§ 29. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА наприкінці 50-х років XVII — на початку XVIII ст.

Які характерні ознаки української культури названого періоду вам відомі з уроків української літератури, музики й образотворчого мистецтва?

1. Особливості розвитку культури

На розвиток культури значно вплинули Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького та створення Української козацької держави. Звільнення народу сприяло розквіту духовного життя й утвердженню національної самосвідомості українців.

Характерною особливістю тодішньої української культури залишалася відкритість, що зумовлювалася її перебуванням на межі трьох цивілізацій.

Українська культура цього періоду розвивалася в рамках мистецької течії бароко. Для неї були характерними примхливість форм, наповненість рухом, експресією, зосередження уваги на людській силі та пристрастях, їхньому звеличенні й уславленні.

На початку XVIII ст. значно поширилася світська культура. Це було пов’язано зі зростанням культурних запитів козацької старшини. Одночасно змінилися і творці культури: ними стали вихідці з козаків, міщан і посполитих.

Разом із чинниками, які сприяли піднесенню культури, виникли й такі, що гальмували її розвиток. Це розчленування українських земель, запровадження цензури над українськими друкарнями й заборона книгодрукування українською мовою, переманювання кращих науковців і митців державами-колонізаторами.

Так українці ставали постачальниками талантів для інших культур, не розвиваючи власну.

2. Становище церкви

Національно-визвольна війна дала змогу українському православному духовенству зайняти провідне місце в духовно-релігійному житті. Ченці опікувалися справами освіти й культури. Саме завдяки їхнім зусиллям нові покоління українців зберігали національну самосвідомість і самобутність. Водночас церква молилася за козацьке військо та Українську козацьку державу, що було тоді дуже вагомою та відповідальною справою.

Троїцька надбрамна церква й дзвіниця Києво-Печерської лаври. Фото початку XX ст.

Від початку свого існування українська церква підпорядковувалася патріархові Константинопольському. Це підпорядкування в XVII ст. мало умовний характер, але після договору з Москвою 1654 р. слугувало заборолом проти московських зазіхань. Як відомо, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Сильвестр Косів (1647-1657) був упертим противником союзу України з Московським царством і засудив договір 1654 р. Його наступник Діонісій Балабан (1658-1663) був відвертим неприхильником Москви й виступав за союзні відносини з Польщею. Митрополит Йосиф Тукальський (1663-1675) був поборником самостійності України. Він не жив у Києві, а перебував у гетьманській резиденції П. Дорошенка в Чигирині.

Щоб українське духовенство щонайменше вселяло людям ідеї незалежності та щонайбільше виправдовувало московську імперську політику щодо України, царському урядові потрібно було підпорядкувати митрополита Київського патріархові Московському.

Після смерті митрополита Й. Тукальського в 1675 р. Москва намагалася передати митрополичу кафедру своїм українським прихильникам. Однак і вони стояли за незалежність української церкви. Лише через 10 років знайшли-таки претендента, зручного для Московії. Обраний митрополитом єпископ Луцький Гедеон поїхав до Москви, де прийняв висвячення московського патріарха. Московські ж дипломати знайшли засоби впливу на Константинопольського патріарха й у травні 1686 р. він погодився на підпорядкування митрополита Київського патріархові Московському з титулуванням «митрополита Київського, Галицького і Малої Росії».

Українське духовенство було вражене такими діями. Багато людей «перебувало ніби в розтерзанії ума». Хоча Київська митрополія отримала підтвердження своїх давніх прав, але невдовзі вони були порушені.

Поразка І. Мазепи призвела до нового наступу на українську церкву. Посилився контроль за українською церквою — центром української культури й освіти. Коли в 1718 р. помер митрополит Київський Йоасаф Кроковський, цар заборонив обирати нового. А через кілька років Синод, контрольований російським урядом, перетворив Київську митрополію на звичайну єпархію Російської православної церкви на чолі з архієпископом.

3. Освіта й друкарство

Визначений період був часом бурхливого розвитку початкових «дяківських», чи церковно-приходських, шкіл. У місцевостях, де не було шкіл, дітей навчали мандрівні дяки, або дяки-бакаляри. Разом із викладанням навчальних предметів вони писали вірші й драми, розігрували їх з учнями. У своїй творчості мандрівні дяки поєднували книжну й народну культуру, сприяючи розвиткові культури й освіти народу.

Чернігівський колегіум. Сучасне фото

Яскравою особливістю української освіти залишалася її всестановість. На одній лаві сиділи діти старшин, козаків, селян і духівництва. Початкова освіта в Україні була доступна і чоловікам, і жінкам.

Середню освіту в цей період представляв Чернігівський колегіум. Він був створений 1700 р. шляхом об’єднання інтелектуалів Борисоглібського монастиря та Новгород-Сіверської слов’яно-математичної школи. Освіта, здобута в ньому, давала змогу в майбутньому працювати в освітніх закладах або стати священиком.

Події 50-60-х років XVII ст. дуже негативно позначилися на книгодрукуванні. Тоді в Україні було лише 3 друкарні. Загалом протягом 1651—1720 рр. в Україні діяло лише 12 друкарень, а протягом 1574-1650 рр. в Україні діяло 25 друкарень. Загальноукраїнське значення мало заснування в 1674 р. друкарні в Новгороді-Сіверському (1679 р. вона була переведена до Чернігова). Найпотужнішою залишалася друкарня Києво-Печерської лаври.

У 1720 р. російський уряд заборонив київській і чернігівській друкарням видавати книжки, що відрізнялися мовою й навіть наголосами від російських. Тому для українського культурного життя першої половини XVIII ст. мало велике значення відновлення в 1732 р. друкарні в У нівському василіанському монастирі, а особливо заснування в 1733 р. друкарні в Почаеві, де друкувалися книжки українською, польською й латинською мовами.

4. Києво-Могилянська академія

І. Щирський. Київська академія. Тезис на честь ректора П. Колачинського. Гравюра. Фрагмент. 1698 р.

Культурно-освітнім і науковим центром європейського масштабу протягом другої половини XVII — першої половини XVIII ст. була Києво-Могилянська академія. Свого найвищого розвитку вона досягла за діяльності ректора Йоасафа Кроковського та відчутної матеріальної підтримки гетьмана І. Мазепи. На 1709 р. число студентів досягнуло 2 тис. осіб.

Академія стала найавторитетнішим вищим навчальним закладом для всіх православних Східної Європи та Балканського півострова. Кращі вихованці академії, які прагнули стати професорами, продовжували навчання в європейських університетах. Професори академії читали лекції латиною. Вони давали вичерпну інформацію про досягнення європейської науки й літератури. їхні бібліотеки містили праці всіх відомих європейських авторів.

Покрова Богородиці із с. Дашки на Київщині із зображенням гетьмана Б. Хмельницького й архієпископа Л. Барановича. Друга половина XVII ст.

Георгіївський собор Видубицького монастиря. м. Київ

Одразу ж після перемоги під Полтавою Петро І наказав вислати за кордон усіх іноземних студентів, уключаючи й правобережців. Після цього число студентів у Києво-Могилянській академії скоротилося до 161.

Архітектура українського бароко. Цей стиль яскраво був проявлений у храмовому будівництві.

Спорудам притаманна грандіозність, вертикальна спрямованість, яка підкреслювала утвердження духовності. Барокові храми були багато оздоблені, мали розкішні додаткові фронтони, брами, прикрашені завитками, пишним рослинним чи геометричним орнаментом.

Європейське бароко в Гетьманщині набуло яскравих національних особливостей, отримавши назву козацького. Воно поєднало традиції мурованого будівництва княжої доби й дерев’яного народного зодчества. Найбільше таких споруд було зведено під опікою гетьмана І. Мазепи.

Елементи барокового стилю прикрасили й відбудовані споруди княжої Русі. Коштом гетьмана було поновлено й дещо перебудовано Софійський і Михайлівський Золотоверхий собори. Майже всі бані покрили золотом, надали їм барокової грушоподібної форми. У Києво-Печерській лаврі в стилі бароко перебудували Успенський собор і Троїцьку надбрамну церкву.

Справжніми шедеврами козацького бароко є Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві (1696-1701) (коштом полковника М. Міклашевського). Преображенський собор Мгарського монастиря поблизу Лубен (1684-1692), Хрестовоздвиженський собор у Полтаві (1709), Покровський у Харкові (1689), Спасо-Преображенський в Ізюмі (1684), церква Святої Катерини в Чернігові (1716).

Почали зводити нечисленні цивільні споруди. До них належить будинок полкової канцелярії в Чернігові, побудований наприкінці XVII ст., і будинок Чернігівського колегіуму з багатим оздобленням стін і монументальною вежею. Коштовною перлиною українського бароко в цивільній архітектурі є корпус Києво-Могилянської академії. На його будівництво виділив кошти гетьман І. Мазепа.

До рідкісних зразків світського будівництва належить Київський магістрат на Подолі. Він збудований на зразок української хати на дві половини й прикрашений вежею зі шпилем і годинником.

5. Образотворче життя

Графіка. У мистецькій культурі України другої половини XVII — першої половини XVIII ст. розвивалася насамперед гравюра. Плеяда граверів — майже 20 чоловік — сформувалася в Києві. Найвидатнішими з них були Олександр і Леонтій Тарасевичі, Іван Щирський. Достатньо сильними були граверські школи у Львові, Чернігові, Новгороді-Сіверському. На гравюрах зображали історичних осіб, видатних сучасників, алегоричні сцени, античні сюжети, види будівель, плани міст тощо. Олександр Тарасевич був найвизначнішим гравером у всій Східній Європі.

Живопис. Стиль бароко вніс нові мистецькі засади в іконопис. У другій половині XVII ст. іконописні образи втрачали свою відреченість і наближалися до реального життя.

Найвидатнішими іконописцями того часу були Іван Руткович (?-1703) і Йов Кондзелевич (бл. 1667-1740). Перший уславився образами іконостасів у селах Галичини й іконостасу церкви Різдва Христового в Жовкві. Митець надавав значення відтінкам кольорів і зовнішній декоративності.

Нов Кондзелевич зосереджувався насамперед на виявленні внутрішнього світу людини. Про це свідчать ікони з іконостасу, виконаного для Манявського скиту.

Святі Варвара і Катерина. Ікони з іконостаса Вознесенської церкви на Чернігівщині, збудованої в 1760 р.

Собор Софія Київська. Нижній ярус іконостаса. 1747-1754 рр.

Вагоме місце в релігійному малярстві посідала малярська майстерня Києво-Печерської лаври, де працювали й майстри-італійці.

Народні майстри найчастіше зверталися до образу Божої Матері. Значного поширення набув образ Покрови Богородиці. На іконах Покрови в нижній частині зображалися представники тогочасної старшини й гетьмани. Продовжували творити образ козака Мамая.

Розвивався також і світський портретний живопис. Заможні старшини замовляли власні портрети, портрети своїх дружин і дітей.

Скульптура того часу набувала поширення у вигляді орнаментального декоративного різьблення по дереву — сницарства.

Для оздоблення іконостасів вирізьблювали виноградну лозу, європейські орнаменти, різні рослинні мотиви. Витвором високої майстерності були наскрізно різьблені царські врата іконостасів. Майстри Жовквівської школи запровадили ажурне різьблення колон і троянд.

Однією з вершин українського декоративного різьблення на Лівобережжі є іконостас Спасо-Преображенської церкви (с. Великі Сорочинці), виготовлений у 30-х роках XVIII ст. Продовженням розвитку національної традиції скульптурного різьблення став іконостас Вознесенської церкви в с. Березні на Чернігівщині. У ньому різьблення перетворене на суцільний «килим» з гілок, квітів та орнаментів. До найважливіших пам’яток мистецтва, створених київськими різьбярами, належать іконостаси Успенської церкви Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору та нижній ярус іконостасу Софійського собору.

Завдання та запитання

1. Охарактеризуйте систему освіти в Україні другої половини XVII — на початку XVIII ст.

2. Розкрийте зміст церковного життя протягом визначеного періоду.

3. Заповніть таблицю в робочих зошитах.

4. Визначте три рівні української освіти. Наведіть приклади шкіл трьох рівнів.

5. Перерахуйте характерні ознаки й особливості оздоблення барокових споруд; назвіть найвидатніші барокові споруди в Україні наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.

6. Проаналізуйте обставини, які сприяли чи перешкоджали розвитку української культури протягом другої половини XVII — першої половини XVIII ст.

7. Визначте ознаки освіти в Україні в другій половині XVII—XVIII ст., які свідчать про її високий рівень і демократизм.

8. Поміркуйте, які історичні події, процеси та явища надихали українських митців на створення барокових шедеврів.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно