СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

А

Автономія — здійснення державної влади або управління, що надається якійсь частині території країни.

Адміністрація — органи державної влади та управління.

Анти — південно-східна група давніх східнослов’янських племен, які жили в другій половині IV — до початку VII століття між Дністром і Дніпром. Основним заняттям було землеробство, промисли та ремесла.

Археологія — галузь історичної науки, що вивчає розвиток людського суспільства в давні часи, спираючись на речові пам’ятки, добуті розкопками.

Аршин — давня східнослов’янська міра довжини (дорівнювала 0,71 м).

Б

Бакалавр — звання викладача в європейських університетах доби Середньовіччя.

Баскак — монголо-татарський воєначальник, урядовець і намісник золотоординського хана.

Бортництво — один із різновидів бджільництва в давніх слов’ян.

Бояри («знатні люди») — збірна назва представників панівного стану в Київській державі.

В

Верства — частина суспільства.

Вівтар — головна частина церкви, традиційно повернута на схід, або стіл у вівтарній частині церкви, де відправлялися богослужіння.

Віче — народні збори жителів міст Русі, де розглядалися громадські справи.

Воєвода — у Давній Русі правитель міста та керівник ополчення на підвладній йому території.

Волок — місце зближення двох судноплавних річок, де суходолом перетягали від однієї річки до іншої човни та вантажі.

Вотчина (від слів «отець») — земельне володіння, що належало феодалу спадково з правом продажу, застави чи дарування.

Г

Град (городище) — укріплене поселення.

Гуманізм — система поглядів на людину як найвищу цінність, котра має право на земне щастя й свободу думки.

Д

Данина — податок, що збирався з підкорених племен продуктами й товарами.

Дзвіниця — висока баштоподібна споруда, де розміщувалися дзвони.

Династія — правителі з одного й того самого роду, котрі змінюють один одного за правом успадкування влади.

Диякон — помічник священика у відправі церковної служби, нижчий духовний чин.

Дружина — професійні воїни, обов'язком яких була збройна служба у князя.

Е

Еліта — люди, які вирізняються в суспільному середовищі своїм авторитетом та посідають у ньому ключові позиції.

Епос — сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем.

Етнографія — галузь історичних знань про культуру й побут народів світу, їх походження, розселення та культурно-побутові взаємовідносини.

Етнос — спільнота людей (плем'я, народність, нація), що історично склалася та має соціальну цілісність і притаманний їй стереотип поведінки.

Є

Євангеліє — частина Біблії про життя, діяння та повчання Ісуса Христа.

Єпархія — церковний адміністративний округ, до складу якого входять парафії та монастирі, що розташовані на цій території.

Ж

Жорна — пристрій, призначений для розмелювання зерна.

З

Закони — приписи, обов’язкові до виконання всіма людьми, або певною групою, потрібні для того, щоб регулювати стосунки у громаді, державі.

І

Ідол — божество, що є об'єктом релігійного поклоніння.

Імперія — могутня монархічна держава, що об'єднує різні народи й території.

К

Каганат — держава в тюркських народів (від середини VI ст.), на чолі якої стояв каган (правитель).

Канон — твердо встановлене право, норма, що слугує законом.

Канонізація — зарахування до лику святих.

Каштелян — управитель замкової округи, на українських землях у складі Польщі.

Князь — правитель у східних слов’ян.

Козак — вояк, охоронець кордонів.

Колонізація — створення поселень на чужих територіях і господарське засвоєння цих земель.

Корчага — у Русі — велика глиняна посудина з вузькою шийкою для зберігання зерна або рідини.

Костьол — римсько-католицький храм.

Крамар — торгівець.

Кредит — надання в борг матеріальних цінностей, грошей.

Л

Лихварство — позичання грошей під великі проценти.

Літопис — історико-літературний твір у Русі, в якому оповідь велася за роками.

М

Магістр — учений ступень, який здобували викладачі університетів доби Середньовіччя.

Магнати — великі землевласники, представники родовитої й багатої знаті.

Маєток — земельне володіння із садибою та будинком.

Мито — податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон.

Митрополит — один із керівників церковного життя у православній церкві.

Монархія — система управління державою одноосібним володарем (монархом).

Н

Натуральне господарство — господарство, де продукти праці виробляються не для продажу на ринку, а для власного споживання.

О

Окупація — тимчасове захоплення частини (або всієї території) однієї держави збройними силами іншої держави.

Оранта — ікона Богоматері, котра молиться, звівши руки вгору.

Орден — рицарсько-чернеча католицька громада, котра мала свій статут.

П

Пани — представники привілейованого стану у Великому князівстві Литовському, які не мали князівських титулів, але відрізнялися від інших груп давністю роду.

Парафія — нижча церковна адміністративна одиниця, фактично територія, на якій живуть члени громади (парафіяни) котрі, зазвичай, є відвідувачами одного храму.

Патріарх — глава православної церкви.

Пергамент — оброблена шкіра молодих тварин, яка застосовувалася для письма до винайдення паперу.

Посадник — намісник князя.

Престол — трон монарха.

Привілеї — зазначені у виданій правителями грамоті права та пільги окремим особам або групам людей.

Псалтир — одна з біблійних книг, що використовувалась як посібник для навчання грамоти.

Р

Ратуша — будівля, де містилося міське самоврядування.

Резиденція — місце перебування правителя держави та високопоставлених осіб.

Реманент — інвентар.

Реформа — докорінна перебудова; нововведення.

Рільництво — вирощування польових культур (землеробство).

С

Середньовіччя — тривалий період всесвітньої, зокрема європейської історії, що розпочинається з V ст. — занепаду Західної Римської імперії — до епохи Великих географічних відкриттів наприкінці XV — на початку XVI ст.

Собор — головний храм єпархії; велика церква в місті чи монастирі.

Ставка хана — місце розташування правителя та його воєначальників.

Соціальний стан — певна група населення із закріпленими за нею законом правами та обов’язками.

X

Хан — назва вождя, правителя і керівника в мовах степових племен.

Хозари — тюркські напівкочові племена, які в І тис. н. е. жили в Південно-Східній Європі.

Християнство (від грец. «месія») — світова релігія, заснована на житті та вченні Ісуса Христа.

Ш

Шляхта (від старонімецького «рід») — привілейований соціальний стан, аристократія в Польщі, Литві та Русі в IV—ХIIІ ст.

Я

Ярлик — грамота монгольського хана, якою надавалося право на володіння державами чи провінціями, що підкорялися Золотій Орді.

Ясир (з турецької «бранець, поневолений, раб») — бранці, яких захоплювали турки під час нападів на чужі землі.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно