§ 13. ОСТАННЯ СПРОБА ЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ ТА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ ЗЕМЕЛЬ у XII ст.

1. Правління Володимира Мономаха

2. Правління Мстислава Великого

3. Роздробленість Київської держави

1. ПРАВЛІННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА

Що сприяло утвердженню Володимира Мономаха на київському престолі?

У 1113 р. після смерті великого князя київського Святополка Ізяславича, який потурав лихварям, наживався на спекуляції сіллю та відбирав майно в заможних міщан, у столиці Русі повстали проти його чиновників. Кияни зібрали віче й вирішили запросити на київський престол князя Володимира Мономаха, який прославився успішним правлінням у Чернігівському та Переяславському князівствах. Побачивши, що повстання в Києві не вщухає й загрожує подальшим поширенням, князь пристав на пропозицію. Посівши київський престол у 60-річному віці, він правив із 1113 до 1125 р.

Князь Володимир Мономах (мініатюра із Царського титулярника XVII ст.)

Після прибуття Володимира Мономаха з військом до Києва повстання припинилося. Того ж року князь дав відсіч половцям, а згодом здійснив проти них кілька успішних походів, після яких вороги відступили від кордонів Русі й на тривалий час припинили свої напади.

Володимир продовжував утверджуватися як мудрий, розважливий та далекоглядний правитель. Його внутрішня політика спрямовувалася на припинення міжусобної боротьби удільних князів і відновлення централізованої держави. Упродовж нетривалої жорстокої боротьби з іншими князями він об'єднав під своєю владою більшість земель Русі: Київську, Чернігівську, Переяславську, Волинську, а також Турово-Пінські, Смоленські, Новгородські, Мінські землі. Лише Галичина залишалася під владою князів Ростиславичів.

Володимир Мономах взяв під контроль водний шлях «із варяг у греки» та сприяв збільшенню обсягів міжнародної торгівлі. Отримані кошти поповнювали державну скарбницю і спрямовувалися на розбудову міст: Києва, Новгорода, Переяслава, Смоленська та ін. Стрімко розвивалося ремесло й сільське господарство. Для налагодження внутрішніх зв’язків між руськими землями та зміцнення столиці за ініціативи великого князя в 1115 р. в Києві було побудовано перший міст через Дніпро.

Важливим напрямом внутрішньої політики Володимира Мономаха було реформування законодавства. Утвердившись на київському престолі, він зібрав представників феодальної знаті в с. Берестові під Києвом, щоб доповнити «Руську правду» новими правовими нормами. Ця збірка отримала назву «Устав Володимира Мономаха».

Чому в сучасній Україні зберігається пам’ять про законотворчу діяльність Володимира Мономаха?

Пам’ятник Володимиру Мономаху в м. Прилуках (Чернігівська обл.), скульптор — С. Кантур

Устав розроблявся з урахуванням подій Київського повстання 1113 р.: у ньому з'явилися деякі поступки міським низам і селянам. Зокрема, чітко визначалися джерела холопства й дещо обмежувалася влада пана над закупом. Панові не дозволялося бити закупа, якщо той не провинився. Закуп не відповідав за втрату панського майна, якщо не був у цьому винен. Але в усіх випадках провину закупа визначав сам пан. Устав обмежував лихварство до 25 % річних, забороняв перетворювати на раба неспроможного купця-боржника, якщо купець втратив здатність сплачувати борг через нещасний випадок; зменшував повинності селянам.

У зовнішній політиці Володимир Мономах продовжував традиції «шлюбної дипломатії, закладені Ярославом Мудрим. Сам він був одружений із дочкою англо-саксонського короля Гарольда II. Його старший син уклав шлюб із шведською принцесою, донька вийшла заміж за угорського короля, а молодший син Юрій оженився на доньці половецького хана. Союзні відносини з іншими державами зміцнювалися завдяки сімейним зв’язкам.

Однак зовнішня політика Русі за часів правління Мономаха не завжди була миролюбною. Русичі не тільки захищали власні землі, а й намагалися розширити кордони Київської держави: вели війни з Волзькою Булгарією, Польщею та іншими країнами.

На схилі життя Володимир Мономах написав твір «Повчання дітям», у якому прагнув передати власний досвід нащадкам, щоб вони не повторювали його помилок.

Помер Володимир Мономах у 1125 р. на річці Альті, поблизу церкви на честь Бориса і Гліба, спорудженої за його підтримки. Поховали князя в Софійському соборі в Києві.

Які з порад Володимира Мономаха ви вважаєте важливими для себе особисто?

З «Повчання дітям» Володимира Мономаха

Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться.

Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п’ять мов, через те й честь йому була в інших країнах...

Перш за все не забувайте убогих, а яко можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину...

Якщо ж вам доведеться цілувати хрест перед братами своїми або перед будь-ким, то перше спитайте свого серця, на чому ви зможете стояти твердо, і тільки тоді цілуйте, а поклявшись, не переступайте клятви, бо загубите душу свою...

Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів... При старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато...

Брехні остерігайтесь і пияцтва... від того душа гине і тіло.

«Повчання Володимира Мономаха». Гобелен (вовна, ручне ткацтво). Малюнок О. Мельника, 1987 р.

2. ПРАВЛІННЯ МСТИСЛАВА ВЕЛИКОГО

Якими були основні напрями політики князя Мстислава?

Після смерті Володимира Мономаха київський стіл посів його старший син Мстислав Володимирович (1125—1132 рр.), який мав досвід удільного княжіння в Новгороді та Білгороді. Мстислав добре розумівся на військових справах, неодноразово очолюючи успішні походи русичів.

Мстислав виявився сильним і владним правителем. Він продовжив внутрішньополітичний курс свого батька, спрямований на утвердження централізованої держави та придушення князівських чвар. Так, у 1128—1130 рр. Мстислав переміг полоцьких князів і приєднав їх землі до своїх.

Літописці характеризували його володарювання як часи піднесення Русі, оскільки вони не були обтяжені княжими усобицями, і це позитивно позначилося на економічному розвиткові держави. За правління Мстислава пожвавилась торгівля та ремісниче виробництво. У Києві в цей час було побудовано кілька монументальних споруд: комплекс монастиря Святого Федора, церква Святого Андрія, храм Святої Богородиці Пирогощі.

Поясніть, як зображене пов'язане із внутрішньою політикою князя Мстислава Великого.

1 — храм Богородиці Пирогощі в Києві (сучасна реконструкція);

2 — Мстиславове Євангеліє близько 1117 р., переписане для князя Мстислава Володимировича

Зовнішня політика Мстислава спрямовувалася на зміцнення зв’язків Русі з іншими країнами шляхом укладання шлюбів своїх родичів з коронованими особами сусідніх держав — Німеччини, Норвегії, Данії, Візантії та Угорщини. Так, відносини з Візантією були союзними, з Польщею й Угорщиною — добросусідськими. Князь Мстислав успішно воював із чуддю та Литвою (походи 1130 і 1131 рр.), а половецькі хани боялися його війська й відійшли від кордонів Русі.

У 1132 р. Мстислав помер і був похований у храмі Святого Федора в Києві.

Чудь — давньоруська назва естів — предків сучасних естонців.

Пригадайте, кого з руських князів — попередників Мстислава— і чому шанували епітетом «Великий». На основі тексту з’ясуйте, за які діяння історики прозвали Мстислава Великим.

Про князя Мстислава Володимировича з книжки історика В. Татищева

Він був великий правосудець, у ратях хоробрий і вмів тут наводити лад, усім сусідам був страшний, до підлеглих милостивий і уважний. За його часу всі князі руські жили в цілковитій тиші і не сміли один одного скривдити. Через це його всі іменували Мстислав Великий. Податі при ньому хоч були великі, але всім урівняно, і через те всі це переносили без тяготи.

3. РОЗДРОБЛЕНІСТЬ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Які зміни сталися в управлінні Русі за умов роздробленості?

Після смерті Мстислава Великого влада київського князя почала послаблюватися. Розпочалася доба роздробленості. За цих умов Русь як держава продовжувала існувати, однак форма її правління суттєво змінювалася: тепер влада зосереджувалася в руках групи найвпливовіших правителів.

Нові київські князі докладали значних зусиль, аби стабілізувати ситуацію в державі. Однак їхнє правління супроводжувалося постійними усобицями. На послаблення київських князів швидко відреагували половці, відновивши набіги на землі русичів.

Процеси роздробленості тривали унаслідок продовження політики передання земель удільним князям. Місцеві феодали опікувалися процвітанням своїх земель, а інтереси інших територій їх не цікавили. Утвердження самостійності удільних князівств було однією з причин роздробленості.

Який вигляд мали двори удільних князів? На кого спирався князь, утверджуючи свою владу?

А. Васнецов. Двір удільного князя (фрагмент)

Проаналізуйте причини роздробленості Русі, які історики називають головними, і поясніть, як ви розумієте кожну з них.

Насправді, удільна роздробленість не призвела до розпаду Русі. Дослідження істориків переконують, що Русь і на цьому етапі зберігала державну єдність. Політичним, культурним та етнічним осередком, як і раніше, був Київ, і не випадково за володіння ним князі продовжували змагатися і далі.

Перевірте засвоєне на уроці

1. Назвіть роки правління Володимира Мономаха і Мстислава Володимировича.

2. Простежте на карті № 3, які землі Володимир Мономах об’єднав під своєю владою.

3. Наведіть приклади зміцнення Київської держави за правління Володимира Мономаха.

4. Якими зрушеннями у внутрішній та зовнішній політиці Русі позначилося правління Мстислава Володимировича?

5. Порівняйте політику Русі за правління Володимира Мономаха та Мстислава Володимировича.

6. Поясніть основні причини політичної роздробленості Русі.

Домашнє завдання

1. Які події пов’язані з цими датами: 1113—1125 рр., 1125—1132 рр.?

2. Покажіть на карті № 3 територію Русі, що перебувала під владою Володимира Мономаха.

3. Поясніть суть внутрішньої та зовнішньої політики Володимира Мономаха і Мстислава Володимировича.

4. Спираючись на дібраний ілюстративний матеріал і тексти рубрики «Історичний калейдоскоп», поясніть суть вислову «Важка ж ти — шапка Мономаха».

Історичний калейдоскоп

Шапка Мономаха — головний убір із соболиною облямівкою, прикрашений коштовним камінням і хрестом (XIV ст.).

За легендою, яка виникла в кінці XV — на початку XVI ст., візантійський імператор Костянтин IX Мономах прислав своєму онуку Великому київському князеві Володимиру Мономаху шапку, що стала символом імператорської влади. На думку Мономашичів (правителів Русі), це давало їм право на титул «цар» (цезар у Римській імперії).

Однак історики вважають сумнівним походження цього атрибуту влади. Саму шапку-корону, ймовірно, було зроблено для татарського хана (напевно для Узбека) у 1330-х роках, який подарував її одному з московських князів. Наприкінці XV ст. її перейменували, додавши хрест, хутряну облямівку, а також створили легенду, яка пов’язувала її з візантійським імператором Константином Мономахом.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно