Населення Русі-України потерпало від постійних набігів печенігів, які упродовж Х століття стали справжнім лихом для русичів. Щоб захистити мешканців країни від нападів кочівників, Володимир Святославович наказав звести на півдні нову систему укріплень та поновити існуючі фортифікаційні споруди. Це були земляні насипи висотою від 6 до 8 метрів, а шириною подекуди до 16 метрів, укріплені дерев’яними каркасами. Розташовувалися вони уздовж річок Ірпінь та Стугна — на правому березі, Трубіж, Сула, Сейм — на лівому березі Дніпра. Загальна довжина сягала до 1000 кілометрів, нині ж понад 80 % укріплень зруйнована. В народі ці укріплення назвали Змієвими валами.

• 1. Коли і за яких обставин Володимир Святославович став великим князем Київським?
• 2. Які нововведення запровадив князь Володимир?
• 3. Що таке Змієві вали? Для чого їх було збудовано?

Князь Володимир

ЖИТТЄТЕКА

Ім’я: Володимир; Великий; Красне Сонечко;

Святий; Хреститель. Християнське ім’я - Василій.

Роки життя: ?-1015.

Роки правління: 980-1015.

Попередник: Ярополк.

Династія: Рюриковичів.

Внутрішня політика: здійснив адміністративну, військову та релігійну реформи. Розпочав карбування власних монет. Розбудовував Київ, засновував нові міста. Для захисту від кочівників звів систему земляних валів. Запровадивши в 988 році християнство, зміцнив владу у державі та міжнародний авторитет Русі-України, сприяв розвитку культури.

Зовнішня політика: розширив кордони, здолавши опір в’ятичів, радимичів, ятвягів та підкоривши дулібів і білих хорватів. Приєднав Червенські міста. Задля мирних стосунків з іншими державами запровадив «шлюбну дипломатію».

Вшанування пам’яті: вшановується католицькою і православною церквою як рівноапостольний святий. На честь князя названо орден, яким Українська православна церква (УПЦ МП) нагороджує церковних та світських діячів за піднесення ролі Церкви в державному й суспільному житті.

Сучасник про князя (митрополит Іларіон): «Сей славний, од славних народжений, благородний, од благородних, — каган наш Володимир — виростав і міцнів від дитячих літ, аж доки змужнів, міццю і силою вдосконаливсь, мужністю і розумом дозрів і єдиновладцем став землі своєї, підгорнув під себе довколишні землі — одні миром, а непокірні мечем».

• 1. Оберіть з рубрики факт, який, на вашу думку, найкраще характеризує діяльність князя Володимира. Поясніть свій вибір.
• 2. Уважно розгляньте уявний портрет-реконструкцію князя Володимира. Яку історичну інформацію можна дізнатися із зображення?

2. Зовнішня політика.

Отримавши при народженні ім’я Володимир — володар світу, — князь мріяв про підкорення нових земель. Розширення території Київської держави відбувалося за рахунок сусідніх племен та володінь інших держав. Вдалими були походи на дулібів та білих хорватів. Успішно здолав князь опір в’ятичів та радимичів, які піднімали повстання та відмовлялися платити данину. Підкоривши плем’я ятвягів (західнобалтійське плем’я), звів фортецю Берестя (нині місто Брест, Білорусь).

Прибуття візантійської принцеси Анни до Корсуня. Мініатюра з Радзивілівського літопису

Протидіяв спробам Візантійської імперії узалежнити Київську державу. Відгукнувся на прохання візантійського імператора Василія ІІ придушити виступ у Малій Азії, але за умови, що одружиться із візантійською принцесою Анною. Щоправда, після успішного походу в Малу Азію Василій ІІ забув про свою обіцянку. Розгніваний князь пішов у м. Херсонес (Корсунь), що перебував під візантійською владою. Тут він перекрив водогін, чим змусив греків здатися. Володимир охрестився в Херсонесі, після чого зміг одружитися з візантійською принцесою. Спільна віра й династичний союз ще більше зблизили Київську державу та Візантійську імперію.

У боротьбі з Польщею відвоював Червенські міста ( Белз, Червен, Перемишль та інші) і включив їх до складу Київської держави. У 985 році здійснив вдалий похід проти Волзької Булгарії та уклав вигідний для Русі торговельний договір. Відбувся обмін посольствами з папою римським та з Німеччиною. Князь Володимир також запровадив «шлюбну дипломатію», тобто одружував своїх доньок та синів із представниками монархічних родів Європи. Завдяки такому вдалому прийому правитель мав доброзичливі відносини з багатьма європейськими країнами.

• 1. Опір яких племен придушив Володимир Великий?
• 2. Якими були відносини між Київською державою та Візантійською імперією за княжіння Володимира?
• 3. Назвіть основні напрямки зовнішньої політики Володимира Святославовича.

3. Релігійні реформи князя Володимира.

Територія Київської держави була найбільшою в Європі. Втримати в покорі велику кількість народностей та контролювати величезні простори країни було надзвичайно складно. Володимир міркував, як зміцнити князівську владу, посилити власний авторитет. Спочатку в 980 році він спробував зробити це, реформувавши язичництво. Створив пантеон із шести язичницьких богів, серед яких головним визначив Перуна. Однак сподівання князя не виправдалися. Тому він вирішив змінити багатобожжя на релігію, яка б сповідувала віру в одного бога. Адже саме таким чином можна було переконати населення в необхідності підкорятися єдиному правителю.

Хрещення Володимира Святославовича у Корсуні. Мініатюра з Радзивіллівського літопису

Більше того, Володимир добре пам’ятав життєві настанови княгині Ольги, своєї бабусі, яка була християнкою. Тому 988 року князь охрестився сам у місті Корсуні під ім’ям Василій, а згодом у Києві на річці Почайна охрестив населення держави. Повернувшись до Києва, розпочав його розбудову. Частину міста, де сидів князь і був його дитинець, науковці пізніше назвали «містом Володимира». Площа забудови склала близько 10 гектарів. Оскільки в християнській традиції благочестивою справою вважається будівництво храмів, тож князь започаткував будівництво духовних святинь на Русі. В честь свого покровителя побудував церкву Святого Василія. Згодом почали зводити муровану церкву Успіння Пресвятої Богородиці. На будівництво храму та його утримання князь виділив десяту частину свого майна, тож церкву називали Десятинною. Відтоді було введено новий податок, - церковну десятину, - сплату десятої частини свого майна на потреби церкви. При храмі відкрили першу школу: «Став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне», — так цю подію описує літописець. Десятинна церква була центральною окрасою міської площі, яку називали Бабин торжок. На площі розташували бронзові античні статуї та скульптурну композицію — античну двоколісну колісницю, яку тягне четвірка коней, запряжена в один ряд. Їх із Корсуня привіз князь Володимир. Довкола площі розташовувалися князівські кам’яні палаци.

І хоча хрещення відбувалося не завжди добровільно, а дехто таємно продовжував поклонятися язичницьким богам, запровадження християнства як державної релігії мало велике значення для Київської держави. Насамперед, було встановлено рівноправні відносини з багатьма християнськими країнами. Відбувся стрімкий злет у культурному розвитку. У Русі-Україні розпочалося інтенсивне будівництво храмів та соборів. Було відкрито першу школу, поширювалися писемність та книгописання. Зрештою, єдина віра стала об’єднавчим чинником для різноплемінного населення християнської держави.

Проєкт реконструкції Десятинної церкви архітектора Андрія Миргородського

• 1. Що передбачала релігійна реформа 980 року?
• 2. Де й коли охрестився князь Володимир?
• 3. Чому прийняття християнства мало велике значення для Київської держави?

Відлуння минулого.

Із літопису «Повість минулих літ» про хрещення киян

«І коли [Володимир] прибув, повелів він поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями... І, приволікши його, вкинули його в Дніпро... Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, — то мені той противником буде». І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: «Якби се не добре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж [не відходили] од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили [у воді], а попи, стоячи, молитви творили... Люди ж, охрестившись, ішли кожен у доми свої...»