§ 11. КРИМСЬКЕ ХАНСТВО. ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

За цим параграфом ви зможете:

• розповідати про устрій ханства;

• характеризувати внутрішню і зовнішню політику кримських ханів.

1. Політичне життя

Територія Кримського ханства охоплювала степові райони Криму, Причорномор’я, Приазов’я та Кубані. На початок XVII ст. ця держава залишилась єдиним спадкоємцем колись могутньої Золотої Орди. У другій половині XVI ст. васальну залежність від Кримського ханства визнала Мала Ногайська орда, що перекочувала на південноукраїнські землі з прикаспійських степів.

Які території входили до складу Кримського ханства?

Саме ж Кримське ханство з 1478 р. перебувало у васальній залежності від турецького султана. До того ж у безпосередньому управлінні Стамбула було Південне узбережжя Криму з центром у м. Кафа, а також низка фортець у гирлі Дніпра. Турецький султан постійно втручався у процес престолонаслідування правителів васальної держави, намагаючись не допустити на престол найбільш авторитетну постать із родини Гіреїв. До отримання ханських повноважень вони, як правило, жили і виховувалися при дворі султана, внаслідок чого не могли створити собі в Криму міцного підґрунтя й налагодити надійних зв’язків.

Посольство хана Мухаммеда IV Гірея до Австрії

Кримський татарин (малюнки XVI ст.)

Час від часу всередині ханства виникали криваві усобиці між претендентами на престол. Цим неодноразово користувалися козаки і з задоволенням втручалися в татарські справи за обіцяну їм винагороду.

Якими були відносини Кримського ханства з турецьким султаном?

За формою державного правління Кримське ханство було станово-представницькою монархією. Хан, який стояв на чолі держави, володів широкими повноваженнями, був головою виконавчої і судової влади. За давніми звичаями хан обирався татарською знаттю на з’їзді — курултаї з династії Гіреїв. Проте вирішальне слово у його призначенні належало турецькому султанові.

Усього за період існування ханства ним правило 47 ханів, з яких лише десять померло своєю смертю. У першій половині XVII ст. найдовше при владі був Джанібек Гірей (1610-1623, 1628-1635 рр.). Хоча він був людиною здатною до управління, проте цілковито підкорявся волі Туреччини і беїв. Усе його правління минуло у війнах з козаками і суперниками. Золотою добою ханства було правління Іслама III (Іслам-Гірея) в 1644-1654 рр. Він тримався самостійно стосовно Туреччини. У зовнішній політиці був рішучим і наполегливим, намагався утримувати рівновагу між Річчю Посполитою і Москвою. Такої ж політики дотримувався його попередник і наступник хан Мухаммед IV (1642-1644, 1654-1665 рр). Особливо негативно він ставився до Москви і завдавав їй ударів при першій же нагоді.

За своїм державним устроєм Кримське ханство було децентралізованою державою, поділеною на сім бейліків, які очолювали могутні беї — голови найзнатніших родів. Вони мали свої війська й органи влади. Інколи беї відмовлялися брати участь у походах, проголошуваних ханами, або разом з іншими самостійно здійснювали походи.

Влада хана обмежувалася Диваном — своєрідною державною радою з найвищих осіб ханства, що вирішувала найважливіші внутрішні і зовнішні проблеми, та муфтієм — головою кримських мусульман, другою за значенням особою після хана, що стежив за відповідністю ханських рішень нормам ісламу.

Ханство мало доволі чисельну армію — від 80 до 150 тисяч.

2. Соціально-економічний розвиток

Заняття населення різнилися залежно від природних умов півострова. Татари Південного берега Криму славилися садівництвом і виноградарством. Тут вирощували близько 50 сортів винограду. Займалися також рибальством, тваринництвом, городництвом й вирощуванням тютюну. Населення північних схилів

Ясир (від тур. «полонений») — бранці, яких захоплювали турки й татари під час нападів на українські, московські й польські землі.

Турки і татари ведуть ясир (гравюра XVI ст.)

Кримських гір та степового Криму з другої половини XVI ст. перейшло до осілого способу життя, займалося землеробством й забезпечувало зерном весь півострів.

Важливою галуззю господарства тут також залишалося розведення коней і овець.

У той же час за межами Криму продовжувало розвиватися кочове скотарство.

Із XVI ст., коли кочовики-татари стали переходити до осілого життя, на півострові швидко почали зростати міста. Найбільшим був Бахчисарай, що з 1532 р. став столицею ханства. Міста були центрами ремесла й торгівлі. Торгували пшеницею, вином, продуктами тваринництва, рибою, ремісничими виробами. Предметом торгівлі був також живий товар — раби. Найбільший невільничий ринок був у Кафі. Загалом, за підрахунками істориків, через невільничі ринки Криму було продано до трьох мільйонів рабів. У той же час за висновками вчених розвиток землеробства сприяв зменшенню набігів і зростанню цивілізованості населення півострова.

Які зміни відбулися у соціально-економічному житті Кримського ханства в XVI-XVII ст.?

Піддані кримського хана належали до різних народів і сповідували різні релігії. За результатами перепису населення Криму, проведеного ханом у середині XVII століття, в Криму жило близько 1,12 млн осіб. З них — 180 тис. були мусульманами (татарами, турками), а 920 тис. — християнами (греками, вірменами, русинами, литвинами, поляками, московитами тощо) та іудеями. Все населення півострова поділялося на чотири мілети — національно-релігійні громади — мусульманську, грецьку (православну), іудейську та вірменську. Члени громад жили, як правило, в окремих селищах і кварталах міст. Усіма правами в державі користувалися лише мусульмани, що були найчисельнішою громадою. Лише вони виконували військову повинність і користувалися за це податковими та іншими пільгами. Більшість населення півострова становив простий вільний люд. Земля перебувала у володінні селянських громад, знаті та хана. Правитель, розподіляючи землі серед місцевих феодалів, не зачіпав володіння громад. Селяни були зобов’язані відпрацьовувати тиждень на рік на бея, мурзу та хана і сплачувати десятину — своєрідний податок, який ішов на загальнодержавні потреби. Кріпосної залежності не існувало. Чимало селян були колишніми бранцями з українських земель, які погодилися прийняти іслам. їх називали тумами.

3. Зовнішня політика

Васальна залежність Кримського ханства від Османської імперії обумовлювала характер його зовнішньої політики, яка відповідала інтересам турецького султана. Тому кримські хани брали активну участь у походах турецьких султанів проти володінь австрійських Габсбургів та Речі Посполитої.

Найнебезпечнішим своїм противником Кримське ханство вважало Московську державу, тому неодноразово вступало в політичні союзи з Литвою, а згодом з Річчю Посполитою проти Московії. Кримські хани регулярно здійснювали більш або менш успішні походи на землі свого північно-східного сусіда. Своєю чергою, московські царі відправляли послів до Бахчисараю, відкуповувалися подарунками і грошима, водночас не припиняючи спроб відвоювати вихід до південних морів.

Північним сусідом ханства була Річ Посполита, до складу якої входили українські землі. Кордон із Кримським ханством проходив через Степ. Південноукраїнські землі тривалий час залишалися незаселеним Диким Полем, оскільки таке небезпечне сусідство не дозволяло тут жити спокійно. Від набігів ногайських орд та татарів страждали також інші регіони українських земель. Худоба, майно і самі люди ставали їхньою здобиччю. Лише в першій половині XVII ст. з українських земель у рабство татари забрали близько 300 тис. осіб.

Татари виробили досить своєрідну тактику набігів. Коли орда вторглася на українські землі, то спочатку вона два-три дні відпочивала неподалік кордону. Потім об’єднувалися у три загони, що рухалися у різних напрямках. Кожен з них, своєю чергою, також об’єднувався у дрібніші загони, які вирушали певним маршрутом. Підходячи до населеного пункту, татари оточували його з усіх боків, придушували опір, грабували, забирали людей, худобу, майно і, навантажені, відступали, уникаючи зустрічей із козаками.

Опис кримських татар-воїнів Г. Л. де Бопланом

З XIV ст. в результаті ісламізації Криму активно починає розвиватися філософська думка, яка поєднується з ісламською теологією. Вже перші кримськотатарські мислителі використовували метод раціонального пізнання світу. Серед течій ісламської теології, в Криму набув поширення суфізм. Представники цього філософського вчення вважали, що шлях до вдосконалення людини лежить через її поєднання з Богом. Найвидатнішими представниками суфізму в XVI ст. був Ібрагім бін Хакк бін Мухаммад аль-Киримі (?-1593 р.), який набув слави в усьому ісламському світі. Його називали муджаддідом — поновлювачем релігії. Він був наближеним до хана Девлет І Гірея і турецького султана Мурада III - онука султана Сулеймана І Пишного і Роксолани. Головну свою працю «Дарунки Всемилостивого» або «Сходинки Всеблагого Царя» ель-Киримі присвятив Мураду III. Його син теж був мислителем і провів своє життя у Кафі, розмірковуючи про шлях до Бога.

Татари (західноєвропейська гравюра XVII ст.)

Бранців продавали на невільничих ринках Кафи і Гезлеве, вивозили до Османської імперії та інших країн. Рабів активно використовували на будівельних роботах і на галерах гребцями.

Оскільки влада Речі Посполитої не могла забезпечити захист населення України, це завдання взяли на себе козаки. Однак вони не обмежувалися захистом, а здійснювали походи до татарських і турецьких володінь. Найбільші походи запорожці здійснили у Крим у 1575-1577, 1608, 1616, 1628, 1667, 1675 рр. Також захоплюючи численних полонених, не гребували брати викуп і продавати у рабство. Водночас між Кримським ханством і Запорожжям велась активна торгівля.

ВИСНОВКИ

Кримське ханство — татарська держава у Криму, що утворилася в результаті розпаду Золотої Орди.

Кримське ханство за весь період свого існування ніколи не жило цілком самостійним життям. У зазначений період воно було васальною державою Османської імперії, інтереси і плани якої відображалися у його політиці.

Кримське ханство мало доволі численний напівкочовий складник свого населення, який був рушійною силою татарських набігів на сусідні країни.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Яку форму правління мало Кримське ханство?

2. Яке місто у 1532 р. стало столицею Кримського ханства?

3. Як у ханстві називали вождів семи найбільших родів?

4. На які чотири громади поділялося все населення півострова? Що лежало в основі цього поділу?

5. Чим був зумовлений перехід більшості населення Кримського ханства до осілого способу життя?

6. Кого Кримське ханство вважало своїм найнебезпечнішим противником?

7. Якою була зовнішня політика ханства стосовно його сусідів?

8. За додатковими джерелами визначте, яке місце займала работоргівля у господарському житті Кримського ханства.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно