Поява українського козацтва та перших Січей
- 16-10-2022, 14:37
- 427
8 Клас , Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (поглиблене вивчення 2021)
§ 11—12. Поява українського козацтва та перших Січей
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:
про те, хто такі українські козаки і якою є передумова їхньої появи; як постали перші Січі й чим уславився Д. Вишневецький; про характерні риси життя та побуту козаків; визначення термінів і понять «українське козацтво», «козак», «Дике Поле», «засіка», «Дніпровський Низ», «Великий Луг», «Запорожжя», «зимівник», «покозачення», «низове козацтво».
ПРИГАДАЙТЕ
1. Коли утворилася Річ Посполита? 2. Які зміни відбулися на українських землях після утворення Речі Посполитої? 3. Покажіть на карті атласу держави, із якими межували українські землі на півдні в XVI ст. 4. Назвіть основні стани українського суспільства в XVI ст. 5. Що означає вислів «міжстановий соціальний прошарок»? Хто до нього належав на українських землях у цей період?
1. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО. Ранньомодерна доба стала періодом формування українського козацтва, яке відіграло важливу роль у подальших подіях історії. Питанню виникнення козаків приділяють увагу чимало як українських, так і зарубіжних дослідників. Завдяки їхнім зусиллям про походження козацтва сьогодні відомо досить багато. Проте дослідження істориків досі тривають.
Термін «козак» має тюркське походження, уперше це слово згадується наприкінці XIII — на початку XIV ст. Тоді так називали представників тюркського населення, які несли сторожову службу, а в тогочасних польських хроніках під «козаками» мали на увазі втікачів, розбійників і вигнанців.
Від XV ст. після розпаду Золотої Орди козакування стало досить поширеним явищем у тюркському світі. Окремі кримськотатарські роди або їхні групи втікали на вільні степові території «Дикого Поля» та ставали козаками. За повідомленнями джерел, мусульманські кримськотатарські козаки наймалися на службу до литовських і московських князів або нападали на їхні землі.
Наприкінці XV ст. з’явилися згадки про появу християнського козацтва, зокрема українського, яке діяло в степовому прикордонні. Мусульманське кримськотатарське й християнське українське козацтво мали між собою в цей час чимало схожого. Обидві спільноти існували за рахунок війни — служби із захисту кордону, розбійницьких нападів, наїздів і пограбувань ворожих поселень. Чималі прибутки приносила їм торгівля на невільницьких ринках бранцями, захопленими в цих поселеннях. Варто зазначити, що в той час так діяли не лише козаки, а й інші, переважно недержавні військові люди.
Висловіть свою думку щодо цитати сучасного українського дослідника П. Кралюка: «Виникнення українського козацтва — тайна за сімома печатями».
Перша згадка про українських козаків датується 1489 р. Вона міститься у «Хроніці» польського автора Марціна Бєльського, де повідомляється, що козаки несли службу в польсько-литовському війську під час його походу на кримських татар.
Українське козацтво запозичило в кримськотатарського чимало військових і побутово-звичаєвих традицій. При цьому, переймаючи ці традиції на початковому етапі формування, українське козацтво продовжило свій самобутній розвиток. Так, у середині XVII ст. воно вже було зовсім іншою спільнотою, ніж наприкінці XV — на початку XVII ст.
Із часом розгорталися процеси самоорганізації українського козацтва, яке на початку свого виникнення становило вільну людність, не обмежену державними правовими нормами. У результаті козацтво перетворилося на окремий соціальний стан із власними поглядами на тогочасні події на українських землях.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із документів Кременецької волості про козаків (1563 р.)
...Козаків, або ж людей неосілих, прихожих, утримувати ніде в селах більше трьох днів, усе село має знати, коли який козак прийде чи піде, оскільки від таких людей робиться по селах багато шкоди; а якщо б хто пустив до хати такого козака, людину неосілу, не сповістивши всьому селу, і тримав його більше трьох днів, а відпустивши, не оголосив всьому селу, і якщо від цього трапилася кому шкода, то будь-який господар має відшкодувати її і, крім того, зобов’язаний виплатити три рублі, згідно зі статутом земським...
Із Баркулабівського літопису про перебування козаків на білоруських землях (1603 р.)
...[коли] назад на Низ звідси виїжджали, то велику сильну шкоду по селах, по містах чинили: жінок, дівок, хлоп’ят із собою багато брали; також багато коней із собою побрали, один козак буде мати коней вісім, десять або дванадцять, а хлоп’ят троє, четверо, жінок або дівок дві чи три...
Робота в парах. Обговоріть і визначте, яким було ставлення до козацтва в наведених джерелах. На підставі яких фактів можна зробити такий висновок?
Українське козацтво — збірна назва козаків на українських землях. Спочатку козаками називали вільних людей, що населяли південноукраїнські степи й жили за рахунок війни.
Козак — слово тюркського походження, що вживалося для позначення вільної людини, шукача пригод. На українських землях ним називали: 1) від другої половині XV ст. — охоронців південного прикордоння та промисловиків-уходників; 2) від другої половини XVI ст. — запорожців і реєстровців; 3) у добу Гетьманщини — представників козацького стану.
«Дике Поле» — історична назва незаселених і малозаселених чорноморських степів у XVI—XVII ст.
2. ПЕРЕДУМОВИ Й ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. УХОДНИЦТВО. Українське козацтво виникло на величезній степовій території «Дикого Поля» між християнськими державами — Великим князівством Литовським і Короною Польською, і мусульманськими державами — Кримським ханством й Османською імперією. Обидві сторони використовували ці вільні землі для військового ремесла, поєднуючи його з промислами.
Ситуація, що склалася наприкінці XV — у XVI ст. на просторах «Дикого Поля», стала основною передумовою виникнення українського козацтва. Природні багатства цих територій за дніпровськими порогами приваблювали населення обох боків кордону.
До «Дикого Поля» вирушали ватаги охочих займатися степовими промислами — мисливством, бджільництвом і рибальством. На українських землях їх називали уходниками. Представників різних станів, що опинялися в їхньому складі, об’єднувало те, що в межах визначеного правовими нормами суспільства вони почували себе незручно. Життя, сповнене небезпек і можливостей швидко збагатитися, приваблювало їх більше. Ватаги уходників стали одним із витоків формування українського козацтва.
Основними причинами виникнення козацтва стали процеси, пов’язані з освоєнням українським населенням степів «Дикого Поля», та необхідність організації захисту Південної Київщини і Східного Поділля від набігів татар.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
З опису литовського дипломата XVI ст. М. Литвина про природні багатства «Дикого Поля»
Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкури, а м’ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають узимку зі степів до лісів, а влітку назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птахів така дивовижна сила, що навесні хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їхніми виводками наповнюють курники.
Вірлят зачиняють до кліток задля їхнього пір’я, яке чіпляють до стріл. Псів годують м’ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами.
Робота в парах. Опрацюйте текст, обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Як автор ставиться до подій, про які розповідає? Чому ви так вважаєте? 2. Чим «Дике Поле» приваблювало людей? 3. Яким видам господарювання сприяли природні багатства «Дикого Поля»?
Історик М. Грушевський назвав Д. Вишневецького «духовним батьком нової української плебейської республіки», оцінюючи його історичні послуги. Поясніть, як ви розумієте наведену характеристику.
3. ПОЯВА ПЕРШИХ КОЗАЦЬКИХ СІЧЕЙ. ОРГАНІЗАЦІЯ ВІДСІЧІ ТАТАРСЬКИМ НАЇЗДАМ. На місцях промислів уходники влаштовували тимчасові оселі для збереження своєї продукції та захисту від нападників. Ці поселення будувалися з деревини, їх називали «острогами», «городками» і «станами». Від першої половини 80-х рр. XVI ст. поселення почали обносити дерев’яними укріпленнями — «засіками», і поступово за ними закріпилася назва «Січі».
Переважна частина козацьких Січей розташовувалася на Дніпровському Низу. Спираючись на них, козаки спочатку витіснили звідти татарські ватаги, а потім поступово освоїли Великий Луг і Запорожжя.
У першій половині XVI ст. на Запорожжі виникли козацькі поселення, або зимівники. Хоча спершу це були місця для утримання худоби взимку, згодом так почали називати зимові помешкання для людей. Із розвитком місцевого сільського господарства та промислів «зимівники» перетворилися на осередки, де застосовувалася наймана праця незаможних козаків і селян.
У 20—30-х рр. XVI ст. після декількох невдалих спроб влади Великого князівства Литовського прийняти українських козаків на державну службу було вирішено створити фортецю з козацькою залогою в південному прикордонні. Місцева влада цю пропозицію підтримала. Утілив її в життя черкаський і канівський староста Дмитро Вишневецький у 1555—1556 рр.
Крім Д. Вишневецького, опір татарським наїздам чинив і місцевий уряд. Зокрема, кам’янецький каштелян, тобто комендант замку й замкової залоги Кам’янця, організовував варти й розвідки на татарських шляхах і завчасно сповіщав населення про небезпеку. Для боротьби з нападниками на прикордонні представники місцевої влади збирали й утримували власні загони вояків, широко залучаючи до них місцеве козацтво.
«Засіка» — штучна перешкода з повалених дерев, улаштована з оборонною метою; табір, обнесений частоколом.
Дніпровський Низ — землі по обидва береги Дніпра, розташовані за його порогами.
Великий Луг — історична назва місцевості й величезних річкових плавнів, які до середини XX ст. існували на лівому березі Дніпра між ним та річкою Конка.
Запорожжя — землі в нижній течії Дніпра на південь від дніпровських порогів.
Зимівник — назва житла (хутора) і козацького господарства на Запорожжі.
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Князь Дмитро Вишневецький. Невідомий художник. XVIII ст.
Дмитро Вишневецький — волинський православний магнат, один із перших відомих ватажків українського козацтва, із яким пов’язують початок його організації. На початку 50-х рр. XVI ст. він обіймав посаду черкаського й канівського старости та організував відсіч татарським наїздам на ці землі. У 1555—1556 рр. під керівництвом Д. Вишневецького на острові Мала Хортиця збудували замок- «городок», у гарнізоні якого були козаки й представники військово-службового люду.
Деякі дослідники вважають замок на острові Мала Хортиця своєрідним прообразом козацького укріплення та козацького товариства, за яким закріпилася назва «Хортицька Січ».
Проте уявлення про Хортицьку Січ мають винятково легендарний характер, не підтверджений писемними джерелами й археологічними даними. Імовірно, що, закріпившись на Малій Хортиці, біля найважливішої переправи через Дніпро, князь узяв під захист уходників на Великому Лузі й розпочав звідти здійснювати рейди на татарські й турецькі фортеці в пониззі Дніпра й Південного Бугу. Улітку 1556 р. Д. Вишневецький із загоном у 600 кіннотників і командою на 18 чайках узяв приступом Очаків, а восени того ж року — фортецю Аслан-Кермен. Захоплені в противника гармати князь установив у Хортицькому замку. На початку 1557 р. Хортицький замок витримав 24-денну облогу кримського хана. Проте восени цього ж року об’єднані турецько-татарські сили примусили князя залишити Малу Хортицю. На початку 1563 р. під час походу до Молдавії Д. Вишневецький потрапив у полон і був відправлений до Стамбула. Після відмови перейти на турецьку службу його стратили.
Існує думка, що Д. Вишневецький став прообразом героя народної думи «Пісня про Байду», хоча історичними джерелами це не підтверджено.
Замок-«городок» Д. Вишневецького на острові Мала Хортиця. Сучасна реконструкція
Вагому роль у перетворенні козацтва на професійну військову спільноту відіграли деякі представники місцевої влади — Хмельницький староста Предслав Лянцкоронський, канівський і черкаський староста Остафій Дашкевич, барський староста Бернард Претвич, кам’янецький староста Станіслав Лянцкоронський та інші.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із Густинського літопису про зародження українського козацтва (початок XVII ст.)
У рік 7024 (1516). ...У той-то лихий рік почалися на Україні козаки. Війнолюбивий наш народ, засмакувавши собі з добичі, наставив собі старійшину з-посеред себе, на ймення Козака; од нього ж бо і самі по тим козаками нареклися; і почали самі часто в Татарську землю ходити і звідти багаті добитки приносити. День же одо дня примножалося їх, так, що з часом намножилося. І навіть досі вони не перестають пакості творити татарам і туркам. А старійшину обирають з-посеред себе, мужа хороброго і смисленного, за своїм давнім обичаєм; живуть же повсігди на Запорожжі. Рибу ловлять, її без солі на сонці сушать. А на зиму розходяться кожний у свій город. Тільки кілька сотень зоставляють на курені стерегти стрільби і човнів. А на літо знову збираються.
Робота в парах. Обговоріть і визначте, як літописець пояснював появу українського козацтва.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із повідомлення англійського дослідника Р. Кнолленза про українських козаків (1603 р.)
Ті козаки — легка кіннота, яка діє головним чином на кордоні Корони Польської з татарами; це загартований і відважний тип людей, які вважають почесним жити тільки за рахунок ворога та над усе в житті цінують бойового коня і спис. Хоча татари й турки живуть у приязні з поляками та нібито прагнуть миру з ними, досить часто вони великою кількістю вторгаються до Подолії і Русі (Галичини), що належать Короні Польській, і спустошують їх, якщо вчасно не отримають відсічі від названої легкої кінноти козаків, що завжди на них чатують, як яструб на здобич.
Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Які факти про діяльність українських козаків наводить автор? 2. Які висновки на підставі наведених фактів ви можете зробити про роль козаків у боротьбі з наїздами татар на початку XVII ст.?
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Бернард Претвич — староста міста Бар із 1540 р. Він до самої смерті постійно здійснював сторожові рейди вздовж подільського прикордоння, переслідував загони татар у «Дикому Полі», звільняв захоплених ними бранців і влаштовував власні каральні експедиції у Крим, до Очакова, Аккермана й Кілії. Сучасники вихваляли Б. Претвича, називаючи його «муром подільських країв». Вони стверджували, що поки був живий Б. Претвич, татарські шляхи «заросли травою», оскільки за роки свого урядування в Барі він 70 разів вступав у битви з татарами й стільки ж разів перемагав.
У 40-х рр. XVI ст. проблема козацтва вперше стала чинником погіршення відносин між Короною Польською та Османською імперією. Турецька влада розуміла, хто допомагає організувати, озброїти та спорядити козацькі загони в походи. Проте в офіційних відповідях на татарсько-турецькі протести польська влада заперечувала участь своїх урядовців і засуджувала козаків як «свавільних людей, степову наволоч, що живе з грабунку, не підлягаючи жодній управі, тому їх годі спіймати й покарати».
4. СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ, ЖИТТЯ ТА ПОБУТ КОЗАКІВ. У XVI ст. у складі населення України кількість козацтва поступово збільшувалася. Як побутове явище козакування ставало звичним для тогочасного українського суспільства. Поширювалося покозачення. Від кінця XVI ст. численні втікачі з українських земель прямували до Степу, щоб стати козаками. За висловом польного коронного гетьмана Речі Посполитої С. Жолкевського, у 1596 р. «вся Україна покозачилась». Спочатку «ходити в козацтво» означало рушати на Дніпровський Низ («на низ») по здобич, тому цих людей називали низовим козацтвом. Пізніше, коли козацтво вже переважно протидіяло набігам татар в українському прикордонні, «козацьким хлібом» почали називати їхню службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на військову службу до правителів різних держав.
У козацькій спільноті сформувалася своя система цінностей. Провідними принципами козацького співіснування стали рівність, особиста свобода, відданість груповим інтересам і відчайдушна хоробрість.
Умови життя козаків, які склалися в степах «Дикого Поля», були суворими, вимагали фізичної витривалості, здатності переносити холод і спеку, негаразди воєнного життя. Жили козаки в саморобних куренях, сплетених з очерету та вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків виготовлявся з домотканого сукна й полотна. Із нього шили широкі штани (шаровари), сорочки, поверх яких надягали широкополі довгі каптани, що підперізували поясом. Взуттям слугували чоботи, а головним убором — висока шапка («кучма»).
Покозачення — процес набуття козацьких прав вихідцями з інших верств українського суспільства.
Низове козацтво — назва, що вживалася щодо козаків-запорожців, які селилися в нижній течії Дніпра на землях, підконтрольних Січі.
Центральна садиба хутора-зимівника. Віртуальна реконструкція
Внутрішній вигляд козацького будинку. Реконструкція. Музей історії запорозького козацтва на острові Хортиця (Запорізька обл.)
Курінь. Реконструкція. Музей історії запорозького козацтва на острові Хортиця (Запорізька обл.)
В одязі, озброєнні й термінології тогочасного козацтва існувало чимало тюркських елементів. Основною зброєю козака стала татарська шабля. Як і татарські вояки, козаки широко використовували лук і стріли. Припускають, що козацьку піхоту з вогнепальною зброєю створили за зразком турецьких яничарів. Саму рушницю козаки називали яничаркою. Тюркське походження мали такі козацькі слова, як кіш, курінь, булава, сагайдак, осавул, бунчук, джура, ватага, барабан, сурма, табір, майдан. Тюркськими запозиченнями в одязі й зовнішності стали козацькі шаровари, довгополі каптани, широкі пояси, «кучми», зачіски («оселедець») і носіння довгих вусів. На думку деяких дослідників, це свідчить, що в період свого виникнення українське козацтво значною мірою наслідувало традиції вже існуючих тюркських козацьких ватаг.
Запорозьке вбрання. Ескіз. Художник І. Рєпін. 1887 р.
Козацька їжа була простою, але поживною. Козаки готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви із пшона, житнього борошна й риби, вживали в їжу смажену дичину та в’ялену рибу.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із листа кримського хана Сагіба Герая до польського короля Жигмунта I (початок 40-х рр. XVI ст.)
...Приходять козаки черкаські й канівські, стають на Дніпрі над нашими улусами й чинять шкоду нашим людям. Я багато разів повідомляв вас про цих козаків, щоб їх заспокоїли, але ваша милість не послухала. Якщо бажаєте зберегти з нами приязнь, пришліть до нас тих, хто робив шкоду, інакше не ображайтеся на нас, і ми не хочемо зламати наші братські стосунки й присягу, але на ті замки — Черкаси й Канів — направимо наше військо.
Робота в парах. Обговоріть і визначте, як козацькі походи ускладнювали відносини між польським королем і кримським ханом.
Козаки в Степу. Художник С. Васильківський. 1890 р.
Воєнні походи козаків поєднувалися із заняттям різними промислами, лагодженням зброї, приготуванням їжі та запасів для походів. У вільний час козаки полюбляли співати, грати на кобзі й танцювати.
Після походів козацькі загони поверталися з Дніпровського Низу на відпочинок додому.
Нападаючи на володіння турецького султана й кримського хана, козаки створювали чимало незручностей владі як її піддані. Тому на старост південних пристепових районів Київського та Брацлавського воєводств покладалися обов’язки стримувати козаків, щоб не допускати їх самостійних походів.
ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?
- Наприкінці XV ст. в писемних джерелах з’явилися перші згадки про українське козацтво.
- Поява козацтва стала цілком закономірним явищем. У цей час воно було складовою своєрідного кордону, що поділяв світи осілого землеробського населення та степових кочовиків.
- Д. Вишневецький став одним з організаторів українського козацтва, оскільки першим серед старост південноукраїнських міст розгорнув діяльність на Запорожжі.
- Українське козацтво мало своєрідні традиції життя та побуту, у яких українські народні звичаї поєднувалися з тюркськими культурними елементами.
ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ
1489 р. — перша згадка про українських козаків у писемних джерелах.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Перевірте свої знання за навчальною грою «Словесний теніс». Правила гри. Учитель/учителька об’єднує учнів та учениць у пари, кожна з яких отримує тему для розповіді. Гравці в парі по черзі ставлять одне одному запитання. Перемагає та пара, яка надасть більше правильних відповідей на запитання (їхня кількість обговорюється заздалегідь). Запитання мають передбачати коротку відповідь: «Перелічіть...», «Назвіть...», «Що таке...», «Кого називали...».
2. Які існують версії виникнення українського козацтва? 3. Назвіть і поясніть передумови появи українського козацтва. 4. Як постали перші козацькі Січі? 5. Чим уславився Д. Вишневецький? 6. Що було характерним для системи цінностей, життя та побуту українських козаків?
7. Покажіть на карті атласу місця, пов’язані з виникненням українського козацтва та перших Січей. 8. До уроку узагальнення за розділом підготуйте навчальний проєкт «Яку роль відіграло українське козацтво в розвитку українських земель у XVI — першій половині XVII ст.?». Скористайтеся відповідним планом-схемою (с. 253).
9. Робота в парах. Обговоріть план роботи та підготуйте лист від імені представника місцевих органів влади з південних українських земель до центральних органів влади, де опишіть, як виникло українське козацтво. За необхідності скористайтеся додатковими джерелами інформації. 10. Висловіть свою думку щодо цінностей українського козацтва. Чи зберігають вони своє значення сьогодні? 11. Колективне обговорення. Український історик ХХ ст. І. Крип’якевич про виникнення українського козацтва писав: «У степах виробився оригінальний тип господарки, а в його обороні нова воєнна організація; знов під впливом сеї господарки і у війні зі степовими ордами постала нова козацька суспільність зі своїм окремим побутом і окремим світоглядом». Як автор уявляв процес виникнення українського козацтва? Яким є ваше ставлення до наведеної точки зору? Поясніть свою думку.
Коментарі (0)