Економічне життя українського села і міста в другій половині XVI ст.
- 17-10-2022, 23:15
- 651
8 Клас , Історія України 8 клас Власов, Панарін 2021
§ 4. Економічне життя українського села і міста в другій половині XVI ст.
Роздивіться діаграми та виконайте завдання. 1. Які з воєводств мали найбільшу кількість населення? 2. Визначте найбільше та найменше заселені українські воєводства (це можна зробити за формулою: Г = Н/П, де Г - густота населення, Н - кількість населення, П - площа території). 3. Як гадаєте, з чим була пов’язана нерівномірність заселення українських воєводств? Які з воєводств мали найбільше і найменше населених пунктів? 4. Що могло вплинути на появу нових міст, містечок, сіл в українських воєводствах?
Адміністративно-територіальний поділ та населення українських земель
1. Розвиток міст у XVI-XVII ст.
Залежно від підпорядкування міста на українських землях Речі Посполитої поділялися на: 1) королівські (Польща) або великокнязівські (Литва) - до цієї групи належали здебільшого найдавніші міста; 2) приватновласницькі (найчисленніша група міст); 3) церковні.
XVI - перша половина XVII ст. - час появи та бурхливого розвитку міст. На території Руського й Белзького воєводств до кінця XVI ст. існувало понад 200 міст і містечок. Окрім українців, значну частину мешканців Руського, Волзького та Подільського воєводств, що перебували в підпорядкуванні Королівства Польського, становили німецькі, вірменські та єврейські громади, які виборювали в короля право на самоврядування, перетворюючи міста на міжнаціональні й міжконфесійні центри торгівлі.
Міста на українських теренах Великого князівства Литовського не зазнали таких активних іноземних впливів, як на Галичині чи Поділлі. Поява нових міст була зумовлена утвердженням великої земельної власності князів-магнатів. Князь отримував привілей на спорудження замку та осадження міста з дозволом на торгівлю в ньому в певні дні. Новостворені міста й містечка, на відміну від галицьких, тривалий час зберігали напіваграрний характер, а їхні мешканці були тісно пов’язані з сільською округою та сільськогосподарськими заняттями. Позаяк заняття ремеслами часто не задовольняло матеріальних потреб містян, ремісники мусили обробляти ще й орні землі.
Після постанови сейму 1590 р., що передбачала роздавання нібито «пустель, що лежать за Білою Церквою», завдяки активній будівничій діяльності магнатів і шляхти на середину XVII ст. у Київському воєводстві з’явилося близько 200 міст та містечок, у Врацлавському - близько 100. Ця розбудовча діяльність має економічне пояснення: містечко приносило власникам у 5-10 разів більший прибуток, ніж село, з якого воно виникало. Містечка були переважно невеликими за кількістю населення (половина з таких поселень на Київщині налічувала до 100 дворів).
Оскільки Київщина та Врацлавщина жили під постійною загрозою татарських набігів, місто зобов’язане було мати укріплення, куди стікалися мешканці довколишніх сіл у разі наближення татарських загонів. Оборонні потреби накладали відбиток на спосіб життя містян. Тож, окрім занять ремеслом і торгівлею, мешканці таких міст мусили відбувати військову службу.
Роздивіться зображення українських міст, дайте відповіді на запитання і обговоріть їх у групах. 1. Як гадаєте, яке з міст у XVII ст. було королівським, а яке перебувало у власності магната / шляхтича? 2. Скориставшись додатковими джерелами, з’ясуйте, за яких обставин, ким і коли ці міста засновані. 3. Чи відрізнялися побут і спосіб життя мешканців цих міст?
Кам’янець-Подільська фортеця. Поштівка XIX ст.
Вид Почаєва. Художник З. Фогель. 1791 р.
2. Особливості розвитку торгівлі
Львів. Площа Ринок. Гравюра І. Качора. 2004 р.
У містах і містечках, окрім щоденної торгівлі, кілька разів на тиждень відбувалися торги, на яких продавали сільськогосподарську продукцію й ремісничі вироби. У великих містах по кілька разів на рік проходили ярмарки. На них приїздили купці з різних міст і країн. Деякі ярмарки спеціалізувалися на реалізації певних товарів - зерна, худоби, шкіри тощо. Особливе значення мали ярмарки у Львові, Луцьку, Кам’янці-Подільському, Києві.
Найважливішим торговим центром тих часів був Львів. Це було найбільше на українських землях місто за чисельністю населення.
Львів мав право складу: всі товари, привезені з інших країн, слід було продавати спочатку у Львові, а вже те, що залишалося, розвозили по інших містах. Це приносило неабиякі прибутки місцевому купецтву. Зі східних українських районів до Львова приганяли великі гурти волів, привозили шкури, хутро, віск, мед, рибу, різні промислові вироби. Зі Сходу привозили прянощі, прикраси, шовк тощо. Із Криму, Балкан та Угорщини постачали вина, із Західної та Центральної Європи - сукно, металеві вироби, одяг. У торгівлі східними товарами основну роль відігравали вірменські та грецькі купці.
Складське право діяло і в Києві, котрий стояв на шляху, що поєднував Крим і Північне Причорномор’я з Московією, обслуговуючи так звану московсько-ординську торгівлю. Купецькі каравани йшли суходолом чи Дніпром до Києва; тут відкривалися річковий та сухопутний шляхи на Чернігів і далі до Москви. Цим торговельним шляхом через Подніпров’я курсували різноманітні східні товари: тканини, одяг, килими, шовк-сирець, прянощі, фарби, коштовності, ладан, мило, зброя. Щоправда, московсько-литовські та Лівонська війни негативно позначилися на торговельних відносинах між Московією та Литвою, тож із середини XVI ст. більшість торговельних шляхів зі Сходу пролягали через Поділля та Галичину на Західну Європу.
Вид Подолу та старого Київського замку. Художник А. ван Вестерфельд. 1651 р.
Прочитайте текст джерела, дайте відповіді на запитання й обговоріть їх у парах. 1. Що вражало чужинців у повсякденному житті Києва? 2. Які товари продавали на базарах? 3. Як, на вашу думку, розвиток торгівлі позначався на добробуті мешканців міст? 4. Які фактори впливали на особливий розвиток Києва?
«Київ наповнений чужоземними товарами, бо немає відомішого, коротшого й надійнішого шляху, ніж стародавня й загальновідома в усіх своїх звивинах дорога, що веде з чорноморського порту, тобто з міста Кафи, через Таврійські ворота (Перекоп) до Києва; по ній з Азії, Персії, Індії, Аравії, Сирії везуть на північ у Москву, Швецію й Данію коштовне каміння, шовк і золоте ткання, ладан, фіміам, шафран, перець та інші пахощі. Чужоземні купці, які часто мандрують цією дорогою, збираються у валки до тисячі душ, звані караванами, із багатьма навантаженими візками й нав’юченими верблюдами. Від проходу каравану значні прибутки отримують київські жителі: воєводи, митники, купці, міняйли, човнярі, візники, трактирники й шинкарі... У непоказних київських хатах трапляється не лише достаток, але навіть ряснота плодів, овочів, меду, м’яса, риби; окрім того, вони до такої міри переповнені дорогим шовковим одягом, коштовностями, соболями та іншим хутром і прянощами, що мені самому випадало бачити шовк, який обходився дешевше, ніж у Вільні льон, і перець, дешевший від солі...»
М. Литвин. «Про звичаї татар, литовців і москвитян».
Середина XVI ст.
3. Роль магдебурзького права в розвитку міст
Ви пам’ятаєте, що надання містам королем або великим князем литовським (згодом і власниками-магнатами) привілею на магдебурзьке право сприяло помітному пожвавленню міського господарства й активному формуванню містян як стану.
Міське самоврядування здійснював виборний магістрат, який складався з ради (райці на чолі з бурмистром) і лави, або лавничого суду. Райці відали адміністративно-господарськими справами.
Лаву, яка чинила суд, очолював війт. У ролі присяжних виступали виборні містяни - лавники. Саме на підставі рішень лавників війт ухвалював вирок.
Попри отримання українськими містами права на самоврядування, українців, а також вірмен і євреїв часто не допускали до міських урядових посад.
4. Поширення цехової системи в українських містах
Уважно роздивіться ремісничі цехові знаки Львівщини, дайте відповіді на запитання та виконайте завдання. 1. Як гадаєте, цехам яких спеціальностей вони могли належати? Відповідь обґрунтуйте. 2. Уявіть, що ви живете в середньовічному місті й вирішили організувати власний цех. Яку спеціальність для свого цеху ви оберете? Розподіліть обов’язки всередині цеху. Створіть цеховий статут і цеховий герб. Представте свій проєкт класу.
З магдебурзьким правом міста переймали й цеховий устрій ремесла. Ви пам’ятаєте, що ремісничі об’єднання - цехи - виникли на західноукраїнських землях наприкінці XIV ст. У Львові у 1425 р. цехів було близько десяти, у 1579 р. - 20, у першій половині XVII ст. - понад 30.
СЛОВНИК
Цех - самоврядна громада вільних ремісників одного чи кількох фахів, сформована на основі взаємної допомоги та опіки для підтримки їхніх професійних інтересів.
Діяльність цехів була спрямована насамперед на усунення конкуренції в ремісничому виробництві. Кожен цех мав письмовий статут, що його затверджував король чи власник міста, який визначав як особливості виробництва, так і спосіб життя ремісників. Цехові статути передбачали суворе покарання за розголошення того, що діялося всередині цеху. Члени цеху були зобов’язані здійснювати спільні обряди, зокрема брати участь у похоронних процесіях, зібраннях у шинку, у церковних святах та церемонії піднесення підмайстра до рангу майстра.
Закритість цехової системи ставала джерелом міжетнічних зіткнень на українських землях Галичини і Поділля. Оскільки цехова система на українські терени була занесена з Німеччини та Польщі, членами цехів могли ставати лише католики.
Протягом XVI ст. цехи активно розвивалися в українських містах Київщини, Східної Волині та Брацлавщини, досягнувши найвищого рівня розвитку тоді, коли цехова організація західноєвропейських міст уже занепадала. В українських містах налічувалося понад 100 основних і допоміжних ремісничих спеціальностей, представлених переважно професіями ковалів, слюсарів, кравців, кушнірів, гончарів, котлярів, пекарів. Характерною рисою тутешнього цехового життя був його зв’язок з оборонними функціями міст, у яких вони виникали. Тому частина міських цехів підпорядковувалася безпосередньо урядникам замку.
Ремісничі цехові герби з Яворова (нині Львівська обл.)
Мініатюра із зображенням пекарів
5. Сільське самоврядування
Як і раніше, селяни жили громадами. Члени сільської громади спільно користувалися пасовиськами, лісами, озерами, річками. Орні землі розподіляли між частинами громади - дворищами, які об’єднували по кілька дворів - димів, тобто господарств окремих сімей. Різноманітні податки й повинності на користь держави та землевласника сільська громада також розподіляла поміж дворищами. Сільську громаду очолював обраний на сільському сході представниками дворищ отаман.
Сільська громада обирала також власний суд. Його називали копним (від «копа» - зібрання громади), і складався він із «суддів копних» - «мужів». Копний суд скликали просто неба на заздалегідь призначеному місці. Суд розглядав цивільні й кримінальні справи, зокрема й суперечки за землю та вбивства. Поступово, із переходом землі громад у власність землевласників, копний суд було замінено на суд вотчинний.
6. Господарство селян, розвиток фільварків
Вирішальну роль у поширенні фільваркових господарств на землях Речі Посполитої відіграла економічна ситуація, за якої у Європі упродовж XV ст. стрімко зростали ціни на сільськогосподарську продукцію.
СЛОВНИК
Фільварок - велике багатогалузеве господарство, у якому сировину не тільки виробляли, а й перероблювали, зокрема на винокурнях, у чинбарнях і млинах. Вироблена продукція призначалася переважно для продажу.
Винокурня (гуральня) - господарство, де виготовляли горілчані вироби.
Чинбарня - господарство, де вичиняли, обробляли шкіру.
Фільварок. Малюнок-реконструкція. 1 - панський ліс; 2 - панський будинок; 3 - перше поле; 4 - друге поле; 5 - пасовисько; 6 - панська піч; 7 - панський млин; 8 - сади й городи; 9 - третє поле
У країнах Західної Європи внаслідок активної торгівлі невпинно зростала кількість міського населення і водночас зменшувалася кількість сільськогосподарських виробників. Усе це спонукало шляхту Речі Посполитої до активнішого розвитку власного фільваркового господарства. У фільварках вирощували здебільшого пшеницю, жито та ячмінь. Використовували трипільну систему обробітку землі, проте збільшення прибутковості господарства досягалося не шляхом удосконалення виробництва і знарядь праці, а переважно завдяки посиленню соціального тиску на селян, які працювали у фільварку. Тож зацікавлені в зростанні прибутків землевласники розширювали площі фільваркових земель, захоплюючи наділи сільських громад, примушуючи селян працювати на себе з власним реманентом, тобто впроваджували панщину.
Швидкому зростанню кількості фільварків на українських теренах у середині XVI ст. сприяла поява закону, затвердженого Сигізмундом II Августом у 1557 р. Документ, який дістав назву «Устава на волоки», передбачав поділ усіх земельних володінь короля на рівні ділянки - волоки, які можна було купувати. Найродючіші чорноземи відводили під князівські чи шляхетські фільварки, менш родючі землі розподіляли між селянами. Усі дорослі селяни з категорії тяглових за користування волокою мусили відпрацьовувати два дні панщини на тиждень у фільварку. Деякі селяни орендували землю в сусідніх селах, бідніші родини брали волоку на 2 або 3 дворища, щоб спільними зусиллями сплачувати ренту.
СЛОВНИК
Оренда - наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами тощо на договірних засадах.
Земельна рента - дохід від власності, який сплачують орендатори власникам землі за право її використання протягом певного періоду.
Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Взаємини яких верств суспільства описані у джерелі? 2. Як змінився статус селян? Яку роботу вони мали виконувати у фільварку? 3. Поміркуйте, чи могли селяни відмовитися від роботи на власника фільварку. Відповідь аргументуйте.
«Робота підданим через війта має бути замовлена на тиждень, з чим і на який день люди до роботи прийти мають; а війт того ж дня людям визначить роботу, і якщо котрийсь чоловік не вийде на роботу, то за перший день прогулу заплатить гріш, а за другий день - барана, а якщо і третій раз прогуляє або через п’янство не вийде, то бичем на лавці скарати, а дні пропущені відробити; однак, якби з якої причини підданий не міг вийти на роботу, він має через сусіда або через лавника оповістити про те уряд, а уряд, визнавши причину за слушну, не має його ніяк за те карати, але іншого дня заставити відробити повинність, яку він пропустив, але не відкуплюватися від роботи нікому. А до роботи приступати підданим, як сонце сходить, а зійти з роботи, як заходить сонце, а відпочинку тим, що з худобою роблять, перед обідом - година, в полудень - година, надвечір - година; а хто рано на роботу не вийде через запізнення, такий другого дня стільки часу, на скільки спізнився, відробити має».
«Устава на волоки». 1557 р.
ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ
ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ
- У XIV - на початку XVI ст. активно розвивалися українські міста. Вони перетворювалися на центри внутрішньої і зовнішньої торгівлі Литви й Польщі.
- У містах із магдебурзьким правом поширилася цехова система, що сприяло збільшенню ремісничого виробництва й удосконаленню товарів.
- Найменш захищеною і найчисленнішою верствою українського суспільства XIV-XVI ст. були селяни, які жили громадами й спільно користувалися землею.
- У XVI ст. на українських землях у складі Польщі почали виникати фільварки, власники яких (шляхтичі-магнати) орієнтувалися на продаж вироблених товарів. Тому селяни, які жили у фільварках, мусили виконувати на користь пана повинності - панщину. Згодом це призвело до обмеження свободи й закріпачення українських селян.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Прочитайте уривок із праці історика М. Довнар-Запольського та дайте відповіді на запитання. Чи погоджуєтеся ви з твердженням автора? Поясніть чому.
«...У міщанах південних міст було б помилково вбачати міський клас у власному розумінні цього поняття. Він був міським тільки в сенсі осілості в місті, виконання міських повинностей та користування старовинними міськими вольностями. За своїми ж заняттями південне міщанство було нижчим військово-службовим класом...»
2. Установіть хронологічну послідовність подій.
► Постанова Сейму про заселення земель Південної Київщини ► ухвалення «Устави на волоки» ► ухвалення Третього литовського статуту ► надання магдебурзького права Львову.
3. Дайте визначення поняттям.
Фільварки; дворища; дими; оренда; рента; рада і лава; цехи.
4. Виберіть слова та словосполучення, які стосуються міського життя за литовсько-польської доби. Свій вибір поясніть.
Війт та бурмистр; цехи і цехмістри; смерди та холопи; рада і лава; фільварки; дворища та дими; магдебурзьке право; ярмарки і торги.
5. Дайте відповіді на запитання.
► Якою була кількість українських міст у різних українських воєводствах? ► Яких змін зазнавали міста зі здобуттям магдебурзького права? ► Якими були повноваження рад та бурмистра, а які - війта і лави? ► Що визначало розвиток міст у XVI ст.? Як це позначалося на становищі містян? ► Що таке дворища і дими? ► Які зміни в житті українських селян відбувалися в XVI ст.? Як це позначилося на становищі селян?
6. Доведіть або спростуйте тезу про те, що історичний розвиток українських міст зумовлений загальноєвропейськими процесами.
Коментарі (1)