Найдавніші храми княжого Львова
- 25-10-2022, 23:27
- 236
7 Клас , Величні собори України епохи Середньовіччя 7 клас Секиринський
Найдавніші храми княжого Львова
Завітаємо тепер до славетного Львова - міста з довгою, цікавою і величною історією. Мабуть, жодне українське місто не може похизуватися стількома середньовічними спорудами.
Так, у Львові аж чотири храми і два монастирі відносять до часів Княжої доби. Це церква св. Миколая, церква св. Івана Хрестителя, церква св. Теодора Тірона, церква Воскресіння Христового та монастирі св. Онуфрія і св. Архистратига Михаїла.
Усі вони зведені в XIII-XIV ст. Однак найстарші - храм святого Миколая і храм святого Івана Хрестителя. А який з них старіший - невідомо.
Невеличкий храм Івана Хрестителя розташований у самому центрі міста, на площі Старий Ринок. Дослідники вважають, що споруджували храм десь у 1201-1370 рр.
Храм святого Івана Хрестителя
Храм святого Миколая
Запитання і завдання
- 1. Розгляньте будівлю храму на начерку. Порівняйте її із сучасним виглядом.
- 2. Які зміни в архітектурному оздоблені храму ви помітили?
Храм св. Івана Хрестителя. К. Келісінський (?), 1838 рік
Чи знаєте ви, що...
За найпарадоксальнішою гіпотезою, первісний храм звели тут ще до заснування Львова. Так волинський князь Роман Мстиславич, який нещодавно приєднав Галичину до своїх володінь, відзначив народження сина Данила. У цій самій церкві майбутнього короля й охрестили.
За іншою популярною версією, або храм збудував у середині XIII ст. Данило Галицький для невістки, або близько 1260-1270 років його син Лев Данилович для дружини Констанції - доньки угорського короля Бели IV. І будували його нібито ченці-домініканці, яких запросила Констанція.
«Домініканської» версії дотримувався і польський дослідник XIX ст. Карл Відман, але він вважав, що домініканці заснували храм у 1234 році, за тринадцять років до шлюбу Лева з Констанцією, і, можливо, на місці давнішої православної церкви.
Більшість істориків сумніваються у вірогідності цієї версії, адже легенди про те, що храм звели домініканці, з’явилися в XVI—XVIІ ст.
Хай там як, але за переказами, цей храм був споруджений в ім’я кохання. У 1855 році в храмі навіть з’явилася табличка, де зазначена дата будівництва - 1270 рік. А вже в наш час на зовнішній стіні встановили барельєф із зображенням Констанції.
Найдавніша ж письмова згадка про храм Івана Хрестителя датується 1371 роком. У документі 1375 року про храм святого Івана згадується як про церкву вірменської громади.
У 1415 році за ініціативи львівського католицького єпископа Яна Жешовського храм знову став римо-католицьким костелом аж на два століття. З часом він почав занепадати - більшість католиків надавали перевагу новішому костелу Марії Сніжної. До того ж вірменська громада через суд намагалася повернути святиню собі та врешті домоглася цього.
Після цього храм Івана Хрестителя рідко з’являвся в хроніках. Відомо лише, що в XVII ст. до нього прибудували північну ризницю, а в 1765 році - південну.
1800 року храм горів, потім довго стояв руїною. Лише в 1836 році його почали відбудовувати - знову як костел. Але чи то на реставрацію забракло грошей, чи роботи велися нефахово, проте вже 1855 року за відновлення храму довелося братися знову.
Згодом, у 1886-1889 рр., храм радикально перебудували в неороманському стилі. До реконструкції долучилися найвідоміші тогочасні львівські архітектори: проект розробив Юліан Захарович, а здійснювали його Іван Левинський і Тадеуш Мюнніх.
Від інтер’єру старого костелу залишився величезний бароковий вівтар 1526 року із зображенням Христа - він стояв там до середини 1920-х років. На жаль, де він тепер - невідомо.
Коли після Другої світової війни на Галичині встановили радянську владу, костел закрили. Він став господарським приміщенням, а деякий час навіть моргом сусідньої лікарні.
Відродження давнього храму почалося в 1980-х роках. У 1986-1989 рр. були проведені реставраційні роботи.
Архітектор розповідає
Тепер храм святого Івана Хрестителя - однонефна прямокутна споруда (9,7 х 7,6 м), з витягнутою п’ятигранною апсидою, під двосхилою високою покрівлею. Фасад створено в романському стилі з арковим входом і величезною круглою нішею з латинським хрестом, оздобленою розетками. Бічні фасади декоровані доволі скромно - по обидва боки розміщено невеличкі спарені арки. У стінах прорізано кілька маленьких вікон: кругле - на південному фасаді, вузькі вертикальні - у східному, а вікно апсиди має форму хреста.
Храм святого Івана Хрестителя
Храм святого Івана Хрестителя. Дзвіниця
Поруч із храмом вимурована триаркова дзвіниця - проект Івана Левинського (1851-1919), знаменитого українського архітектора і громадського діяча. У 1939 році дзвони з неї кудись зникли, і понад 70 років дзвіниця стояла порожня. Лише в 2010 році встановили нові дзвони, їх виготовили в Польщі.
Храм святого Івана Хрестителя прославився ще й тим, що саме там була ікона Львівської Богородиці - тепер вона в палаці Потоцьких. Цей образ - одна з найцікавіших і найзагадковіших пам’яток української сакральної культури.
Словник
Сакральний - обрядовий, ритуальний.
З легенд і переказів
За легендою, ця ікона, писана на кипарисовий дошці, належить руці євангеліста Луки. Цей образ нібито принесла царівна Анна з Царгорода до Києва при хрещенні Володимира Великого.
Згодом Богородиця з дитям стала родовою святинею Мстиславовичів-Романовичів. Проте деякі історики вважають, що ікону було написано або перемальовано близько 1534 року - саме ця дата вказана в найдавнішому записі на її звороті.
З 1993 року в костелі почав діяти Музей пам’яток стародавнього Львова.
У 2009 році храм освятили під титулом святого Івана Хрестителя. З того часу споруду ділять між собою католицька церква і музей.
Ікона Львівської Богородиці
Церква святого Миколая має не менш цікаву історію.
За відомою з XV ст. грамотою галицького князя Льва Даниловича про надання земельних угідь у 1292 році, кам’яна церква святого Миколая вже існувала на львівській землі. Імовірно, будівництво її почалося в середині XIII ст., що підтверджено археологічними розкопками, а за короля Лева її освятили.
Церква була збудована за ініціативою і на кошти купецької братії Львова.
Храм святого Миколая. Тильний бік
У середині XVI ст. при православному храмі було утворено Братство, яке займалося опікою храмового майна. Воно діяло з метою «захисту інтересів поневоленої української нації», виконуючи свою місію до 1744 року.
У XVII ст. церква святого Миколая багато разів горіла, тож весь її первісний внутрішній декор знищив вогонь. Слід було відреставрувати храм. Саме тоді церква набула теперішнього вигляду. Тоді заклали й чотири вікна в центральній частини будівлі.
Кам’яна, з двома куполами (над апсидою і нефом), західним прямокутним притвором і двома каплицями, які і надали будівлі хрестоподібної форми, церква стала окрасою старого міста.
Попри втрату більшості старовинних цінних предметів культу, у народі храм користувався шаною. На це змушена була зважати і влада Австро-Угорщини. Так, у 1857 році австрійський намісник Галичини Агенор Голуховський подарував храмові два академічних полотна «Голова пророка Ісаї» та «Христос в дорозі на Емаус».
Коли за підсумками Першої світової війни Галичина ввійшла до складу відновленої Польщі, у 1924-1925 рр. була проведена реконструкція цього православного храму. Саме тоді було відкрито нижній ярус будівлі та апсиди з бутового каменю, який підтвердив її приналежність до XIII ст. Тоді храм розписав фресками художник Петро Холодний.
Храм святого Миколая. Фасад. Фрески Петра Холодного (1924 р.) із зображенням св. Миколая, Розп’яття, св. Івана та Богородиці
Друга світова війна не оминула стародавніх стін. Відтак у 1947-1957 рр. храм довелося відновлювати майже повністю - виготовляли навіть новий іконостас і розписували стіни. Практично весь радянський період (до 1989 року) він залишався діючою православною церквою під протекторатом Москви. В 1977 році на його території були проведені археологічні дослідження, які ще раз підтвердили належність знахідок до Княжої доби.
У 1989 році Миколаївський храм нарешті передали Київському патріархату Української православної церкви, а з 2018 року - Православній церкві України. Останнім часом відреставрували настінний розпис (1990 рік) та оновили зовнішні фасади зі збереженням відкритої стародавньої кладки (2010-ті).
Так і стоять два храми - католицький і православний - посередині старого середньовічного міста, оберігаючи мир і спокій міста Лева, Галицької землі й України.
Запитання і завдання
- 1. Розгляньте картини українського графіка Юрія Химича. Які середньовічні храми ви впізнали на картинах?
Юрій Химич
- 2. Назвіть роки будівництва собору Івана Хрестителя і церкви святого Миколая. Пригадайте, за правління якого князя збудовано храми.
- 3. Про що, на вашу думку, свідчить збереження у Львові одночасно стародавніх православного і католицького храмів?
Коментарі (0)