§ 16. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVI - У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ. РОЗВИТОК ОСВІТИ, ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТЕРАТУРИ, КНИГОВИДАННЯ

За цим параграфом ви зможете:

• характеризувати культурне життя у першій половині XVII ст.;

• визначати й описувати основні культурні пам’ятки епохи.

1. Освіта

У першій половині XVII ст. на українських землях продовжувала розвиватися шкільна освіта. Основним типом навчальних закладів, де здобували освіту діти українських міщан, козаків і духівництва, залишалися слов’яно-греко-латинські школи. Вони, як і раніше, засновувалися при братствах. На початку XVII ст. в Україні налічувалося близько 30 братських шкіл. У 1615 р. виникла школа при Київському, в 1620 р. — Луцькому, у 1636 р. — Кременецькому братствах.

У братських школах працювали відомі педагоги, вчені й діячі культури. Так, ректорами Київської братської школи були майбутній православний київський митрополит Йов Борецький, учений і письменник-полеміст Мелетій Смотрицький, поет і церковний діяч Касіян Сакович. Її викладачами були білоруський просвітник Сава Андрієвич і відомий православний богослов Захарія Копистенський.

Восени 1631 р. у Києві з’явився ще один навчальний заклад. У Києво-Печерській лаврі архімандрит П. Могила заснував школу («гімназіон»). За своєю навчальною програмою вона нагадувала єзуїтські колегіуми, які в тогочасній Європі за якістю освіти вважалися кращими.

У першій половині XVII ст. в Україні збільшувалася кількість єзуїтських, протестантських і греко-католицьких навчальних закладів. У 1608 р. єзуїтські колегіуми було відкрито у Львові та Луцьку, у 1610 р. — у Кам’янці-Подільському. Протестантські школи існували в Гощі, Берестечку, Хмільнику. Школу вищого типу протестанти заснували у 1638 р. в Кисилині на Волині. За зразком єзуїтських колегіумів греко-католиками були організовані василіанські школи в Бересті, Володимирі-Волинському, Шаргороді та Холмі.

Навчання у школі (худ. А. Рабушкін)

Будівля єзуїтської колегії у Львові

Руїни колишнього навчального корпусу Кисилинської академії

Які типи навчальних закладів були поширені на українських землях у першій половині XVII ст.?

2. Утворення Києво-Могилянського колегіуму

Діяльність «гімназіону» П. Могили в Києво-Печерській лаврі викликала занепокоєння Київського братства, якому не подобалася його схожість із єзуїтськими колегіумами. У 1632 р. було досягнуто згоди про об’єднання Братської та Лаврської шкіл. Новий навчальний заклад, покровителем якого був П. Могила, дістав назву Києво-Братського, або Києво-Могилянського колегіуму. Згодом його стали називати академією за високий рівень викладання.

У Києво-Могилянському колегіумі повний курс навчання тривав 12 років і поділявся на сім класів («шкіл»). У підготовчому класі — фарі та трьох нижчих класах — інфімі, граматиці й синтаксимі вивчали предмети циклу «семи вільних наук», церковнослов’янську, грецьку та латинську мови. Наступні два — поетики та риторики — були середніми. Викладання в них здійснювалося переважно латиною. У поетиці учнів ознайомлювали з різними жанрами поезії та основами віршоскладання. У риториці вони оволодівали мистецтвом складання промов і написання листів.

Вищий ступінь навчання учні колегіуму здобували у дворічній «школі філософії» та чотирирічній «школі богослов’я». Учнів цих класів називали спудеями (студентами).

Викладачами колегіуму були видатні тогочасні вчені й просвітники, зокрема Сильвестр Косів, Йосип Кононович-Горбацький, Інокентій Гізель, Єпифаній Славинецький та ін.

Коли утворився Києво-Могилянський колегіум?

Скільки тривав повний курс навчання в Києво-Могилянському колегіумі?

«Сім вільних мистецтв»: граматика, діалектика, риторика, арифметика, астрономія, музика і геометрія (гравюра)

3. Літописання і література

Однією з найцікавіших пам’яток літописання першої половини XVII ст. був Густинський літопис, що дістав назву за Густинським монастирем поблизу Прилук, де було створено його єдину збережену копію. Учені припускають, що літопис склав З. Копистенський близько 1623-1627 рр. Використовуючи велику кількість історичних джерел, автор розповідає про події від давніх часів до 1597 р. У літописі вміщені окремі тематичні розповіді про виникнення козацтва й Берестейську церковну унію. У цей період були створені також інші літописи, зокрема Київський, Острозький і Львівський.

Мемуари — літературні твори у формі нотаток-спогадів, написаних від першої особи, яка була учасником чи свідком змальованих подій.

Епіграми — невеликі дотепні твори з несподіваною, граційно завершеною кінцівкою, які висміювали певні вади людей чи суспільства.

У першій половині XVII ст. в Україні продовжувала розвиватися полемічна література. Так, на початку століття з’явився історико-полемічний памфлет «Пересторога». Він із великою прихильністю ставився до культурно-освітньої діяльності братств, вбачав у розвитку шкільництва важливий засіб боротьби з окатоличенням та полонізацією українців.

Видатним письменником-полемістом був М. Смотрицький. Чільне місце серед його полемічних творів посідає «Тренос» («Плач»). В образі скривдженої матері-вдови Смотрицький зобразив український народ, що страждав від соціального, національного та релігійного гноблення.

У першій половині XVII ст. в Україні також набули розвитку такі літературні жанри, як ораторсько-проповідницька проза, мемуарна проза та поезія. Найвидатнішим проповідником був Кирило Транквіліон-Ставровецький (Зизаній), автор творів «Зерцало богословія»,

«Євангеліє учительное» і «Перло многоцінноє». Одним із перших творів української мемуарної прози стали спогади киянина Богдана Балики «Про Москву і про Дмитра, царька московського неправдивого», що розповідають про похід польського війська на Москву в 1612 р.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. виникла полемічна поезія. Так, у «Скарзі вбогих до Бога» невідомий автор у віршованій формі гостро виступає проти окатоличення й полонізації православних українців.

Засновником жанру епіграмної поезії, віршованих геральдичних епіграм (гербових віршів), присвят і передмов став Герасим Смотрицький.

Серед поетів-епіграмістів цієї доби відомі також Дем’ян Наливайко, Павло і Степан Беринди, Андрій Римша, Лаврентій Зизаній, Кирило Транквіліон-Ставровецький (Зизаній) та ін.

І. Гізель

Титул «Граматика словенска» Лаврентія Зизанія (1596 р.)

Із розвитком книговидання з’являються збірки віршованих творів для декламації, написаних для виконання школярами під час урочистих подій. Зокрема, 1622 р. Касіян Сакович склав «Вірші на жалісний погреб... Петра Конашевича-Сагайдачного».

Які жанри літератури були поширені у першій половині XVII ст.?

Хто автор полемічного твору «Тренос»?

4. Книговидання

Із розвитком культури зростав попит на книги, що сприяло розвитку книговидання. У першій половині XVII ст. активно діяла друкарня Львівського Успенського братства, яка була справжньою школою для цілої плеяди українських друкарів. Тут було видано граматику грецької і церковнослов’янської мов, збірки віршів, драматичних творів українською мовою.

Найбільшою в тогочасній Україні стала Києво-Печерська друкарня, заснована архімандритом лаври Єлисеєм Плетенецьким. Серед перших її видань були «Часослов» і збірник святкових служб «Анфологіон». У Києві з’являються перші приватні друкарні, засновані міщанами Спиридоном Соболем та Тимофієм Вербицьким.

Усього до середини XVII ст. на українських землях у різний час діяло понад 20 друкарень. При цьому роль друкарень не обмежувалася книговиданням. Вони були важливими осередками освіти й культури, навколо яких існували гуртки, що об’єднували діячів культури, учених і високоосвічених людей.

Де діяли найбільші друкарні на українських землях у першій половині XVII ст.?

Радомишльська папірня, яка забезпечувала папером. Києво-Печерську друкарню (сучасний вигляд)

5. Театр

На кінець XVI ст. в українських землях уже розвивалося театральне життя, яке наслідувало французькі зразки. Театр був однією з розваг шляхти.

Наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. на українських землях виник шкільний театр. У слов’яно-греко-латинських школах учнів навчали складати і проголошувати вірші та промови. Вчителі писали вірші у формі декламацій на світську й духовну тематику, а учні виступали з ними на Різдвяні, Великодні, Зелені та інші свята у школах, церквах, під час урочистих зустрічей почесних гостей тощо. Виконавці виходили й декламували фрагменти твору, об’єднані спільною темою. У 30-х рр. XVI ст. у Львівській братській і Київській лаврській школах були започатковані шкільна драма і театр.

Декламація — мистецтво виразного читання літературних творів, зокрема віршів.

Драма — літературно-театральний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови і призначений для сценічного виконання.

Інтермедія — коротенька сценка переважно гумористично-комедійного характеру, що виконувалася в перервах між актами серйозної драми.

Вертеп — старовинний пересувний ляльковий театр, де виконувалися п’єси на релігійні та світські теми.

Вертепна скриня

Першою з відомих пам’яток української великодньої драми вважається надрукований у 1631 р. твір учителя Львівської братської школи Йоаникія Волковича «Роздуми про муку Христа Спасителя нашого». Розвиткові шкільного театру в Києво-Могилянському колегіумі сприяли програми навчання в класах поетики та риторики. У листах і творах його викладачів є згадки про шкільні вистави, що їх виконували учні колегіуму.

У першій половині XVII ст. з’явилися перші містерії — духовні драми на біблійні сюжети. Так, у цей час на Волині або в Галичині було створено «Слово про збурення (зруйнування) пекла». Містерії виконували на майданах міст і містечок мандрівні актори в дні церковних свят. Між діями містерії, а згодом шкільної драми розігрувалися інтермедії.

У XVII ст. в Україні значної популярності набув мандрівний ляльковий театр — вертеп. Вертепник мандрував зі спеціальною скринею, що мала вигляд двоповерхового будиночка, із бічними дверцятами, через які «заводили» ляльок. На верхньому поверсі розігрували сцени, пов’язані з Різдвом, а на нижньому — казки, перекази, комедійні побутові сценки. Вертепник водив ляльок за допомогою дротиків, розмовляв і співав за них. Його помічники співали хором і грали на музичних інструментах. Зростанню популярності вертепного театру сприяли учні Києво-Могилянського колегіуму, які ходили з вертепом людними місцями, домівками й заробляли собі на прожиття.

Які нові види театрального мистецтва розвивалися в першій половині XVII ст.?

6. Музика

Відображенням високого рівня духовної культури українського народу були досягнення в музичному мистецтві. У пісенній творчості, як і в попередні століття, були поширені обрядові, ліричні, жартівливі, епічні, танцювальні пісні. В епічному жанрі виник ряд таких глибоко драматичних пісень про татарські набіги, як «За річкою вогні горять». Своєрідними пісенними розповідями про найважливіші події стають історичні пісні. Так, про козацькі повстання 20-30-х рр. XVII ст. розповідається в пісні «Про Сулиму, Павлюка, ще й про Яцька Остряницю».

Кобза і запорозькі козаки (з літопису Ріґельмана)

Ліра

Козак бандурист (копія І. Толкачинського з картини О.Г. Сластьона)

Великої майстерності досяг партесний (багатоголосий) спів без нот та музичного супроводу. Його стали використовувати у православних церквах на противагу католицькій церковній службі, що супроводжувалася грою на органі. На зміну «знаменам» або «крюкам» для запису церковних наспівів прийшло нотне письмо. Співу по нотах навчали досвідчені музиканти й диригенти церковних хорів.

Виникли нові жанри світської музики. На основі віршової поезії складалися канти — церковні й світські пісні для триголосого ансамблю або хору. Розвивалася також сольна пісня із супроводом. Розвиток жанру інструментальної музики пов’язаний із музичними цехами, які існували в деяких містах, на зразок ремісничих. Основною метою їх створення було задоволення побутових потреб населення в музиці — супровід до танців на народних гуляннях, гра на весіллях, хрестинах, похоронах тощо.

Розвитку музичного мистецтва сприяли також козацькі військові музики. Вони грали під час походів, святкувань перемоги, військових і звичайних урочистостей. Серед інструментів найчастіше використовували сурми, труби, котли, кобзи, торбани тощо.

Які музичні інструменти набули поширення на українських землях у першій половині XVII ст.?

7. Архітектура

Із початком XVII ст. в українській архітектурі дедалі виразніше простежувалися елементи європейського стилю бароко, які в районах Середнього Подніпров’я поєднують з місцевими традиціями. Виникає своєрідний архітектурний стиль, який називають українським, або козацьким бароко. Так, барокові риси в архітектурі дерев’яних церков простежувалися в будівництві зрубів у формі вісімки, видовженні їх пропорцій та заміні наметового верху на грушоподібну баню.

Бароко — стиль у європейському мистецтві кінця XVI - середини XVII ст., для якого характерні святково-монументальні ансамблі, театральні та музичні постановки, живопис, скульптура, що вирізняються грандіозністю та пишністю.

Козацьке бароко — назва архітектурного стилю, що був поширений на українських землях у XVII-XVIII ст. Виник внаслідок поєднання європейського бароко з місцевими традиціями.

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла (костел єзуїтів) у Львові

Церква Миколи Притиска в Києві (1631 р.)

Замок у Підгірцях (сучасний вигляд)

До видатних пам’яток архітектури першої половини XVII ст. належать українські дерев’яні церкви, зокрема церква Параскеви в селі Радруж та церква Воздвижения у Дрогобичі. Пам’ятками тогочасної церковної мурованої архітектури є церква Миколи Притиска в Києві (1631 р.), собор Молчинського монастиря в Путивлі (перша половина XVII ст.), Покровська церква в Сулимівці (1622-1629 рр.), П’ятницька церква у Львові (1644 р.).

У першій половині XVII ст. в Україні, як і раніше, будували багато оборонних споруд. На межі XVI-XVII ст. змінився їх зовнішній вигляд. Замість стінових замків стали споруджувати розкішні магнатські палаци, оточені бастіонами.

Найцікавішими зразками поєднання палацу й бастіонних укріплень в одне ціле, збудованих у цей період, вважаються замки в Збаражі та Підгірцях.

У першій половині XVII ст. за підтримки польської влади в Україні споруджують католицькі храми. Так, 1610 р. у Києві на Подолі великий костел збудували домініканці, а навколо спорудили будівлі домініканського монастиря. Визначною архітектурною пам’яткою того часу є костел бернардинців у Львові, споруджений у 1600-1630 рр. До нього прилягають монастирські корпуси, що утворюють замкнене подвір’я. Із появою єзуїтів у Львові пов’язане спорудження в 1610-1630 рр. костелу єзуїтів — першого в місті храму у стилі раннього бароко.

У цьому стилі було збудовано в 1642- 1644 рр. львівський костел Стрітення.

Бастіон — старовинне укріплення у вигляді бойової споруди (форту) на розі фортечного муру.

Цікавими архітектурними пам’ятками тогочасного Львова є каплиці Боїмів та Кампіанів — родові усипальниці заможних купецьких сімей, їхні стіни мають багате архітектурне оздоблення, прикрашені різьбленими декоративними композиціями, виконаними у стилі бароко.

Який новий архітектурний стиль набував поширення на українських землях у першій половині XVII ст.?

8. Образотворче мистецтво

У першій половині XVII ст. в українському образотворчому мистецтві триває поступальний розвиток тих жанрів, які сформувалися в попередній період. Основними його видами залишаються настінні розписи та іконопис.

До наших днів майже повністю збереглися розписи, виконані напередодні 1620 р. на стінах церкви Святого Духа в селі Потеличі. До цього часу збереглися розписи Воздвиженської церкви у Дрогобичі.

У цей період удосконалюється техніка різьблення на камені та дереві. В орнаментах переважають рослинні мотиви. Пам’ятками портретного різьблення того часу є надгробкові портрети. Прикладом є поколінний надгробок київського воєводи Адама Киселя, установлений у його родовій церкві-усипальниці в селі Низкиничі на Волині. У повний зріст, у рицарських латах зображено Яна і Станіслава Жолкевських на їхньому надгробку в костелі у Жовкві.

Подальший розвиток мистецтва гравюри пов’язаний із поширенням його світського жанру. Перші світські гравюри з’явилися у 1622 р. як ілюстрації до «Віршів на жалісний погреб... лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного» К. Саковича. Серед них зображення гетьмана на коні, герб Війська Запорозького та «Здобуття Кафи запорожцями». У «Євангелії учительному» (1637 р.) уміщено гравюру «Притча про багача і смерть», що зображує працю селян.

Богоматір (деталь розпису церкви Воздвижения в Дрогобичі, бл. 1636 р.)

Надгробок київського воєводи Адама Киселя

В українському живопису провідне місце посідає жанр портрета. Пам’яток портретного живопису тогочасної Наддніпрянщини майже не збереглося. Створити уявлення про його розвиток у першій половині XVII ст. дають змогу портрети майстрів львівської школи. Пензлю Миколи Петрахновича приписують портрет доньки львівського купця Варвари Лангиш, що вважається найпривабливішим жіночим образом тогочасного українського живопису. Відомий живописець Федір Сенькович є автором портретів української та польської знаті — львівського старости Станіслава Мнішека та підканцлера Томаса Замойського. Прикметною рисою портретів цього періоду є прагнення поряд із зовнішніми рисами передати особливості характеру і внутрішнього світу персонажа.

Які жанри українського образотворчого мистецтва розвивалися у першій половині XVII ст.?

ВИСНОВКИ

Упродовж першої половини XVII ст. на українських землях збільшилася кількість навчальних закладів, що сприяло зростанню кількості освічених людей.

Києво-Могилянський колегіум був новим типом вищого навчального закладу, викладання в якому прирівнювалося до тогочасних університетів. Завдяки цьому Київ поступово перетворювався на культурний центр, значення якого виходило за межі України.

Наявність різних жанрів в українській літературі першої половини XVII ст. свідчила про її поступальний розвиток.

Здобутки українського книговидання сприяли розвитку культури та освіти, допомагали їм протистояти окатоличенню й полонізації.

В українському театральному мистецтві першої половини XVII ст. розвивалися жанри декламації, драми, містерії, інтермедії, лялькового театру-вертепу.

У музиці набули розвитку жанри партесного (багатоголосого) співу, канта, сольної пісні із супроводом, інструментальної музики.

В архітектурі був започаткований стиль українського бароко.

Новим типом оборонних споруд, замість фортець і замків, стали палаци з бастіонними укріпленнями.

В українському образотворчому мистецтві першої половини XVII ст. розвиваються жанри настінного розпису, іконопису, різьблення, графіки та портрета.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Що сприяло розвитку шкільництва на українських землях у першій половині XVII ст.?

2. Які нові літературні жанри набули поширення у першій половині XVII ст.?

3. Яку роль відігравали розвиток освіти, літератури та книговидання в ідеологічній боротьбі, що точилася в цей час на українських землях?

4. Розкажіть про утворення та діяльність Києво-Могилянського колегіуму.

5. Заповніть таблицю «Розвиток української культури першої половини XVII ст.».

6. Де й коли в Україні були започатковані шкільні драма і театр? Схарактеризуйте розвиток театрального мистецтва в Україні.

7. У чому простежувалися барокові риси в українській архітектурі?

8. Якими були особливості розвитку тогочасного українського музичного мистецтва?

9. Чому образотворче мистецтво першої половини XVII ст. набуває світського характеру?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно