Культура України наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. Розвиток освіти, літописання, літератури, книговидання

§ 17. Культура України наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. Розвиток освіти, літописання, літератури, книговидання

Опрацювавши цей параграф, ви зможете: характеризувати розвиток шкільництва на українських землях у першій половині XVII ст.; розкривати особливості навчання в Києво-Могилянському колегіумі; називати найзначніших діячів літератури та їх твори; розповідати про досягнення українського книговидання цього періоду; пояснювати поняття й терміни «спудеї», «Києво-Могилянський колегіум», «мемуари», «епіграма».

1. Які особливості суспільно-політичного становища українських земель у першій половині XVII ст. мали впливати на розвиток культури? 2. Як розвивалася освіта на українських землях у XVI ст.? 3. Назвіть найзначніші досягнення українського книговидання XVI ст.

Освіта. У першій половині XVII ст. на українських землях продовжувала розвиватися шкільна освіта. Основним типом навчальних закладів, де здобували освіту діти українських міщан, козаків і духовенства, залишалися слов’яно-греко-латинські школи. Ці школи, як і раніше, засновувалися при братствах. На початку XVII ст. в Україні налічувалося близько 30 братських шкіл. У 1615 р. виникла школа при Київському, у 1620 р. — при Луцькому, у 1636 р. — при Кременецькому братствах.

Єлизавета Гулевичівна (1575—1642 рр.) була однією із засновників Київського братства, монастиря і школи при ньому. У 1615 р. вона заповіла свою садибу із землями на Подолі в Києві для заснування монастиря, шпиталю і школи. Цим було покладено початок Київській братській школі, а згодом — Києво-Могилянській академії.

У братських школах працювали відомі педагоги, вчені й діячі культури. Так, ректорами Київської братської школи були майбутній православний київський митрополит Іов Борецький, вчений і письменник-полеміст Мелетій Смотрицький, поет і церковний діяч КасіянСакович. Викладачами в ній були білоруський просвітитель Сава Андрієвич і відомий православний богослов Захарія Копистенський.

Восени 1631 р. у Києво-Печерській лаврі архімандрит П. Могила заснував школу («гімназіон»). За своєю програмою навчання вона нагадувала єзуїтські колегіуми, які в тогочасній Європі за якістю освіти вважалися найкращими.

Братський монастир у Києві. Гравюра середини XIX ст.

Єлизавета Гулевичівна

У першій половині XVII ст. в Україні збільшувалася кількість єзуїтських, протестантських і греко-католицьких навчальних закладів. У 1608 р. єзуїтські колегіуми було відкрито у Львові та Луцьку, у 1615 р. — у Гуменному на Закарпатті. Протестантські школи існували в Гощі, Берестечку, Хмільнику, Крилові й Панівцях. Школу вищого типу протестанти заснували 1638 р. в селі Кисилин на Волині. За зразком єзуїтських колегіумів греко-католики організували василіянські школи в Бересті, Володимирі-Волинському, Шаргороді та Холмі.

Утворення Києво-Могилянського колегіуму. Діяльність «гімназіону» П. Могили в Києво-Печерській лаврі викликала занепокоєння Київського братства, якому не подобалася його схожість із єзуїтськими колегіумами. У 1632 р. було досягнуто згоди про об’єднання братської та лаврської шкіл. Новий навчальний заклад, покровителем якого був П. Могила, дістав назву Києво-Братського, або Києво-Могилянського колегіуму. Згодом його стали називати академією за високий рівень викладання.

У Києво-Могилянському колегіумі повний курс навчання складав 12 років і поділявся на сім класів («шкіл»). У підготовчому класі — фарі та трьох нижчих класах — інфімі, граматиці й синтаксимі вивчали предмети циклу «семи вільних наук», церковнослов’янську, грецьку та латинську мови. Наступні два класи — поетики та риторики — були середніми. Викладання в них здійснювалося переважно латинською мовою. У поетиці учнів знайомили з різними жанрами поезії та основами віршування. У риториці вони опановували мистецтво складання промов і написання листів.

Вищий ступінь навчання учні колегіуму здобували у дворічній «школі філософії» та чотирирічній «школі богослов'я». Учнів цих класів називали спудеями (студентами).

Як і тогочасні європейські університети, Києво-Могилянський колегіум мав свої школи-філіали, що працювали за його програмою у Вінниці та Кременці. Викладачами колегіуму були видатні тогочасні вчені й просвітителі, зокрема Сильвестр Косов, Йосиф Кононович-Горбацький, Інокентій Гізель, Єпіфаній Славинецький та інші.

І. Гізель

М. Смотрицький

Літописання і література. Однією з найцікавіших пам’яток літописання першої половини XVII ст. був Густинський літопис, що дістав назву за Густинським монастирем поблизу Прилук, де було створено його єдину збережену копію. Вчені припускають, що літопис склав близько 1623—1627 рр. З. Копистенський. Використовуючи велику кількість історичних джерел, автор розповідає про події від давніх часів до 1597 р. У літописі вміщені окремі тематичні розповіді про виникнення козацтва й Берестейську церковну унію. У цей період були створені також інші літописи, зокрема Київський літопис, Острозький літопис, Львівський літопис. Літописні записи велися в Густинському, Межигірському та інших монастирях.

У першій половині XVII ст. в Україні продовжувала розвиватися полемічна література. Так, на початку століття з’явився історико-полемічний памфлет «Пересторога». У ньому невідомий автор яскраво змальовує переслідування православних католицьким і греко-католицьким духовенством. Він із великою прихильністю ставиться до культурно-освітньої діяльності братств, вбачаючи в розвитку шкільництва важливий засіб боротьби з окатоличенням та полонізацією українців.

Видатним письменником-полемістом був Мелетій Смотрицький. Чільне місце серед його полемічних творів посідає «Тренос» («Плач»). В образі скривдженої матері-вдови Смотрицький зобразив український народ, що страждав від соціального, національного та релігійного гноблення.

У першій половині XVII ст. в Україні також набули розвитку такі літературні жанри, як ораторсько-проповідницька проза, мемуарна проза та поезія. Ораторсько-проповідницька проза включала твори з тлумаченням євангельських текстів і моралістичними повчаннями. Найвидатнішим проповідником був Кирило Транквіліон-Ставровецький, автор творів «Зерцало богословія», «Євангеліє учительноє» і «Перло многоцінноє». Одним із перших творів української мемуарної прози стали спогади киянина Богдана Балики «Про Москву і про Дмитра, царька московського неправдивого», що розповідають про похід польського війська на Москву в 1612 р.

Мемуари — автобіографічні записки у формі спогадів про події минулого їх свідка або учасника.

Епіграма — коротка віршована характеристика предмета, побажання, дотеп тощо.

Софія Чарторийська (роки життя невідомі) була волинською княгинею, меценаткою і громадською діячкою кінця XVI — середини XVII ст. Разом зі своєю сестрою Оленою вона надавала грошову підтримку Пересопницькому монастирю, заснувала при ньому шпиталь та школу для дітей селян. Була палкою прихильницею православ'я, відкрила у своєму маєтку в селі Рахманів на Волині друкарню. Здійснювала переклади із грецької руською мовою. Саме вона надала підтримку відомому діячеві львівського братства Кирилу Транквіліону-Ставровецькому у виданні «Євангелія учительного». У 1619 р. цей твір було видруковано у волинській друкарні С. Чарторийської в селі Рахманів її коштом.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. виникла полемічна поезія. Так, у «Скарзі вбогих до Бога» невідомий автор у віршованій формі гостро виступає проти окатоличення й полонізації православних українців. Засновником жанру епіграмної поезії, віршованих геральдичних епіграм (гербових віршів), присвят і передмов став Герасим Смотрицький. Серед поетів-епіграмістів цієї доби відомі також Дем'ян Наливайко, Памво і Степан Беринди, Андрій Римша, Лаврентій Зизаній, Кирило Транквіліон-Ставровецький та інші.

Із розвитком книговидання з’являються збірки віршованих творів для декламації, написаних для виконання школярами під час урочистих подій. Зокрема, у 1622 р. Касіян Сакович склав «Вірші на жалісний погреб... гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного». Хоча твір написаний у зв’язку зі смертю гетьмана, за своїм загальним настроєм він життєстверджуючий — уславлює мужність воїнів, що захищають рідну землю від ворога.

Книговидання. Із розвитком культури зростав попит на книги, що сприяло розвитку книговидання. У першій половині XVII ст. активно діяла друкарня Львівського Успенського братства, яка була справжньою школою для цілої плеяди українських друкарів. Тут було видано граматику грецької і церковнослов’янської мов, збірки віршів, драматичних творів українською мовою.

Найбільшою в тогочасній Україні стала Києво-Печерська друкарня, заснована архімандритом лаври Єлисеєм Плетенецьким. Серед перших її видань були «Часослов» і збірник святкових служб «Анфологіон». У Києві з’являються перші приватні друкарні, засновані Спиридоном Соболем та Тимофієм Вербицьким. В Україні почали діяти також мандрівні (пересувні) друкарні, які, надрукувавши книгу в одному місті, переїздили працювати до замовника в інше місто.

Усього до середини XVII ст. на українських землях у різний час діяло понад 20 друкарень. При цьому роль друкарень не обмежувалася книговиданням. Вони були важливими осередками освіти й культури, навколо яких існували гуртки, що об’єднували діячів культури, вчених і високоосвічених людей.

Орнаментальні ініціали зі Служебника П. Беринди. Стрятин, 1604 р.

Висновки. Упродовж першої половини XVII ст. на українських землях збільшилася кількість навчальних закладів, що сприяло зростанню кількості освічених людей.

Києво-Могилянський колегіум був новим навчальним закладом вищого типу, що прирівнювався до тогочасних університетів. Завдяки цьому Київ поступово перетворювався на культурний центр, значення якого виходило за межі України.

Наявність різних жанрів в українській літературі першої половини XVII ст. свідчила про її поступальний розвиток.

Здобутки українського книговидання сприяли розвитку культури та освіти українців, допомагали їм протистояти окатоличенню та полонізації.

Запитання та завдання

1. Скільки братських шкіл існувало в Україні на початку XVII ст.? 2. Хто був засновником школи в Києво-Печерській лаврі? 3. Коли утворився Києво-Могилянський колегіум? 4. Скільки тривав повний курс навчання в Києво-Могилянському колегіумі? 5. Хто є автором полемічного твору «Тренос»? 6. Що таке мемуари? 7. У якому літературному жанрі здобув визнання своєї творчості М. Смотрицький?

8. Якими були здобутки українського шкільництва першої половини XVII ст.? 9. Розкажіть про утворення та діяльність Києво-Могилянського колегіуму. 10. Які факти свідчать про поступальний розвиток української літератури упродовж першої половини XVII ст.?

11. Розпочніть складати в зошиті таблицю «Розвиток української культури в першій половині XVII ст.».

12. Яку роль відігравав розвиток освіти, літератури й книговидання в ідеологічній боротьбі, що точилася в цей час на українських землях?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно