§ 23. ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДО СКЛАДУ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО І ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ДО ІНШИХ ДЕРЖАВ

1. Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського

2. Кревська унія 1385 р. та українські землі

3. Приєднання українських територій Угорським королівством, Молдавським та Московським князівствами

1. ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДО СКЛАДУ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО

Якими були основні політичні кроки князів Гедиміновичів на українських землях?

Литовське князівство, населення якого складали литовці, білоруси, а потім і русини (сучасні українці), виникло у XIII ст. Його засновником вважається князь Міндовг, який мав родинні та майнові зв’язки із правителями Галицько-Волинського князівства.

Князь Міндовг

Формування Великого князівства Литовського прискорилося внаслідок агресії німецьких рицарів-хрестоносців, які виступали під гаслом християнізації язичників. Окрім того, зміцненню держави сприяв занепад давньоруських князівств.

На початку 20-х років XT' ст. Великий литовський князь Гедимін, здійснивши походи на Волинь і Київщину, започаткував процес приєднання політично роз’єднаних і залежних від Золотої Орди земель Русі до Великого князівства Литовського.

Князь Гедимін

Згідно з літописами, Гедимін рушив із військом на Волинь, захопив території з містами Володимир, Овруч і Житомир. У результаті облоги Києва, що тривала впродовж місяця, кияни визнали над собою владу Гедиміна, який гарантував їм недоторканність земельної власності (вотчин). Владі литовців, за словами літописця, підкорилися Вишгород, Черкаси, Канів та інші міста.

Після смерті Гедиміна великим князем став його син Ольгерд. Фактично він правив державою разом із братом — князем Кейстутом, який розвивав західний напрям зовнішньої політики (боротьба з Тевтонським орденом). Ольгерд у цей час зосередився на східному напрямі — відносинах із руськими князівствами та Золотою Ордою.

Більшість українських земель Литва приєднала в середині XIV ст. за князювання Ольгерда. Зокрема, у 1362 р. литовське військо перемогло ординців поблизу р. Сині Води (сучасна річка Синюха, права притока Південного Бугу). Золотоординський хан Тохтамиш поступився територією Київщини, Переяславщини, Поділля та частиною Чернігово-Сіверщини на користь Великого князівства Литовського. Ординці були послаблені внутрішніми усобицями й уже не могли утримувати під своєю владою величезні території.

Велике князівство Литовське сягало своїми кордонами Балтики на півночі та Чорного моря на півдні, Західного Бугу на заході та верхів’їв Оки на сході.

1) Знайдіть на карті № 4 литовське князівство, місце битви на р. Сині Води, кордони Великого князівства Литовського у другій половині ХІV ст.

2) Напевно, вам відомо, що кольори в гербах мають символічний характер. Так, сріблястий колір означає мудрість і благородство, а червоний — хоробрість, мужність і кров, пролиту в боротьбі. Тож уявіть себе фахівцем з геральдики (науки про герби) та спробуйте розповісти про державу, на гербі якої переважають сріблястий і червоний кольори.

Герб Великого князівства Литовського

Удільним київським князем з литовської правлячої династії Ольгердовичів став Володимир (1363—1394 рр.). Новий князь прагнув розвитку економіки та підвищення політичної ролі Києва в підвладних йому землях. У подальшому він розширив кордони Київського князівства, приєднавши Переяславщину та деякі чернігово-сіверські волості. Згодом, утвердивши економічну могутність своїх земель, Володимир Ольгердович здобув право карбувати власну монету (знайдено близько 1200 монет із зображенням князівського знака, що нагадує давньоруський знак Рюриковичів), демонструючи цим свою самостійність у стосунках із центральною владою литовської держави. Водночас Володимир Ольгердович прагнув повернути Києву роль загально руської церковної столиці. Він ініціював висвячення в сан митрополита київського священнослужителя Кипріяна. Володимир Ольгердович був похований в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря, опікуном і благодійником якого він вважався.

На основі тексту поясніть, про що свідчать знайдені монети із князівським гербом Володимира Ольгердовича.

Монета з гербом Володимира Ольгердовича

Чернігівсько-сіверським князем став інший син Ольгерда — Дмитро Корибут. Волинню володарював брат Ольгерда — Любарт. А племінники Ольгерда — князі Коріатовичі — правили на Поділлі.

Любарт Гедимінович

Любарт Гедимінович у середині XIV ст. здійснив низку походів на Польщу, метою яких було повернути Галичину. І хоча здійснити свої плани йому не вдалося, боротьба, нав’язана полякам, затримала їхнє подальше просування на схід. Військовий хист Любарта був добре відомий серед правителів сусідніх країн. Вони, побоюючись нових походів литовського князя та прагнучи убезпечити власні території, зверталися навіть до папи римського Бенедикта XI, аби той вплинув на Любарта та схилив його до припинення тривалої війни між литвинами та рицарями-хрестоносцями. Любарт зумів зберегти за собою більшу частину Волині з адміністративним центром у Луцьку й відзначився в історії краю як прибічник розвитку торгівлі, ініціатор розбудови освіти, будівничий міст, фортець і храмів. Зокрема, за його підтримки на місці Болохова (столиці Болохівської землі) засновано місто Любартів (сучасне Любар, Житомирської області). Тут були зведені потужні фортифікаційні споруди, укріплений замок та храм Дмитра (хресне ім’я Любарта після прийняття православ’я).

Столицею підвладних йому земель Любарт обрав місто Луцьк, де був зведений величний замок, який став однією з найбільших оборонних споруд XIV ст., що зберігся й до сьогодні.

Яке враження справляє на вас Луцький замок? Яким було основне призначення споруди? Чому?

Сучасний вигляд Луцького замку

Українські землі у складі Великого князівства Литовського користувалися широкою автономією. Виявом цього було карбування власної монети Київським і Новгород-Сіверським князівствами.

Автономія — здійснення державної влади або управління, що надається якійсь частині території країни.

Адміністративно-територіальний устрій формувався на основі конфедеративного принципу. Свого часу Ольгерд відновив у Великому князівстві Литовському удільну систему володіння землями на чолі з князями. Правителі Волинської й Київської земель додавали до свого титулу «великий». Маючи у своїх землях цілковиту владу, вони видавали закони, призначали чиновників, які управляли землями, здійснювали судочинство. Князі контролювали економічну діяльність підданих, військову службу, церковні справи тощо. У зовнішній політиці їхні повноваження теж були досить широкими. Опорою влади великого князя вважалася пани-рада, яка складалася з удільних князів, бояр, верхівки духовенства. Пани-рада була не лише дорадчим органом, а й впливала на рішення правителів.

Конфедерація — державний політичний союз декількох земель, кожна з яких зберігає свою незалежність.

В удільних князівствах XIV — першої половини XV ст. представниками великокняжої влади були намісники, а керівниками великих міст призначалися воєводи. Окрім того, на васальних умовах князі віддавали частину земель у володіння представникам аристократії (місцевої знаті).

Українське населення не зазнавало значних утисків на релігійному підґрунті: ставлення литовських правителів до православ’я вважалося толерантним. Однією з офіційних мов Великого князівства Литовського став волинський варіант давньоруської мови. Місцева руська знать могла обіймати вищі державні посади. Серед литовської знаті набуло поширення православ’я та змішані на релігійній основі шлюби.

Як автор пояснює гасло, з яким підпорядковувались українські землі: «Ми старини не рушимо і новизни не вводимо»?

З «Історії державної служби в Україні» Б. Черкаса

Секрет швидкого розвитку Великого князівства Литовського полягав утому, що, будучи за своєю суттю поліетнічним державним утворенням, воно не продукувало переваг якогось одного етносу. Фактично держава розширювалася шляхом злиття династій: старої — Рюриковичів, і нової — Гедиміновичів. За великим рахунком відбувався процес, багато в чому подібний до появи Київської Русі в ХІ ст. «Ми старини не рушимо і новини не вводимо» — ось із яким гаслом відбувалося проникнення литовської влади. Відповідно, говорити про якісь нові органи управління, принесені новими правителями, не доводиться принаймні до XIV ст. У всіх руських князівствах був чинний старий, перевірений часом, політико-адміністративний апарат.

2. КРЕВСЬКА УНІЯ 1385 р. ТА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ

Які наслідки мала Кревська унія для українських земель?

З початком князювання сина Ольгерда — Ягайла — становище українських земель у складі Великого князівства Литовського ускладнилось. Між нащадками Ольгерда виник конфлікт щодо спадкоємних питань, який переріс у міжусобицю між Ягайлом і його дядьком — Кейстутом.

М. Бачіареллі. Князь Ягайло

Такою складною ситуацією скористалася Польща, яка потерпала від тиску хрестоносців і шукала союзника у протистоянні Тевтонському ордену. Польська правляча верхівка запропонувала Ягайлу укласти державно-політичний союз (унію) між Великим князівством Литовським і Польською державою.

У 1385 р. в селі Крево (сучасна територія Республіки Білорусь) було укладено Кревську унію — угоду між Великим князівством Литовським і Польським князівством, що ґрунтувалася на династичному союзі.

Унія — об'єднання держав шляхом угоди під владою одного монарха.

Унія передбачала повернення польських володінь, захоплених литовцями, приєднання до Польщі земель Литви та поширення католицизму на її територіях. Наступного року Ягайло, прагнучи зміцнити своє становище, охрестився згідно з католицьким обрядом (отримав ім’я Владислав), одружився з польською королевою Ядвігою і став польським королем. Це одразу викликало протидію з боку литовських феодалів, оскільки Литовська держава втрачала самостійність. Окрім того, залежні від неї землі Русі перетворювалися на об'єкт феодальної колонізації польською знаттю, якій належала провідна роль у державі.

Поясніть символіку цієї скульптури та плакату.

О. Сосновський. Ядвіга і Ягайло

Плакат, присвячений Кревській унії

На той час до Польської держави вже було приєднано основну частину Галичини, у складі якої згодом утворилося Руське воєводствдо з центром у Львові. Польські феодали захопили й значну частину ліквідованого Подільського князівства, створивши на його землях Подільське воєводство. У васальній залежності від польських правителів опинилися й українські володіння Белзького князівства (перетворені поляками на Белзьке воєводство). Територія воєводств поділялася на землі та повіти. Підпорядкованими Польщі українськими землями управляли польські урядовці. Вони, проводячи політику ополячення місцевого населення, сприяли поширенню католицизму й водночас забороняли зводити православні храми, а церкви та монастирі, побудовані раніше, закривали. Польська влада обмежувала православну українську феодальну верхівку в доступі до державних посад. Така політика змушувала князів й інших представників панівної верстви населення переходити в католицтво, щоб стати частиною польської державної еліти, навіть усупереч своїй етнічній приналежності.

Воєводство — адміністративна територіальна одиниця в Литві та Польщі в XV—XVIII ст. на чолі з воєводою.

Польська влада тиснула й на литовців, намагаючись наблизити їхній адміністративно-територіальний поділ і суспільно-політичне життя до польських традицій (утворення воєводств, поширення на литовське боярство системи польських гербів, нав'язування католицизму тощо). Це викликало обурення серед литовської та української феодальної верхівки.

Проте, незважаючи на її супротив, згодом були ліквідовані Волинське та Київське князівства, а отже, і зруйновано рештки української державності. Ліквідація князівств для українців означала руйнування власної державності.

3. ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ УГОРСЬКИМ КОРОЛІВСТВОМ, МОЛДАВСЬКИМ ТА МОСКОВСЬКИМ КНЯЗІВСТВАМИ

Що спільного в політиці правителів Угорщини, Молдавії та Московії стосовно українських земель?

Іще в XI ст. розпочалося поступове загарбання Закарпаття Угорським королівством, яке тривало до XIII ст. Упродовж XIII—XV ст. ці землі були заселені переважно волохами (румунами), німцями, словаками, угорцями. Слов'янське населення витіснялося в гори або піддавалося мадяризації.

Поступово у краї поширювалася адміністративно-територіальна система Угорщини. Територія поділялася на комітати, очолювані намісниками-жупанами, яких призначав король. У їхніх руках зосереджувалась адміністративна, військова та судова влада. Утворювалися магнатські землеволодіння, серед власників яких переважала угорська знать. Українці становили здебільшого дрібну шляхту, яка часто протистояла магнатам. Але були поміж магнатів і представники руської знаті, які не лише переймали угорську мову та традиції, а й зберігали українську.

Шляхта (від старонімецького «рід») — привілейований соціальний стан, аристократія в Польщі, Литві та Русі в IV—XIII ст.

Магнат (з латинської «велика людина») — шляхтич, який мав великі землеволодіння; велика шляхта.

Зокрема, впливовою особою в краї вважався колишній подільський князь Федір Коріатович, який отримав від угорського короля землі на Закарпатті. За його правління у краї відбувався значний розвиток господарського, культурного та церковного життя. Місто Мукачів утвердилося як важливий торговельний і ремісничий центр, де щорічно проводили великий ярмарок. Тут було зведено замок і православний монастир Святого Миколая. Дружина князя Ольга заснувала тут жіночий монастир. Згодом у Мукачеві постало православне єпископство. Князь опікувався духовним життям українців, що не тільки сприяло збереженню їхньої мови та культури, а й приваблювало в підвладні йому землі переселенців із Галичини, Волині, Поділля.

Князь Федір Коріатович

На основі тексту та ілюстрацій розкажіть про діяльність Федора Коріатовича.

1 — пам’ятник Федору Коріатовичу у дворі Мукачівського замку;

2 — Мукачівський замок (Паланок);

3 — княжий знак із печатки та монета-денарій Федора Коріатовича;

4 — монастир Святого Миколая в м. Мукачеві

У XIV ст. під владою Угорщини опинилася й значна територія Буковини. Назва краю виникла від букових лісів, якими були багаті ці землі. Господарське життя було здебільшого пов’язане із землеробством і тваринництвом, а в містах — із ремісництвом і торгівлею. Важливу роль в економіці краю відігравав торговельний шлях, що пролягав зі Львова до Сучави. Відбувалися регулярні ярмарки, відомі великими обсягами продажу худоби.

У середині XIV ст. спалахнула боротьба волоського та молдавського населення за створення власної держави, яка завершилася проголошенням у 1359 р. незалежного Молдавського князівства. До його складу увійшла й Північна Буковина. Панівною верствою краю за часів Молдавського князівства були бояри. Вони служили дружинниками, виконували адміністративні й судові функції.

Згодом на території Північної Буковини розпочалася колонізація волохів, яка супроводжувалася національними та релігійними утисками місцевого населення. Від другої половини XV ст. Молдавії довелося вести жорстоку боротьбу за незалежність від Османської імперії, володіння якої наблизилися до кордонів князівства.

У складній ситуації опинилися й українські землі, що межували з Московською державою (її могутність значно зросла в 40-х роках XV ст.). Утиски удільних князів з боку польсько-литовської держави призвели до того, що частина прикордонних із Московією земель на чолі зі своїми князями почала переходити під владу московського государя, який претендував на землі Київської держави. Це спричинило низку литовсько-московських воєн, унаслідок яких на початку XVI ст. до Московського царства було приєднано Чернігово-Сіверські землі. Усіх, хто був невдоволений цим, убивали або захоплювали в полон. Опинившись «під государевою рукою», українські князівства були поділені на повіти, очолювані московськими воєводами замість місцевих князів, яких позбавили земельних володінь.

Перевірте засвоєне на уроці

1. Коли і як українські землі увійшли до складу Великого князівства Литовського?

2. Якими були умови Кревської унії?

3. Які українські землі були приєднані до складу Угорської, Молдавської та Московської держав і коли?

4. Покажіть на картах № 3 і № 4 українські землі та схарактеризуйте їхній політичний статус у складі інших держав, що склався в XIV — на початку XVI ст.

5. Чому Великому князівству Литовському вдалося так легко приєднати українські землі?

6. Чому литовські феодали протидіяли Кревській унії?

7. Оцініть наслідки приєднання українських земель до складу інших держав для різних станів українського суспільства.

Домашнє завдання

1. Назвіть події, пов’язані з цими датами: 1362 р., 1385 р.

2. Поясніть поняття «унія», «магнат», «шляхта».

3. Схарактеризуйте адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Польського князівства.

4. Спираючись на матеріал підручника та інші джерела, зокрема інтернет-сайти, підготуйте невеличкий історичний твір на тему «Діяльність литовських князів з династії Гедиміновичів на українських землях».

Історичний калейдоскоп

Коріатовичі — династія литовсько-руських (українських) князів, що правили в Подільському князівстві та на Закарпатті, першим представником якої був Коріат-Михайло Гедимінович. Нових князів вважали захисниками краю від ординців. Правління братів Коріатовичів перетворило одне з периферійних князівств Великого князівства Литовського на самостійне державне утворення із суверенною зовнішньою та внутрішньою політикою. Спочатку столицею Подільського князівства був Смотрич, згодом — Кам’янець, який 1374 р., один з перших на територіі України, отримав від Коріатовичів право на самоврядування

Родовий герб Коріатовичів Св. Юрій

скачать dle 11.0фильмы бесплатно