Правобережне козацтво в останній чверті XVII ст. Закріплення розподілу Української козацької держави між Московським царством і Річчю Посполитою

§ 30—31. Правобережне козацтво в останній чверті XVII ст. Закріплення розподілу Української козацької держави між Московським царством і Річчю Посполитою

Опрацювавши цей параграф, ви зможете: пояснювати, як відбулося закріплення поділу Української козацької держави між Річчю Посполитою та Московським царством; розповідати про відродження правобережного козацтва в останній чверті XVII ст.

1. Який період історії України називають Руїною? 2. Як гетьмани намагалися об'єднати Українську козацьку державу?

Укладення Бахчисарайського миру між Московською державою та Османською імперією. Після підписання з поляками Журавненського миру (1676 р.) і розорення Чигирина (1678 р.) Османська імперія закріпила за собою Поділля й більшу частину Правобережжя, крім північної частини Київщини. Проте ці території були спустошені тривалими бойовими діями.

Правителем Правобережжя турки залишили Ю. Хмельницького. Резиденцією він обрав місто Немирів. Контроль над ним здійснював турецький паша з Кам’янця-Подільського. Проте влада Ю. Хмельницького тривала недовго. За однією з версій, він був заарештований, а згодом страчений турками за пограбування купців, тортури та вбивства невинних. На думку інших вчених, він доживав вік в одному з православних монастирів на острові в Егейському морі.

Тим часом Москва і Стамбул домовилися про поділ України. 13 січня 1681 р. сторони підписали Бахчисарайський мир на 20 років, за яким:

кордон між державами пролягав по Дніпру;

Лівобережна Україна, Київ із навколишніми містами та Запорожжя визнавалися за Московією, а Південна Київщина й Поділля — за Туреччиною;

обидві сторони зобов’язувалися не споруджувати та не відбудовувати укріплення між Південним Бугом і Дніпром, а також не заселяти ці землі;

татарські орди могли вільно кочувати в південноукраїнських степах, а запорозькі козаки та все населення — ловити рибу в Дніпрі, добувати сіль, полювати й пересуватися річками до Чорного моря;

турецький султан і кримський хан зобов’язувалися не допомагати ворогам Московської держави.

Таким чином було закріплено розорення й спустошення Правобережжя, що стало наочним втіленням періоду Руїни.

Відновлення козацтва на Правобережжі, його участь у боротьбі проти Османської імперії. Бахчисарайський мир не завершив боротьбу за Правобережжя. Із часом боротьба між Річчю Посполитою та Османською імперією спалахнула із новою силою.

У 1681 р. турецький султан віддав Брацлавщину й Київщину під управління молдавського господаря Георгія III Дуки, який титулував себе «господарем земель молдавських і земель українських». Він поставив наказним гетьманом Я. Драгича (Драгинича). Останній, оселившись у Немирові, почав призначати полковників до колишніх полкових міст і розгорнув активну політику з освоєння розорених війною земель. Крім того, він проголосив «всезагальне право свободи по всій Україні і відновлення козацьких полків». Ці заходи викликали занепокоєння Москви, яка вбачала в цьому порушення Бахчисарайського миру. Лівобережний гетьман І. Самойлович навіть здійснив рейд на Правобережжя, щоб розігнати нових поселенців.

У той самий час Польща також розпочала відновлювати козацтво, розуміючи, що без нього вести успішну боротьбу з Туреччиною та відродити Правобережжя неможливо. Ще в 1674 р. подільський полковник Остап (Євстафій) Гоголь був призначений наказним гетьманом. У його відання перейшли Могилівський, Брацлавський, Кальницький та Уманський полки. У 1676 р. польський Сейм ухвалив рішення затримати козаків на службі не лише для їх використання у військових цілях, але «як представників панування Речі Посполитої в Україні». Оскільки більша частина Правобережжя була під владою Туреччини, польська влада виділила для козаків землі на Київському Поліссі. Гетьманською резиденцією стало місто Димер.

Атака польських гусарів під Віднем

Розгляньте малюнок і визначте, завдяки чому удар польських крилатих гусарів був вкрай небезпечним для противника.

Підписання Бахчисарайського миру суттєво змінило розстановку сил у Центрально-Східній Європі.

Він розв’язав руки турецькому султану для останнього, як виявилося, великого наступу на Європу. Його кульмінацією стала облога Відня в 1683 р. На допомогу місту вирушив польський король Ян III Собеський із 25-тисячним військом, у якому були й українські козаки. Стрімкий удар польських гусарів по турецькому табору примусив останніх тікати з місця битви. Як писав польський король Римському Папі: «Ми прийшли, побачили, Бог переміг».

Після цієї перемоги Польща вступила до Священної ліги (Рим, Венеція, Австрія), яка вела боротьбу проти Османської імперії.

Пам'ятник Ю. Кульчицькому у львові

У битві під Віднем особливо уславився козак Юрій Кульчицький із міста Самбора на львівщині, про подвиги якого писали тодішні європейські газети. Коли розпочалася турецька облога, Кульчицький перебував у місті в торгових справах. Не вагаючись, він став у лави захисників Відня. Знаючи турецьку мову та звичаї (він колись був у полоні), Кульчицький неодноразово проникав до турецького табору та діставав важливі розвідувальні дані. Коли після розгрому турецької армії союзники ділили захоплену здобич, Кульчицький узяв собі вози, навантажені кавою. Ніхто не знав, що це і що з ним робити. Кмітливий козак відкрив у Європі першу кав'ярню й навчив європейців вживати цей напій. Після смерті Кульчицького в столиці Австрії йому було встановлено бронзовий пам'ятник. Так були закладені традиції всесвітньо відомої віденської кави.

У той час як польський король Ян III Собеський громив турецьку армію під Віднем, 5 тис. козаків на чолі з гетьманом Стефаном Куницьким здійснили похід через молдавські землі в буджацькі та білгородські степи, здобувши гучну перемогу над турецькими й татарськими військами в битві під містом Тягиня (нині Бендери), і вийшли до Чорного моря. Проте незабаром козаки самі були розбиті в Молдавії, у чому звинуватили Куницького та вбили його. Новим гетьманом став Андрій Могила (Мигула) (1684—1685 рр.).

Україна в 1667—1687 рр.

Тим часом Ян ІІІ Собеський розумів, що без відновлення традиційного козацького господарства й устрою неможливо створити повноцінне козацьке військо, яке б стало на перешкоді турецькотатарським нападам. Тому король вирішив узаконити територіальне козацьке військо на землях Правобережної Наддніпрянщини. Відповідно до універсалу короля (1684  р.) і сеймової конституції (1685 р.) за козаками затверджувалися вольності, свободи і привілеї, а також дозволялося заселяти землі колишніх семи правобережних полків (Чигиринського, Канівського, Корсунського, Черкаського, Уманського, Білоцерківського та Кальницького). Процес заселення цих земель очолили досвідчені козаки Семен Палій, Захар Іскра, Самусь (Самійло Іванович) та Андрій Абазин. Обіцяні привілеї привертали сюди жителів Лівобережжя, переселенців з інших районів Правобережжя, Галичини, вихідців із Білорусії та Молдавії. На землях, визначених польською владою, було створено чотири територіальні козацькі полки. На території полків влада належала полковникам, сотникам й іншим представникам адміністрації. На місцях поширювалися норми звичаєвого та козацького права. У містах і селах створювалися органи козацького самоврядування. Очолював козацьку адміністрацію наказний гетьман, якого призначав король. У 1689—1693 рр. наказним гетьманом був Гришко, а його наступником став Самусь. Козаки нових полків (дві тисячі були записані до реєстру) брали активну участь у війні з Туреччиною, за що отримували чималі гроші від польської влади. Зміцнення козацтва призвело до загострення конфлікту зі шляхтою, що спалахнув у 1688 р. через земельні володіння. Проте поки йшла війна з Туреччиною, верховна влада Речі Посполитої не зважала на це.

У 1699 р. Річ Посполита й Османська імперія підписали Карловацьке перемир’я. Цього ж року сейм ухвалив рішення про ліквідацію козацького війська на Правобережжі.

«Вічний мир» між Московською державою та Річчю Посполитою. Перший Кримський похід московського війська й козаків. Щоб залучити Москву до боротьби з Османською імперією та закріпити за собою Правобережжя, король Ян III Собеський пішов на примирення з Московією. 6 травня 1686 р. у Москві між Річчю Посполитою та Московією було підписано «Трактат про вічний мир», відповідно до якого:

Річ Посполита остаточно («на вічні часи») визнавала приєднання до Московської держави Лівобережної України, Чернігово-Сіверщини, Києва і Запорожжя.

Північна Київщина, Волинь і Галичина входили до складу Речі Посполитої.

Брацлавщина і Південна Київщина ставали нейтральною зоною між Річчю Посполитою і Московською державою та мали залишатися незаселеними.

Річ Посполита за відмову від претензій на Київ отримувала компенсацію в розмірі 146 тис. карбованців.

Московській державі поверталася Смоленщина, а за Річчю Посполитою визнавалися завойовані нею ліфляндські землі.

Поділля в разі визволення від турецької влади та за згодою Московської держави мало увійти до складу Речі Посполитої.

Обидві сторони зобов’язувалися не укладати сепаратного миру з Османською імперією.

Православному населенню (українцям і білорусам) у Польщі гарантувалося вільне віросповідання, між двома державами встановлювалася свобода торгівлі й налагоджувався поштовий зв’язок.

Московська держава розривала попередні договори з Османською імперією і Кримським ханством, вступала до військового союзу з Річчю Посполитою та до антитурецької Священної ліги і зобов’язувалася організувати воєнний похід проти Кримського ханства, а Річ Посполита — проти Білгородської орди і турецького війська.

Фактично «Вічний мир» 1686 р. скасував Бахчисарайський договір між Московією та Туреччиною. Для України договір означав узаконення на міжнародному рівні її поділу на дві частини. Саме тому проти договору виступав гетьман Самойлович, але всі його звернення до царя були проігноровані.

Після укладення «Вічного миру» для Московії склалися сприятливі умови для активізації боротьби за Північне Причорномор’я та припинення турецько-татарських нападів. Із цією метою в 1687 р. було здійснено спільний Кримський похід 150-тисячного московського та 50-тисячного козацького війська на чолі з князем В. Голіциним (фаворитом цариці Софії) і гетьманом І. Самойловичем. Похід завершився провалом. Провину за це поклали на І. Самойловича, що стало приводом до усунення його від влади.

Таким чином, після тривалої внутрішньої боротьби й зовнішнього втручання на Правобережжі була ліквідована влада гетьмана, а сусідні держави розділили між собою українські землі.

Кримський похід 1687 р. Мініатюра XVIII ст.

Висновки. Інтереси Москви і Стамбула в Україні були примирені повним розоренням українських земель між Південним Бугом і Дніпром, що було закріплено в Бахчисарайському договорі 1681 р.

Війна Туреччини й Польщі, що тривала в останній чверті XVII ст., поставила на порядок денний питання про відродження козацтва, яке мало перешкоджати набігам татар і турків та сприяти господарському відродженню Правобережжя.

Відроджене козацтво відіграло важливу роль у боротьбі проти турецького панування на Правобережжі, а також узяло активну участь в антитурецькій коаліції, яка зупинила останній великий наступ Османської імперії на Європу.

У 1686 р. було підписано «Вічний мир» між Річчю Посполитою та Московією, результатом якого став остаточний розподіл українських земель між двома державами після тривалої боротьби.

Запитання та завдання

1. Кому передали владу турки після захоплення та зруйнування Чигирина?

2. Який договір між Московською державою й Османською імперією розділив українські землі між ними? 3. Який польський король сприяв відновленню козацтва на Правобережжі? 4. Коли між Московією та Річчю Посполитою було укладено «Вічний мир»? 5. Які українські землі потрапляли під владу Московської держави за «Вічним миром»? 6. У якому році польський сейм ухвалив рішення про ліквідацію козацтва на Правобережжі?

7. Чому Ю. Хмельницький, спираючись на владу османів, не зміг закріпитися на Правобережжі? 8. Як позначилися на українських землях умови Бахчисарайського миру між Московською державою та Османською імперією? 9. Чим було зумовлено відновлення козацтва на Правобережжі в останній чверті XVII ст.? 10. Які чинники вплинули на укладення «Вічного миру» між Московією та Річчю Посполитою? Як ця подія позначилася на історичній долі України?

11. Визначте за картою в атласі межі розподілу українських земель за Андрусівським перемир'ям, Бахчисарайським миром і «Вічним миром». 12. Визначте основні відмінності між умовами Андрусівського перемир'я та «Вічного миру» щодо українських земель.

13. Чому в 1680-ті рр. стало можливим, що сусідні держави без згоди українців ділили українські землі?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно