Суспільно-політичне життя

§ 1. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ

Прочитайте фрагмент джерела. 1. Про яку подію йдеться в документі? Коли й за яких обставин вона відбулася? 2. Як ця подія вплинула на суспільно-політичне життя українських земель у 15 ст. ?

«Ми, Ягайло, з Божої ласки великий князь литовський, пан та дідич Русі, подаємо до відома усім, кого це стосується... Найясніша пані, нехай високість ваша прийме до такого високо спасенного зв’язку того ж пана Ягайла, великого князя, за сина, а найяснішу княжну Ядвігу, дочку вашу найдорожчу, королеву Польщі, нехай пошлюбить він законною дружиною...

Ягайло, великий князь, присягає всі скарби свої скласти і віддати на відшкодування втрат обох держав, як Польщі, так і Литви. І то лише коли згадана пані королева Угорщини дочку свою Ядвігу, королевою польською наречену, віддасть йому в дружини...

Відтак згаданий тут князь Ягайло присягає також краї свої - Литву і Русь - навік прилучити до Корони Польського Королівства».

Роздивіться ілюстрацію. Як малюнок свідчить про відносини Литви та Польщі на початку 16 ст.? Яка подія визначила такі відносини? Де зображено короля, кого - навколо нього? Про що свідчать зображення гербів?

Король польський і великий князь литовський Олександр Казимирович на засіданні сейму. 1506 р.

• 1. Роздивіться карту на стор. 9. Порівняйте територію розселення українців у 15 ст. із сучасними кордонами України. • На основі графіка проаналізуйте, як змінилася чисельність населення українських земель у 16 ст. • 2. Які українські землі перебували у складі Великого князівства Литовського на початку 16 ст.? З якими державами воно межувало на заході, півночі та півдні? • 3. До якої держави на початку 16 ст. відійшли землі Чернігово-Сіверщини? • 4. У складі яких держав перебували Галичина з Холмщиною й Белзчиною, Західне Поділля, Закарпаття, Буковина? • 5. Які території належали до Кримського ханства на початку 16 ст.?

Українські землі у другій половині 14 — першій половині 16 ст.

Динаміка чисельності українців

1. Якою була роль князів у тогочасному суспільстві? Чим уславився Василь-Костянтин Острозький?

Роздивіться портрет українського князя. • Які деталі вбрання свідчать, що зображений чоловік належить до верстви, яка мала «владу і зброю»?

Ви вже знаєте, що верхівку суспільної піраміди на українських землях у складі Великого князівства Литовського посідали князі, які належали до двох династій - Рюриковичів та Гедиміновичів. Упродовж другої половини 15 - 60-х рр. 16 ст. відбувалося поступове зближення князівської верстви з представниками інших привілейованих прошарків і, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шляхти. Для українських земель у складі Великого князівства Литовського складається така структура панівного стану: князі - пани - дрібна шляхта (зем’яни). При цьому особливе ставлення в суспільстві до князів зберігалося: навіть збіднілі князі мали більше шансів отримати високі урядові посади порівняно з менш родовитим, хай навіть і заможнішим, шляхтичем. До того ж князі поступали на державну службудо Литовської, а потім Польської держави, зберігаючи свої князівства й отримуючи від держави в приватну власність та пожиттєве володіння великі земельні наділи. Так, княжі роди Острозьких, Вишневецьких, Корецьких, Чорторийських, Збаразьких та інші входили до складу керівництва урядом у Великому князівстві Литовському, засідали в раді великого князя, а у воєнні походи йшли під власними прапорами.

Княжі роди поділили між собою спершу Волинь, а згодом і Центральну Україну, перебравши реальну владу на місцях. У їхніх володіннях діяло княже право з власними податками й судом. Було своє військо. Тож на місцевому рівні, здавалося, усе лишалося таким, як і за княжої доби. Власне тому представники княжих сімей пов’язували свої родоводи з князями Київської Русі.

У житті тогочасної України особливе місце посідав рід Острозьких.

Портрет князя Костянтина Івановича Острозького (бл. 1460-1530).

Копія середини 18 ст. з більш раннього портрета.

Особистість

Князь Василь-Костянтин Острозький (1526-1608) - одна з найвпливовіших політичних постатей того часу. Від 1559 р. був київським воєводою та володарем українського прикордоння. Наприкінці 16 ст. - найбільший після короля землевласник Речі Посполитої. Князь Костянтин володів 80 містами і містечками, 2760 селами на Волині, 14 містами з прилеглими селами на Київщині, 8 - на Брацлавщині, 4 - у Галичині, 32 населеними пунктами в Сандомирському, Краківському, Люблінському та Мазовецькому воєводствах. Річні прибутки князя оцінюють у 10 млн злотих. Костянтин Острозький мав можливість у найстисліший термін виставити 15-20-тисячне військо. Промовистим є і той факт, що при княжому дворі постійно перебувало близько 2 тис. шляхетних юнаків-слуг, які відбували тут лицарський вишкіл.

Після смерті польського короля Стефана Баторія (1586 р.) Василь-Костянтин Острозький вважався одним із можливих претендентів на престол.

Уже кілька днів польська столиця перейнята смутком і жалобою: помер король Стефан Баторій. Проте життя не спинялося. Смерть короля поставила питання рішуче: хто посяде польський престол? З-поміж можливих претендентів називали й українського князя Костянтина Острозького. Впливові європейські політики анітрохи не дивувалися такій можливості. «По-перше, він - найзаможніша людина держави, - писав секретар посла папи римського у Варшаві Енріко Спаноккіо, - по-друге, його усі шанують як чоловіка розсудливого й достойного, і єдине стоїть на заваді: князь - русин і вождь схизматиків1».

- Дивні справи кояться на землях князя Острозького, - стиха перемовлялися вельможі, - він нехтує військовими обов’язками, а натомість опікується наукою та церквою...

- То правда. На відміну від свого войовничого батька, князь Костянтин не надто прагне військової кар’єри. Але й від посад, належних його становищу, не відмовляється. Авторитет, підтриманий величезним багатством, дозволяє йому ні на кого не зважати. Отож і засновує школи, як у Турові чи Володимирові-Волинському або ж в Острозі. Острозька школа прагне не поступатися найвідомішим університетам! Діє там і друкарня, де вже видрукували Біблію та Буквар. Залучає князь до свого освітнього гуртка відомих чужоземців, найчастіше греків...

- Мені доводилося бувати в князя Острозького, - втрутився в розмову немолодий шляхтич. - Нічого дивного в тому не бачу, що в руських землях шанують його як некоронованого короля, а родовід князів Острозьких пов’язують із великими київськими князями. Самого ж Костянтина називають «паростю Володимира Великого», порівнюючи діяння одного з одним (про це йдеться в передмові до згаданої вже Біблії, яку називають Острозькою):

Володимир бо свій народ хрещенням просвітив,

Костянтин же богорозумія писанням освітив...

1. Герб князя Василя-Костянтина Острозького з Біблії. 1581 р.

2. Князь Василь-Костянтин Острозький. Копія 19 ст. з портрета початку 17 ст.

• Що, за свідченням секретаря посла папи римського у Варшаві Енріко Спаноккіо, перешкоджало князеві Василю-Костянтину Острозькому посісти престол короля Речі Посполитої?

• Як ця обставина характеризує становище українських земель під владою Польщі?

1 Схизматиками (від схизма - розкол) - або ж розкольниками, відступниками від істинної віри, так несправедливо називали православних католики.

Чому князя Василя-Костянтина Острозького називають «некоронованим королем Русі»? Висловте своє ставлення до цієї історичної постаті.

2. Що визначало становище української середньої та дрібної шляхти?

До вищих верств тогочасного суспільства, крім князів, належали пани. Слово «пан» у 16 ст. було титулом. Так, на Київщині й Брацлавщині першої половини 16 ст. із 450 шляхетських родів панськими називалися близько сотні. Основною ознакою пана було те, що він володів хоч і невеликою, але власною, з діда-прадіда, вотчинною землею.

Найчисленнішим прошарком шляхетського стану була дрібна шляхта - зем’яни (від 15 ст. це слово вживалося як синонім до поняття бояри). Частина зем’ян мала право розпоряджатися власними маєтками, які були їхньою приватною власністю. Решта - користувалася землею за умови виконання військової повинності. Провідним заняттям зем’ян була служба в представників вищої шляхти. Проте військове спорядження було дорогим, тож, постійно оновлюючи його, зем’яни поволі зубожіли.

Прикметною ознакою суспільно-політичного життя України 16 ст. було те, що, попри споконвічну неоднорідність, шляхетська верства у Великому князівстві Литовському прагнула здобути собі загальні права й привілеї, а отже, відокремитися остаточно від решти суспільства. І якщо князі мали ті права за фактом свого народження, то середній та дрібній шляхті доводилося їх виборювати.

Зміни в становищі шляхти відбилися в законодавчому кодексі того часу - Статуті Великого князівства Литовського в редакції 1529 р. - Першому (або Старому) Литовському статуті. Згідно з ним шляхті було гарантовано, що її не можна карати без суду. Закон також забезпечував шляхті володіння землею, яку не можна було відібрати «без вини». У редакції 1566 р. (т. зв. Другий Литовський статут) закріплювалася норма про зрівняння в правах нижчої ланки боярства-шляхти з князівсько-магнатською аристократичною верхівкою. Зокрема, запроваджувалися виборні суди

(до цього вища аристократія підлягала тільки безпосередньому судові великого князя) та система повітових сеймиків із регулярними загальними (вальними) сеймами, на які вся шляхта мала право «з’їжджатися, радитися та обмишляти», тобто керувати державою. Однак проголошеній статутом рівності ще було далеко до реальної. Отже, наприкінці 16 ст. українська шляхта домоглася законодавчого закріплення прав, що їх упродовж століть виборювала собі мечем, виконуючи нелегкі військові обов’язки.

Князівська верства. Реконструкція одягу 16 ст. 3. Васіної.

Магнати (від magnatus - багата, знатна людина) - найвпливовіші землевласники, переважно князі.

3. У чому особливості становища інших верств тогочасного суспільства?

Як і раніше, особливе місце в українському суспільстві належало духівництву. Окремішність цієї верстви виявлялася в тому, що вона не підлягала світському суду. Духівництво за тих часів було досить численним - священики з їхніми сім’ями, ченці, люди, які обслуговували церкву. Вище духівництво (митрополит, єпископи, настоятелі монастирів) поповнювалося вихідцями з аристократичних родів і займало свої посади лише з волі литовських та польських володарів. Становище нижчого духівництва залежало від землевласників, на землях яких розташовувалася церковна парафія1.

У соціальній піраміді тодішнього суспільства найнижче місце посідали селяни, які були найчисленнішою верствою - близько 80 % населення. Як і інші верстви тогочасного суспільства, селянство не було однорідним. Селяни поділялися на похожих (особисто вільних) і непохожих (прикріплених до свого наділу).

Зростання на ринках Центральної й Західної Європи попиту на хліб та іншу сільськогосподарську продукцію сприяло стрімкому розвитку фільварків. Зацікавлені в зростанні прибутків, землевласники розширювали площі фільваркових земель, захоплюючи общинні наділи і примушуючи селян працювати на себе з власним реманентом, тобто впроваджували панщину. У середині 16 ст. повсюдною стає дводенна, а подекуди й триденна панщина. Отже, 16 ст. для українських селян стало добою зростання панщини, повинностей та податків. Кількість непохожих селян з року в рік збільшувалася.

Варто зауважити, що зростання панщини не було однаковим у різних регіонах. Так само закріпачення відбувалося поетапно, залежно від місцевих умов. Наприклад, на Волині воно відбувалося не так швидко, як на Галичині, де вільних земель уже в 15 ст. бракувало. На Брацлавщині та в степовій і лівобережній частині Київщини, де землі було багато, навпаки відчувався брак робочих рук, тож землевласники надавали селянам більше пільг.

За Третім Литовським статутом 1588 р. селяни Брацлавщини, Київщини та Волині, які прожили на землі феодала понад 10 років, ставали кріпаками. Землевласники одержали право пошуку й повернення селян-утікачів протягом 20 років.

Міське населення складалося з: 1) міської верхівки - патриціату (багаті представники аристократичних родів); 2) поспільства - середній, найчисленніший прошарок міщан, які мали міські права (ремісники, крамарі) та 3) міської бідноти.

Український селянин. Художник С. Васильківський.

1 Парафія - нижча церковна адміністративна одиниця, фактично, територія, на якій живуть члени громади, вірні одному храму.

Щоб вважатися повноправним громадянином - перебувати під захистом міського самоврядування, користуватися привілеями, які надавалися городянам, зокрема правом займатися ремеслом, вести торгівлю на міському ринку, потрібно було володіти нерухомим майном, щонайменше - власним будинком.

У містах, особливо в Галичині, мешкали представники різних народів. На Волині та в землях Центральної України переважали українці.

• 1. Що ви довідалися з джерела про мешканців західноукраїнських міст, представників народів: 1) русинів-українців; 2) євреїв; 3) вірмен; 4) поляків? • 2. Які факти свідчать про багатоетнічний та багатоконфесійний склад населення західноукраїнських міст? Що є прикладом толерантного співжиття та віротерпимості?

Український міщанин. Художник С. Васильківський.

Мацей Мєховський, польський церковний та освітній діяч, у творі «Трактат про дві Сарматії», надрукованому в 1517 р., розповідає: «У Русі багато віросповідань. Є християнська релігія, підпорядкована римському первосвященикові. Вона панує і переважає, хоча представники Ті нечисленні. Друга віра, руська, яка зберігає грецький обряд, більш поширена й охоплює всю Русь. Третя віра - іудейська; її прихильники, іудеї, - не лихварі, як у християнських землях, а ремісники, землероби або великі купці, які часто тримають у своіх руках громадські побори й податки.

Четверта віра - вірменська, переважно в містах Кам’янці та Львові. Вірмени - досить досвідчені купці, які доходять зі своїми товарами до Кафи, Константинополя, єгипетської Александра, Алькаїра й країн Індії.

В одязі та церковній службі русини наслідують греків. У них є своє письмо й алфавіт на зразок грецького, дуже з ним подібний. Євреї користуються єврейським письмом і грамотою; займаються також і науками: астрономією та медициною. Вірмени мають свій обряд і своє письмо. Зі святих вони найбільше шанують апостола Фадея, переконуючи, що він навернув вірмен у християнство.

...У руських церквах при богослужінні читають і співають... слов’янською мовою; у вірменських церквах - вірменською мовою; в іудейських синагогах моляться єврейською мовою. Християни ж римського обряду співають, моляться й читають латинською мовою».

Етнічність за тих часів ототожнювалася з конфесійною належністю: православний - русин-українець, католик - поляк.

4. Якими були умови формування нової суспільної верстви — козацтва?

Зверніть увагу!

Від кінця 15 ст. починається процес зародження й становлення (яке тривало до середини 17 ст.) нової суспільної верстви - козацтва. Українське козацтво формувалося з представників різних соціальних груп.

Життя українських земель визначалося ще однією обставиною: спустошливими нападами з Криму. Набіги були зумовлені не тільки близькістю українських земель до войовничих кочовиків, а й нездатністю польсько-литовської держави захистити ці землі. Опинившись у такій ситуації жителі прикордонних територій змушені були опановувати складну військову науку. Таких воїнів стали називати козаками.

Слово козак у перекладі з тюркської означає вільна озброєна людина.

1. Козаки в степу (Сторожа запорізьких вольностей). Художник С. Васильківський.

2. Козак на варті. Фрагмент картини С. Васильківського.

• Постійна загроза нападів з боку Кримського ханства змушувала козаків дбати про розвідку. У запорізькому війську були сторожова служба й дозір.

Козацтво формувалося не лише з постійних мешканців прикордонних територій - Південної Київщини та Брацлавщини. Козаками ставали й численні втікачі з інших регіонів України - передусім Галичини, Волині, де визиск землевласників і міської верхівки Польщі та Литви був найсильнішим. Поширення панщини та запровадження кріпацтва спонукали українських селян та міську бідноту до масових утеч - хоч на край світу, тільки подалі від пана. Важкі умови прикордоння здавалися втікачам меншим лихом, ніж втрата особистої свободи.

Попервах козаки мешкали здебільшого на півдні Київщини - у районі Канева, Черкас, Чигирина, а також на Поділлі. Поступово просуваючись у глиб степів, вони зазвичай селилися понад Дніпром і Південним Бугом, Кальміусом та їхніми численними притоками. Особливо вабили козаків багаті на рибу й дичину місця понад Дніпровими порогами від гирла Самари, тобто від сучасного Дніпропетровська, до острова Хортиці (у межах сучасного м. Запоріжжя) та Великого Лугу - низинних берегів Дніпра за порогами. Ось чому українських козаків називали запорізькими.

Вояки за потребою, козаки освоювали нові землі, піднімаючи цілину, прокладаючи шляхи, споруджуючи мости тощо. Понад берегами рік, на островах, у балках чи байраках козаки закладали свої поселення - зимівники. Зимівником називався запорізький хутір, що складався з двох-трьох хат для людей та різних господарських будівель - комор, клунь, стаєнь, хлівів, курників, льохів, бджоляників. Часом хутір мав млин, кузню тощо.

1. Козацький зимівник. Малюнок-реконструкція.

2. Дніпрові пороги. Картина П. Порубаєва.

Пороги — пасма кам'яних скель, що, здіймаючись майже на п'ять метрів, перетинали течію Дніпра. Усього на Дніпрі було дев'ять порогів: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець, Вовнизький, Будило, Лишній та Вольний (їх було затоплено 1932 р. під час будівництва Дніпрогесу). Найбільший поріг — Ненаситець — простягався на 2 км.

На освоєних землях, особливо в їхній північній частині, де було безпечніше, козаки сіяли хліб, копали городи, закладали сади, організовували різні ремесла. Користуючись умовами степу, вирощували коней, велику рогату та дрібну худобу. З-поміж козаків були теслі, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, шевці, бондарі тощо.

Прочитайте фрагменти джерел. • 1. Що повідомляє джерело про військову вправність козаків? • 2. На які особливості буденного життя козаків звертає увагу автор? • 3. Яким було ставлення автора до запорожців?

Ян Анджей Красінський у книзі «Полонія: До ясновельможного та могутнього Генріха Першого Валуа, з ласки божої Польського короля» (Болонья, 1574) про козаків повідомляв: «Козаки легко переносять холод, голод та будь-які негаразди. Озброєні вони дуже легко, зовсім як татари. Коні у них дуже рухливі та придатні для дрібних сутичок. Сідла влаштовані так, що на них легко повертатися на всі боки й стріляти з лука. У битвах вони користуються насамперед луком, вражаючи ворожих вершників та їхніх коней дощем стріл. Шаблями татарськими озброєні. Списи також короткі мають. Ворожою країною вони пересуваються надзвичайно швидко, знищуючи все вогнем і мечем. Швидкість рухів сприяє безпеці воїна та перемозі над ворогом. Постійно перебуваючи у розлогих подільських степах, де вони ведуть безперервну війну з кримськими татарами, козаки возять із собою в сідельних торбах усі улюблені харчові припаси, як-от: хліб, солену свинину та сіль, перемішану з перцем. Кожен, крім того, має при собі сокиру та трут, аби у випадку вдалого полювання на звіра, котрого багато водиться в безлюдних місцинах, які відвідують козаки, мати можливість відразу розвести вогонь та засмажити здобич, приправивши її сіллю та перцем».

Перевірте себе

1. Про яку з причин виникнення козацтва йдеться в фрагменті джерела?

Польський дипломат та історик Самуїл Грондський про тогочасне становище багатьох українців зауважував: «Ті з русинського (українського) народу, які... не хотіли тягнути ярмо й терпіти владу місцевих панів, йшли в далекі краї, тоді ще не заселені, і набували собі право на волю..., закладали нові поселення і, щоб відрізнятись від підданих, залежних від панів, стали називати себе козаками.

2. Установіть хронологічну послідовність подій: • роки життя князя Василя-Костянтина Острозького, • Кревська унія, • перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах.

3. Дайте визначення поняттям: • шляхта, • магнати, • кріпацтво, • козак, • зимівник.

4. Установіть подібність та відмінність у групах понять: • князі; • пани; • зем’яни-шляхта.

5. Розподіліть назви українських земель відповідно до назв держав, у складі яких вони перебували в першій половині 16 ст:

• Буковина, • Галичина, • Закарпаття, • Західна Волинь, • Західне Поділля, • Київщина, • Переяславщина, • Східна Волинь, • Східне Поділля, • Чернігово-Сіверщина.

6. Дайте відповіді на запитання: • Яку роль в тогочасному суспільно-політичному житті відігравала українська аристократія? • Які зміни в житті українських селян відбувалися протягом 16 ст.? • Чим вирізнялося життя українських міщан? • Якими були причини виникнення українського козацтва?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно