ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. Зовнішня політика князя Данила Романовича

1. Поясніть зміст поняття «зовнішня політика» на прикладі когось із давньоруських князів (на ваш вибір).

2. Хто такі васали?

3. Що вам відомо про хрестоносців з уроків історії середніх віків і зарубіжної літератури?

4. Прочитайте подане нижче інформаційне повідомлення про зовнішню політику князя Данила Романовича. Складіть розгорнутий план розповіді, виписавши відповідні тематичні речення.

Уторгнення монгольських військ і руйнування міст, розгром княжих дружин і загибель багатьох князів внесли безлад і сум’яття в політичне життя. Монгольські хани свідомо знищували чи усували від влади впливових руських князів, надаючи ярлики на княжіння молодшим представникам династії Рюриковичів. Проте позбавити життя або княжіння Данила Романовича вони не посміли.

Наприкінці 1245 р. — на початку 1246 р. Данило здійснив подорож на Волгу до ставки Батия. Галицько-Волинський володар визнав себе васалом Золотої Орди, а за це одержав право володіти своєю землею. «О, лихіша лиха честь татарська! — зітхає літописець. — Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, й іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає!»

Наступні 20 років Данило Галицький витратив на організацію опору Орді. Це було основою його зовнішньополітичної діяльності. Руські землі на схід від Дніпра лежали в руїнах, тому Данило звернув свій погляд на Захід.

Успішна поїздка в Орду, а перед тим розгром польських та угорських рицарів під Ярославом у 1245 р. сприяли налагодженню мирних відносин з Угорщиною.

У Польщі, де розгорілася міжусобна боротьба, Данило підтримував сусідів Волині — мазовецьких князів, убезпечивши свої західні кордони.

На північних кордонах Галицько-Волинської держави міцніло Литовське князівство. Данило воював із Литвою й змусив її поступитися прикордонними містами: Новгородком, Вовковийськом, Слонімом та ін.

Данило Романович прагнув опертися на підтримку церкви в боротьбі з монголами. Він призначив свого начальника канцелярії («печатника») Кирила Київським митрополитом. У 1247 р. Кирила офіційно висвятили в цей сан під час поїздки до Візантії.

За посередництва митрополита Кирила Данило намагався створити антимонгольський союз спільно з володарями Рязані й Владимира на Клязьмі. Проте великий князь владимирський Олександр Невський, на відміну від Данила, обрав іншу політичну лінію — покору й союз із монгольськими ханами.

Тоді Данило налагодив дипломатичні відносини з главою католицької церкви — Папою Римським, сподіваючись на організацію хрестового походу проти монголів. Переговори тривали кілька років. У 1253 р. Папа надіслав Данилові королівський вінець і папський посол урочисто коронував Данила в м. Дорогичині. Відтоді всі західні хроністи почали титулувати Данила королем Русі, а Галицько-Волинську державу — Руським королівством. Чи привели ці переговори до об’єднання (унії) церков, літописи не повідомляють.

Папа Римський не поспішав організовувати хрестовий похід проти монголів, бо вони воювали з арабами. А араби, як відомо, були ворогами християн у боротьбі за Єрусалим та інші святі місця.

Пригадаймо хрестові походи на Близький Схід.

Не отримавши допомоги від Папи, король Данило змушений був самостійно захищати свою державу.

У 1252—1253 рр. Данило втрутився в боротьбу за Австрію. Він одружив свого молодшого сина Романа зі спадкоємицею австрійського престолу герцогинею Гертрудою. Однак монгольська загроза не дозволила відрядити військові сили в центр Європи й утвердити за сином австрійський престол.

Наприкінці 50-х років ХІІІ ст. монгольське командування спрямувало проти Данила величезне військо й змусило його остаточно визнати себе васалом Орди. З того часу галицько-волинські війська повинні були брати участь у військових походах монголів на сусідні держави. Однак залежність Галицько-Волинської держави від Золотої Орди була значно меншою, ніж інших руських князівств.

Визначний український історик І. Крип'якевич дав таку оцінку діяльності Данила Галицького: «Данило — це найвидатніша постать в історії Галицько-Волинської держави. Трудом свого життя він відбудував державу свого батька Романа й поклав основу під її дальший розвиток».

5. Складіть за створеним вами планом розповідь про зовнішню політику князя Данила Романовича.

6. Які події відбулися в м. Дорогичині в 1238 р. та в 1253 р.? Чи є між ними зв’язок? Якщо є, то в чому він полягає?

7. Які сподівання Данила Галицького справдилися в результаті його коронації, а які — ні? Чому?

8. Якою була зовнішня політика Данила Галицького — агресивною чи спрямованою на захист території та народу своєї держави? Обґрунтуйте свою відповідь конкретними прикладами.

2. Наступники Данила Романовича

Після смерті короля Данила в 1264 р. старшим у роду залишився його брат Василько Романович. Він продовжував княжити у Володимирі й володів лише частиною Волинської землі.

Його єдиний син і наступник Володимир Василькович правив північно-західною частиною Волині в 1269—1288 рр. Очевидно, саме при його дворі була написана остання частина Галицько-Волинського літопису. Тому ми достеменно знаємо, що Володимир розбудував свою вотчину, зводив нові міста та замки для оборони від Литви, підтримував міщанство.

Він був людиною освіченою, сам переписував книжки. Літописець називає Володимира «книжником і філософом», якого ще не було серед князів.

У зовнішній політиці Володимир Василькович, як і його батько, боровся проти натиску литовських племен. Брав участь у міжусобних війнах у Польщі, підтримуючи мазовецьких князів, які визнавали себе його васалами.

Більшу частину Галицько-Волинської держави після смерті Данила та свого брата Шварна успадкував Лев Данилович (1264—1301). Лев мав енергійний і запальний характер, і саме він став справжнім лідером князівської династії Романовичів.

Л. Долинський. Князь Лев Данилович. XVIII cт.

Лев Данилович залишався васалом Золотої Орди, але зумів звести цю залежність лише до участі у військових походах монгольських ханів.

Він значно розширив батьківські володіння: приєднав до своїх земель Люблінську землю в Польщі й повернув частину Закарпаття, у тому числі й місто Мукачеве.

У 1272 р. князь Лев переніс столицю Галицько-Волинської держави до Львова, укріпив нову столицю й відбудував ті фортеці, які за наказом монголів зруйнував його батько. Лев Данилович підтримував жваві дипломатичні відносини з Чехією, Угорщиною, Литвою та Тевтонським орденом. Він був могутнім воїном і талановитим полководцем.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Розпаду не допустив

Єдиному материку, поділеному на дві частини — Галичину й Волинь, уподібнилася Галицько-Волинська держава по смерті князя Данила Романовича. По один бік лежали землі Василька Романовича та його сина Володимира, по інший — синів Данила Романовича: Лев вокняжився в Галичі й Перемишлі, Мстислав — у Теребовлі, Шварно — у Холмщині й Белзчині. Проте Льву Даниловичу вистачило хисту не допустити розпаду держави, яка була ще вчора міцною й потужною. Більше того, він намагався розширити Галицько-Волинські землі. По смерті польського короля Болеслава князь Лев спробував стати володарем навіть краківської корони. Невдачу компенсував так: по смерті короля Лестька здобув собі Люблінщину. Лев Данилович «дотягнувся» й до угорського короля Стефана — забрав і приєднав до Галичини частину українського Закарпаття. До всіх походів на ці країни й на Литву Лев Данилович постійно залучав монголів, з якими, на відміну від батька, підтримував «ділові» відносини, хоча формально й був їхнім васалом.

Князі Данило Романович, Василько Романович, Володимир Василькович, Лев Данилович, Дорогичин.

Завдання та запитання

1. Яка подія сталася в 1238 р. на Галицько-Волинських землях?

2. Назвіть міста, які були столицею Галицько-Волинського князівства.

3. Запишіть у зошиті назви міст, які збудував Данило Галицький.

4. Визначте, які міста заснував Данило Галицький

А Звенигород, Холм, Львів

Б Данилів, Львів, Холм

В Перемишль, Данилів, Львів

Г Данилів, Звенигород, Перемишль

5. Чи стосуються події, описані літописцем, діяльності князя Данила?

«...Був-бо він сміливий і хоробрий — „від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади”...Сам же король (був) князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, й оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братом своїм...»

«...О лихіша лиха честь татарська! Князь наш, що володів Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, й іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає!..»

А обидві події стосуються

Б тільки перша подія стосується

В тільки друга подія стосується

Г жодна з подій не стосується

6. Прочитайте уривок з історичного джерела та дайте відповідь на запитання.

«...І прибігло половців багато в Руську землю, і говорили вони руським князям: „Якщо ви не поможете нам — то ми нині порубані будемо, а ви завтра порубані будете”. І була рада всіх князів у городі Києві, і нарадилися вони так: „Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на своїй...’’»

Про яку подію йдеться?

А облога й падіння Торчеська, 1093 р.

Б Любецький зїзд князів, 1097 р.

В битва на річці Калці, 1223 р.

Г битва з хрестоносцями, 1238 р.

7. Проаналізуйте, як розподілилася влада в Галицько-Волинському князівстві після смерті князя Данила.

8. Поясніть, які реформи здійснив Данило.

9*. Порівняйте діяльність князя Романа та князя Данила.

10. Чим керувався Данило, вибираючи місце для нової столиці — Холма?

11. Дайте характеристику діяльності Лева Даниловича.

12. Які риси вдачі унаслідував Лев Данилович від батька?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно