Правобережжя та західноукраїнські землі в останній чверті XVIII ст.
- 17-10-2022, 22:54
- 433
8 Клас , Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк 2021
§ 31. Правобережжя та західноукраїнські землі в останній чверті XVIII ст.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: якими були наслідки поділів Речі Посполитої для подальшої долі українських земель; про розвиток Правобережжя та західноукраїнських земель у другій половині XVIII ст.
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Робота в парах. Обговоріть і визначте, які країни в другій половині XVII — першій половині XVIII ст. прагнули приєднати Правобережжя та західноукраїнські землі до свого складу. 2. Коли було ліквідовано козацький устрій на Правобережжі?
1. Поділи Речі Посполитої та українські землі. У другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала період занепаду. Фільваркова система господарювання та шляхетське свавілля гальмували господарський розвиток країни, послаблювали її перед зовнішньою агресією. Цим скористалися сусідні держави — Росія, Пруссія та Австрія. У їхні плани входило розділити Польщу, розширити свої володіння за рахунок її території.
Перший поділ Речі Посполитої відбувся в 1772 р. У результаті до австрійських володінь Габсбургів відійшли землі Руського (за винятком Холмської землі), Белзького воєводств і південно-західної частини Кременецького повіту Волинського воєводства. Також усупереч угоді Габсбурги заволоділи західною частиною Подільського воєводства, установивши кордон по річці Збруч. Ці землі разом із Малою Польщею були проголошені Королівством Галичини і Лодомерії із центром у Львові, що підпорядковувалося безпосередньо імператору. У 1785 р. край було поділено на 18 округів, очолюваних старостами. Вища влада в краї належала наміснику (губернатору), якого призначав імператор. Вищим представницьким органом був становий сейм.
Після чергової війни з Османською імперією до володінь Габсбургів у 1775 р. додалася Буковина, що згодом як окремий округ увійшла до складу Королівства Галичини і Лодомерії.
Під впливом Великої французької революції в Польщі розгорнувся масовий визвольний рух. Була прийнята Конституція та започатковано реформи, які мали зміцнити суверенітет держави. Щоб знищити революційний осередок у себе на кордонах, Катерина II направила до Польщі війська та примусила відмовитися від Конституції та реформ. 27 березня 1793 р. з’явився маніфест Катерини II, за яким Правобережна Україна мала увійти до складу Російської імперії. До дій Росії приєдналася Пруссія.
Унаслідок другого поділу Речі Посполитої в 1793 р. до Росії відійшла територія Правобережної України (Подільське, Волинське, Брацлавське та Київське воєводства).
- Чи припинилося національне гноблення українців після ліквідації Речі Посполитої?
Сучасний англійський історик Н. Дейвіс про поділи Речі Посполитої
Здійснені поетапно — у 1772, 1793 та 1795 рр. — вони поділили багатства країни, близької за розмірами до Франції. Здійснювали їх гангстерськими методами, тож невисловлена загроза насильства лежала в основі всіх офіційних угод, а жертви були змушені не помічати наруги над собою.
Чимало тогочасних спостерігачів, вдячних, що пощастило уникнути війни, корячись логіці своїх сподівань, погодилися з поясненнями учасників поділу. Багато істориків вважали, що поляки самі накликали лихо на свою голову...
А найгірше те, що Річ Посполита мусила мовчки слухати, як її кати розповідали світові про свої великодушні мирні наміри.
На яких особливостях поділів Речі Посполитої наголошує історик?
Наприкінці XVIII ст. прибічники Російської імперії — магнатські родини Браницьких, Жевуських, Потоцьких та інші — значно збільшили свої статки, отримали чини й звання. Щоб протиставити російську владу польським панам, указом імператриці від 18 квітня 1793 р. місцеве селянство, більшість якого становили українці, звільнили на три роки від сплати державних податків, постоїв військ та обов’язку безкоштовного перевезення військових вантажів.
Поділ став приводом до національного повстання під проводом Т. Костюшка. Після перших перемог повстанці були розгромлені. Поразка повстання Т. Костюшка мала згубні наслідки для Речі Посполитої. У 1795 р. Австрія, Пруссія і Російська імперія підписали конвенцію про її третій поділ, і польсько-литовська держава на 123 роки припинила своє існування як незалежна країна. До Російської імперії відійшли західні землі Волині.
У результаті ліквідації державних кордонів між землями Лівобережжя та Правобережжя в межах Російської імперії опинилися 80 % українців. Усупереч політиці російського уряду це сприяло єднанню та розвитку українського народу.
Таким чином, наприкінці XVIII ст. українські землі потрапили під владу двох імперій, які впродовж наступного століття продовжили політику національного гноблення українців.
2. Правобережна Україна наприкінці XVIII ст. На українських землях, відібраних у Речі Посполитої, імперська влада утворила три губернії: Київську, Подільську та Волинську. Для уникнення конфліктів нові адміністративні й судові установи вводилися поступово.
Було залишено чинними старі польські закони, а також юридичні норми Третього Литовського статуту. Судочинство велося двома мовами — польською та російською.
У той самий час землі католицької і греко-католицької церков та опозиційної шляхти були конфісковані й частково роздані як винагорода за заслуги російським генералам і вищим чиновникам.
Також на правобережні міста поширювалася дія «Жалуваної грамоти містам» 1785 р. та окремо дозволялося всі прибутки від торгівлі спрямовувати на потреби міського господарства. Запроваджувалися російська митна і поштова служби. Школи передавалися у відання місцевої адміністрації та переводилися на російську мову навчання.
Приєднання Правобережної України до Російської імперії зі значною часткою єврейського населення призвело до появи в 1791 р. указу, який окреслював межі території, за які євреям заборонялося переселятися (утворювалася так звана «межа осілості»). Так, їм дозволялося жити лише в спеціально визначених містах і містечках. Євреям заборонялося володіти землею та займатися певними професіями. Результатом цих обмежень стала надзвичайна скупченість єврейського населення на території «межі осілості».
Заборона не поширювалася лише на купців першої гільдії (але тільки після десятирічного перебування в гільдії в «межі осілості»), осіб із вищою освітою, середній медичний персонал, цехових ремісників, відставних нижчих чинів, які прийшли на службу за рекрутським набором.
Єврейський коваль. Художник Е. Гуревич. 2011 р.
3. Соціально-політичне та економічне становище в Галичині, на Буковині й Закарпатті. Українські землі, що опинилися під владою австрійських Габсбургів, перебували в дещо інших умовах. Нова влада намагалася впорядкувати всі сторони життя на нових землях відповідно до загальноімперських. Вирішальний вплив на соціально-економічне становище цих земель мала реформаторська діяльність Марії-Терезії та Йосифа II.
У 1766 р. селяни Закарпаття отримали від панів садиби й земельні наділи, за які вони мали відробляти повинності й певну кількість днів панщини. За законом 1783 р. селяни отримали право займатися ремеслом і розпоряджатися майном, а панам заборонялося відбирати в них садиби та втручатися в їхнє сімейне життя. Закон 1785 р. звільнив селян від кріпацької залежності, вони могли вільно пересуватися країною, передавати майно в спадок, вибирати професію, навчатися в школах.
Так само змінювалося й становище галицького селянства. Закон 1775 р. обмежував кількість повинностей. У 1782 р. селян звільнили від кріпацтва, їм дозволили одружуватися за власним вибором, навчатися ремесел, пересуватися країною. У 1786 р. були визначені категорії селян і розміри панщини залежно від кількості землі (від 12 до 156 днів панщини на рік для повнонадільних). Скасовувалися дворові повинності й роботи за звичаєм. Наступного року землі, що перебували в користуванні селян, проголошувалися їхніми володіннями. Проте закон 1789 р., який скасовував панщину, проіснував лише до 1790 р.
На Буковині продовжувала діяти «Золота грамота», запроваджена в 1766 р. молдавським господарем Григорієм ІІІ Гікою, яка скорочувала панщину до 6—12 днів на рік. Згодом і тут було поширено чинність законів 1782 і 1786 рр.
Суттєві зміни відбулися і в господарстві. З’явилися нові сільськогосподарські культури (картопля, кукурудза).
Корецька порцеляна, що вироблялася наприкінці XVIII ст. в м. Корець (нині Рівненська обл.)
Згідно з переписом населення Галичини, що був здійснений австрійською владою у 80-х рр. XVIII ст., шляхта налічувала 95 тис., міщани — 332 тис., чиновники, почесні громадяни та інші вільні громадяни — 135 тис., євреї — 168 тис., селяни (переважно кріпаки) — 1,859 млн осіб. Отже, загальна кількість населення Галичини становила 2,589 млн осіб.
Панорама Львова другої половини XVIII ст. Художники З. Розвадовський і С. Яновський. 1929 р.
Килим на старому верстаті. Музей килимарства в м. Глиняни (Львівська обл.)
Активно освоювалися гірські райони. Розвивалися вівчарство й свинарство.
Дуже повільно розвивалося міське життя. Єдиним великим містом був Львів, що налічував 30 тис. осіб. Більшість населення міст становили поляки, євреї, німці, вірмени тощо. Українці переважно жили в селах, у той час як у Європі розпочався промисловий переворот та активно розбудовувалися міста.
У другій половині XVIII ст. на західноукраїнських землях з’явилися перші мануфактури з виробництва сукна й полотна. Проте, як і раніше, переважало ремісниче виробництво. Габсбурги мало опікувалися економічним розвитком далеких провінцій своєї імперії, у якій уже існували давні промислові центри (Австрія, Чехія).
Працюємо з хронологією
1772, 1793, 1795 рр. — поділи Речі Посполитої.
1775 р. — приєднання Буковини до володінь австрійських Габсбургів.
1791 р. — встановлення «межі осілості» для єврейського населення в Російській імперії.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
- Ослаблення Речі Посполитої призвело до її поділів між Австрією, Пруссією та Росією, у результаті яких Польща припинила існування як самостійна держава.
- На новоприєднаних землях і Російська, і Австрійська імперії здійснювали заходи щодо уніфікації українських земель відповідно до загальноімперських порядків.
Запитання та завдання
1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Знайдіть, покажіть та розкажіть». Правила гри. Клас об’єднується в три команди. Кожна команда представляє одну з держав (Австрія, Пруссія, Росія). Учасники команди мають показати на карті атласу свою державу, а також землі, які вона загарбала внаслідок поділів Речі Посполитої, і скласти коротку розповідь про ці події.
2. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, якими були наслідки поділів Речі Посполитої для України. 3. Чому українські землі були розділені між сусідніми державами? Як змінилося становище Правобережної України після приєднання її до Росії? 4. Як реформи Марії-Терезії та Йосифа II вплинули на розвиток західноукраїнських земель? 5. Охарактеризуйте розвиток західноукраїнських земель у другій половині XVIII ст. Які зміни відбулися у становищі населення?
6. За додатковими джерелами складіть порівняльну таблицю розвитку Правобережжя і західноукраїнських земель після поділів Речі Посполитої.
7. Колективне обговорення. Чому українське населення виявилося байдужим до того, що Польща втрачала незалежність? 8. Сучасний український історик В. Верига писав: «Австрія застала [у XVIII ст.] Галичину в руїні, без шкіл, доріг, великих міст, промислу, торгівлі, із бідним і повністю поневоленим польською шляхтою сільським населенням...». Чи згодні ви з таким висновком? Доведіть свою думку фактами.
На середину XVIII ст. на Закарпатті всі парафії стали греко-католицькими. Проте в 70—80-х рр. XVIII ст. ситуація істотно змінилася. Австрійський уряд ліквідував становість духовенства, обмежив вплив Римської курії, закрив монастирі й залишив за ними землі тільки на умовах утримання шкіл або притулків для літніх людей. Важливим стало запровадження віротерпимості та зрівняння в правах представників усіх конфесій. Імператор Йосиф II розпорядився, щоб духовенство здійснювало службу мовою місцевого населення, а при кожній церкві була створена школа. Таким чином, унійна (греко-католицька) церква зі знаряддя колонізації та окатоличення перетворилася на захисника мови й традицій українського населення.
Коментарі (0)