Культура Галицько-Волинської держави
- 6-11-2022, 20:10
- 292
7 Клас , Історія України 7 клас Сорочинська, Гісем 2020
§ 20. Культура Галицько-Волинської держави
1. Особливості розвитку
Культура Галицько-Волинської держави розвивалась як складова частина культури Русі. Незважаючи на те, що риси культури галицьких і волинських земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а процеси були тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру Галицько-Волинської держави як цілісний феномен.
При тому вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні риси та оригінальність. Навіть після монгольської навали впродовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх держав, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих здобутків, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру.
Особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави
Культура Галицько-Волинської держави була відкритою для впливів західної та східної культур, але при цьому не втрачала своєї східнослов’янської специфіки.
Великий вплив на культуру регіону мала Православна церква, яка зберігала основні культурні традиції.
Культура Галицько-Волинської держави стала однією зі складових частин формування української культури.
Які особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави?
2. Освіта
Графіті на стінах церкви Св. Пантелеймона в Галичі
Для потреб держави і поширення та утвердження християнської віри були потрібні грамотні та освічені люди. Освіта на галицьких і волинських землях продовжувала традиції Київської держави. Школи існували при церквах, монастирях, єпископських кафедрах. До них приймали хлопчиків із семи років. Пройшовши курс навчання, вони працювали писарчуками у князівській або єпископській канцелярії, ставали священниками або продовжували справу батьків. Поширеним було й навчання на дому, особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах.
Поглибити освіту можна було, скориставшись бібліотеками, що існували при монастирях і князівських палатах. Є відомості про велику книгозбірню князя Володимира Васильковича.
Знайдені предмети для письма, написи на стінах храмів, бересті, речах, зброї та знаряддях праці (мітки) засвідчують, що серед ремісників, купців, бояр і дружинників була поширена грамотність. Бронзові та кістяні писала для писання на воскових таблицях археологи знайшли у Звенигороді, Перемишлі, Галичі, Бересті (Бресті), берестяні грамоти — у Звенигороді та Бересті. Збереглися й пергаментні грамоти князів.
Про значне поширення освіти, принаймні серед заможних кіл населення Галицько-Волинської держави, опосередковано свідчать пам’ятки писемності XII-XIII ст. У Галицько-Волинському літописі міститься велика кількість згадок про писців, князівські канцелярії, архіви, грамоти, заповіти, купчі тощо.
Що є свідченням рівня грамотності населення в Галицько-Волинському князівстві?
3. Літописання
Літописання в Галицько-Волинській державі мало свої особливості. Одні дослідники вважають, що воно було продовженням традицій київських літописців, інші стверджують, що тут існувала зовсім інша традиція: написання окремих повістей, своєрідних світських житій князя, які згодом було об’єднано в єдиний твір.
Обкладинка сучасного видання Галицько-Волинського літопису
Вкажіть, який герб Галицької землі, а який — Волинської.
Найраннішою літописною пам’яткою краю є «Повість про осліплення Василька», написана 1097 р. невідомим автором. Деякі вчені вважають цей твір прикладом світської літератури. У ній розповідається про трагічну долю теребовлянського князя Василька Ростиславича, якого осліпив волинський князь.
Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинської держави є «Галицько-Волинський літопис».
Літопис складається з двох основних, різних за обсягом і характером частин: Літопису Данила Галицького (оповідає про події 1205-1258 рр.) і Волинського літопису (1258-1290 рр.). Літопис створено з окремих повістей, що були об’єднані пізнішими укладачами. Центральною частиною твору є життя князя Данила Галицького.
Волинська частина літопису відзначається особливо високою літературною довершеністю, емоційністю та ліризмом викладу. Тут багато уваги приділено розвитку культури на землях Галичини й Волині.
Ідейно літопис був спрямований проти боярського свавілля і прославляв руську зброю і Руську землю.
Літопис також є цінним джерелом для вивчення давньоукраїнської мови, адже містить багато характерних для неї слів, зворотів, прислів’їв.
Які особливості літописання в Галицько-Волинській державі?
4. Архітектура
Наявність мурованих будівель є вагомим свідченням розвитку того чи того регіону. Галицькі та волинські міста багаті на муровані споруди: храми, князівські палаци, замки, укріплені двори бояр.
Спочатку мурованими були лише храми і князівські палати.
Перші муровані храми в Галичині та Волині з’являються ще наприкінці IX - на початку X ст. під впливом чеської архітектури. Але, на жаль, переважну більшість храмів кінця ІХ-ХІІІ ст. назавжди втрачено.
Успенський собор у Володимирі-Волинському (сучасний вигляд)
Руїни Успенського собору в Галичі (сучасний вигляд)
У ХІІ-ХІІІ ст. сформувалися волинська і галицька архітектурні школи. На волинських будівничих вплинула Київська школа, а галицькі архітектори зазнали впливу західноєвропейських майстрів.
Серед збережених часом монументальних споруд є Успенський собор у Володимирі-Волинському. Він збудований у 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславича. Ця шестистовпна однокупольна будівля має простий, але водночас величний вигляд.
Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмомислом (1157 р.), — зберігся до нашого часу лише у вигляді руїн. Це був чотиристовпний однокупольний храм, оточений галереями і прикрашений білокам’яною різьбою. Він є яскравим виразником галицької архітектурної школи, яка багато запозичувала з романського стилю.
У Галичі будували з місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і вапняку. На території міста археологи знайшли близько тридцяти кам’яних будівель.
На місці давнього Галича (тепер тут розташоване село Крилос) до нашого часу зберігся храм Св. Пантелеймона (ХІІ-ХІІІ ст.), який також є яскравим представником галицької архітектурної школи.
Про багатства й архітектурні особливості галицько-волинських храмів дає уявлення опис церкви Іоанна Златоуста в Холм і (XIII ст.).
У Галичі, Звенигороді, Луцьку та деяких інших містах археологи знайшли руїни князівських палаців.
Церква Св. Пантелеймона (сучасний вигляд)
Руїни фортеці у Кременці (сучасний вигляд)
У XIII ст. в Галицько-Волинському князівстві велося активне будівництво міст і фортець. Так, на Волині поряд із Холмом були збудовані укріплені міста Колодяжин, Данилів, Кременець, Угровськ, у Галичині — Ярослав, Сянок. Усі вони мали оборонні споруди, які витримували удари облогової техніки монголів.
Робота з історичними джерелами
Опис церкви Іоанна Златоуста в Холмі (за «Галицько-Волинським літописом»)
Під впливом західноєвропейської оборонної архітектури від кінця XIII ст. на Волині починається будівництво нового типу оборонних споруд — муровані «вежі-стовпи». На теперішній час такі споруди збереглися в околицях міста Холм (село Стовп’є) та в місті Каменець (Білорусь). Ці «стовпи» були вежами-донжонами. У XIV ст. розгорнулося будівництво кам’яних замків, першим серед яких був замок у Луцьку, який почали зводити наприкінці XIII ст.
Вежа в селі Стовп’є поблизу міста Холм (Хелм) (сучасний вигляд)
Які пам’ятки архітектури Галицько-Волинської держави збереглися до наших часів? Які особливості архітектури Галицько-Волинської держави?
5. Образотворче мистецтво
Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі Галицько-Волинської держави. Її представлено монументальним живописом (фресками) та іконами.
Фресковий живопис продовжував київські традиції. Ним було розписано головні храми міст держави. Проте він не набув значного поширення — з останньої чверті XII ст. будуються храми, в яких не було фресок: наприклад, собор у Луцьку.
Водночас фрески зі світськими мотивами набувають поширення в князівських палатах.
Але вже у XIII - на початку XIV ст. на Волині відновлюється традиція створення фресок у вівтарній частині храмів.
На жаль, до нашого часу зберігся лише фресковий розпис Вірменського собору у Львові, XIV-XV ст.
Високий рівень монументального живопису часів Галицько-Волинської держави засвідчує те, що в XIV-XV ст. майстри виконували розписи в Польщі, які збереглися в Сандомирі (30-ті рр. XIII ст.), Кракові — каплиця Св. Хреста на Вавелі (1470 р.), Вислиці — костел (XIV ст.). Фрески замкової капели в Любліні на замовлення короля Яґайла виконувала група живописців, яку очолював майстер Андрій із Волині.
Вірменський собор у Львові та його розписи (сучасний вигляд)
В оформленні храмів у Галичині та на Волині акцент робився на іконах, які утворювали цілі ансамблі.
Попервах храми прикрашалися двома великими за розмірами іконами, що нагадували фресковий розпис. Згодом їхня кількість збільшується. Утворюється іконостас.
На Волині та в Галичині постали власні школи іконопису. Їх розквіт припадає на другу половину XIII—XIV ст. Майстри цих шкіл намагались дещо відійти від візантійських канонів як у зображенні, так і сюжетах ікон.
Найстарішою іконою, що збереглася в Галичині, є фрагмент візантійської ікони «Менологія» (кінець XII - початок XIII ст.).
Видатним зразком галицько-волинського живопису цього періоду є чудодійна ікона Волинської Богоматері («Богородиця Одигитрія» з Покровської церкви в Луцьку, початок XIV ст.).
Ще одним шедевром іконопису того часу є шанована в Польщі Ченстоховська ікона Богоматері (XIV ст.), що була написана в Галичині.
У Львівському музеї українського мистецтва зберігається одна з перлин галицького іконопису — «Юрій Змієборець» із села Станилів, що поблизу Дрогобича.
Надзвичайно популярними були ікони із зображенням Св. Миколая та святих мучеників Дмитрія, Фрола і Лавра, Бориса та Гліба.
Дорогобузька ікона Богоматері. Остання третина XIII ст. Риси Богородиці східні, їх ще не торкнулася українізація ликів святих, яка настане дещо пізніше.
Але якраз східна зовнішність Матері Божої з неодмінно збільшеними очима допомогла анонімному волинському майстрові передати унікальну промовистість Марії, її зверненість до кожного віруючого, що приходить до неї
Волинська Богоматір
Ченстоховська ікона Богоматері
Юрій Змієборець. Ікона
Мініатюра з Добрилового Євангелія
Ще одним видом мистецтва, який набув поширення в Галицько-Волинській державі, була скульптура. Цей вид мистецтва розвивався у формі рельєфу, яким прикрашалися храми. Яскравими зразками скульптури тієї доби є шиферний (фасадний) рельєф XIII ст., який зображає Св. Дмитрія (зараз він зберігається в Кам’янець-Подільському музеї); рельєфне зображення дракона, із пащі якого виростає пишна гілка (знайдений в руїнах Успенського храму Галича); численні рельєфи церкви Св. Пантелеймона в Галичі та Іоанна Златоуста в Холмі. Творцем останніх був «великий хитрець Авдій». Це — перше ім’я майстра скульптури, яке знає історія українського мистецтва.
Мистецтво Галицько-Волинської держави представлене також і книжковою мініатюрою, розквіт якої припадає на XIII ст. Найдавнішим ілюстрованим рукописом галицько-волинської традиції, що зберігся до нашого часу, є Добрилове Євангеліє (1164 р.), у якому містяться чотири мініатюри євангелістів на тлі обладнання книгописної майстерні.
Архієрейський Служебник із Перемишля (початок XIII ст.) прикрашено трьома мініатюрами (збереглися дві) святих Василія Великого, Іоанна Златоуста та Григорія Богослова.
Словничок
Іконостас — особлива перегородка, що закриває вівтарну частину і складається з кількох рядів ікон.
Значна частина мініатюр XIII ст. є копіями фресок храмів, із яких походили рукописні книги.
У межах Галицько-Волинської держави працювало чимало і ювелірних майстрів. Про це свідчать археологічні знахідки. Найчастіше знаходять сережки, колти, привіски, браслети-наручі, підвіски. Ці знахідки свідчать про високий рівень майстерності галицько-волинських ювелірів, які добре знали різні технічні способи: лиття, кування, карбування, позолоту, інкрустацію тощо. У ювелірних творах поєднувалися технології, мотиви як місцеві, так і запозичені в сусідніх державах.
Про які визначні пам’ятки мистецтва Галицько-Волинської держави ви дізналися?
ВИСНОВКИ
Культура Галицько-Волинської держави мала значні здобутки. Вона залишила по собі зразки, які вражають майстерністю й досконалістю. Будучи складовою культури Русі, вона мала значні відмінності, спричинені місцевими умовами й культурними впливами сусідів.
ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ
- 1. Чому історики стверджують, що культура Галицько-Волинської держави є складовою культури Русі-України?
- 2. Де в Галицько-Волинській державі можна було здобути освіту?
- 3. Події якого періоду історії охоплює Галицько-Волинський літопис? Які особливості літописання в Галицько-Волинській державі?
- 4. Назвіть найвідоміші архітектурні пам’ятки Галицько-Волинської держави. Які з них збереглися до наших днів? Визначте риси архітектури Галицько-Волинського князівства.
- 5. За допомогою додаткових джерел підготуйте презентацію на тему: «Культурна спадщина Галицько-Волинської держави, що збереглася до сьогодення».
- 6. Які жанри образотворчого мистецтва набули розвитку в Галицько-Волинській державі? Назвіть найвідоміші зразки пам’яток образотворчого мистецтва Галицько-Волинської держави.
- 7. Обговоріть у групах. У чому виявлялася самобутність культури Галицько-Волинської держави?
Запитання та завдання для узагальнення за розділом «Королівство Руське (Галицько-Волинська держава)»
Тестові завдання до розділу «Королівство Руське (Галицько-Волинська держава)»
Коментарі (0)