§ 10. КРИМСЬКЕ ХАНСТВО. ДОБА ГЕРОЇЧНИХ МОРСЬКИХ ПОХОДІВ КОЗАКІВ

Що таке, на вашу думку, героїзм? Наведіть приклади із сьогодення.

1. Внутрішня та зовнішня політика Криму

Кримське ханство виникло внаслідок посилення боротьби за владу в Золотій Орді. 1449 р., скориставшись послабленням центральної влади, володар Кримського улусу Хаджі-Гірей проголосив себе незалежним володарем.

Окрім Кримського півострова, держава включала степові території Північного Причорномор’я між нижніми течіями Дніпра та Дону, де кочували ногайські орди, а також території Прикубання та Північного Кавказу, населені ногайцями, черкесами й абхазами. До територій Кримського ханства не належали землі князівства Феодоро на південному заході Криму, а також землі Генуезької республіки, що знаходилися на південному узбережжі Криму, м. Керч (Черкіо) з кримським узбережжям Керченської протоки та землі навколо гирла Дону (Азов з околицями). 1475 р. вони перейшли у володіння Османської імперії як провінція з центром у м. Кафі (Кефе).

Степовою державою правив рід Гіреїв, який походив від одного з онуків Чингісхана. Економічною основою ханства була міжнародна торгівля, яка здійснювалася через м. Салхат — першу столицю Криму й генуезькі порти Судак і Кафу. Через них велася торгівля невільниками, зерном, рибою, хутром, сіллю, шкірою й предметами розкоші.

Основою внутрішньополітичної стабільності стало налагодження механізму успадкування влади. Престол переходив до старшого в ханському роді. Законність престолонаслідування утверджувалася курултаєм — з’їздом кримської знаті. До справ управління долучалися: калга-хан — перший заступник хана (цю посаду займали тільки брати хана); нураддин-хан — другий заступник хана (цю посаду могли обіймати й сини хана). Релігійна влада зосереджувалася в руках муфтія.

Поступово право вибору кандидата на ханство перейшло від курултаю до повноважень турецьких султанів, васалами яких кримські хани визнавали себе з 1478 р. Васальна залежність виявлялася переважно в обов’язках кримчан брати участь у воєнних походах султана. При цьому хани самостійно укладали союзи та приймали рішення про воєнні походи в Східній Європі.

Тривалий час кримський хан вів боротьбу за золотоординську спадщину й навіть здобув титул імператора — став Великим падишахом Великої орди. 1571 р. він здійснив похід на Москву й спалив її, примусив московитів платити данину аж до початку XVIII ст. Проте відсутність злагоди між кримськими ханами й турецькими султанами звела нанівець їхні спроби відвоювати колишні золотоординські землі й покласти край посиленню Московської держави.

Ще перебуваючи в союзницьких відносинах із Москвою проти Великого князівства Литовського, хан Менглі-Гірей на прохання свого спільника Івана III 1482 р. розпочав наступ на українські землі. Київ зазнав страшного погрому, якого не мав уже з часів Батия. На підтвердження своїх союзницьких зобов’язань хан надіслав у Москву у подарунок золоті речі з пограбованої Святої Софії. Уся Київщина була спустошена. Значна частина її населення була знищена, ще більша — забрана у ясир, уключаючи й київського воєводу з родиною. 1485 р. було спустошено Поділля, 1488 — знову Київщину, 1490 — Волинь і Холмщину. Далі походи повторювалися майже кожного року, а нерідко й по 2-3 рази на рік, досягаючи поліських боліт та Десни.

Найчастіше набіги здійснювалися Чорним шляхом. Він починався з Перекопського перешийка й ішов на північ, через запорозькі степи, до верхів’їв річок Інгула, Інгульця та Тясмину, там повертав на захід і розгалужувався на декілька шляхів: Київський, або північно-східний, Кучманський, або Подільський, Волоський, що проходив долиною річки Дністра.

У часи міжусобної боротьби за ханський трон, претенденти залучали до боротьби й козацькі сили. Так протягом 1624-1628 рр. хан Мегмед-Гірей тримався при владі, опираючись на підтримку козаків під проводом М. Дорошенка. 1624 р. козаки й кримські татари спільними зусиллями дали відсіч яничарському десантові, висадженому біля Кафи. 1637 р. хан Інаєт-Гірей із допомогою козаків розбив сили ногайського хана Кан-Темира. Щоб віддячити, кримський хан потурав морським походам козаків на чорноморські провінції османів.

Завоювання Москви ханом Девлет-Гіреєм у 1571 р. Мініатюра. XVI ст.

Однак, навівши лад у внутрішньополітичному житті Криму, хани обов’язково поверталися до головного завдання своєї політики — установлення панування в Східній Європі. Ця політика втілювалася в життя здійсненням набігів на сусідів та укладанням тимчасових союзів з одними державами проти інших. Отже, кримське ханство підтримувало в Східній Європі вигідну для себе рівновагу сил. Це яскраво проявилося в договорах Іслам-Гірея з Б. Хмельницьким проти Речі Посполитої. Однак щойно Українська держава набирала сили, хан порушував умови договору й укладав новий договір із Річчю Посполитою, щоб уже ослаблювати Україну.

Така недалекозора політика кримських ханів призвела до послаблення України й Польщі. За ними під ударами Російської імперії впало й Кримське ханство.

2. Морські походи козаків першої чверті XVII ст.

Від нападів турків і татар потерпали не лише українці. Уся Європа в XVI-XVII ст. тремтіла від однієї думки про наступ Османської імперії. Тому кожний, хто насмілювався кинути їй виклик, обов’язково завойовував прихильність земляків і славу за кордоном. Українські козаки організовували успішні й вдалі походи проти Туреччини та Криму не лише суходолом, а й морем. Цей період називають добою героїчних походів.

Найбільшим героїзмом і розмахом характеризувалися морські походи протягом двох перших десятиліть XVII ст. У море козаки виходили на чайках — довгих, вузьких і неглибоких човнах, у яких могли розміститися щонайбільше 50-70 добре озброєних запорожців і 4-6 невеликих морських гармат. У морському бою не було місця для слабкодухих. Турецькі ядра та жорстокий абордажний бій знищували козацькі екіпажі на дві третини, а то й більше.

Запорозькі козаки на чайках атакують турецькі галери в Чорному морі. м. Лондон. 1636 р.

Історичне джерело

Козацьку чайку перед походом будували за кілька тижнів. Судно перетинало Чорне море за 36-40 годин.

Турецький історик XVII ст. Найма писав: «Можна стверджувати напевно, що немає у світі людей, які б менше дбали про своє життя й менше боялися смерті, ніж козаки... Знавці військової справи стверджують, що ці сіромахи, завдяки своїй хоробрості та вправності, у морських боях не мають собі рівних у всьому світі».

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ у XVI — першій половині XVII ст.

Прослизнувши повз турецькі форти в гирлі Дніпра, козаки героїчно атакували прибережні укріплення та міста. Жодне турецьке місто Чорноморського узбережжя не було убезпечене від козацького штурму. Серед найславетніших перемог доби морських походів: спустошення найміцнішої морської фортеці турків — Варни (1606), узяття неприступного кримського Перекопу (1608), розгром Килії, Ізмаїла й Акермана (1609), штурм Трапезунда й Синопа, що на Малоазійському узбережжі (1614). Водночас козаки нищили гарнізони, залоги фортець, турецькі кораблі — катарги, галери й галіони1, які в десятки й сотні разів перевищували розміри чайок. 1615 р. затремтіла столиця османів. 80 чайок на очах у султана та 30 тис. яничарів увірвалися в константинопольську гавань і спалили її. Біля гирла Дунаю вони розгромили ескадру, що їх переслідувала, і взяли в полон адмірала турецького флоту. 1620 р. морський похід на столицю грізної імперії було повторено.

Особливої слави та вдячності співвітчизників козаки зажили за зруйнування фортеці Кафа (нині Феодосія) — найбільшого ринку рабів — «упиря, що пив руську кров». Очолені гетьманом П. Сагайдачним, козаки влітку 1616 р. розбили місцевий гарнізон і, за свідченнями сучасників, звільнили 14 тис. невільників.

Історичний факт

Звістка про зруйнування турецьких фортець Кафи, Синопа й Трапезунда поширилася далеко за межі Османської імперії. Це стало також відомо італійцеві О. Сапіенціо — письменникові першої половини XVII ст. За його словами, на той часу Запорожжі було 30-40 тис. козаків, вони мали 200-300 чайок, ходили по Чорному морю й упродовж 1616-1617 рр. успішно нападали на Кафу, Синоп і Трапезунд.

Могутня Османська імперія, яка зверхньо позирала на своїх сусідів, несподівано відчула свою вразливість і неодноразово вимагала від Речі Посполитої знищення козацтва.

Українське козацтво, перетворившись на прикордонну військову спільноту, захищало не лише свій народ, а й південні рубежі Речі Посполитої, проте не отримувало від її уряду належної підтримки. Незважаючи на це, поклавши тягар боротьби з нападниками на власні плечі, козаки-одчайдухи зірвали не один похід проти України та європейських країн. Щоб протистояти славним лицарям, султану доводилося тримати в Чорному морі четверту частину свого флоту.

1 Галіон — старовинне трищоглове добре озброєне вітрильне судно.

Завдання та запитання

1. Опишіть внутрішньополітичне життя Кримського ханства наприкінці XVI — у першій половині XVII ст.

2. Перерахуйте напрями зовнішньої політики Кримського ханства протягом визначеного періоду.

3. Покажіть на мапі територію Кримського ханства й територію османської провінції Кефе.

4. Користуючись мапою, покажіть напрямки морських козацьких походів.

5. Дайте визначення поняття «героїчні морські походи козацтва».

6. Визначте сутність зовнішньої політики Кримського ханства в Східній Європі.

7. Поясніть, як морські походи козаків впливали на становище Європи.

8. Поміркуйте, які завдання ставили козаки, вирушаючи в морські походи на Крим чи Туреччину.

9. Уявіть себе джурою — учасником морського походу в чорноморські володіння Османської імперії. Опишіть участь у бойовому поході від будівництва чайки до повернення на Січ.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно