежа знищила більшу частину Михайлівського собору. Цього разу кошти на відбудову храму помогли зібрати козаки. Протягом кількох років щовесни ченці вирушали на Січ. Там вони служили літургії та збирали пожертви, а восени привозили гроші, а також худобу, сіль, хутро, які продавали киянам. На ці гроші в 1767-1769 рр. під керівництвом архітектора Михайла Юрасова собор було реконструйовано у стилі українського бароко. Храм розділили на два рівні: нижній назвали «Чудо Архистратига Михаїла», верхній - «Благовіщення».
Запитання і завдання
- Розгляньте ілюстрацію. Опишіть зображення. Які кольори переважають у мозаїці? Пригадайте і поясніть символіку кольорів.
Архистратиг Михаїл (мозаїка) над головним входом у храм
Словник
Апсида - напівкруглий виступ, перекритий напівкуполом, в якому міститься вівтар.
Літургія - відправа у православній церкві.
Михайлівський собор. Фасад
Михайлівський собор. Ракурс збоку
У 1786 р. Видубицький став лікарнею для київських ченців. Біля монастиря хоронили не лише ченців, і продаж ділянок під поховання став джерелом прибутку монастиря.
Після встановлення в Києві радянської влади в 1920 році монастир і собор передали Українській Автокефальній Православній Церкві, але під тиском влади монастирю у 1924 р. довелося саморозпуститися. Цінні культові предмети конфіскували, трапезну перетворили на клуб робітників деревообробного комбінату, а братські келії стали гуртожитком для робітників.
Проте ще до 1936 року в Михайлівському соборі правили службу. Коли останнього настоятеля собору отця Павла Височанського заарештували, собор перетворили спочатку на склад, а згодом - на бібліотеку.
Під час Другої світової війни монастирські споруди вистояли. Однак в 1967 році пожежа знищила все внутрішнє убрання Георгіївського собору і колекцію стародруків. Михайлівський собор цього разу зазнав незначних пошкоджень. Невдовзі територію монастиря передали Інституту археології НАН України. 1974-1981 рр. у храмах почали реставрацію.
Сучасний інтер’єр Михайлівського собору
У 1992 році в соборі було відновлено служби. З 1997 року відновлено чоловічий монастир, а з 2018 року собор і монастир передали Православній Церкві України.
Так, відносно щасливо, склалася доля Михайлівського собору - він існує і продовжує прикрашати собою дніпровські схили Києва.
Запитання і завдання
- 1. Як місцевий ландшафт та природні умови вплинули на історичну долю Михайлівського собору?
- 2. Які події історії України пов’язані з Видубицьким монастирем?
- 3. Нанесіть на стрічку часу дати історичних подій, пов’язаних з Михайлівським собором Видубицького монастиря.
- 4. За бажання, здійсніть віртуальну екскурсію Видубицьким монастирем. Скористайтеся електронними адресами в мережі Інтернет.
Коментарі (0)