§ 8. УКРАЇНСЬКІ МІСТА ТА РОЗВИТОК МИСТЕЦТВА в XVI ст.

Чим, на ваш погляд, визначається краса міста?

1. Архітектура та містобудування

XVI ст. яскраво позначилося на міській забудові й розвитку архітектури найвеличніших споруд українських міст. Розвиток архітектури й містобудування пов’язують насамперед із діяльністю європейських будівничих. Вони надавали мурованій архітектурі яскраво виражених ознак пізнього Ренесансу, здебільшого в його північноіталійському варіанті. З другої половини XVI ст. з’являються перші споруди нового, барокового, стилю.

На відміну від митців ренесансного стилю, які ідеалізували людину, а світ убачали впорядкованим і гармонійним, митці епохи бароко сприймали людей та світ як постійно мінливі, динамічні, не до кінця зрозумілі, загадкові, суперечливі, здатні на самопожертву заради високих ідеалів і готові насолоджуватися життям, мистецтвом і природою.

Твори бароко вражають пишною декоративністю, перебільшенням, надмірністю, прагненням захопити людину виром емоцій, потрясти її уяву. Для барокового стилю характерні урочистість, пишність, динамічність, просторовий розмах, контрастність.

Першим будівничим італійського походження в Україні був майстер Петро з Риму. У 1543 р. він спорудив замок у м. Меджибожі та костьол в м. Бистриці.

Італійцеві Джакомо Мадлено приписують авторство костьолу бернардинців в Ізяславі (Заславі) на Хмельниччині. Себастьяно Браччі будував Успенську церкву на Подолі в Києві. Октавіано Манчіні відбудовував київський Софійський собор. В Острозі працював архітектор Петро Сперендіо.

Містобудівельна справа найактивніше розвивалася на території давніх історичних міст. У Львові в другій половині XVI ст. були проведені значні роботи щодо відновлення міських фортифікацій, у ході яких збудовано Порохову вежу. Біля східної сторони міської стіни відбудовано міський арсенал. З міських укріплень Жовкви частково збереглися вежа й Звіринецькі ворота, а також значно реконструйовані Глинські.

З. Фогель. Острозький замок. 1796 р.

Замки й укріплені монастирі. Друга половина XVI ст. стала періодом активного будівництва укріплених замків і перебудови давніх фортець.

Це було зумовлено розвитком артилерійської справи. Мури стали вищими й набагато товстішими.

Архітектурним винаходом століття стали вежі-бастіони. Найяскравішим прикладом цього є Острог. У 1561-1571 рр. там було докорінно перебудовано третю, найважливішу на території Волині, резиденцію могутнього українського роду Острозьких — замок у Старокостянтинові. В околицях Львова наприкінці XVI ст. Острозькі збудували замок у Старому Селі.

Серед замків, споруджених у цей період, найдавнішою є резиденція Синявських у Бережанах (від 1554 р.). Вона має вигляд неправильного багатогранника. На подвір’ї гарнізону окремо стоїть каплиця. У Жовквинському замку, який входив до системи міських укріплень, за основу плану взято правильний чотирикутник, подвір’я оточене двоповерховими корпусами.

Незважаючи на поширення новітніх досягнень європейського оборонного будівництва, у другій половині XVI ст., насамперед на Київщині та Лівобережжі, здійснювалося традиційне дерев’яне будівництво.

Нових фортечних обрисів набували великі монастирі. Як фортеця з міцними мурами та бастіонами став виглядати Троїцький монастир у Межиріччі під Острогом і Дерманський монастир на Волині, Успенський Почаївський монастир, Покровська церква в с. Сутківцях на Поділлі та багато ін.

Житлове будівництво в містах. У другій половині XVI ст. значного поширення набуло світське муроване будівництво в містах. На першому плані, звісно, був Львів з його ренесансною забудовою площі Ринок.

На площі Ринок були збудовані кам’яниці, які належать до найвизначніших зразків тогочасного світського будівництва на українських землях. Серед них центральне місце посідає будинок багатого купця грецького походження Костянтина Корнякта. Це єдина в тогочасній житловій забудові міста споруда, що розмістилася на двох будівельних ділянках. Спорудження палацу Корнякта завершено 1580 р., про що свідчить дата на порталі головного входу.

Успенська церква, м. Львів. Сучасне фото

Архітектор Петро Красовський спорудив у 1577 р. будинок, який називають Чорною кам’яницею.

Крім Львова, світська пізньоренесансна архітектура відома лише окремими пам’ятками. Це, зокрема, громадські будівлі — перебудовані ратуші в Самборі та Кам’янці-Подільському. Скромнішими зразками світської житлової забудови є три збережені будинки з галереями в Жовкві та декілька значно перебудованих споруд у Кам’янці-Подільському.

Муровані та дерев’яні церкви. У церковній архітектурі XVI ст. вирізняються передусім муровані споруди, проте, як і раніше, на загальному тлі церковного будівництва їх було порівняно небагато.

У Львові впродовж майже всього XVI ст. тривало спорудження міської Успенської церкви. Проект розробив один із найвизначніших львівських архітекторів італійського походження — Павло Римлянин. До ансамблю з церквою та дзвіницею входить невелика каплиця Трьох святителів, спорудження якої приписують будівничому Андрію Підлісному.

Майже одночасно з костелом бернардинців, спорудженим у традиціях італійської архітектури середини XVI ст., у Львові звели першу споруду в стилі бароко — костел єзуїтів. Збудований за проектом архітектора Джакомо Бріано, він став зразком споруди римського бароко в єзуїтському варіанті, через що є винятковим для того часу не лише в місті, а й на всіх українських землях.

У XVI ст. в Києві були споруджені парафіяльний і домініканський костели. На Київщині будувалися також невеликі однонефні костели для потреб нечисленних католицьких парафій.

На Поділлі в 1595 р. споруджено костел Святого Флоріана в Шаргороді. У другій половині XVI ст. тривала розбудова домініканського костелу в Кам’янці-Подільському.

До наших днів дійшли й рідкісні єврейські синагоги, споруджені єврейськими релігійними громадами. Ці будівлі теж виконували одночасно функції храму та фортеці.

У Криму вціліло декілька зразків мусульманської архітектури XVI ст. культового та світського призначення. З-поміж них найвизначнішою є мечеть Джума Джамі (1552-1554) у Євпаторії, яку побудував знаменитий архітектор Ходжа Сінан. У Феодосії вціліла мечеть Муфті Джамі (1623).

Мечеть Джума Джамі. м. Євпаторія. Сучасне фото

2. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво

Монументальне малярство. Протягом нового етапу розвитку мистецтва, який розпочинається з другої половини XVI ст., монументальне малярство дедалі більше втрачало свої позиції. Останнє його пожвавлення припадає на середину XVI ст. Відомо, що молдовський господар Олександр у 1565 р. звертався до львівських братчиків із проханням надати йому майстрів для виконання малярських робіт у новозбудованій церкві в Яссах.

У 1573-1574 рр. маляр із Львова Якуб Лещинський, який тоді жив у Самборі, розписав місцевий парафіяльний костел. Львівський живописець вірменського походження Павло Богуж наприкінці XVI ст. виконував малярські роботи у вірменському соборі.

Існування світського монументального малярства на українських теренах у XVI ст. підтверджується лише документами.

Іконопис. У мистецькій практиці другої половини XVI ст. зберігається традиційний ансамбль іконопису: «Іконостас — Страсті — Страшний суд». У новому варіанті ансамблю, який уперше з’являється на львівському ґрунті в XVI ст., акцентується на іконостасі. Він розбудовується за рахунок сцен Страсного циклу (П’ятницька церква у Львові), П’ятидесятниці (Успенська церква у Львові) і цокольного ряду, спершу — орнаментального (П’ятницька церква у Львові), згодом — із сюжетними композиціями (церква Святого Миколая в Замості).

Першою пам’яткою нового львівського іконопису є ікона «Богородиця Одигітрія з похвалою», написана маляром Федором у 1599 р. із церкви Покрови Богородиці в Рівному. її найхарактерніша особливість — вплив західноєвропейської малярської системи.

Перші відомості про світське портретне малярство на українських землях походять із Львова. 9 червня 1576 р. було заплачено малярові Войцехові Стефановському за портрет короля Стефана Баторія, придбаний для міської ратуші. Іншими прикладами світського портретного живопису стали портрети князя В.-К. Острозького та львівського купця К. Корнякта.

Батальний жанр був одним із напрямів розвитку історичного малярства. Неповторним його зразком є композиція «Рокош1 Зебжидовського» з давньої збірки мистецьких творів у Ляшках Мурованих

Мініатюра в рукописній книзі. У другій половині XVI ст. книжкове малярство знаходилося на хвилі піднесення. Ранньою найвідомішою його пам’яткою є мініатюри Пересопницького Євангелія. Вони репрезентують найвищий професійний рівень як українського малярства загалом, так і книжкового зокрема.

З розвитком друкарства на зміну мініатюрі приходить гравюра. Друкарі замовляли майстрам вирізати малюнок на гладенькій поверхні якого-небудь твердого матеріалу (металу, дерева, скла, каменя), потім малюнок покривали фарбою, притискали папір і отримували друкований відбиток малюнка. Першими зразками нового стилю в образотворчому мистецтві стали графічні зображення львівського «Апостола» (1574) та Острозької Біблії (1581).

Гравюра — вирізьблений або витравлений на підготовленій дошці чи пластинці малюнок, а також відбиток такого малюнка на папері.

Львівський «Апостол». 1574 р.

1 Рокош — легальний збройний виступ шляхти проти короля в надзвичайних ситуаціях.

Надгробок князя К. Острозького в Києво-Печерській лаврі. 1579 р.

Скульптура. У XVI ст. в українському мистецтві з’являється монументальна скульптура. Такі скульптури використовували для оздоблення архітектурних споруд. Прикладом цього різновиду образотворчого мистецтва стали скульптури, виготовлені для львівських каплиць Кампіанів і Боїмів.

Набули також поширення скульптурні портрети. Так, 1579 р. в Успенському соборі Києво-Печерської лаври було встановлено скульптурний надгробок князя К. Острозького.

Наприкінці XVI ст. виникла нова українська традиція скульптури, яка поширилася насамперед у декоративному різьбленні по дереву.

Зародження українського декоративного різьблення належить до другої половини XVI ст. Певну роль у його становленні відіграли майстри європейської мистецької традиції. З неї ж походить різьбярська декорація львівських іконостасів, прикладом якої може бути частково збережений ансамбль іконостасу в церкві Успения Богородиці (с. Великі Грибовичі). Рахунки про оплату відновлення пошкоджених блискавкою двох нижніх його ярусів указують, що цей іконостас створив скульптор Станіслав Дріар.

Завдання та запитання

1. З якої європейської країни найчастіше запрошували архітекторів для формування нового вигляду українських міст?

2. Назвіть перші українські споруди барокового стилю.

3. Охарактеризуйте найвидатніші пам’ятки архітектури XVI ст.

4. Опишіть найвизначніші пам’ятки скульптури та мініатюри XVI ст.

5. Розкрийте сутність поняття «гравюра».

6. Охарактеризуйте основні ознаки стилю бароко.

7. Визначте найяскравіші ознаки тодішнього образотворчого й декоративно-ужиткового мистецтва.

8. Порівняйте характерні ознаки Нового часу й ознаки стилю бароко. Що ви помітили спільного, а що — відмінного?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно