• 1. Попрацюйте в парах. Як змінилися взаємовідносини між литовцями й русичами? Що на це вплинуло?

2. Кревська унія 1385 року.

Великий князь литовський Вітовт. Гравюра XVI століття

Після смерті Ольгерда в 1377 році почалася боротьба за князівський трон, переможцем у якій вийшов син Ольгерда — Ягайло. В цей час ускладнилася зовнішньополітична ситуація: для Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, а також Польського королівства. Найбільшою загрозою для них став Тевтонський орден, який панував на Балтійському узбережжі. Окрім того, Литовська держава потерпала від нападів монголів та Московського князівства. Не було спокою і всередині Литви. Ягайло зіштовхнувся з опором своєму княжінню невдоволених родичів на чолі з двоюрідним братом Вітовтом.

Одним зі способів вирішити означені проблеми стало укладення унії (союзу) між Литвою і Польщею. Це сталося 14 серпня 1385 року в місті Крево (тепер це територія Республіки Білорусь). Згідно із домовленістю, Ягайло одружився з польською королівною Ядвігою, прийняв католицизм і був проголошений польським королем Владиславом ІІ. Угода передбачала також приєднання земель Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського до Польського королівства та перехід у католицтво всіх мешканців держави.

Однак приєднати руські і литовські землі до Польщі тоді не вдалося, бо проти виступили правителі цих земель на чолі із князем Вітовтом. За Острівською угодою 1392 року, Вітовт став намісником Ягайла у Литві, а з 1395 року почав йменуватися титулом великого литовського князя, прагнув до утвердження цілковитої незалежності Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського від Польського королівства.

• 1. Хто став на чолі Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського після смерті Ольгерда? З якими проблемами він зіткнувся?
• 2. Коли було підписано Кревську унію? Назвіть її умови.
• 3. Чому Кревську унію не вдалося втілити в життя?

3. Українські землі за правління князя Вітовта та його наступників.

Вітовт правив у Литві упродовж 1392-1430 років. Він зумів зберегти окремішність Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського; розширив його кордони до Чорного моря, побудував там декілька укріплених фортець, приєднав Смоленську землю. Однак, втрутившись у боротьбу між золотоординськими ханами, литовсько-руське військо зазнало поразки в битві на річці Ворскла в 1399 році. Відтак Вітовт змушений був визнати васальну залежність від Ягайла. Авторитет великого литовського князя значно виріс внаслідок перемоги об’єднаної польсько-литовсько-руської армії над військом Тевтонського ордену в Грюнвальдській битві 1410 року. В 1413 році між Вітовтом і Ягайлом була укладена Городельська угода, яка підтверджувала незалежність Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Зміцнюючи владу, Вітовт ліквідував удільні князівства, усунувши від правління князів із династій Рюриковичів і Гедиміновичів. Замість них він поставив правити своїх намісників. Будучи католиком, активно підтримував католицьку віру.

Картина Артура Орльонова «З’їзд європейських монархів у Луцьку. 1429 рік»

У 1429 році в місті Луцьк, південній столиці князівства, відбувся з’їзд монархів Європи, на якому Вітовта мали коронувати. Цим актом він прагнув остаточно закріпити за собою і своїми нащадками суверенітет Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Однак в останній момент коронація не відбулася — ймовірно, через суперечки між Ягайлом і Вітовтом.

Після смерті Вітовта в 1430 році розпочалася боротьба за князівський стіл між Свидригайлом Ольгердовичем, котрий негативно ставився до унії Польщі та Литви, і Сигізмундом, братом Вітовта, який підтримував союз із Польщею. В битві під Вількомиром у 1435 році Сигізмунд розгромив військо Свидригайла. Він зайняв великокняжий стіл, а Свидригайло припинив боротьбу за владу. Руські князі не змирилися з поразкою й отруїли Сигізмунда. Новообраний правитель Казимир IV відновив удільні князівства, щоб забезпечити мир у державі. Київським князем став Олександр (Олелько) Володимирович, Свидригайло — удільним князем на Волині. Однак ці поступки були тимчасовими. В 1452 році, після смерті Свидригайла, було ліквідоване удільне Волинське князівство, а в 1471 році, по смерті останнього київського князя Семена Олельковича, — Київське князівство. Сюди були поставлені намісники великого литовського князя. На цей раз автономію українських князівств було ліквідовано остаточно.

• 1. Назвіть роки правління великого литовського князя Вітовта. Чим означилося його правління?
• 2. Яка подія відбулася в місті Луцьк у 1429 році?
• 3. За яких обставин українські князівства втратили автономію?

Відлуння минулого.

З твору польського хроніста Яна Длугоша «Історія Польщі» про Грюнвальдську битву

«...А до князя Олександра (Вітовта) і його військ смагіти жалібними молитвами і плачем благали, щоб той не допустив їх відокремлення від свого князівства і литовців, вони не хочуть підкоритися тевтонським хрестоносцям. Все королівське військо вишикувалось по загонах і хоругвах. Литовське же під командуванням великого князя литовського Олександра,— підійшло й встало навпроти ворога. Відомо, що польське військо мало в цій битві п’ятдесят знамен, окрім литовських хоругв кількістю сорок. Називались ж хоругви за іменами земель литовських, а саме: Трокська, Віленська, Гродненська, Ковенська, Лідська, Мідницька, Смоленська, Полоцька, Вітебська, Київська, Пінська, Новгородська, Берестейська, Волковиська, Дорогичинська, Мельницька, Кам’янецька...».