Церковне життя в першій половині XVII ст.
- 16-10-2022, 23:59
- 292
8 Клас , Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк 2021
§ 6. Церковне життя в першій половині XVII ст.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: яким був вплив Берестейської унії 1596 р. на церковне життя українських земель; про боротьбу за відновлення православної ієрархії; як діяльність митрополита Петра Могили сприяла зміцненню православної церкви; про становлення унійної (греко-католицької) церкви на українських землях.
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, якими були особливості становища православної церкви на українських землях у XVI ст. 2. Назвіть передумови укладення Берестейської церковної унії. 3. Як ви вважаєте, чому після укладення Берестейської церковної унії чимало українських вірян її не сприйняли?
1. Вплив Берестейської унії на церковне життя українських земель. Укладення Берестейської унії спричинило розкол між прихильниками православної та унійної (греко-католицької) церков в українському суспільстві. Одразу після укладення унії польський король Жигмунт III видав універсал із вимогою до всього православного духовенства й вірян визнати унію. Користуючись «правом патронату», він надавав єпископські кафедри лише тим, хто визнав унію, фактично ліквідувавши православну ієрархію. На місцях у православних силою відбирали церкви й монастирі та передавали унійцям (греко-католикам).
Однак православне населення протистояло цьому. Так, коли в 1599 р. польський король призначив унійного (греко-католицького) митрополита Іпатія Потія архімандритом Києво-Печерської лаври, міщани й козаки не пустили його туди. У 1609 р. озброєні кияни напали на Видубицький монастир, де сховався намісник унійного (греко-католицького) митрополита Антоній Грекович. За підтримки влади він мав намір захопити Софійський собор і Києво-Печерську лавру. Проте в 1618 р. козаки рішуче виступили проти дій митрополита, схопили та втопили його в Дніпрі. Унаслідок боротьби православної шляхти на сеймі Речі Посполитої Жигмунт III визнав Києво-Печерську лавру за православними.
Упродовж 1618—1625 рр. унійну (греко-католицьку) церкву в Києві фактично знищили. У наступному десятилітті влада унійного митрополита в місті обмежувалася володіннями Видубицького монастиря.
Київська митрополія розкололася на визнану польською владою унійну (греко-католицьку) («з’єднану»), і нелегальну, не визнану владою й патронами-католиками православну («нез’єднану») церкви. Після собору 1596 р. унійними стали Київська, Полоцька, Пінська, Луцька, Берестейсько-Володимирська та Холмська єпархії. У цих умовах православна церква в тогочасній Україні збереглася завдяки підтримці вірян.
- Чи є правильним судження про значний вплив Берестейської унії на церковне життя в тогочасній Україні? Наведіть факти, які підтверджують вашу думку.
Михайлівський собор Видубицького монастиря. Сучасний вигляд
Опишіть особливості архітектури зображеної пам’ятки.
Хрест, переданий П. Конашевичем-Сагайдачним Богоявленській церкві Братського монастиря в Києві в 1622 р. Національний музей історії України в Києві
На захист православ’я піднялися братства. Члени братств складали колективні протести щодо дій унійців (греко-католиків) і їхніх протекторів на сеймики й Вальний сейм Речі Посполитої, вели процеси за церковне майно й подавали відповідні матеріали сеймовим послам. Підставою для дій і виступів на захист православ’я представників інших верств стала традиція гарантування правителями Речі Посполитої права на свободу совісті в межах своєї держави.
У травні 1599 р. з ініціативи Віленського братства утворився союз православних та протестантів для спільного захисту своєї свободи віросповідання.
Активно вела боротьбу за свої права русинська православна шляхта на Вальних сеймах Речі Посполитої. У 1601 та 1603 рр. православні посли разом із протестантами зірвали роботу сеймів. Після участі русинської шляхти у збройному виступі проти короля (1606—1607 рр.) сейм прийняв рішення, що православним не можуть чинитися перешкоди у здійсненні богослужінь, і підтвердив права та привілеї церковних православних братств. У 1609 р. сейм визнав існування в Речі Посполитій як унійного (греко-католицького), так і православного духовенства. Утиски будь-кого з них мали каратися на державному рівні. Велике значення мало прийняте в 1618 р. рішення сейму, що нікого не можна силою примушувати змінювати віру.
Проти православних на місцях, як і раніше, часто чинили свавілля й примус. Монастирі й церкви передавали унійцям (греко-католикам), православну шляхту обмежували в правах, не допускали до участі в роботі магістратів православних міщан.
2. Боротьба за відновлення ієрархії православної церкви. На початку 20-х рр. XVII ст. важливу роль у захисті православної церкви на українських землях відіграли козаки. Гетьман реєстрового козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний разом з усім Військом Запорозьким вступив до Київського братства. Він підтримав ідею, що виникла у православних колах, про відновлення православної ієрархії без згоди влади Речі Посполитої. Для цього вирішили скористатися приїздом до Києва Єрусалимського патріарха Феофана III. Його охорону забезпечував гетьман П. Конашевич-Сагайдачний.
На прохання православних міщан, козаків і шляхти в 1620 р. Феофан III висвятив Київським митрополитом Йова Борецького, а також Луцького, Берестейсько-Володимирського, Холмського, Перемишльського, Полоцького й Турово-Пінського єпископів. Таким чином, православну ієрархію було відновлено.
Влада Речі Посполитої відмовилася визнати висвячених за підтримки козацтва православних ієрархів, вбачаючи в цьому порушення королівського «права патронату».
Митрополит Йов Борецький. Художник Г. Зорик. 2011 р.
Петро Могила (ліворуч навколішках). Розпис у церкві Спаса на Берестові в Києві
Розпочалася тривала боротьба, у якій важлива роль належала козацтву, що на той час становило досить впливову силу. Лише в 1632 р. польський король Владислав IV Ваза погодився офіційно визнати ієрархів православної церкви.
Це рішення увійшло до складених того ж року «Пунктів для заспокоєння руського народу». За ними відновлювалося право обирати православного митрополита «за давніми правами та звичаями — шляхтою, духовенством та обивателями грецької віри, які не перебували в унії». Підтверджувалося визнання за православними Києво-Печерської лаври. Унійці отримували сім єпархій, православні — п’ять. Православним гарантувалися свобода богослужіння, право обіймати посади в міських урядах, споруджувати та відбудовувати церкви, шпиталі, школи, друкарні, об’єднуватися в церковні братства.
3. Діяльність митрополита Петра Могили щодо зміцнення православної церкви. Узаконивши православну церкву, Владислав IV надав привілей на Київську митрополію архімандриту Києво-Печерської лаври Петру Могилі.
Ставши митрополитом Київським і Галицьким, Петро Могила спрямував свою діяльність на оновлення православної церкви. Перш за все він упорядкував церковне життя. Відтепер жоден єпископ не міг посісти кафедру без згоди митрополита. Відбулася ретельна перевірка дотримання церковних правил під час призначення всіх рядових священників і видання їм нових свідоцтв із детальним визначенням обов’язків.
Митрополит упорядкував відносини із церковними братствами, примусивши їх зважати на його владу. Петро Могила домігся послаблення негативного впливу «права патронату» на церковну організацію. Було чітко визначено права й обов’язки патронів, закріплено парафії за впливовими патронами з православної шляхти або братствами. Митрополит залишав за собою право відмовляти у висвяченні на церковні посади запропонованих патронами осіб.
- Чи можна стверджувати, що церковні реформи Петра Могили позитивно вплинули не лише на православну церкву, а й на все тогочасне українське суспільство? Чому?
Митрополит Петро Могила. Невідомий художник
Петро Могила походив із молдавського князівського роду. Він здобув освіту у Львівській братській школі та кількох західноєвропейських університетах. Петро Могила служив у польському війську, брав участь у Хотинській війні 1621 р., а в 1625 р. прийняв чернецтво.
Спочатку він був архімандритом Києво-Печерської лаври, а потім — митрополитом Київським і Галицьким. Чимало зусиль Петро Могила доклав для легалізації православної церкви, домігся повернення захоплених унійцями монастирів і церков (Софійського собору й Видубицького монастиря в Києві тощо). Його зусиллями й коштами вперше капітально відреставрували Софійський собор і багато споруд Києво-Печерської лаври. Петро Могила став ініціатором створення Києво-Могилянської колегії (1632 р.), її відділень у Вінниці, Кременці й Гощі. За його підтримки також було відкрито Слов’яно-греко-латинську академію у столиці Молдавського князівства місті Ясси (1640 р.).
Петру Могилі належить важлива роль в оновленні православного богослов’я та зміцненні православної церкви в тогочасній Україні.
За розпорядженням Петра Могили для контролю за церковним життям і поведінкою духовенства до парафій монастирів і єпископів направляли спеціальних «митрополичих намісників» і «візитаторів». Запроваджувалися іспити для священників. Для вирішення поточних питань у єпархіях щорічно скликали з’їзди священників — єпархіальні собори. Для розгляду позовів серед духовенства Петро Могила заснував митрополичу консисторію — церковний судовий орган.
Петро Могила та його сподвижники підготували новий православний катехізис («Православне ісповідання віри») із викладом основ християнського віровчення, затверджений Київським православним церковним собором, полемічний твір «Літос, або Камінь» і «Требник», де визначалися основи віровчення та обрядовості православної церкви.
4. Становище української унійної (греко-католицької) церкви. Завдяки підтримці влади Речі Посполитої та Папи Римського становлення української унійної (греко-католицької) церкви відбувалося досить успішно. Однак нерідко воно супроводжувалося утисками й насильством над православними. Водночас обіцяних місць у сеймі Речі Посполитої унійні (греко-католицькі) єпископи не отримали.
Наступником першого унійного митрополита Михайла Рогози став Іпатій Потій. Він активно залучав до унійної (греко-католицької) церкви русинську шляхту. Так, у 1603 р. завдяки його наполегливості унійцями (греко-католиками) стали представники 50 родів волинської шляхти. У 1605 р. Іпатій Потій отримав від короля Жигмунта III право зверхності над усіма церквами «гречеського та руського обрядів» на території Речі Посполитої. Він заснував першу греко-католицьку семінарію у Вільні та школу в Бересті, був автором багатьох полемічних творів і проповідей на захист католицизму.
Реформи устрою української унійної (греко-католицької) церкви здійснив його наступник митрополит Йосиф Велямин Рутський. Для покращення освіти унійного (греко-католицького) духовенства він домігся від Папи Римського дозволу на його навчання в західноєвропейських католицьких семінаріях. Прагнучи перешкодити полонізації та окатоличенню українців і білорусів, Йосиф Велямин Рутський у 1615 р. за дозволом Риму зрівняв статус унійних (греко-католицьких) і єзуїтських шкіл. У 1617 р. за зразком католицького чернецтва митрополит здійснив реорганізацію унійного (греко-католицького) чернецтва, об’єднавши його у Василіянський орден. За його наполяганням ченці-василіяни майже при кожному монастирі відкривали школу.
Після відновлення православної церкви в 1621 р. митрополит Йосиф Велямин Рутський розпочав переговори з її владиками про примирення і створення в Речі Посполитій для об’єднаних православної та унійної (греко-католицької) церков окремого Київського патріархату, підпорядкованого Риму. Однак це не підтримала більшість православних вірян та ієрархів.
Митрополит Іпатій Потій. Невідомий художник. ХVІІ ст.
Митрополит Йосиф Велямин Рутський. Невідомий художник. Між ХVІІ і ХІХ ст.
Працюємо з хронологією
1620 р. — висвячення Єрусалимським патріархом Феофаном III нової православної ієрархії Київської митрополії.
1632 р. — узаконення королем Владиславом IV православної церкви.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
- Унаслідок укладення Берестейської унії православна церква опинилася в тяжкому становищі. Вистояти вона змогла лише завдяки широкій підтримці вірян.
- Відновлення ієрархії православної церкви відбулося значною мірою завдяки підтримці козацтва, що поступово набувало ролі захисника й виразника прагнень українського народу.
- Реформи митрополита Петра Могили вивели православну церкву з кризи, піднесли її авторитет у суспільстві.
- Українська унійна (греко-католицька) церква в цей період переживала своє становлення. Зміцненню її устрою сприяли церковні реформи митрополита Йосифа Велямина Рутського.
Запитання та завдання
1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Словесний теніс». Правила гри. Учитель/учителька об’єднує учнів та учениць у пари та оголошує тему, за якою відбудеться гра. Один учень/учениця ставить запитання за темою, інший відповідає на нього, після чого ставить своє запитання, і т. д. Запитання мають передбачати коротку відповідь: «Перелічіть причини...», «Назвіть передумови (прояви, характерні ознаки, результати, наслідки).», «Що таке.», «Кого називали.» тощо. Перемогу здобуває учень/учениця, що надасть більше правильних відповідей.
2. Укажіть зміни, що відбулися в церковному житті українських земель після укладення Берестейської унії. 3. Як було відновлено православну церковну ієрархію? 4. Робота в парах. Обговоріть і висловіть свою думку, що Петро Могила зробив для зміцнення православної церкви. 5. Укажіть особливості становища української унійної (греко-католицької) церкви в цей період.
6. Покажіть на карті атласу православні та унійні (греко-католицькі) єпархії Київської митрополії після укладення Берестейської унії.
7. Колективне обговорення. Що було спільного й відмінного в церковному житті на українських землях до і після укладення Берестейської унії? 8. Робота в парах. Обговоріть і запропонуйте розв’язання історичної задачі. Звертаючи увагу на швидкоплинність і марність «світу цього», Петро Могила закликав людей робити добрі справи, не шкодувати коштів на церкви й школи, підтримувати своїх духовних служителів, сиріт і вбогих, і сам утверджував ці принципи своєю діяльністю. За заповітом він матеріально забезпечив Києво-Могилянську колегію та передав їй свою бібліотеку. Решту майна він віддав Києво-Печерській лаврі, іншим монастирям, церквам і шпиталям. Сучасники називали його «безцінним надбанням руського народу». Поясніть наведену характеристику Петра Могили сучасниками. Якими моральними цінностями він керувався? Чи залишаються вони актуальними? Дайте розгорнуту відповідь.
Титульна сторінка «Требника» Петра Могили. 1646 р. Фотокопія
Коментарі (0)