Суспільно-політичний устрій та господарське життя Русі-України в IX—X ст.

§ 5. Суспільно-політичний устрій та господарське життя Русі-України в IX—X ст.*

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь: про систему правління і склад населення Русі-України; яким було життя людей на селі; про особливості розвитку руських міст і міського життя; що таке «дружинна держава», «бояри», «старці», «гради».

 1. Якими були характерні риси суспільного і господарського життя давніх слов'ян? 2. Що таке союзи племен і племінні княжіння? 3. Коли у східних слов'ян виникають племінні княжіння? 4. Як відбувалося стягування данини на Русі за перших князів?

Склад населення і система управління Руссю-Україною. За формою правління Русь IX—X ст. історики визначають як «дружинну державу». У її основі була досить проста система управління,

* Параграф для поглиблення знань. Розглядається факультативно або за рахунок резервної години програми.

Дружинники

яка сформувалася на основі дружини київських князів. Дружина не була лише військом великого князя київського. Старші дружинники ставали радниками князя, утворювали апарат управління, чинили від його імені суд на місцях і стягували данину.

Із «Повісті минулих літ» дослідники отримали багато інформації про панівні верстви населення Русі в IX—X ст. Зокрема, розповідаючи про похід Олега на Константинополь 907 р. та умови русько-візантійської угоди 911 р., літописець повідомляє, що, крім великого князя київського, на Русі були князі та «світлі бояри». Більшість істориків вважають, що це місцеві східнослов’янські племінні князі й вожді, яких підкорили київські князі.

Князі у своєму правлінні спиралися на племінні ради старійшин, яких літописець називає «старцями». Із розповіді Нестора-літописця про події 945 р. можна дізнатися, що деревлянський князь Мал приймав рішення про переговори з київською княгинею Ольгою, попередньо порадившись зі старійшинами.

«Повість минулих літ» про боротьбу князя Олега з візантійцями

У рік 907. Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві... і зажадав Олег давати щорічну данину на руські городи — спершу на Київ, а тоді й на Чернігів, на Переяславль, і Полоцьк, і на Ростов, і на Любеч, і на інші городи, — бо по тих городах сиділи князі, під Олегом сущі (залежні від Олега).

У рік 912. Послав Олег мужів своїх налагодити мир і укласти договір між Греками і Руссю. І послав він, мовлячи: «Згідно з другою угодою, що відбулась при тих же цесарях, Льві й Олександрові, ми, мужі від народу руського — Карл, Інгельд, Фарлоф, Вермуд, Рунав, Гуди, Руальд, Карп, Фрелав, Руар, Актеву, Труан, Лідул, Фост, Стемид, — послані від Олега, великого князя руського, і всіх, що є під рукою його, світлих бояр до вас. цесарів грецьких, для збереження і на засвідчення дружби, яка од багатьох літ була між християнами і Руссю, за бажанням наших князів і за їхнім велінням, і від усіх, що є під рукою його, Олега, сущих русів...»

1. Яким титулом називає літописець князя Олега? 2. Про які панівні верстви, що існували на Русі, крім великого князя руського, згадується в літописі? 3. Які міста існували на Русі на початку X ст., за повідомленням Нестора? Знайдіть їх на карті.

Спочатку данину на користь Києва збирали зі східних слов’ян у формі полюддя. Приблизно в другій половині X ст. воно втратило

Житло східних слов'ян. Художник С. Іванов

Язичницьке капище слов'ян. Художник М. Реріх

своє значення. У містах і землях з’явилися намісники великого князя київського. Це зробило непотрібними щорічні князівські об’їзди земель. Відтепер намісники збирали данину і передавали її до Києва. Данину, як стверджує Нестор-літописець, збирали на Русі від окремого будинку — «диму». Більшість населення Русі, яке обкладалося даниною, становили вільні селяни, або «люди», і ремісники. Існував також нечисленний прошарок залежних людей, або «челядинів».

Життя людей у селі. У IX—X ст. більшість населених пунктів

Русі становили села. Їхні жителі займалися землеробством, присадибним тваринництвом та промислами (мисливством, рибальством, бортництвом тощо).

Археологічні дослідження дозволили історикам дізнатися про те, який вигляд мали сільські поселення на Русі. Вони розташовувалися в місцевості зі сприятливими для ведення сільського господарства природними умовами. Це були неукріплені поселення з 30— 50 селянських садиб, які розміщувалися довільно, без дотримання якого-небудь плану.

До складу селянської садиби входили житлові та господарські будівлі. Їхні господарі вели власне самостійне господарство, маючи для цього практично все необхідне. Розміри житла дозволяють висловити припущення, що селянська сім’я складалася, як правило, із шести осіб. Крім садиби, сім’ї належали предмети домашнього вжитку, худоба, знаряддя для обробітку землі й збирання врожаю.

Селянські господарства одного або декількох сусідніх сіл об’єднувалися в сільську територіальну общину, яку називали «верв» або «мир». Члени общини були пов’язані круговою порукою, спільно відповідали за сплату данини і скоєні на її території злочини.

Мешканці окремих общин не мали міцних зв’язків і жили відокремлено. За свідченнями літописця, для укладання шлюбів влаштовувалися спеціальні «ігрища між селами». Місцями для зустрічей представників окремих общин найчастіше ставали погости. Тут відбувалися релігійні свята, періодичні торги, збирання данини тощо.

У житті східних слов'ян землеробство відігравало важливу роль і користувалося особливою повагою. Недарма свою основну зернову культуру вони називали «житом», від дієслова «жити». Давні язичницькі обряди і весь цикл річних язичницьких свят східних слов'ян відображали глибоко вкорінену традицію вважати обробіток землі джерелом свого існування.

У IX—X ст., як засвідчують дані археології, на Русі вже існувала велика кількість розчищених від лісу орних земель та була досить значною густота населення.

Міста і міське життя. Виникнення найдавніших поселень міського типу на Русі історики відносять до третьої чверті І тис., коли в середовищі східних слов’ян розгорталися етнічні й державотворчі процеси. У «Повісті минулих літ» Нестор-літописець називає східнослов’янські поселення «градами». Зокрема, розповідаючи про уличів, тиверців, він пише, що «сиділи вони по Бугові й по Дніпру аж до моря, і єсть гради їх і до сьогодні».

На думку дослідників, східнослов’янські гради були адміністративними й релігійними центрами союзів племен, фортецями в прикордонних районах. Їхні залишки археологи знаходили в Києві, Чернігові, селі Зимне поблизу міста Володимира-Волинського, селі Пастирське на Черкащині та інших місцях.

У IX — першій половині X ст. на Русі, за повідомленням літописця, існувало 16 міст: Київ, Новгород, Ростов, Полоцьк, Ладога, Білоозеро, Муром, Ізборськ, Смоленськ, Любеч, Псков, Чернігів, Переяслав, Пересечен, Вишгород, Іскоростень.

Більшість міст Русі починалися із замків-фортець. Під їхніми стінами селилися ремісники і купці, а в межах стін перебували князі й во-

Давньоруські прикраси

Слов'янське житло. Реконструкція (у розрізі)

єнні дружини, які в разі потреби могли захистити місто від ворогів. Варяги називали Русь IX—X ст. «країною міст (замків)», або «Гардарики».

Міста були центрами розвитку ремісничого виробництва і торгівлі. Проте їхні мешканці на Русі, як і в містах тогочасної Європи, поєднували заняття ремеслом і торгівлею із сільськогосподарським виробництвом.

Населення міст Русі було неоднорідним за своїм складом. Як правило, воно поділялося на міську знать і міські «низи». До першої групи населення належали князі, бояри, жерці, князівські дружинники, багаті купці й заможні ремісники. Другу групу складали міщани, бідні ремісники, дрібні торговці й челядь.

Центром міста на Русі був добре укріплений замок — дитинець. Навколо розташовувався торговельно-ремісничий посад. У разі небезпеки його мешканці шукали захисту в дитинці. У княжому місті всі вулиці вели до дитинця, в інших містах — на дороги, що вели до сусідніх міст та на пристань. Доріг було тоді дуже мало, користувалися переважно річковими шляхами.

Висновки. У IX—X ст. на Русі встановилася форма правління державою, за якої головною фігурою був князь, що керував країною за допомогою своєї дружини.

У складі населення Русі в IX—X ст. сформувалася панівна верства, до якої належали великий князь київський, племінні князі, бояри і князівські дружинники.

Переважна більшість населення Русі жила в селах і займалася сільським господарством.

Міста Русі були важливими соціально-економічними, політичними і культурними центрами країни. Вони були осередками ремесла, торгівлі, державної влади й управління.

Запитання і завдання

1. Що таке «дружинна держава»? 2. Назвіть представників панівних верств населення Русі в IX—X ст. 3. У IX—X ст. більшість населених пунктів Русі становили села чи міста? 4. Що таке верв? 5. Що таке «гради»? 6. Які міста, за повідомленням літописця, існували на Русі в IX — першій половині X ст.? 7. Охарактеризуйте склад населення і систему управління Руссю. 8. Розкажіть про життя людей на селі. 9. Як відбувався розвиток руських міст у IX—X ст.? 10. Поясніть, як ви розумієте висновки до параграфа.

11. У вигляді двох простих планів запишіть особливості життя людей у селах і містах Русі в IX—X ст.

12. Підготуйте розповідь про уявну мандрівку купців землями Русі в IX—X ст. із відвідинами її міст і сіл.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно