§ 20. ПРОДОВЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ в 1654–1657 рр.

Кого з монархів чи політичних лідерів можна вважати визначними й за що? Назвіть відомих вам історичних діячів.

1. Воєнні дії 1654-1655 рр.

Після укладення українсько-московського договору Туреччина відмовилася від підтримки Б. Хмельницького й не перешкоджала кримському ханові діяти на власний розсуд. Той уклав союз із Польщею. Над Україною нависла загроза ударів 30-40-тисячного польського війська із заходу та 40-50-тисячної кримської орди з півдня. Щоб розпочати воєнні дії проти Польщі та її кримського спільника, Б. Хмельницькому була вкрай потрібна підтримка Москви. Очікуючи її, гетьман втрачав дорогоцінний час. А Східне Поділля, залишене напризволяще, спливало кров’ю.

Воєнні дії на території Білорусі. Цар не поспішав надавати допомогу Україні. Його турбувало здобуття Смоленщини й Білорусі. Вірний союзницьким домовленостям, Б. Хмельницький у 1654 р. відрядив на допомогу московитам 20-тисячний корпус на чолі з ніжинським полковником І. Золотаренком. Похід союзних військ був успішним. До літа 1655 р. об’єднані сили взяли Смоленськ, витіснили литовське військо з Білорусі й зайняли частину Литви разом із столицею Вільно. На півдні Білорусі відразу поширився козацький устрій. Міщани та селяни записувалися до козацького війська й прагнули зміцнення політичних зв’язків з Україною.

Воєнні дії 1654 р. в Україні. В Україні весна й літо 1654 р. минули у відсічі постійних польських і татарських набігів на міста й села Брацлавщини. Восени 30-тисячна польська армія повела на Східне Поділля широкомасштабний наступ. Вінницький, Брацлавський та Уманський полки захищалися й не погоджувалися на жодні умови нападників. Невмирущою славою вкрили себе захисники містечка Буші, що на Брацлавщині. Коли більшість козаків, разом із сотником Зависним, загинула при обороні міста, до бою стали його мешканці. Не втримавши фортечних укріплень, вони вели бій за кожний будинок.

Башта та вхід у підземелля Бушанської фортеці — свідки подвигу Мар’яни Зависної

Історичний факт

У безвиході, як писав польський очевидець, щоб не потрапити до рук ворога, міщани підпалювали власні будинки й кидалися у вогонь. Жінки й дівчата разом із дітьми добровільно гинули в полум’ї, інші топилися в глибоких криницях, а жінка сотника — Мар’яна Зависна — підірвала себе й ворогів у пороховому погребі.

Трагічна й водночас героїчна оборона Буші назавжди закарбувалася в пам’яті народу як символ незламності духу. Наступ на Східне Поділля тривав до весни 1655 р. і перетворив квітучий край на пустку.

Історичне джерело

Реляція польського гетьмана — керівника наступу — розповідає про страшне спустошення краю. 50 місті 1000 церков лягли в попелі й руїні, а 100 тис. осіб було загнано в Крим. У березні спалено й пограбовано ще щонайменше 60 міст, 200 тис. чоловік забрано в ясир, не рахуючи подушених немовлят і тих, які полягли від польських щабель. «Самих дітей, подушених по дорогах і в замках, рахую на десять тисяч. Велів я в полях їх ховати, і до однієї ями накидали 270, а решту ховати залишили. Не було між ними старших від одного року, — старших орда забирала».

У грудні 1654 р. польське військо об’єдналося з 30-тисячною татарською ордою й удруге протягом року взяло в облогу Умань. Іван Богун перетворив місто на неприступну фортецю. Лише в січні 1655 р. на допомогу Брацлавщині вирушив Б. Хмельницький із козацькими полками та 10-12 тис. московських стрільців. Це примусило нападників припинити облогу й виступити назустріч об’єднаним українсько-московським військам.

Охматівська (Дрижипільська) битва. 19 січня 1655 р. на полі під селом Охматовом (нині Черкаської обл.) сторони зійшлися в бою. Полякам удалося прорвати фронт на московській ділянці й захопити частину їхньої артилерії. Але козаки встигли утворити замкнутий табір і відбили всі атаки. Для оборони використовували замерзлі тіла загиблих. 20 січня польські драгуни прорвалися до козацького табору, зав’язався страшний рукопашний бій. Билися всім, що потрапляло до рук. Як писав очевидець, «не стільки стрільбою, як голоблями поляків били». 21 січня, з допомогою І. Богуна й уманців, Б. Хмельницькому з великими зусиллями вдалося вирватися з оточення.

Загалом на полі бою полягло 15 тис. чоловік, одних лише московських стрільців — 9 тис. осіб. Битва вкрай виснажила обидві армії. Усі повернулися на зимні квартири. Не залишалося сил для визвольного наступу на Брацлавщину й у Б. Хмельницького. Гетьман почав втрачати надію на дієву допомогу Московії.

2. Похід на Галичину 1655 р.

До середини травня 1655 р. Брацлавщина була звільнена, а Б. Хмельницький, дочекавшись підходу московського війська, виступив у похід до Кам’янця-Подільського.

Під його стінами гетьман прийняв шведського посла. Той повідомив, що новий король Швеції Карл X Густав розпочав війну проти Польщі. Богдан Хмельницький погодився вести спільні дії проти Речі Посполитої і вирушив до Львова.

19 вересня 1655 р. під Городком (нині Львівщина) Б. Хмельницький завдав нищівної поразки війську коронного гетьмана С. Потоцького й того ж дня підійшов до Львова. Не бажаючи руйнувати місто, гетьман розпочав перемовини з львів’янами й погодився на викуп.

Незабаром Б. Хмельницький отримав інформацію, що в Західну Україну просувається кримська орда. 12 листопада після бою біля м. Озерна (неподалік Тернополя) сторони уклали угоду. Відповідно до неї, хан пообіцяв не втручатися у війну України проти Польщі.

Отже, незважаючи на труднощі військової кампанії 1655 р., Б. Хмельницький отримав хороші перспективи для визволення Західної України та включення її до складу Української козацької держави.

А. Орльонов. Б. Хмельницький у поході. 2009 р.

• Які плани мав Б. Хмельницький щодо Західної України?

3. Віденське перемир’я

Улітку 1655 р. Швеція розпочала переможну війну проти Польщі. Це створювало сприятливі можливості для втілення в життя планів Б. Хмельницького, однак викликало страх у Московії, адже Швеція була її давнім суперником за прибалтійські території.

Тому вже наприкінці 1655 р. московський цар почав зближення з урядом Речі Посполитої, яка опинилася на краю загибелі й поділу між Швецією, Україною, Трансільванією та Бранденбургом. У цій ситуації польські дипломати навіть запропонували цареві Олексію посісти польський трон після смерті Яна Казимира. У травні 1656 р. московський уряд оголосив війну Швеції, не заручившись підтримкою жодного союзника.

У серпні 1656 р. у Вільному Московія й Польща розпочали перемовини. Гетьманщина, як союзник Московської держави, направила до Вільна і своє посольство. Проте українських послів не допустили до участі в перемовинах.

Умови перемир’я. 24 жовтня 1656 р. було укладене Віденське перемир’я. Відповідно до нього, Московія й Річ Посполита припиняли воєнні дії між собою. Вони зобов’язувалися не вести ніяких дипломатичних перемовин із Швецією, розпочати спільні воєнні дії проти неї та Бранденбургу.

Територія Гетьманщини мала бути обмежена теренами Київського воєводства. Умови перемир’я містили обіцянки надати в майбутньому московському цареві польську корону й за цієї умови залишити Україну в складі Речі Посполитої.

4. Українсько-шведсько-трансільванський союз

Гетьман і Старшинська рада розцінили Віленське перемир’я як обурливе нехтування Московією державними інтересами України, як брутальну зраду московським царем умов українсько-московського договору. Тому український уряд розпочав роботу над створенням нової антипольської коаліції за участю Швеції і Трансільванії.

Ведучи перемовини з Трансільванією та Швецією, гетьман пильно стежив за тим, щоб трансільванський князь і шведський король визнали права Гетьманщини «на всю стару У країну, або Роксоланію, де є грецька віра й існує їхня мова аж по Віслу».

Дії українського війська в Польщі 1656-1657 рр. Поки ще йшли перемовини зі шведами, Україна й Трансільванія розпочали війну з Польщею. У грудні 1656 р. князь Дєрдь II Ракоці з 30-тисячним військом, перейшовши Карпати, розпочав бойові дії в Галичині. На початку 1657 р. Б. Хмельницький відрядив йому на допомогу 20-тисячний козацький корпус під керівництвом полковника Антона Ждановича. Об’єднані війська, разом із шведами, здобули Перемишль, Краків, Варшаву, Люблін, Берестя.

Перемоги корпусу А. Ждановича на Берестейщині підняли авторитет української держави. Владу володаря Української козацької держави почала визнавати шляхта Поділля, Волині, Полісся. Зацікавленість у протектораті гетьмана виявив князь Степан-Святополк Четвертинський, волинський магнат з давнього українського аристократичного роду. Готовність визнати гетьмана своїм протектором висловлювали навіть ще недавно могутні князі Радзивілли, і Б. Хмельницький узяв під свою опіку Слуцьке князівство.

Дуже урочисто прийняла владу гетьмана шляхта Турово-Пінського повіту. Її делегати в 1657 р. в Чигирині присягнули на вірність гетьманові Війська Запорозького «в щасті й нещасті — на вічні часи». Він прийняв їхню присягу, а із свого боку, як належало європейському монарху, присягнув шанувати їхні права й вольності. Це було найвище виявлення авторитету й визнання Б. Хмельницького та створеної ним держави.

Історичне джерело

9 червня 1657 р. на докори московського посла з приводу укладення договору з князем Ракоці та допомоги шведам Б. Хмельницький дав різку відповідь: «Ніколи не відстану я від шведського короля, з яким маю дружбу більше шести років ... Шведи — люди правдиві: усілякої дружби та приязні дотримуються, на чому слово мовлять. А великий государ наді мною, гетьманом, і над усім

Військом Запорозьким учинив немилосердно, помирившись із поляками й бажаючи вернути їм нашу вітчизну».

• Чи мають історики підстави стверджувати, що Віленською угодою цар перекреслив українсько-московський договір 1654 р.?

Однак улітку 1657 р. становище союзницьких військ у Польщі погіршилося. Поразка Польщі, окупація її території іноземними військами розбудили в польського народу прагнення захистити свою батьківщину. Тому коли шведи приступили до облоги польської національної святині — монастиря в Ченстохові, поляки піднялися на визвольну боротьбу. Тим часом Данія оголосила війну Швеції. Карл X змушений був залишити Польщу. За ним відступив і бранденбурзький курфюрст. Одночасно на допомогу Яну Казимиру вислала свій корпус Австрія. У травні на підмогу полякам вирушив кримський хан.

Союзні сили України й Трансільванії потрапили в складне становище. Трансільванський князь, зазнавши кількох поразок, зневірився й запанікував. Він часто діяв нерозсудливо, демонстрував свою зневагу до козаків і А. Ждановича. Коли ж Дєрдь II Ракоці вирішив порозумітися з Польщею таємно від українських союзників, наказний гетьман А. Жданович із полковниками вирішив відступити в Україну.

Отже, унаслідок зміни міжнародної ситуації, політичних прорахунків Карла X Густава та Дєрдя II Ракоці Україні не вдалося здобути перемогу над Польщею в союзі з Швецією й Трансільванією.

Звістка про повернення корпусу А. Ждановича додому стала надто важким ударом для хворого на той час Б. Хмельницького. У гетьмана стався крововилив у мозок, і за кілька днів, 27 липня 1657 р., він помер.

27 серпня тіло Б. Хмельницького було перевезено до його рідного Суботова й поховано поряд із могилою сина Тимоша в церкві Святого Іллі, побудованій гетьманом.

Т. Шевченко. Смерть Богдана Хмельницького. 1837 р.

• Поміркуйте, про що думали старшини й козаки в останні дні життя гетьмана.

Завдання та запитання

1. Поясніть, чому в боротьбі за незалежність українські політики уклали воєнно-політичний союз із Швецією та Трансільванією.

2. Охарактеризуйте становище українських полків Правобережжя в 1654-1655 рр.

3. Опишіть дії українського війська та союзників протягом 1656-1657 рр. в Польщі.

4. Поміркуйте, чому білоруські містяни й селяни охоче приймали козацький устрій.

5. З’ясуйте причини укладення і зміст Віленського перемир’я між Москвою та Річчю Посполитою.

6. Наведіть приклади посилення міжнародного авторитету України в 1657 р.

7. Яку рису характеру проявив І. Богун, допомігши Б. Хмельницькому вирватися з оточення під с. Охматовом, хоча часто й не погоджувався з політичними діями гетьмана?

8. Доведіть, що, укладаючи союзницькі домовленості зі Швецією та Трансільванією, гетьман дотримувався принципу соборності України.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно