Узагальнення до курсу: Історія Русі-України в контексті епохи Середньовіччя

Шановні семикласники/семикласниці. У цьому підручнику ви ознайомилися з історією Русі-України за доби Середньовіччя. Вона розвивалася в руслі тогочасних європейських політичних та економічних традицій, переживши процес становлення ранньої середньовічної держави, політичну роздробленість. А, увійшовши до складу інших держав у XIV столітті, привнесла свої традиції і культуру. Історію Русі-України творили як прості люди, так і видатні особистості, знані не лише в своїй землі, але й далеко за її межами. Будучи могутньою країною середньовічної Європи, Київська держава прискорила економічний, політичний і культурний розвиток східних слов’ян, зуміла тривалий час відстоювати свої землі від ворогів і врятувала країни Західної Європи від монгольського розорення, прийнявши на себе основний удар цих кочовиків. Завдяки державній єдності сформувалися уклад життя, мова, матеріальна і духовна культура її населення. Велике історичне значення мала Русь-Україна і для багатьох неслов’янських народів. Її досягнення в суспільному, економічному, політичному і культурному розвитку ставали надбанням естів, латишів, литви, карелів, весі, тюрських кочових племен Степу. Деякі з цих народів теж етнічно і політично інтегрувалися в складі Русі-України. Поступальний розвиток суспільства забезпечувала економіка. Високопродуктивним були хліборобство, скотарство, ремесло, промисли. Вдосконалювалися техніка і технології, які поступово впроваджували у виробництво. Зростала кількість міст. Недарма ще варяги називали Київську державу «країною міст», а чимало сучасників порівнювали Київ зі «столицею світу» — Константинополем. У багатьох містах були колонії євреїв, німців, поляків, вірмен, варягів та інших народів.

Київська держава відігравала важливу роль у тогочасних міждержавних відносинах. Про це, зокрема, свідчать угоди київських князів із Візантією, Священною Римською імперією, Польщею, Угорщиною, Литвою та іншими країнами. Іноді їх скріплювали династичними шлюбами, що було властиве для доби Середньовіччя. Їх географія вражала: київські князі підтримували династичні зв’язки з Францією, Швецією, Англією, Німеччиною, Угорщиною, Норвегією, Візантією та іншими країнами.

За цієї доби була створена багата духовна і матеріальна культура. Своєрідна і неповторна, вона увібрала в себе кращі досягнення Заходу і Сходу й, водночас, відчутно вплинула на культурний розвиток інших держав. Далеко за межами своєї країни були відомі київські ювеліри, іконописці, зброярі, вироби котрих вражали сучасників високим рівнем професійної майстерності, своєю витонченістю, красою. Хоча з часів Київської держави до нас дійшла лише незначна частка культурної спадщини, але навіть ті поодинокі витвори мистецтва свідчать про високий рівень розвитку культури. Під впливом християнства в Русі з’явилися нові види мистецтва: зведення мурованих християнських храмів, фрески, мозаїки, ікони, книжкова мініатюра. Поширилася писемність і «книжна наука». Місцеві майстри за нетривалий історичний час змогли не лише опанувати ці види творчості, а й розвинути їх, створивши самобутнє обличчя мистецтва Русі-України, яке вплинуло на мистецтво сусідніх народів і подальших віків. Традиції Русі-України виявилися настільки міцними, що збереглися до нашого часу, отримавши нове життя в матеріальній і духовній культурі українців, росіян, білорусів та інших народів.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно