Важкий шлях боротьби за українську державність (1650-1653 рр.)

§21. ВАЖКИЙ ШЛЯХ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ (1650-1653 рр.)

1. Чим завершилася воєнна кампанія 1649 р.?

2. Чи міг Зборівський договір забезпечити тривалий мир?

Битва під Берестечком

Обидві сторони розуміли тимчасовість Зборівського миру. У 1650 р. у польському сеймі дедалі більшої сили стала набирати «партія війни». Король звинувачував гетьмана у зв’язках з різними державами. Б. Хмельницький, дійсно, шукав союзників і відверто заявляв: «Ми, охороняючи наші голови й запобігаючи нашому лихові, мусимо шукати приятелів». Проте й Польща інтенсивно шукала зовнішньої допомоги для боротьби з українськими повстанцями.

За ухвалою сейму Ян II Казимир у січні 1651 р. дав наказ готуватися до наступу на Україну. Б. Хмельницький, отримавши відомості про підготовку Польщі до війни, став готуватися до оборони. Він звернувся по допомогу до кримських татар і турків.

Головні сили противників зійшлися на Волині під Берестечком. Саме тут 18-20 червня 1651 р. розгорнулася одна з найбільших битв у ході Національно-визвольної війни.

Поляки розташувалися вздовж р. Стир і поділилися на три частини. Польська армія налічувала 150 тис. воїнів, включаючи 20 тис. німецьких найманців.

Б. Хмельницький на чолі селянсько-козацьких полків зайняв невисокі пагорби на березі р. Пляшівки на правому фланзі військ. На пагорбі лівого флангу розташувалися півмісяцем татарські війська й невеликий загін турків. У центрі півмісяця поставили ханський намет, а біля підніжжя пагорба поставили гармати. Козацько-татарське військо налічувало 100 тис. козаків і 50 тис. татарської кінноти.

Удень 18 червня першим на козаків рушило з’єднання Я. Вишневецького. Козацький табір, що складався зі з’єднаних ланцюгами десяти рядів возів, ще не був добудований. Козаки й селяни, підтримані татарами, відігнали кінноту Я. Вишневецького і перейшли в контрнаступ, але були зупинені німецькими найманцями.

Після невдалої атаки Я. Вишневецького король розпочав наступ центральною частиною свого війська на зайнятий татарами пагорб, обстрілюючи його з гармат та мушкетів. Хан, а за ним уся орда почали тікати. Тоді король повернув фронт наліво проти козацького табору, і цілу ніч під дощем поляки обстрілювали його з гармат.

Михайлівська церква в с. Пляшева Рівненської обл. 1636 р.

Б. Хмельницький доручив командування військом Ф. Джеджалію, а сам разом з І. Виговським і чотирма козаками поїхав услід за ханом, щоб з’ясувати ситуацію. Але хан захопив його в полон і рушив на Крим. Утеча хана відіграла фатальну роль у ході Берестецької битви. Вона оголила лівий фланг козацької армії, даючи змогу полякам охопити її півколом облоги.

6 липня козаки вислали до короля перетворників. Король запропонував видати всіх полковників, здати зброю і повернутися до умов Куруківської угоди (1625). Після відмови козаків король наказав розпочати артилерійський обстріл козацького табору.

Удосвіта 10 липня на той час наказний гетьман І. Богун з 2 тис. козаків і гарматами перейшов за переправу з метою її укріпити. У козацькому таборі запідозрили зраду, почалася панічна втеча його оборонців. Побачивши безладний відхід армії через болото, І. Богун повернувся, закликаючи зупинитись, але встановити лад йому вже не вдалося.

Ярема Вишневецький

Герб Вишневецьких

На переправі скупчилося багато людей. Вони гинули в болоті. А тим часом польське військо вдарило на табір. Тоді й козацькі полки стали організовано відступати. Більша частина козацької армії вийшла з оточення. Загони ж, які залишилися прикривати відступ, героїчно відбивалися, доки всі не загинули. Це була перша відчутна поразка повстанців.

У ході битви під Берестечком загинуло багато повстанців. Утрати поляків також були значні: тільки визначних шляхтичів загинуло понад 300 чоловік.

Та боротьба народу не припинилася. Викуплений козаками з полону Б. Хмельницький став готувати оборону. Універсалами він закликав народ до подальшої боротьби і зібрав знову 50 тис. козаків і селян та 40 тис. татар. Центром його оборони була Біла Церква, яку він укріплював.

Георгіївська церква, збудована на місці Берестецької битви. Початок XX ст.

Білоцерківський мир

Обидві ворогуючі сторони були виснажені боями. Почалися переговори про перемир’я.

18 вересня 1651 р. у Білій Церкві було підписано мир, згідно з яким козацький реєстр скорочувався до 20 тис. «Випищики» повинні були повернутися до своїх панів як кріпаки. Влада гетьмана обмежувалася лише Київським воєводством. Шляхта діставала право займати свої землі й усякі «пожитки». Гетьман зобов’язувався розірвати союз із Кримом і відіслати з України татарські загони. Гетьман позбавлявся права дипломатичних зносин з іноземними державами. Це були дуже тяжкі для України умови. Однак гетьман зберіг основну територію Війська Запорозького - Наддніпрянщину.

Одним з наслідків поразки під Берестечком і Білоцерківського миру було зростання кількості переселенців - козаків, селян та міщан - у Слобожанщину. Там люди рятувалися від небезпеки польсько-шляхетського терору й закріпачення.

Народні маси України й запорозькі козаки були невдоволені Білоцерківським миром настільки, що Б. Хмельницькому довелося їх утихомирювати. Боротьба повинна була розгорітися з новою силою.

Воєнний реванш

Білоцерківський мир 1651 р. не був затверджений польським сеймом. Тому Б. Хмельницький вважав себе вільним від дотримання його умов. Обидві сторони готувалися до подальшої боротьби, кожна сподівалася на перемогу. Уже пізньої осені 1651 р. польські війська окупували Брацлавщину, а гетьман готував мобілізацію реєстрових козаків, селян та міщан.

У березні 1652 р. Б. Хмельницький видав універсал, у якому він звертався до старшини, рядових козаків і посполитих із закликом готуватися до рішучого наступу на ворога. У травні гетьман відправив кілька лівобережних полків на Чернігівщину з метою захисту північного фронту від вторгнення литовських військ.

У цей час головні сили козацького війська на чолі з Б. Хмельницьким рушили із Чигирина на Брацлавщину. Там тоді знаходилося велике польське військо. Поляки, які стояли неподалік гори Батіг над Бугом (нині - в Тростянецькому районі на Вінниччині), займали велику площу, але значних укріплень не зробили, що свідчило про їхню безтурботність.

Несподіваність наступу є однією з ознак військового мистецтва полководця Б. Хмельницького. 22 травня 1652 р. він зненацька з’явився зі своїм військом перед польським табором. У бій першою вступила українська і польська кінноти. Польська кіннота, намагаючись не допустити козацьке військо в розташування свого табору, вийшла назустріч і почала стрімко рухатися вперед, чим скористався Б. Хмельницький. Польська кіннота потрапила під обстріл з флангів і зазнала великих втрат.

23 травня українське військо вдарило по польському табору з фронту, а кіннота зайшла з тилу. Польські позиції були оточені повстанською армією. Слабкі ворожі укріплення було взято.

Найдовше оборонялася піхота з найманців, яка встигла побудувати для себе оборонні редути, але незабаром і вони були подолані. Козаки ввірвалися до польського табору і в запеклому бою здолали опір противника. 60-тисячна ворожа армія була повністю знищена разом з її воєначальниками, включаючи гетьмана М. Калиновського. Цю перемогу сучасники порівнювали з перемогою Ганнібала над римлянами під Каннами (216 р. до н. е.). Батозька битва підтвердила військовий талант Б. Хмельницького як полководця. Це був його воєнний реванш за поразку під Берестечком.

Оскільки умови Білоцерківського миру вже не діяли, козацьке військо знову зайняло територію по р. Случ - західні кордони козацьких земель, визначені умовами Зборівського договору. Батозька битва мала велике значення ще й тому, що розгорнулася хвиля масових визвольних повстань селян і міщан.

Ця перемога суттєво вплинула й на хід українсько-московських переговорів про надання Б. Хмельницькому допомоги з боку Московської держави, які велися вже впродовж кількох років. Гетьман поставив своїм завданням також змусити молдовського воєводу Лупула розірвати зв’язки з шляхетською Польщею, що повинно було її дещо ослабити.

Із цією метою було організовано Другий молдовський похід українського війська.

Робота в групах: Запропонуйте варіанти невоєнного врегулювання польсько-українського конфлікту.

Оборона кордонів

Б. Хмельницький отримав змогу реалізувати свої плани повного визволення українського народу. Ведучи переговори з Польщею, гетьман вимагав, як мінімум, відновити юридичну силу Зборівської угоди. Але поляки не погоджувалися на це.

Великий гетьман Польщі С. Потоцький на початку 1653 р. написав листа Б. Хмельницькому, у якому погрожував війною. Він вимагав від гетьмана, щоб той розпустив повстанське військо, бо козак має бути козаком, а мужик - мужиком, послушним своєму панові. Тобто наміри поляків були досить зрозумілими. Тому Б. Хмельницький багато зусиль докладав до того, щоб захистити кордони визволеної території України від постійних нападів польсько-шляхетських загонів.

Бій І. Богуна із Чарнецьким під Моностирищем. Художник М. Самокиш. 1931 р.

На початку 1653 р. польські війська здійснили ряд нападів зі своїх військових таборів під Кам’янцем-Подільським. На захопленій території вони поводилися дуже жорстоко щодо українського мирного населення.

Б. Хмельницький доручив оборону західних кордонів І. Богуну. Його базою стало укріплене містечко Монастирище на Поділлі. У березні 1653 р. польний гетьман С. Чарнецький намагався здобути цю фортецю. Але, коли поляки кинулися в атаку, І. Богун з кіннотою зробив вилазку із замку й вдарив по наступаючим, змусивши їх тікати до Польщі, покидаючи свої маєтки.

Б. Хмельницький отаборився з головним військом під Городком на р. Смотрич і звідти направляв свої загони на захід. Але рішучих дій не розпочинав, перетинаючи шлях наступу польського війська на Молдову, бо туди пішов його син Тиміш.

Другий рейд у Молдову

8 квітня 1653 р. 8-тисячне козацьке військо на чолі із сином гетьмана вирушило в похід. Тиміш був людиною хороброю, але його не можна було назвати видатним політиком чи полководцем. Рішення гетьмана про молдовський похід не було обдуманим кроком. Цей похід втягнув Україну в конфронтацію з Валахією та Трансільванією й підштовхнув їх до укладення воєнного союзу з поляками.

Військо Тимоша перейшло через Брацлавщину, форсувало біля Ямполя р. Дністер, зайняло фортецю Сороки і взяло курс на Ясси. 20-тисячне угорсько-валаське військо відступило, і Тиміш узяв столицю Молдови, забезпечивши повернення В. Лупулу, усунутому перед цим від влади. Та молдовський господар вирішив скористатися присутністю козацьких військ, щоб захопити Валахію. Гетьманич погодився на цей похід, хоча козацька старшина і вказувала йому на згубність такого кроку. Унаслідок легковажності Тимоша українське військо зазнало великих втрат. В одному з боїв Тимоша було важко поранено, а через кілька днів він помер.

Жванецьке протистояння і Кам'янецька угода

Восени 1653 р. король Ян II Казимир з 20-тисячним військом вторгся на Поділля й став табором під м. Жванцем поблизу Кам’янця-Подільського. Туди ж рушив Б. Хмельницький і зупинився під м. Гусятином. Його союзник хан Іслам-Ґірей розташувався табором ближче до Жванця. Польсько-шляхетське й наймане королівські війська потрапили в оточення. Король очікував допомоги волохів і угорців, але ті обмежилися тим, що відправили до короля всього 3 тис. війська.

Тиміш Хмельницький

Руїни Жванецької фортеці. ХVІ-ХVII ст. Сучасне фото

Обидві армії були в досить скрутному становищі. Для поляків ця ситуація була катастрофічною. І знову зрадницькі дії кримського хана, котрий за спиною Б. Хмельницького вступив у сепаратні переговори з Яном II Казимиром, зашкодили справі. Козацькому командуванню були нав’язані переговори, але сам гетьман відмовився брати в них участь. Згідно з усним Кам’янецьким договором (5 грудня 1653 р.) поляки обіцяли повернутися до умов Зборівського договору в частині, яка стосувалася привілеїв реєстровців. Але факт існування Української козацької держави не брався до уваги. Хан зі свого боку погодився не перешкоджати полякам збройним шляхом повернути земельну власність польській шляхті і відновити польську владу на звільненій повстанцями території.

На той час гетьман уже знав про рішення Земського собору Московської держави щодо надання йому допомоги й вступу її у війну з Польщею. Починався новий етап війни за повне визволення України від влади Речі Посполитої.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Чому польський сейм не затвердив умови Білоцерківського миру?

2. Яке значення для Б. Хмельницького мала перемога під Батогом?

3. Для чого Б. Хмельницькому потрібен був молдовський похід?

4. Порівняйте умови Зборівського і Білоцерківського миру. У чому їхня схожість і відмінність?

5. Є така історична пісня, яка починається зі слів: «Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче, за тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче». Хто такий Морозенко і чому за ним плаче Україна?

1. Чому європейські держави не надали воєнної допомоги Б. Хмельницькому в боротьбі з Польщею?

2. Чи потрібно було Б. Хмельницькому з військової точки зору втручатися в молдовські справи?

Ключові поняття та постаті: битва під Берестечком, Білоцерківський мир 1651 р., молдовський похід, Тиміш Хмельницький, І. Богун, Ян II Казимир.

ДОКУМЕНТ

За документом визначте мету, якою керувалися татари у війні між козаками й поляками.

Розповідь секретаря французького посольства в Польщі про початок переговорів ворогуючих сторін

Коли його величність польський король погодився на переговори і було обрано для цього місце між двома арміями, туди прибули візир і канцлер Оссолінський. Візир зажадав від імені свого володаря постійної плати, яку Річ Посполита звичайно давала ханові за послуги, що він їх виконував для Польщі, а король Владислав відмовився від її сплати. Далі візир зажадав, щоб було задоволено вимоги запорозьких козаків, а також щоб на відшкодування за понесені татарами втрати у цьому поході і за загибель їхніх людей татарським загонам можна було на зворотній дорозі цілком вільно нападати та грабувати. Під час цих переговорів тривало перемир’я, проте його кілька разів переривали ворожі дії. Наступного дня, тобто 17 серпня, уповноважені знову прийшли на те саме місце; кожного з них супроводжували два інші уповноважені: з польським канцлером прийшли київський воєвода та литовський підканцлер, а з візиром - Сефер-казі і Сулейман-ага. До уповноважених приєднався Б. Хмельницький; він вимагав амністії для себе, своїх козаків і селян-повстанців, а також гарантування свободи козакам і грецькій церкві. Нарешті, після деяких суперечок укладено того самого дня мир з татарами і козаками на таких умовах...

П’єр Шевальє. Історія війни козаків проти Польщі. - К., 1993. - С. 110.

Одеський замок (на Львівщині) - пам’ятка фортифікаційного мистецтва ХІV-ХVІІ ст. На початку XVII ст. тут на службі у львівського каштеляна Яна Даниловича перебував батько Б. Хмельницького Михайло Хміль.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно