§ 9. КУЛЬТУРА РУСІ наприкінці X — у першій половині XI ст.

1. Писемність та освіта

2. Перші книжки

3. Архітектура та монументальний живопис

1. ПИСЕМНІСТЬ ТА ОСВІТА

У чому полягали особливості розвитку писемності в Русі? Якими були школи та чого в них навчали?

Розвиток державності — розбудова управлінської діяльності, удосконалення податкової та судової систем, утвердження міжнародних зв’язків — зумовив поширення писемності територією Русі. На думку істориків, вона сформувалася в X ст.

Письменними на Русі були не тільки представники влади, духовенство, купці, а й дружинники, ремісники тощо. Збереглися писемні заповіти про передання майна в спадщину, що свідчить про використання писемності в повсякденному житті населення. Свідченням письменності населення є й численні археологічні знахідки різних предметів (пряслиця, керамічний і металевий посуд, ливарні формочки, зброя). Зміст написів різний, але найчастіше вони засвідчують власника речі («княжа», «Мстиславля корчага», «Давидова чара» тощо), іноді вказують на вміст посудини («Ярополче вино»), увічнюють ім’я майстрів («Макосим», «Людота», «Костантин»).

Поширення писемності серед населення підтверджують й численні графіті.

Графіті — написи, видряпані на поверхні стін храмів та інших будівель.

Графіті на храмових стінах — це своєрідне ставлення до храму як до книги. Писали на стінах Київської Софії поважні люди: князі, члени їхніх родин тощо.

Тільки в київських храмах дослідники виявили 170 графіті XI—XII ст., серед яких є імена, наприклад: «Писав Данило». Є і графіті, які доповнюють інформацію з літопису: «4 роки княжив Святослав», «У рік 6560 3 березня розгримілося в 9 годин удень, було ж це на святого мученика Євтропія», «Місяця декембря в 4 сотворили мир на Желяні: Святополк, Володимир і Олег», «Господи, поможи рабі своїй Олисаві, Святополчій матері, руській княгині» тощо.

На основі тексту та зображень розкажіть про розвиток писемності в Русі.

1 — корчага із продряпаним написом «гороухща» (гірчиця). Знайдена археологами в одному з курганів другої чверті X ст.;

2 — меч із викарбуваним ім’ям майстра, кінець X ст.;

3 і 4 — графіті й абетка (відповідно) на стінах Софійського собору в Києві;

5 — берестяна грамота, XI—XII ст., і писало, XII ст.

Писемність у Русі утвердилася й завдяки прийнятому згодом християнству, разом з яким на ці землі прийшла церковнослов'янська, або давньослов'янська мова.

Церковнослов'янська мова — мертва давньослов’янська літературна мова. Розрізняють місцеві різновиди церковнослов’янської мови: східнослов’янський, болгарський, македонський, сербський, хорватський глаголичний, чеський, румунський.

Поширення писемності відбувалося за безпосередньої участі шкіл. Перші літописні згадки про опікування освітою київськими князями пов’язані з ім’ям Володимира Великого.

Проаналізуйте документи та дайте відповіді на запитання:

• За яких обставин на території Русі поширювалася церковнослов’янська мова?

• Як формувалася давньоруська писемно-літературна мова?

• З якими подіями літописець пов’язує розгортання освітньої політики князя Володимира?

• Якими методами князь упроваджував «учення книжне»?

Про розвиток писемності в Київській державі з робіт українських істориків В. Смолія, В. Степанкова

Разом із священними книгами на Русь прийшла церковнослов’янська мова (виникла на основі староболгарської), яку ще називають старослов’янською. Вона стала мовою православної церкви, освіти й культури. За її зразком, переважно на основі київської говірки, в XI ст. почала формуватися давньокиївська (давньоруська) писемно-літературна мова, якою складалися літописи, юридичні пам’ятки, світські художні твори. Важливо пам’ятати, що вони обидві істотно різнилися від усної розмовної мови.

Про освітню політику князя Володимира з «Повісті временних літ»

У рік 988. І поставив Володимир церкву Святого Василія... І почав він ставити по городах церкви і священиків наставляти, і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах. І пославши мужів своїх, став він у знатних людей дітей забирати й оддавати їх на учення книжне.

Заснована князем Володимиром київська школа утримувалася коштом держави. У ній навчалися діти, обрані переважно з родин дружинників. Школа готувала майбутні кадри для потреб державного управління, церкви та культури.

Освітню політику князя Володимира Великого продовжив Ярослав Мудрий, який відкрив школи в Новгороді, а згодом і в Києві — в одному з приміщень Софійського собору.

Освіта поширювалася переважно в містах: у Володимирі-Волинському, Переяславі, Полоцьку, Чернігові та ін. У школах дітей вчили в основному читати, писати, лічити та хоровому співу. Вивчати грамоту школярі починали з абетки, потім читали релігійні книги (Псалтир, Євангеліє тощо).

Писати вчили дітей здебільшого на бересті (шматки березової кори), оскільки пергамент був дорогим. Учні користувалися писалами, виготовленими з кістки або металу. Археологи знайшли берестяні грамоти в матеріалах розкопок багатьох міст Русі.

Навчання арифметики обмежувалося засвоєнням нумерації чисел та вивченням додавання й віднімання. Арифметичні дії учні здійснювали з допомогою власних пальців. Хоровий спів розглядався як попередня підготовка дітей до участі в церковному хорі. Викладали у школах переважно священнослужителі. Елементарну освіту здобували й ті діти, які залишилися сиротами. Для них при церквах і монастирях на пожертвування громади відкривалися притулки.

Монастир (від грец. «обитель») — релігійна споруда ченців або черниць, що має власний статут і володіє землею, будівлями.

2. ПЕРШІ КНИЖКИ

Як створювалися та виглядали перші книжки на Русі?

Населення Русі з повагою ставилося до книги. Виготовлення книжок вважалося складною справою, якою зазвичай займалися ченці. Перші книжки були здебільшого перекладними — з грецької на церковнослов’янську мову. Створювали їх для потреб духовенства або на замовлення заможних осіб задля власного користування. Сторінки книжок виготовляли з пергаменту, текст писали звичайним гусячим пером. Текст прикрашався мініатюрами.

Книжкова мініатюра — твір образотворчого мистецтва невеликого розміру в рукописах, книжках, на полотні тощо, який вирізняється особливою технікою виконання.

Значна увага приділялася виготовленню обкладинок книжок. Вони обтягувалися шкірою, обрамлялися окладами (прикрасами) з дорогих металів, декорувалися коштовними каменями. Вартість таких книжок була дуже високою, оскільки виготовляли їх висококваліфіковані фахівці упродовж тривалого часу — протягом дня досвідчений переписувач виконував до чотирьох із половиною сторінок тексту.

Найдавнішими переписаними книгами релігійного змісту доби Київської держави, що дійшли до нашого часу, вважають Реймське й Остромирове Євангелії. Обидві книжки виготовлені у скрипторії при Софійському соборі в Києві. Реймське Євангеліє(датоване 40-ми роками XI ст.) належало доньці Ярослава Мудрого — Анні(нині ця книжка зберігається в м. Реймс у Франції). Остромирове Євангеліє переписане в 1056—1057 рр. київськими майстрами із староболгарського оригіналу для новгородського посадника Остромира (нині зберігається в Санкт-Петербурзі).

Скрипторій — майстерня для переписування книжок.

Чи можна стверджувати, що ці рукописні книжки є витвором мистецтва? Чому?

1 — Реймське Євангеліє; 2 — мініатюра «Євангеліст Лука» з Остромирового Євангелія; 3 — оздоблення обкладинки Остромирового Євангелія

Новий етап розвитку вітчизняної книги — це створення власних літературних творів. На відміну від переписуваних перекладів релігійних книжок, у літературних творах вітчизняних авторів порушувалися питання, більш актуальні для населення Русі. Серед перших вітчизняних літературних творів переважали релігійні легенди, опис житія видатних духовних і світських діячів, повчання тощо. У цих книжках визначалися принципи християнської моралі, обґрунтовувався виховний ідеал для молодих русичів, давалась оцінка діянням державних правителів.

Поява авторів літературних творів, літописців, перекладачів з іноземних мов сприяла збільшенню кількості книжок. Усе це мотивувало Ярослава Мудрого створити при школі в Софійському соборі першу в Київській державі бібліотеку, яка на той час вважалась однією з найбільших європейських книгозбірень.

3. АРХІТЕКТУРА ТА МОНУМЕНТАЛЬНИЙ ЖИВОПИС

Які найвидатніші пам’ятки архітектури та монументального живопису Київської держави?

Одним з важливих напрямів розбудови культури Русі була архітектура. Зведення житла та оборонних споруд ґрунтувалося на давніх місцевих традиціях. Відповідно до місця проживання — у лісовій чи степовій смузі — населення використовувало доступні природні матеріали: переважно дерево та глину. Головними осередками розвитку архітектури були міста з дерев’яними будівлями, які засвідчували статус їхніх мешканців.

Бояри зводили собі «хороми», що складалися з кількох зрубів, які утворювали комплекс приміщень — «сіни», «істба», «кліть». Князівсько-боярські та купецькі хороми мали два й більше поверхів.

Торговці та ремісники мешкали в невеликих будинках площею приблизно 20—30 м2. З дерева споруджували й міські укріплення (кліті, заборола, вежі) та будували перші церкви.

У язичницькій Русі камінь у будівництві майже не використовували. Вихід Русі на міжнародну арену, ознайомлення з візантійською культурою та запровадження християнства зумовили виникнення монументальної кам’яної архітектури.

Вітчизняні майстри під керівництвом візантійських майстрів стрімко опановували нові технології кам’яного будівництва. За їхньої участі розгорнулося зведення монументальних споруд князівського центру Києва.

Архітектурним шедевром «міста Володимира» стала Десятинна церква. Про вигляд цього найдавнішого кам’яного храму Русі довідуємося з писемних свідчень і знахідок археологічних розкопок. За своїм типом вона належала до хрестово-купольних візантійських храмів. Стіни були зведені з каменю й цегли. Внутрішній простір перекривало склепіння у формі хреста, над якими височів купол, підтримуваний арками. Зі сходу розміщувалися напівкруглі виступи — вівтарні абсиди. Із західного боку височіли дві башти, які надавали церкві урочистого характеру.

Новим етапом розвитку монументальної архітектури Русі стало будівництво в Києві «міста Ярослава». Якщо зведення кам’яних споруд за Володимира Великого здійснювалось у візантійських традиціях, то за Ярослава Мудрого вітчизняна архітектура набувала місцевих ознак. Свідченням тому є Софійський собор.

Окрім Києва, храмове будівництво в першій половині XI ст. вели і в інших містах Русі. За взірцем Софії Київської зводили однойменні собори в Полоцьку та Новгороді. У Чернігові за наказом князя Мстислава (брата Ярослава Мудрого) споруджувався Спасо-Преображенський собор (за своєю архітектурою був схожий на Десятинну церкву).

Поясніть, що таке хрестово-купольна церква. Порівняйте та опишіть спільні архітектурні ознаки цих видатних пам’яток давньоруського храмового будівництва.

1 — схема хрестово-купольного храму; 2 — вірогідний вигляд Десятинної церкви (боковий фасад); 3 — первісний (темно-сірого кольору) і сучасний (світло-сірого кольору) вигляд Софії Київської

Храмові архітектурні споруди оздоблювалися із середини монументальним живописом. На ранньому етапі будівництва храми прикрашалися мозаїкою та фресками, а згодом — лише фресками.

Найбільш вражаючими вважаються розписи Софії Київської. Здатність її мозаїк мерехтіти у світлі сонячних променів і свічок пояснюється оригінальною технікою майстрів, які створювали на стінах картини зі шматочків кольорового скла, вдавленого в сиру поверхню штукатурки під різними кутами. Зображення фігур добре проглядалися з будь-якої частини собору й немовби оживали, рухалися, що створювало незабутнє враження на присутніх у храмі людей.

Головне мозаїчне зображення Христа Пантократора (Вседержителя) розміщене на склепінні центрального купола. Христос у лівій руці тримає свиток чи Євангеліє, а права рука піднята у жесті благословення. Богоматір Оранта (Та, що молиться) зображена з піднятими руками у жесті заступницької молитви, що означає благання, прохання.

Мозаїчні зображення також прикрашали вівтар та інші частини Софійського собору. Розписи задумувалися як цілісна система, що складалася із трьох циклів: євангельські, біблійні сюжети та житія святих — заступників княжого роду.

Вежі, у яких розташовані сходи (ними підіймався князь і його наближені), не вважалися приміщеннями релігійної обрядовості, тому їхні стіни прикрасили фресками, написаними на світські побутові теми («Скоморохи», «Полювання на ведмедя» тощо).

На стіні під арками хорів розміщувалася велика композиція із зображенням Ярослава, який підносить Христу модель Софійського собору, і всієї княжої сім’ї. Але не весь живопис храму вцілів до наших днів. Найкраще збереглися портретні зображення жінок великокняжої сім’ї Ярослава Мудрого. У Софійському соборі можна побачити рідкісні зразки монументального живопису XI ст.

Спираючись на текст та ілюстрації, опишіть архітектуру й декор Софії Київської.

1 — мозаїки Софійського собору: Христос Пантократор і Богоматір Оранта; 2 — внутрішнє оздоблення храму; 3 — фрески Софійського собору

Перевірте засвоєне на уроці

1. Поясніть поняття: «графіті», «мозаїка», «церковнослов'янська мова», «книжкові мініатюри» — і наведіть приклади їх застосування.

2. Опишіть пам’ятки монументального живопису й архітектури.

3. Наведіть приклади найдавніших пам’яток писемності та поширення освіти на Русі.

4. Опишіть, який вигляд мали найдавніші книжки на Русі.

5. Як будували та прикрашали перші храми?

6. Чому найвидатнішими пам’ятками архітектури стали саме церковні споруди?

7. Поясніть, спираючись на текст підручника, хто зображений на фресках Софії Київської. Порівняйте кольори фресок і мозаїки та поясніть різницю між ними в техніці створення зображень.

Домашнє завдання

З’ясуйте, чим відома ця споруда, скориставшись матеріалами офіційного сайта заповідника «Софія Київська».

Історичний калейдоскоп

У «Повісті временних літ» згадується про передання Ярославом Мудрим у 1037 р. великої кількості книжок до Софійського собору. Це єдина згадка в літописних джерелах про першу бібліотеку Русі. Згідно з приблизними підрахунками, кількість книжок у бібліотеці становила 130 тисяч одиниць.

До наших днів збереглося не більше 25 рукописів давньоруських книжок, створених на території нинішньої України.

Куди зникла бібліотека Ярослава Мудрого у XIII ст. — невідомо. Існує кілька версій.

1. Припускають, що бібліотека Ярослава Мудрого зберігається в підземних коридорах Києво-Печерської лаври. У лаврських підземеллях ченці завжди ховали від ворогів стародавні книжки.

2. Припускають, що шукати бібліотеку треба в підземних тунелях Софії Київської. У 1916 р. поряд із Софійським собором утворилося глибоке провалля, у якому дослідники виявили стародавній підземний хід. У ньому вчені знайшли березову дощечку з написом: «Хто знайде цей хід, той знайде великий скарб Ярослава». Букви були надряпані на дереві та залиті чорнилом. І хоча книжок не знайшли, але зробили важливе відкриття — підземні коридори Софії Київської є частиною широкої мережі лабіринтів, побудованих іще за великокнязівської доби.

3. Припускають, що перед навалою монголів у 1240 р. ченці сховали бібліотеку Ярослава в печерах Видубицького монастиря — ідеальному місці для зберігання цінностей. Досі більша частина підземель монастиря замурована і зберігає свої таємниці.

4. У 1933 р. Києвом поширювалися чутки, нібито під час будівництва дачі державного чиновника в Межигір’ї виявили підвальне приміщення, ущент заповнене стародавніми книжками. Однак працівники квапливо закопали знахідку, пояснюючи це терміновістю будівництва. У 1990 р. археологи здійснили нову спробу розшукати в Межигір'ї таємничий підвал із книжками, однак, крім залишків фундаментних стін XVII—XIX ст., нічого не знайшли.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно