Узагальнення за розділом ІІІ. «Русь-Україна в другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.»

З другої половини ХІ ст. розпочався процес політичного дроблення східнослов’янської імперії. Він був призупинений у часи правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого. Після смерті Мстислава з другої третини ХІІ ст. Русь-Україна остаточно розпалася на півтора десятка самостійних і напівсамостійних князівств і земель.

Не потрібно думати, що політичне дроблення означало загальний занепад. Навпаки, воно сприяло економічному й культурному розвиткові окремих земель, зростанню міст, налагодженню місцевої торгівлі та системи управління, але негативно вплинуло на обороноздатність Русі-України.

Якщо результатом розпаду імперії Карла Великого стало утворення згодом Італії, Франції та Німеччини, то в результаті розпаду Русі-України остаточно сформувалися політичні центри, що стали основою української, російської та білоруської держав.

На межі Х-ХІ ст. кількість населення Русі-України, за підрахунками сучасних учених, сягала від 4,7 млн до приблизно 7 млн осіб напередодні монгольської навали. Зростання людності було пов’язане з розвитком економіки, колонізацією нових земель і розквітом міст. Окрім цього, учені-кліматологи вважають, що одним з його чинників було значне поліпшення клімату по всій Європі. Чергове похолодання розпочалося десь наприкінці ХІІІ ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно